"Московський Патріархат проводить активну русифікацію", – соціолінгвіст Лариса Масенко

12 листопада 2010, 11:45 | Репортажі | 17 |   | Код для блогу |  | 

L-Masenko.jpgЛариса Масенко – соціолінгвіст, професор, завкафедри української мови НУ Києво-Могилянська Академія; автор праць "Мова і політика", "Мова і суспільство", "(У)мовна (У)країна" та ін. Своїми спостереженнями й думками стосовно мовної ситуації в Україні поділилась вона із львів’янами під час зустрічі, що відбулась 9 листопада у книгарні "Є". Думки знаного мовознавця передає Катерина ЛАБІНСЬКА.

Основний фах п. Лариси Масенко – соціолігвістика, наука, яка вивчає мовну ситуацію в країні і прогнозує мовну політику. У радянські часи такої науки фактично не було. "Мені дуже подобалась теза тих часів, - з усмішкою говорить вона, - як в СРСР гармонійно розвиваються мови, розквітають, і скоро... зіллються в одну". Соціолінгвістика дуже успішно розвивається в світі, особливо у країнах, де є мовні проблеми, як-от в Бельгії чи Іспанії. Але не тільки там. Так, у Франції є три інституції, які займаються мовною політикою. Одна відповідає за поширення французької мови у світі, друга - за внутрішню мовну політику, третя відстежує розвиток і культуру мови.

Українські соціолінгвісти наполягали на розробленні мовної політики у тих сферах, які може контролювати держава. У тих, які неконтролюються (недержавних засобах масової інформації, книговиданні) треба було вести політику позитивної дискримінації, тобто підтримки своєї культури через введення квот. Це все не було розроблене, а справа пущена на самотік. Втім, якщо в країні немає мовної політики, то це теж політика. Щоправда, зазначає п. Лариса Масенко, за останні часи відбулось і багато позитивних процесів. Так, у Києві на 25% збільшилось киян, які визнавали рідною українську мову, і на 30% зменшилось тих, хто визнавав рідною - російську. Коли у Києві більшість шкіл перевели на українську, ніхто не заперечував. На Сході і Півдні - зворотні процеси. І це тільки тому, що не було мовної політики. Чому її не вели при Кравчуку і Кучмі, зрозуміло, – зазначає професор. Але чому цього не зробив Ющенко? – запитує вона.

Існує показник демографічної потужності мови - людей, які говорять цією мовою, та комунікативної потужності, тобто скільки мови у сферах комунікації. Із досвіду інших країн відомо, що в першу чергу необхідно зміцнити комунікативну потужність мови, тоді молоде покоління переходить на цю мову спілкування. Тому так важливо було українізувати телебачення, книговидавництво і т.п. Щоправда, крок щодо українізації кінопрокату був зроблений за віце-прем’єрства Вячеслава Кириленка, який впровадив обов’язків дубляж українською мовою. "Але Кириленка звільнили, а тепер і дубляж відмінили. А дійшли до того, що на державному телебаченні керує Бенкендорф і Валід Арфуш – ліванець. Одні прізвища чого варті", – говорить п. Л. Масенко.

Відбувається активна русифікація Московським Патріархатом, – зазначає науковець, цитуючи намісника Свято-Успенської Києво-Печерської лаври архиєпископа Вишгородського УПЦ Павла (Лебедя): "Я уверен, что русский язык должен признаваться наравну с украинским, то есть, быть вторым государственным. Люди разговаривали, разговаривают и будут разговаривать на русском языке. А если меня будут допекать украинским, тем более не настоящим, а тем, во что его превращают – какой-то полупольский, непонятный язык..."

"Дивно це чути від священнослужителя. Чи не нагадує це Валуєвський циркуляр? – запитує п. Лариса Масенко. – Тобто нас повертають до суржика, мови, суцільно всіяної русизмами". Суржик – явище розкладове, "коли у людини зламано код перемикання: дві мови у її голові існують як одна". Приблизно 15% українців говорить суржиком. Треба відрізняти суржик від інтерферованого мовлення - тобто, з великим впливом російської мови.

Нецензурщина непритаманна українській, це вплив російської мови. Згідно з дослідженням мови студентських сайтів трьох київських університетів - ім. Т. Шевченка,Києво-Могилянської Академії і Політехнічного (найнижчий рівень укр. мови - у Політехнічнорму, 9%), де багато російської мови, там багато і мату.

