Львів’яни під дощем виступали проти пропаганди гомосексуалізму

17 травня 2010, 12:52 | Репортажі | 43 |   | Код для блогу |  | 

0.jpgНезважаючи на зливу, близько 500 львів’ян, представників громадських та релігійних організацій 16 травня взяли участь в акції протесту проти популяризації та пропаганди гомосексуалізму та висловились на захист традиційних сімейних цінностей.

Активісти роздавали перехожим буклети, в яких йшлося про небезпеку розповсюдження і популяризації гомосексуалізму, а прапори та транспоранти довкола площі чітко окреслювали позицію демонстрантів: «Львів проти гомосексуалізму», «Україна – не Содом», «Гомосексуалістами не народжуються», «Гидота не пройде», «Нас не нахилити» та інші.

Савченко.jpgКоординатор акції Олександр Савченко, голова Фонду захисту сім’ї та пастор однієї із львівських євангельських церков, на початку акції зацитував колективний лист, направлений напередодні у Львівську міську адміністрацію від імені церков та громадських організацій. Однією із основних вимог його автори висунули заборону на державному рівні пропаганди гомосексуалізму. А 16 травня біля ніг Кобзаря ще раз публічно проголосили свою позицію та почали збір підписів за встановлення кримінальної відповідальності за пропаганду гомосексуалізму в Україні.

клітка.jpgЯк повідомив пан Савченко, під час підготовки до цього мітингу, в суботу волотери організацій-учасників вже зібрали понад тисячу підписів львів’ян на підтримку цієї ініціативи. Тепер організатори руху ставлять перед собою завдання: зібрати у Львові щонайменше 100 тисяч підписів за заборону пропаганди гомосексуалізму.

«Ми не гомофоби, але відстоюємо українську родину без збочень», – лунало з імпровізованої сцени. Протягом двох годин на ній також стояла блакитна клітка з зачиненою всередині сім’єю – в такий наглядний спосіб ініціатори мітингу намагались привернути увагу суспільства до «голубої клітини», яку держава своїм байдужим ставленням до небезпеки гомодиктатури погрожує традиційним сім’ям.

5.jpg«Ми не маємо нічого проти цих людей (гомосексуалістів та лезбіянок), не відчуваємо до них страху чи ненависті. І наголошуємо, що гомосексуалізм – це залежність, яку треба лікувати», – продовжував координатор акції.

Серед вимог, які висуває християнська спільнота до місцевої влади, – заборона проведення у Львові гей-парадів, відкриття клубів для секс-меншин і заборона проведення будь-яких шоу за участі людей нетрадиційної сексуальної орієнтації.

2.jpgОлександр Жук, керівник громадської організації «Ін Фокус», говорив про поняття «свободи» і «толерантності», які не завжди вірно трактуються в суспільстві. «Ми не можемо мовчки дивитися, коли розбещують нашу молодь. Це не толерантність, а злочин. І якщо ми клюнемо на цю так звану толерантність, то дуже швидко отримаємо диктатуру сексменшин».

Також пан Олександр навів невтішні приклади подібної диктатури у Європі, де лише за цитування першого розділу послання до Римлян святого апостола Павла або проповідь на цю тему шведський священослужитель можє отримати до року ув’язнення. Захистити Україну від подібної псевдотолерантності закликав голова організації.1.jpg

Сергій Чекушкін, представник організації «Територія правди», зацитував уривки із маніфесту гомосексуалістів, та охарактеризував небезпечні завдання, які ставить перед собою цей рух. «Це голуба клітка, яка загрозливо нависла над нашими сім’ями. Бо влада пасивно підтримує розвиток ЛБТГ-товариства. Якщо ж влада схиляє нас до гріха, то ми маємо більше слухати Бога, ніж владу».

3.jpg

Наталя Назар, представник громадського руху «За життя», наголосила, що гомосексуалізм потрібно розглядати як одну ланку в загальному процесі розбещення суспільства. «Бог дав людині почуття сорому як захист від самознищення, а люди відверто нехтують цим. Сьогодні є багато проблем, які руйнують сім’ю. Це і розпусна реклама, і зневага до сімейних цінностей, багато інших небезпек, які загрожують в першу чергу молоді».

Пані Наталя закликала учасників акції публічно говорити не тільки на проблему гомосексуалізму, але ініціювати широкий захист суспільної моралі.

