• Головна
  • Проекти
  • Президент УАРС Віктор Єленський: «Християни лишаються найбільш переслідуваною релігійною спільнотою в усьому світі»...

Президент УАРС Віктор Єленський: «Християни лишаються найбільш переслідуваною релігійною спільнотою в усьому світі»

19.02.2010, 11:01
В агентстві «Укрінформ» 18 лютого Українська асоціація релігійної свободи (УАРС) провела прес-конференцію за участю голови Державного комітету України у справах національностей та релігій Юрія Решетнікова

В агентстві «Укрінформ» 18 лютого Українська асоціація релігійної свободи (УАРС) провела прес-конференцію за участю голови Державного комітету України у справах національностей та релігій Юрія Решетнікова, президента УАРС Віктора Єленського, генерального секретаря Петра Гануліча та голови правління «Інституту релігійної свободи» Олександра Зайця, під час якої обговорили стан релігійної свободи в Україні та в світі, а також зміни, які відбуваються на законодавчому рівні у цій царині. Детально про захід розповідає Василь КОРШАК у спеціальному репортажі для РІСУ.

Президент УАРС Віктор Єленський на початку  заходу константував той факт, що «більшість жителів Землі живе  в країнах, де  релігійні свободи брутально, або м‘ягко порушуються». На думку президента УАРС:, «християни  залишаються найбільш переслідуваною релігійною спільнотою в усьому світі». Віктор Єленський, як приклад, зачитав заголовки новин, опублікованих впродовж 3 останніх днів, які свідчать про переслідування християн у різних країнах, зокрема Азії та Африки, наголосив на тому, що «релігійна свобода для  більшості мешканців світу є недосяжним ідеалом». Основними загрозами для релігійної свободи є авторитарні та тоталітарні режими, які порушують фундаментальні свободи людини. Так, минулого року близько 100-150 тисяч християн та буддистів були ув‘язнені в Північній Кореї за свої релігійні переконання, а одна місіонерка у цій країні минулоріч була страчена за поширення своїх реілігійних поглядів.

Серед країн, уряди яких придушують релігійну свободу, Віктор Єленський назвав такі, як Бірма, Бруней, Фіджі, Китай, Індонезія, Іран, Сомалі,Узбекистан, Венесуела та ін. У деяких країнах уряди не в змозі захистити фундаментальні свободи своїх громадян. Наприклад, коли релігійна більшість придушує релігійну меншість. Так, у Грузії уряд не може запобігти нападкам на релігійні меншини. Це ж можна віднести й до Індії та багатьох інших країн. Особлива ситуація у мусульманських країнах, де не йдеться про релігійну свободу представників  інших релігій, але й порушуються права шиїтів чи сунітів. У багатьох ісламських країнах не можна вільно змінювати своє віросповідання.

Серед нових загроз релігійній свободі, які  з‘явилися останнім часом, президент  УАРС назвав загрозу секулярного  фундаменталізму,   який грунтується  на тому, що жодні ознаки релігійної приналежності людини  не повинні маніфестуватися. Великою загрозою релігійній свободі, за словами експерта, є також мафія, зокрема наркомафія у багатьох країнах світу, і це явище наближається до українських кордонів. Наркомафія виступає проти релігійних громад, які працюють з наркозалежними. Зовсім недавно стався напад на громаду Церкви п‘ятидесятників у республіці Удмуртія (Росія). Є повідомлення про такі напади в інших країнах.

Генеральний секретар УАРС Петро Гануліч детальніше зосередився на характеристиці релігійної свободи в Україні. На думку Петра Гануліча, великою проблемою в Україні є ставлення до протестантських церков та громад. Часто у ЗМІ, навіть на центральних каналах телебачення, подавали інформацію, яка принижувала релігійні почуття вірних, навіть великих церков. Часто інформацію про протестантів  подають з великими неточностями та перекручуванням. Головною метою таких передач та публікацій, як зазначив Перто Гануліч, є очорнення протестантських конфесій. Однією з причин такого явища, на думку генерального секретаря УАРС, є те, що протестанські церкви є дуже активними в своєму служінні, а його джерелом є пострадянська та напівтоталітарна ідеологія, яка, на жаль, ще й досі часто практикується. Ще однією причнною негативного ставлення до протестантів є такий спосіб життя, який часто відрізняється від спосбу життя інших, коли вірний власними діями показує свою віру, регулярно відвідуючи  богослужіння. У суспільстві, як додав, підсумовуючи Петро Гануліч, виникла особлива потреба у вихованні віротерпимості, толерантності, зокрема у роботодавців та  керівників навчальних закладів, які мають створити умови для задоволення вірними різних конфесій своїх релігійних потреб.