Як зазначає професор Л. Масенко, існує багато спекуляцій щодо поліетнічності України: мовляв, у нас 130 етносів (насправді, десь 19 - просто приклали до нас радянську схему із народами Півночі, кавказькими тощо). Інші маніпуляції – із законопроектом про мови. Що називається: не ввійшли у двері, то влізли у вікно. Не вдалось зробити державною, то хоч регіональною, зсилаючись на Європейську Хартію регіональних мов, яка призначена для мов, яким загрожує зникання. А російській ніщо не загрожує. Є такий термін в ООН - домінантна меншина, якого ніколи не вживають російські газети. Домінантна меншина не потребує захисту.

Які ж виходи вбачає п. Людмила Масенко? У збереженні мовної стійкості – цей термін означає, що людина не переходить на іншу мову (слід себе поводити як латиші: за радянських часів на запитання російською могли й на вокзал показати. Але як взнавали, що ти гість – ставали люб’язними). Із свідомими русифікаторами – а не з росіянами чи російськомовними – слід боротись громадянським опором. Бути свідомими й активними виборцями: чи ж не пасивність й нерозуміння технології "Проти всіх" спричинились до того, що маємо таку антиукраїнську владу? Вчитись національної солідарності (коли Брєжнєв вирішив скасувати державність грузинської мови – а вона єдина в СРСР мала такий статус – то наступного ранку усе Тбілісі вийшло на вулицю). І, звичайно, важливо, щоб з’являлись українські багатії, які б вкладали гроші в українське.

Роздуми від почутого: Теми, які підняла під час зустрічі у Львові Лариса Масенко, надзвичайно важливі та актуальні для нашого українського сьогодення. Особливо вразила позиція єрарха Української Православної Церкви (Московського Патріархату). Саме ця Церква претендує на роль найпотужнішої і найчисельнішої за кількістю вірних в Україні. Постулат, що Церква має промовляти до народу мовою цього народу, що релігійне почуття має багато спільного з національним – не новий. Хто як не Церква, українська Церква, повинна відповідати характерові нації, бути українською для українських душ і тільки українською для їх єднання з Богом?

Найбільш моральною річчю є звертатися до Бога в тій індивідуальній формі, в яку Бог убрав частину людства, яка зветься українською нацією. Доки віритимемо в мову, даровану нам Богом – доти віритимемо в Бога, доки існує мова – доти існує нація.

Система Orphus
Рейтинг
1
2
17коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • antimep | 23 лютого 2011, 20:19
    Коментувати коментар

    Я УКРАЇНЕЦЬ і ніяку кацапізацію непідтримую,хай забирають своїх московських КДБ-шників у підрясниках і валять додому в КАЦАПСТАН)))

  • Константин Т. | 3 січня 2011, 11:18
    Коментувати коментар

    А якщо у авторів є й сумління то для роздумів: "не відмінність єтнічно-мовна Галичини й Южно-Русі є фікцією, обманом і найбільшою фальсифікацією - але переіменування і відчуждення їх рідних-родових з діда прадіда етнічних імен руського народу, краю, землі і в номінативі русина, южно-руса, руського врешті решт, як людини носія етно-культурового феномену. Нова назва, сучасна не несе ніякого етно-культурового змісту. Вона в повному розумінні слова є брехлива. І тому не на ній треба будувати свою індивідуальнісь етнічного характеру. Для цього потрібно реально існуюча самоназва народу. Я наприклад від уряду Австро-угорщини гроши не дістав й тому не відчуваю, того що настав час забути своє стародавнє ім’я й переіменуватись в "українців". Стараюсь відчути... Ні не відчувається. Те що ця земля для мене рідна - відчуваю. А ось потребу цуратись прадідівського імені русин син Русі не відчуваю. Може якщо якийсь фонд тепер допомогає грошима, що легше відчувалось, порадьте... Може тоді і я стану "правильним" "свідомим"... :-)

    • anatolius | 3 січня 2011, 11:23
      Коментувати коментар

      От і не цурайтесь, хто Вам заважає. Я теж не цураюсь - моя бабця постійно мені казала, що ми русини. І так є. Я русин з діда прадіда.