Нинішню акцію, що викликала резонанс у Львові, ініціювали молодіжний рух «Територія Правди», низка організацій, серед яких «АСЕТ», «Посол Плюс», «Любов проти гомосексуалізму» та інші. Переважну більшість учасників складали вірні різних протестантских церков: п’ятидесятників, баптистів, харизматичних конфсій.

4.jpg

Загалом, за словами організаторів, ініціативу підтримали близько 20 громадських та релігійних спільнот, а безпосередню участь в акції взяли понад 500 осіб, яких не злякала навіть злива.

7.jpgАле, попри очікування організаторів та попередньо оприлюднену інформацію, а акції взяли участь не так багато релігійних конфесій, як було проанонсовано. Зокрема, серед спікерів не було греко- та римо-католицього духовенства (греко-католиків представляли миряни – Петро Гусак «Інститут родини та подружнього життя», Наталя Назар, ГО Рух „За життя”), а від православних був єдиний представник – ректор Львівської Духовної Семінарії УАПЦ протоєрей Василь Луцишин.

Хоча, як підтвердив для РІСУ Олександр Савченко, інші релігійні конфесії також підтримали громадську ініціативу і їхні підписи стоять під спільним листом, направленим в міську адміністрацію.

Окремо варто згадати про участь у спільному з протестантами мітингу представників «Комітету зі збереження християнської спадщини "Покрова Богородиці"». Вони розказали про суспільну небезпеку гомосексуалізму, представили громадськості чотири законопроекти, які вони пропонують прийняти першочергово для захисту сім’ї та молоді: «Про охорону дітей, молоді і сім’ї від пропаганди гомосексуалізму»; «Про заборону реєстрованого партнерства»; «Про заборону переслідування за т.зв. гомофобію» і «Про заборону усиновлення дітей гомосексуалістами».

Також представники цієї організації розповіли, що українські мас-медіа, очевидно, відпрацовуючи гроші ліберального Заходу, свідомо уникають висвітлення подібних акцій. Так, «Комітет зі збереження християнської спадщини "Покрова Богородиці"» спільно зі своїми натхненниками – "Українською правовірною греко-католицькою церквою" (як вони себе називають), провели вже чотири подібні акції в різних регіонах України, натомість журналісти проігнорували їх.

Проте, необхідно наголосити, що так звана УПГКЦ, також колись відома як «підгорецькі отці», відкололась від УГКЦ і утворила власну структуру, яка не має офіційної реєстрації. Під час своїх акції ця організація називає себе частиною Католицької Церкви, хоча по факту не є такою, тим самим вводить в оману як своїх прихильників, так і представників інших конфесій у різних містах України, які беруть участь на спільних з ними акціях. В самій УГКЦ цю групу  вважають тоталітарною сектою, називають «групою Догнала».

Олена КУЛИГІНА, РІСУ

Фотографії надані організаторами та Михайлом ГОЛОБОРОДЬКОМ

Система Orphus
Рейтинг
0
4
43коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Святослав | 31 травня 2010, 10:02
    Коментувати коментар

    Тепер іще про «хворобу». Є академічне розуміння хвороби, Анатолію, а є довільне розуміння, яке живе у Вашій голові. В академічному розумінні гомосексуальність хворобою чи розладом не є. У Вашій голові — це хвороба. І що з цього випливає? А випливають із цього дві речі. По-перше, хвороба не може бути гріхом. Хвороба може бути дана людині як випробування, як покарання, але в будь-якому разі це не гріх. Отже, гомосексуальність, будучи хворобою, одразу зникає з морального поля взагалі, а відтак — вона мусить зникнути з церковної доктрини. По-друге, якщо гомосексуальність — це хвороба, то її треба лікувати. А лікування здійснюють лікарі. Спробуйте привести знайомого гея до профільного спеціаліста зі словами «Вилікуйте!» Швидше за все, Вас із таким проханням відправлять туди ж, звідки Ви прийшли. У будь-якому разі, пропагуючи погляд на гомосексуальність як на хворобу, Ви заходите у глухий кут. І це дуже програшна позиція з точки зору конкуренції ідей. Бо кажучи «А», Ви не можете сказати «Б». А тому Ваше «А» лишається просто риторикою. Така демагогія прийнятна в родинному колі на дачі, але в публічному просторі вона не витримує критики.