Голова  Державного комітету України у справах  національностей та релігій Юрій Решетніков  розпочав свій виступ з того, що повідомив, що «Україна є одним із світових лідерів щодо дотримання прав своїх громадян на свободу слова і діяльність релігійних організацій».  Свідченням цього є наявна в Україні релігійна мережа, яка на 1 січнь 2010 року  нараховує 35184 релігійні організації, найчисельною групою з яких є Провославні церкви, які становлять 18000 організацій: УПЦ – 12082 , УПЦ КП – 4415, УАПЦ – 1234. УГКЦ нараховує 3765 релігійних організації, РКЦ — 1079. Протестантські церкви нараховують майже 8500 релігійних організацій: баптисти – 2725, п‘ятидесятники – 1692,  адвентисти сьомого дня – 1069.  Крім цього, в Україні існує близько 1400 організацій  харизматичного спрямування.

Щодо релігійних нехристиянських організацій, то статистика подає такі цифри:  297 організацій юдейського спрямування, 1182 – мусульманські організації, з яких 966 зареєстровані в Автономній республіці Крим.

Динаміка зростання кількості релігійних організацій України, як наголосив Юрій Решетніков, свідчить про позитивні тенденції. «Порівнюючи з даними за січень 2009 року, можемо константувати, що  релігійна мережа України збільшилася на 719 релігійних організацій: православна спільнота збільшилася на 429 організацій (УПЦ  — на 256, УПЦ КП — на 159, УАПЦ — на 14),  УГКЦ — на 39 релігійних організацій, РКЦ — на 7 нових громад, протестантські церкви — на 150 релігійних організацій. Кількість мусульманських організацій зросла на 33», — розповів голова Держкомнацрелігій.

За його словами, минулоріч уряд України зробив конкретні кроки для покращення умов діяльності релігійних організацій. Так, релігійні організації отримали право на постійне та безкоштовне землекористування, а також те, що вони можуть сплачувати за газ за тарифами як для населення, а не комерційних організацій, як це було донедавна. «Хочу зазначити про рішення, яке створює умови для сприятливішого перебування в Україні іноземців, які перебувають у державі на запрошення релігійних організацій», — додав чиновник.

Голова Держкомітету також вручив почесну грамоту журналістці Ларисі Побережник  за внесок у об‘єктивне висвітлення життя релігійних організацій України. Вона є вудучою телепрограми «Благовісник».

Голова  правління «Інституту релігійної свободи» Олександр Заєць проінформував присутніх про законодавчі ініціативи, які знаходяться на розгляді у Верховній Раді України та мають на меті впорядкувати релігійне життя в державі. Зокрема  йдеться про законопроект про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу «Щодо дотримання таємниці сповіді». Як зазначив Олександр Заєць, у цьому кодексі є певні колізії із нормами закону, «Про свободу совісті та релігійні організації», і їх потрібно ліквідувати. На розгляді у ВР знаходяться також законопроекти «Про внесення змін до деяких законів України щодо мораторію на приватизацію майна культового призначення», прийняття якого дасть змогу повернути майно, яке ще не повернули релігійним організаціям. Також депутати внесли на розгляд законопроект, прийняття якого дозволить релігійним організаціям засновувати навчальні заклади. Ситуація у Парламенті, за словами голови правління «Інституту релігійної свободи», дуже складна, але він висловив сподівання, що до кінця поточного року вказані законопроекти зможуть набрати необхідну кількість голосів.

До  тих законопроектів, які можуть піти на шкоду релігійній свободі, Олександр  Заєць відніс два законопроекти: депутата Москаля №2419 «Щодо запобігання  діяльності релігійних культів, деструктивних  та тоталітарних сект», який не підтриманий  профільним комітетом, та законопроект №5473 депутатів Рибакова та Лук‘янова «Щодо заборони діяльності тоталітарних сект», який відкликали в січні2010 року.

Учасники  пресконференції також відповіли на численні запитання журналістів. Тележурналістка Ольга Шклярук зокрема запитала в організаторів прес-конференції про іншу сторону проблеми релігійної свободи, а саме: «Як можна проконтролювати та унеможливити зловживання релігійних організацій?» Голова Державного комітету Юрій Решетніков  проінформував про те, як  очолювана ним установа діє спільно з іншими державними організаціями для запобігання  процесам негативного впливу релігійних організацій на своїх вірних. 

Зацікавлення представників мас-медіа викликала  і ситуація в Криму, де сконцентрована більшість мусульманських організацій України та є проблеми з реєстрацією окремих релігійних організацій мусульманського віросповідання.

Надія Ющенко, яка репрезентує агенцію «Укрінформ» поставила запитання голові Держкомітету: «Зараз у ЗМІ розсилаються відкриті листи до прем‘єр-міністра України зі скаргою на відмову у реєстрації якоїсь ще однієї Греко-Католицької Православної Церкви, у якій кардинала Любомира Гузара називають єретиком і т. д. Як би Ви могли прояснити ситуацію, прокоментувати це?»