  • Константин Т. | 3 січня 2011, 10:54
    Коментувати коментар

    Недавно перечитав книжечку видану до ювілею 50-ої річниці існування Шевченківського Товариства у Львові. Розповідаючи-звітуючи з великою радістью інформують автори про кожний фінансовий транш австро-угорського уряду для бюджету товариства на роз’яснювально-пропагандистську діяльність у напрямі: "настав час відродження національної свідомості - а це в природній спосіб на Галичині може статись тількі через зречення руським народом - русинського імені" (поправте - я пишу в редакції корінних галичан часів Івана Франка). Як на мене то властиве цей процес і називається виродженням народу, або формуванням ВИРОДКІВ. :-) (для дуже прискипливих - це видання напевно є в бібліотеці Товариства ТГШ у Львові. не думаю, що не дадуть подивитись.)

    • anatolius | 3 січня 2011, 11:22
      Коментувати коментар

      Костя, Ви б виставили скан цього діла, для підтвердження. Але хочу сказати Вам інше. А звідки Ви взяли, що ми галичани зреклись самоназви "руський" чи "русин"??? Що за тупі звинувачння. Інше питання що наша самоназва як тоді так і тепер не треба плутати цю самоназву із назвою "російський".

  • cavingo | 19 листопада 2010, 21:32
    Коментувати коментар

    публичное возмущение придает значимость любому дураку. Любая другая фраза вряд ли могла выразить все то, что было сказано, вернее просублимировано, "СОЦІОЛІНГВІСТом ЛАРИСой МАСЕНКО"

  • svetsash | 13 листопада 2010, 19:02
    Коментувати коментар

    Тарасій (чи, вибачте, "Тарасе"), може Ви прослідкуєте історичний шлях (Ви в нас історик знаний) лексеми "дякую"? Для мене, щодо "спасибі", все зрозуміло: "Спаси Бог" (так до сих пір проявляють вдячність православні). Російську імперію можуть вважати "окупантами" тільки ті "руські", які свою руськість принеслі на алтар великого європейського проекту - Речі посполитої, а згодом Австро-Угорщині. Тільки от малороси проти них чогось весь час повставали, особливо першої?.. Тарасій, Ви не греко-католик? (Це ні в якому разі не образа). Я чомусь думаю, що так.

  • svetsash | 13 листопада 2010, 01:59
    Коментувати коментар

    Думаю, що російська мова має теке ж право на існування в Україні, як і українська. А те, що львів'янам польське "дякую" , а заокеанським "українцям" "гелікоптер", блище ніж "спасибі" та "вертоліт", то це не означає, що ВСІ жителі України повинні перейти на цю мову. Саме тому владика Павло й говорить про "напівпольську мову".

    • Тарасій | 13 листопада 2010, 09:10
      Коментувати коментар

      Звичайно, що має право на існування, але НЕ ПАНУВАННЯ! І росіяни мають забути, що колись тут була їх імперія, бо тоді про позитивне ставлення до себе мають забути. Є вибір: або мирно існуємо як сусіди, або клеймо окупанта, а отже ворога. І дякує українське слово, як і спасибі. Ще би не вистачало, щоби суржикомовці та малороси визначали якою має бути мова і хто такі українці!

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні коментарі

  • fedirtsiv | 13 грудня 2019, 21:55

    А ви підступний веловсе думаєте за своє зневажливе ставлення до ЛГБТ унаслідуєте Царство Небесне? Христос отаких самозакоханих псевдохристиян вичислить одразу! Усі представники ЛГБТ на Суді Божому

  • fedirtsiv | 13 грудня 2019, 21:43

    На цьому сайті офіційно виголошується дописувачу псевдохристиянинові веловсу довічну ганьбу за свідоме зухвале цинічне богопротивне антихристиянське поширення зневаги до ближніх. І як покута

  • fedirtsiv | 13 грудня 2019, 21:36

    Саме тому, що деякі затяті півники-крикуни дозволяють собі ображати гідність представників ЛГБТ, особливо тут на цьому сайті різними образливими словами таврують та зневажають невинних людей - члени

  • fedirtsiv | 13 грудня 2019, 21:21

    Звісно, веловсе, дуже багато геїв і лесбійок постраждали під час 2 світової війни від нацистської ідеології і загинули у концтаборах мученицькою смертю. Тільки чомусь їх церква не канонізувала як

  • velovs@ukr.net | 13 грудня 2019, 21:20

    Р. S. Власне, то, мабуть, (навіть) і не "кара Господня". А, скоріше, цим своїм суперрозпутним життям ці люди, по суті, САМІ на себе накликали те жахливе ПРОКЛЯТТЯ (муки і загибель від

Популярні статті місяця