    • Святослав | 31 травня 2010, 10:07
      Коментувати коментар

      Пробачте за багатослів’я. Проте сподіваюсь, що доніс до Вас, Анатолію, декілька ключових думок, які варті того, щоб над ними поміркувати. Гарного дня, гарної роботи!

    • anatolius | 31 травня 2010, 10:47
      Коментувати коментар

      Відповім одним постом, бо так читати легше: 1. Я не закликаю заборонити явище:) Я не хотів би з вас зробити мучеників, як в прямому - так і переносному значенні. Думаю, Ви розумієте чому:) Тим мені однаково, що робите Ви в своїй квартирі. Я про це писав вже. Якщо б це порушувало свободу іншого аб якщо б це носило ознаки розбещення неповнолітніх і так далі, то це вже справа кримінального відділу. Коли двоє дорослих людей йдуть на це свідомо - мені однаково, чим вони там займаються. Коли Ви переходите приватну сферу і вносите в суспільство, то я однозначно буду протестувати. Так - ми в такому випадку боремось за думку тих "хто не визначився", тому я проти того, щоб робити з вас "мучеників":) Щодо скульптур, то я в них не бачу того, що бачите Ви:) Не буду продовжувати, бо є приказка така хороша і відома:) 2. Пане Святославе, якраз Ви входите на мою територію, коли хочете назвати свій союз сім"єю. І я бороню свою "територію", а не нападаю на вашу. Сім"я в НАШОМУ СУСПІЛЬСТВІ (не законі, я це підкреслюю), і ми будемо за це боротись, це союз двох осіб протилежної статі. Це моя територія, тому свій союз прошу називати будь-яким іншим терміном. Ви пишете, про відносність моральних норм - ну так, це в стилі сучасного релятивізму - у кожного своя "мораль і правда". Я звичайно, визнаю універсальні мораль і правду. В законі, вказано, що це моральні принципі притаманні певному СУСПІЛЬСТВУ - і тому це вже не пустий звук. Тепер все залежить від "суспільної думки" - далі сценарій я описав вище. 3. Щодо "гоміків", якщо це вас ображає, то прошу вибачення. Я думав це "ласкатєльно-умєншитєльноє". 4. Освячення Церквою. Тут мені також однаково, що деякі спільноти християнського коріння можуть "освячувати одностатеві шлюби". Якщо це вас влаштовує - прошу дуже. ІІ Ватиканський собор чітко визначив поняття Церкви - це є спільноти, які мають апостольське приємство. Жодна з таких не буде цього робити, "даю Вам зуб:)". Одним словом, не все то "Церква",що так себе називає. Щераз повторю, якщо вас влаштовує отримувати "освячення" саме в тих спільнотах. То проблема взагалі знімається. Я не маю нічого проти. І радий за вас. 5. Щодо хвороби. Я розумію, що ви виходите із академічного чи пак секулярного поняття хвороби, а для мене це значно ширше поняття. Правда, навіть атеїстичний розум, бачив зв"язок між здоровим тілом і здоровим духом:) Памятаєте? Правда перекосив все, як і багато чого іншого. Ви не праві, виносячи хворобу цілком із морального поля. Напр, вражена хворобою психіка ман"яка однозначно випливе в моральні площині. Чи збоченця який демонструє своє "причандалля" в парку де ходять студентки... Щодо "лікуйте", то я пригадую, що практика лікування є. Навіть є успішні результати - спитайте П. Гусака - він точно знає. Але в нас не лікують навіть звичайних хворіб, що вже говорите про такі:) Щодо випробування, то це слушна думка і є маса людей гомосексуалістів, які це так і сприймають. В Києві є ціла спільнота при одному храмі. "Пізнайте правду і вона визволить вас" - це тут самий голоний лік...