Юрій  Решетніков: «Це запитання не стільки до нашого Комітету, як до правоохоронних органів, оскільки, за наявною інформацією, у керівництві цієї релігійної спільноти знаходяться три іноземці, які від 2005 року незаконно перебувають на території України. З іншого боку, йдеться про типовий розкольницький прояв, коли кілька незадоволених церковним начальством проголошують себе з початку єпископами, а потім намагаються зареєструвати ще одну паралельну Греко-Католицьку Церкву. Коли ми звернемося до законодавства, навіть незважаючи на незаконність перебування деяких осіб на території України, то отримаємо відповідь про те, що держава поважає внутрішні настанови церков. Згідно з католицьким канонічним правом, жодна  спільнота не може називатися католицькою без наявності благословіння з боку Ватикану.

Про який дозвіл з боку Ватикану можна говорити у цьому випадку, якщо вищі судові інстанції Ватикану (Апостольська Сигнатура — ред.) проголосили цих осіб («група Догнала» — ред.) такими, які не мають зв‘язку з Церквою взагалі. Документи, які вони подають, не можуть мати ніяких правових наслідків. Розуміючи, який негативний резонанс може викликати реєстрація, наш Комітет не реєстрував цю організацію. Це є неприпустимим по відношенню до УГКЦ, а те, що вони пишуть про Кардинала Гузара, взагалі ставить питання про наявність у них моральних якостей.»

Алла  Бойко з Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка  підняла питання щодо законопректу про надання релігійним організаціям права засновувати загальноосвітні навчальні заклади.

Юрій  Решетніков: «Справді, законопроект «Щодо надання церквам та релігійним організацям права на заснування загальноосвітніх навчальних закладів» знаходиться на розгляді у Верховній Раді. Тобто йдеться не про духовні навчальні заклади, які діють у нас від 1991 року і з якими нема жодних проблем,  й  навіть  не про права релігійних організацій засновувати навчльні заклади,  а про конституційне право батьків виховувати дітей відповідно до своїх світоглядних переконань. На думку авторів законопроекту, нашого Комітету, Міністерства освіти та науки у нас склалася монополія, коли  з одного боку існує державна система освіти, з іншого — приватні навчальні заклади. А громадяни України, які мають певні релігійні переконання та які об‘єднані в релігійні організації, на сьогодні позбавлені права засновувати загальноосвітні навчальні заклади. Загальноєвропейський та загальносвітовий досвід свідчить про високу ефективність релігійних шкіл, незалежно від релігйної приналежності. Тому ми говоримо про те, що Україна, як демократична держава, має вирішити це питання та зробити ще один крок до європейських демократичних цінностей, крок від тоталітарного минулого, де не могло бути жодних начальних релігійних закладів. Ми говоримо насамперед про права батьків. Уряд України, Міністерство освіти та науки, Державний комітет у справах національностей та релігій підтримує цей законопроект, і ми сподіваємся, що Верховна Рада з розумінням поставиться  до нього.»

Алла  Бойко також поставила питання про лист  представників Академії наук України щодо заборони викладання  етики віри у середній школі та його вплив на законопроект і на дії Державного комітету.

Юрій  Решетніков: «На діяльність Комітету, принаймні, поки я є його головою, цей лист ніяк не буде впливати. На жаль, нам ще досить часто доводиться стикатися з рудиментами нашого тоталітарного минулого, коли деякі люди навіть не можуть допустити, що в школах викладатиметься щось інше, крім дарвінізму. Але з іншого боку, Ви правильно ставите питання про те, як цей лист може бути використаний. При теперішньому керівництві Міністерства освіти та науки він ніяк не буде використаний. Позиція Міністерства полягає в максимальному сприянні впровадженню курсів духовно-морального спрямування у загально-освітніх закладах, безумовно, як факультатив, безумовно, за бажанням батьків. У майбутньому можливі різні інші віяння у позиції Міністерства, чого дуже б не хотілося, але тоді цей лист може бути використаний, як позиція громадськості, як певна маніпуляція.»

Після завершення заходу Голова правління «Інституту релігійної свободи»  Олександр Заєць відповів на питання автора про  те, які кроки вживаються для гармонізації законодавства щодо повернення релігійним організаціям майна. Адже згідно з чинним законодавством, держава має повернути Церкві майно, яке було відібране від неї, але часто остаточне рішення належить  місцевим радам.

Олександр Заєць: «Така проблема справді існує. Законопроект Ольги Бондар щодо мораторію  на приватизацію майна культового призначення передбачає перший крок – заборону приватизації таких об‘єктів. Минулого року запрацювала комісія з питань забезпечення прав  релігійних організацій. Однією з її основних завдань є  вироблення рекомендацій та пропозицій для вирішення таких питань. Наступним кроком мають стати зміни для того, щоб було можливо  доопрацюати закон про повернення майна. Бо на сьогодні  частина майна  перебуває у власності комунальних громад, і місцева влада, використовуючи прогалини у законодавстві, вирішує питання повернення майна на свою користь. При в ступі України до Ради Європи вона взяла на себе зобов‘язання повернути майно релігійним організаціям».