    • Zergest | 6 вересня 2011, 03:16
      Коментувати коментар

      Выгодные мифы о телегонии и о "пропаганде" гомосексуализма. В клерикальных кругах существуют мифы, которые нужны для обсулуживания каких-либо постулатов церкви. Например, миф о телегонии обслуживает точку зрения, что секс до брака - дело неправильное. Миф о телегонии опровергнут, а вот миф о "пропаганде гомосексуализма" все еще имеет популярность. Я попробую сделать так, чтоб вам стало очевидно, что пропаганда гомосексуализма соблазнить на гомосексуализм не может ибо у пропаганды есть один вечный конкурент, который будет всегда. Конкурент этот называется эротика. Когда человек видит эротический образ одного с собой пола, то его мозг включает проверку, кто он. Гей или нет. Если гей, то ему этот образ понравится, он будет сниться ему в эротических снах, он будет его фантазировать, а если гетеро, то все будет так же, но с противоположными образами. И ни у кого не возникает мысли запретить эротику. Вот так. Однажды показывали образ эротической девушки, которую ласкают нежные руки мужчины и этот эротический образ под красивую музыку итд. Он имеет возможность соблазнить лесбиянку, а после этого уже "неустойчивых" не останется. Может запретить эротику? Нет, это невозможно. Эротический образ был настолько аппетитным, настолько красивым, настолько нежным и его ласкали так страстно, но у нас 95% женщин не соблазняются на такие образы, так как их ориентация устойчива. Так вот, эротические ласки не вызывают беспокойства за "пропаганду", а почему акции за толерантность вызывает? Почему не боятся, что парня может соблазнить образ какого-нибудь героя из фильма, но боятся, что может соблазнить ролик в защиту толерантности? Почему не боятся, что эротические сцены не могут приковать внимания "потенциальных", но боятся, что если будут защищать права геев, то обзательно все станут геями. А я скажу почему: вам внедрили мысль, что пропаганда существует и внедрили мысль так, будто это своя собственная мысль. Так делают манипуляторы, это их цель. Если вы считаете, что миф о пропаганде гомо выгоден только РПЦ, то вы ошибаетесь. Его активно пиарят на ТВ, даже в госдуму вносили. Вы представляете, если в госдуме всерьез обсуждалась бы тема телегонии? Нет. Тогда авторитет госдумы упал бы ниже плинтуса, а миф о "пропаганде гомосексуализма" обсуждался. Вот вам такая аналогия. Запретили рекламу шоколада (с него толстеют), но этот самый шоколад разрешено дегустировать. Так и здесь. Эротические образы одного с нами пола дегустировать дают всем, почти в каждом фильме, каждый день, в прайм-тайм. Но эротика была всегда частью нашей культуры и я надеюсь, будет. Чтоб аналогия была с шоколадом верна, допустим так: дегустировать шоколад дают каждый день, всем, как можно более широким массам населения, а вот пропаганду шоколада запрещают. У кого теперь есть сомнения в абсурдности беспокойства за "пропаганду гомосексуализма"? Геев стало больше? Нет. Открытых геев стало больше и они стали заметнее. Так почему же столь высокие чины осуждают пропаганду того, что мы дегустируем каждый день? А этим мифом они хотят направить злобу на партии, которые поддерживают права геев и обвиняют их в якобы "пропаганде". Миф выгоден не только церковникам, но и политикам для давления на партии которые права геев поддерживают, чтоб пнуть их лишний раз. Вот этот миф и передается нам как вирус. Если бы миф о телегонии был очень выгоден политикам, то и он бы стал популярным и авторитетным. Не надо путать пиар геев в форме парадов и "пропаганду гомосексуализма". Назначить ответственность за " становление геями" всякие гей-парады, значит, перекладывать с больной головы на здоровую. Второй тезис. Когда говорят "пропаганда гомосексуализма" люди лукавят, представляют явление в совершенно далекой от реальности концепции. Надеюсь, вы больше не будете столь наивны и не будете верить в то, что надо беспокоиться за пропаганду того, что каждый день дегустируется в виде эротических образов и в следующий раз, когда кто-то скажет магическое слово "гомопропаганда", вы его одерните и разъясните, что и как, особенно, если это было заявлено в публичном пространстве. Сейчас истерия с гомопропагандой получает всё большую эскалацию ввиду того, что на этой истерике зарабатывается политический капитал (рейтинг, популярность, деньги), так что я вас молю, если у вас есть доступ к СМИ или блогам, то распространите эти воззрения там.

    • Zergest | 6 вересня 2011, 03:16
      Коментувати коментар

      Выгодные мифы о телегонии и о "пропаганде" гомосексуализма. В клерикальных кругах существуют мифы, которые нужны для обсулуживания каких-либо постулатов церкви. Например, миф о телегонии обслуживает точку зрения, что секс до брака - дело неправильное. Миф о телегонии опровергнут, а вот миф о "пропаганде гомосексуализма" все еще имеет популярность. Я попробую сделать так, чтоб вам стало очевидно, что пропаганда гомосексуализма соблазнить на гомосексуализм не может ибо у пропаганды есть один вечный конкурент, который будет всегда. Конкурент этот называется эротика. Когда человек видит эротический образ одного с собой пола, то его мозг включает проверку, кто он. Гей или нет. Если гей, то ему этот образ понравится, он будет сниться ему в эротических снах, он будет его фантазировать, а если гетеро, то все будет так же, но с противоположными образами. И ни у кого не возникает мысли запретить эротику. Вот так. Однажды показывали образ эротической девушки, которую ласкают нежные руки мужчины и этот эротический образ под красивую музыку итд. Он имеет возможность соблазнить лесбиянку, а после этого уже "неустойчивых" не останется. Может запретить эротику? Нет, это невозможно. Эротический образ был настолько аппетитным, настолько красивым, настолько нежным и его ласкали так страстно, но у нас 95% женщин не соблазняются на такие образы, так как их ориентация устойчива. Так вот, эротические ласки не вызывают беспокойства за "пропаганду", а почему акции за толерантность вызывает? Почему не боятся, что парня может соблазнить образ какого-нибудь героя из фильма, но боятся, что может соблазнить ролик в защиту толерантности? Почему не боятся, что эротические сцены не могут приковать внимания "потенциальных", но боятся, что если будут защищать права геев, то обзательно все станут геями. А я скажу почему: вам внедрили мысль, что пропаганда существует и внедрили мысль так, будто это своя собственная мысль. Так делают манипуляторы, это их цель. Если вы считаете, что миф о пропаганде гомо выгоден только РПЦ, то вы ошибаетесь. Его активно пиарят на ТВ, даже в госдуму вносили. Вы представляете, если в госдуме всерьез обсуждалась бы тема телегонии? Нет. Тогда авторитет госдумы упал бы ниже плинтуса, а миф о "пропаганде гомосексуализма" обсуждался. Вот вам такая аналогия. Запретили рекламу шоколада (с него толстеют), но этот самый шоколад разрешено дегустировать. Так и здесь. Эротические образы одного с нами пола дегустировать дают всем, почти в каждом фильме, каждый день, в прайм-тайм. Но эротика была всегда частью нашей культуры и я надеюсь, будет. Чтоб аналогия была с шоколадом верна, допустим так: дегустировать шоколад дают каждый день, всем, как можно более широким массам населения, а вот пропаганду шоколада запрещают. У кого теперь есть сомнения в абсурдности беспокойства за "пропаганду гомосексуализма"? Геев стало больше? Нет. Открытых геев стало больше и они стали заметнее. Так почему же столь высокие чины осуждают пропаганду того, что мы дегустируем каждый день? А этим мифом они хотят направить злобу на партии, которые поддерживают права геев и обвиняют их в якобы "пропаганде". Миф выгоден не только церковникам, но и политикам для давления на партии которые права геев поддерживают, чтоб пнуть их лишний раз. Вот этот миф и передается нам как вирус. Если бы миф о телегонии был очень выгоден политикам, то и он бы стал популярным и авторитетным. Не надо путать пиар геев в форме парадов и "пропаганду гомосексуализма". Назначить ответственность за " становление геями" всякие гей-парады, значит, перекладывать с больной головы на здоровую. Второй тезис. Когда говорят "пропаганда гомосексуализма" люди лукавят, представляют явление в совершенно далекой от реальности концепции. Надеюсь, вы больше не будете столь наивны и не будете верить в то, что надо беспокоиться за пропаганду того, что каждый день дегустируется в виде эротических образов и в следующий раз, когда кто-то скажет магическое слово "гомопропаганда", вы его одерните и разъясните, что и как, особенно, если это было заявлено в публичном пространстве. Сейчас истерия с гомопропагандой получает всё большую эскалацию ввиду того, что на этой истерике зарабатывается политический капитал (рейтинг, популярность, деньги), так что я вас молю, если у вас есть доступ к СМИ или блогам, то распространите эти воззрения там.

  • Святослав | 31 травня 2010, 09:53
    Коментувати коментар

    А тепер про «освячення Церквою». Звісно, ми не очікуємо найближчим часом благословень від УГКЦ чи безпосередньо від Апостольського Престолу. Але сумна для декого реальність полягає в тім, що завжди знайдеться декілька Церков, які залюбки освятять одностатевий союз. Так само, як і в Церквах, офіційна позиція яких щодо одностатевих союзів є негативною, завжди знаходиться декілька «білих ворон» із числа священства, які так само можуть благословити союз двох чоловіків чи двох жінок. Питання таке: чи присутня благодать у діях канонічно висвяченого священика, якщо він порушує своїми діями канонічні приписи?

  • Святослав | 31 травня 2010, 09:46
    Коментувати коментар

    Тепер щодо гоміків. Нас на парах з етики вчили, що людина завжди сама заслуговує на ті вирази, які вона застосовує до інших. Можливо, нас учили неправильно. Тим більше, що це приємне для слуху слово вже легітимізував у публічний площині пан Лужков, дарма що це стало предметом судового розгляду.

  • Святослав | 31 травня 2010, 09:46
    Коментувати коментар

    А тепер про сім’ю, шановний Анатолію. Бачите, коли Ви бороните шлюб, то Ви захищаєте свою «територію правди», гарантовану Вам Конституцією і Сімейним кодексом. Але коли Ви починаєте говорити, що мій союз із моїм хлопцем — це не сім’я, Ви виходите поза межі своєї території і починаєте експансію на мій особистий простір. Тому що моє право жити в одностатевій сім’ї наш же Сімейний кодекс НЕ ЗАПЕРЕЧУЄ. Оце ключовий меседж: ми не маємо права на шлюб, але маємо право на сім’ю. Закон установлює, що «сім’я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також НА ІНШИХ ПІДСТАВАХ, НЕ ЗАБОРОНЕНИХ ЗАКОНОМ і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства» (частина 4 статті 3 Сімейного кодексу України). Створення одностатевої сім’ї не заборонено законом. Є питання, чи суперечить це моральним засадам суспільства. Можливо, й суперечить. Але ця обставина не є юридично значущою, бо термін «моральні засади суспільства» донині залишається юридично пустим. Вся ця правова казуїстика свідчить про правомірність існування одностатевої сім’ї в Україні як законного соціального інституту.

  • Святослав | 31 травня 2010, 09:25
    Коментувати коментар

    Приємно починати робочий день із відповіді розумним людям:) Ви, Анатолію, хочете захистити своїх дітей від того, щоб їх обдурювали. Я раніше вже писав про засадничу конкуренцію ідей у світі, де ми з Вами живемо. Ваше право та й батьківське завдання — навчати дітей такому розумінню світу, яке особисто Вам до вподоби. Але. Не можна «захистити» від явища шляхом заборони самого явища (якщо воно лежить у законній площині) Ось Вам такий приклад. У львівській церкві св. Андрія (колишній Бернардинський костел), де Ви іноді буваєте, зверніть увагу на еротизовану скульптуру праматері Єви з оголеними грудями, оповитою змієм. Це в правому нефі, ближче до вівтаря. Питання: хіба можна дозволяти такі відверті, спокусливі образи в святому храмі? А що подумають діти, споглядаючи на це? Так ось відповідь самої Церкви: так, можна. І навіть треба. А чому? Будь ласка, скажіть мені самі, чому таке робити в храмі допустимо:) А після цього дещо проясниться ситуація з дітьми, заборонами і засадами виховання:)

  • Святослав | 31 травня 2010, 00:02
    Коментувати коментар

    3. Я можу погано розуміти сутність прозелітизму — це правда. Нічого, пройде час, зрозумію краще. Ще раз акцентую, що нічого не маю проти «пропаганди праведності». А щодо ґвалтівників, убивць і некрофілів, то не треба, Анатолію, співати містичних замовлянь навколо потойбічних явищ. Не треба викликати їх на світло. Це інша опера, в якої інший режисер-постановник. І якщо вони МОВЧАТЬ, то не треба думати-гадати, а чого ж це вони нічого не вимагають. За гей-рухом, який нараховує вже багато десятиліть, ніхто не «підтягувався». Ви маєте справу з гомосексуалами — і тільки з гомосексуалами. Отже, має сенс звузити риторику саме до гомосексуальної проблематики, лишивши убивць на поталу кримінальному кодексові. Вибачте, що я так багато пишу, але рідко доводиться мати справу з людьми, які вміють водночас і слухати, і заперечувати. Власне, таких людей багато в Церкві Христовій, за що до неї великий пієтет.

    • anatolius | 31 травня 2010, 00:34
      Коментувати коментар

      Так, прозелітизм це трохи інша річ ніж те що Ви називаєте. Пане Святославе, праведність однаково виключає як вбивство так і мужеложтство, яке згідно з вченням Церкви належить до найтяжчих гріхів. Кримінальний кодекс не закликає до праведності, а тільки б"є поголові, коли ти вдарив іншого по голові. Це трохи інша "пара кальош":)

  • Святослав | 30 травня 2010, 23:53
    Коментувати коментар

    Олено, висока оцінка обумовлена тим, що Ваш репортаж — найкращий з усіх, які стосувалися акції «Львів проти гомосексуалізму» (на мій погляд). Звісно, організатори акції мусять знати ворога в обличчя:) Олено, всі ці антигей-акції — це дуже цікаво. Це реверс гей-руху, це віддзеркалення активності ЛГБТ-спільноти, це відповідь на певний соціальний виклик. Зрештою, це просто громадянська активність. А це добре, як на мене.

    • Olena | 31 травня 2010, 00:23
      Коментувати коментар

      А от я загалом, як Ваш ідеологічний противник, не є прихильником і таких акцій. Мені натомість подобаються єзуїтські методи боротьби, такі, які і вам PR не створюють. Вийти на площу з транспорантами і гаслами: "кримінальну відповідальність за пропаганду гомосексуалізму" - надто просто, на мій погляд. Я би, звичайно, діяла зовсім інакше :)

  • Святослав | 30 травня 2010, 23:40
    Коментувати коментар

    2. Ось питання про «пропаганду гріха» значно проблемніше. Бачите, Анатолію, ми з Вами живемо у світі, де конкурують ідеї. Наш світ — це світ війни між парадигмами світобачення. Засаднича точка: кожна вільна особистість має право, дароване Богом і законом, на пропаганду своїх власних поглядів на життя (з урахуванням права інших людей на повагу до їхньої гідності). Ось і пропагуйте, будь ласка, усе, що вважаєте потрібним пропагувати. Що там у списку? Подружня вірність, неприйнятність абортів, небажаність розлучень, зло контрацепції і методів планування сім’ї, неприпустимість клонування, гріховність евтаназії тощо. Я же не проти! Пропагуйте, на здоров’я. Власне, антигомосексуальна пропаганда так само є припустимою, як і все інше. Камінь спотикання — якого ЗМІСТУ ця пропаганда. Якщо йде приниження честі та гідності, якщо йдуть безпідставні звинувачення, якщо лунають заклики до лікування того, що не є хворобою, — то постає наріжне питання щодо правомірності такої пропаганди.

    • anatolius | 31 травня 2010, 00:17
      Коментувати коментар

      Про зміст я писав вже, що очільники Церкви засуджують нехристиянскі форми стосунку до геїв. Яка б порушувала, те що Ви говорите - гідність людської особи. Зрештою, Церква ніколи не осуджує грішника, а тільки ГРІХ. А от про хворобу Ви вже загнули, це девіація від гармонії природи людини. А відповідно не є здоровим. А що таким не є є хворобливим. Ви намагєтесь поставити в один ранг з інститутом сім"ї викривлене розуміння стетвості і людини взагалі. Я особисто, як багато інших людей, хочу захистити своїх дітей від того, щоб їх обдурювали - називаючи нормальним те що таким не є.

  • Святослав | 30 травня 2010, 23:27
    Коментувати коментар

    О, Анатолію! Свобода — наше гасло? Ви погано знаєте геїв. Перша цінність і ієрархії життєвих цінностей для гомосексуалів України — це сімейне життя. Звідки дані? З результатів спеціального національного дослідження серед одностатевих пар. Нащо юридичне визнання? Для того, щоб отримати в партнерстві всі належні взаємні права і обов’язки. Для чого ці права і обов’язки? Щоб упевнено почуватися в житті, щоб уникнути багатьох проблем, пов’язаних з невідповідністю між фактичним і юридичним станом справ. Не хочете, щоб одностатевий союз називався подружжям? Там, я знаю, що для християн назви багато чого значать. А ми на «подружжі» і не наполягаємо. Ми не виступаємо за поширення інституту шлюбу на одностатеві відносини. Нам потрібна інша формула — цивільне партнерство. А подружнє життя, освячене Богом і Церквою, нехай лишається Вашою прерогативою, шановний Анатолію.

    • anatolius | 31 травня 2010, 00:04
      Коментувати коментар

      Пане Святославе, сім"я має свої ознаки і, щоб називатись нею треба мати ці ознаки. Чи не так? Якщо подружжя чоловіка і жунки це - сім"я, то "партенрство" двох осіб однакової статі вже таким не є. Назвіть це іншим словом будь ласка, можете піти до нотаріуса і закріпити свій союз на папері. Але тих самих прав, які має подружжя, це вже вибачте. Про освячення Церквою, то взагалі забудьте. Але ми живемо в суспільстві і я проти того, щоб моя дитина думала що під словом сім"я можн розуміти, сім"ю в якій вона народилась і двох гоміків. Називайтесь чим хочете, а інститут сім"ї облиште в спокої.

  • Святослав | 30 травня 2010, 05:23
    Коментувати коментар

    Християнство базується, Анатолію, в самій своїй основі на прозелітизмі, тому християнам інколи буває незрозуміло, як можна жити, нікому не нав’язуючи свого способу життя. Саме тому християни часто-густо транслюють притаманний їм прозелітизм на геїв, для яких він характерний у виразно меншій мірі.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Ексклюзив

  • 21 червня 2017, 10:44 | Соціологія релігії | 

    Релігійна мережа України: загальні тренди vs локальні особливості

    Міністерство Культури України наприкінці березня оприлюднило нові дані щодо статистики кількості релігійних організацій. Державний орган щорічно видає інформацію про «релігійну мапу» України, яку готують фахівці Департаменту з питань релігій та національностей.

  • 19 червня 2017, 11:57 | Репортажі | 

    Монастир на Ясній горі в Гошеві зібрав митців на фестиваль карильонного мистецтва

    Третій рік поспіль монастир на Ясній горі в Гошеві збирає гостей на неординарне дійство – фестиваль карильонного мистецтва. Для України він унікальний і відбувається лише тут, адже карильон – музичний інструмент не звичний для нас і є лише в Гошівському монастирі отців василіан.

  • 19 червня 2017, 11:23 | Калейдоскоп | view photo | 

    Мандри протестантськими громадами Львова: особливості сучасного служіння

    Днями у рамках всеукраїнської програми «Реформація-500» був організований невеликий прес-тур до п’ятьох протестантських громад Львова. Журналісти відвідали будинки молитви Церкви адвентистів сьомого дня, Євангельських християн-баптистів, Церква християн віри євангельської та спільноту «Гефсиманія».

  • 13 червня 2017, 10:04 | Репортажі

    В Києві презентували книгу про українську публічну теологію

    В столичній книгарні «Є», в середу 12 червня, відбулася презентація книги архим. Кирила (Говоруна) «Українська публічна теологія». В презентованій збірці, окрім осмислення подій Майдану, подається також вельми цікавий аналіз впливу ідеологій на релігію.

  • 12 червня 2017, 11:10 | Репортажі | view photo | 

    В столиці науковці дискутували про докази Божого буття

    У Києві в Центрі Дослідження Релігії, що діє на базі НПУ ім. Драгоманова, 10 червня відбувся науковий семінар з богослов’я. До участі були запрошені українські і іноземні богослови, релігієзнавці. Це вже IV семінар. Цього разу він відбувся на тему: «Потенціал філософії релігії та філософської теології для сучасного християнського богослов’я».

Останні коментарі

  • Fr. Valerii | 26 червня 2017, 22:40

    Не існує ніяких "документів". Натомість є історичний факт, що Св. Йосафата вбили т. зв. православні, противники унії з Римо Католицькою Церквою, підбурювані їхніми схизматицькими

  • Ігор Мицько | 26 червня 2017, 10:47

    "прославився пасторською діяльністю за єдність християн" Ага, почитайте-но документи, як він "пасторсько" діяв у Вільнюсі.

  • enzian | 25 червня 2017, 20:55

    До церкви ходять не до того, щоб вивчати "церковнослов'янські слова і вирази", а щоб прилучатися до Бога. І найкраще це робити за допомогою рідної живої мови.

  • enzian | 25 червня 2017, 20:24

    І комуністи, і москвославні - агенти руского міра.

  • Ігор Мицько | 25 червня 2017, 10:42

    Росіянам потрібно негайно вчити в школах пекінський діалект китайської мови.

Популярні статті місяця