• Головна
  • Публікації
  • Україна перейшла до другої стадії розвитку християнського книговидання, — вважають європейські експерти...

Україна перейшла до другої стадії розвитку християнського книговидання, — вважають європейські експерти

27.03.2017, 12:45
Україна перейшла до другої стадії розвитку християнського книговидання, — вважають європейські експерти - фото 1
У Будапешті у березні відбувся щорічний міжнародний форум християнських видавництв — MarketSquare, проведений міжнародною християнською асоціацією CBA.

У Будапешті у березні відбувся щорічний міжнародний форум християнських видавництв — MarketSquare, проведений міжнародною християнською асоціацією CBA.

Виставка виявилася дуже успішною, — вважає Чак Стейнерт, виконавчий директор асоціації. – Вона забезпечила можливість видавцям зі східно-європейських країн зустрітися з ключовими агентами з міжнародних прав. Багато видавців з цих країн не часто мають шанс відвідувати такі книжкові події у західних локаціях унаслідок різних факторів, зокрема, через великі дорожні витрати.

MarketSquare

На цьогорічний форум з’їхалися понад 60 представників християнського книговидання із 18 країн, серед них – дванадцять аґентів з міжнародних прав, що репрезентували більше 40 християнських видавництв з усього світу. Як стверджують самі організатори, мета MarketSquare – cприяти розповсюдженню християнської літератури в Європі й у всьому світі. Зокрема, для цього напередодні ділових зустрічей проводяться тренінги на теми маркетингу, розвитку бізнесу та ефективних контрактів як від добірних спікерів, справжніх легенд галузі, так і від маленьких локальних (європейських) видавців, які діляться своїм досвідом, успішними (і не дуже – тоді досвід удвічі корисний) моделями. Цьогорічними мовцями “широкої перспективи” були Сінді Ріґґінс (Riggins International Rights Services, Inc.) та Джеймс Елвелл (Tyndale) розповіли присутнім про світові тренди й найкращі практики (зокрема, у тому, що стосується укладення грамотних і прибуткових контрактів та визначення успішної маркетингової стратегії). Натомість Вільям і Карін Маккензі із Шотландії (Christian Focus Publications) та Корнел Гер’єчкі з Угорщини (Harmat Kiado) розповіли про перемоги й поразки в дизайні й обкладинковій промоції книжок, а також про дистрибуцію книжок в Східній Європі на кейсі Угорщини.

Книжкові контракти

Було приємно провести час з видавцями з такої великої кількості країн і почути їхні історії. Багато з цих людей все життя вкладають у те, щоби розповсюджувати християнську літературу. Їм доводилося йти на складні й сміливі вчинки, щоби поширювати Слово Боже. Я дуже вдячний, що СВА могла запропонувати можливість для них отримати відповідні тренінги, вчитися одне від одного, і мати змогу придбати права на нові найменування, — підсумував Чак Стейнерт.

Одна зі спікерок, Сінді Ріґґінс, котра відвідала MarketSquare як генеральна директорка компанії “Riggins International Rights Services, Inc.”, що репрезентує понад двадцятку сильних американських та скандинавських видавництв, зауважує позитивні зміни на східноєвропейському християнському книгоринку.

Через пост-комуністичні установки та економічні ситуації в східно-європейських країнах викуп прав на переклад книжок відповідними мовами траплявся не так уже й часто – аж до 2012 року. Та й у тих рідкісних випадках, коли це відбувалося, йшлося здебільшого про орієнтовані на місії ліцензії. Упродовж минулих п’яти років можна було побачити економічний ріст у деяких країнах і більшу читацьку потребу в доступних християнських книжках рідною мовою. Кілька наших східно-європейських партнерів спостерігали немалий ріст у кількості виданих найменувань, а деякі з них навіть отримали суттєвий прибуток.

Цікаво, що довколанауковий журнал теологічної семінарії Асбурі, ‘The Asbury Journal’[1], подаючи інформацію про християнське книговидання в Центральній та Східній Європі того ж таки 2012 року, відзначив загальні тенденції переходу до так званої другої стадії. Перша, що тривала від розпаду СРСР до пізніх дев’яностих-ранніх двотисячних, характеризувалася певною ейфорією: після десятиліть “самвидаву”, видавці й читачі зі священним трепетом ставилися до кожної виданої християнської книжки – незалежно від якості перекладу, обкладинки, поліграфії чи навіть самого вмісту. Друга стадія відображала загальну капіталізацію (у сенсі радше переходу до капіталістичного мислення, ніж загального збагачення, хоча й покращення рівня життя в більшості означених країн теж зіграло свою роль) суспільства й означала перехід до свідомого відбору “репертуару”, покращення якості перекладу, редактури, дизайну й поліграфії. Це, у свою чергу, привернуло увагу вдумливого читацтва й вивело видання та їхніх видавців на новий рівень. Тимчасом до означеної в дослідженні третьої стадії, коли більшість найменувань – результат роботи національних авторів, а вузькоактуальні теми для вибраного суспільства та церкви мають необхідні книжкові ресурси, більшість видавців лише почали рухатися.

Наша компанія інвестувала в Східну Європу через відвідини орієнтованих на Європу книжкових виставок, MarketSquare, а також розвиваючи взаємини з ключовими видавцями, — продовжує Сінді Ріґґінс. – Ми відвідували ці виставки в Румунії, Україні та Угорщині. У результаті маємо значну кількість перекладацьких ліцензій у Східній Європі. Польський, угорський, російський, румунський, український, словацький і словенський ринки показали найвищий рівень зростання; у цьому переліку Польща й Угорщина є очевидними лідерами. Однак, навіть попри згаданий ріст, східноєвропейські видавці змушені долати чимало труднощів. Книгорозповсюдження в деяких країнах є дуже непростим, певним видавцям бракує капіталу чи фінансування, щоби й надалі розвивати свій бізнес, видаючи більшу кількість книжок. Політична напруга впливає на ринок тощо. Кілька видавців зізналися мені, що коли їхня країна відкрилася в напрямку Заходу, у всіх були доволі високі очікування, тож вони видавали шалені наклади кожного найменування, однак продавалася лише маленька частина примірників, залишаючи решту книжок пилюжитися на складах. З досвідом вони навчилися видавати менші наклади, а згодом додруковувати за потреби.

Варто зауважити, що понад двадцятирічний досвід роботи в галузі, котрим володіє Сінді, дає їй змогу оцінити зміни на зазначеному ринку в доволі широкій перспективі, і її позитивне бачення ситуації з християнською книжкою на східноєвропейському ринку, зокрема в Україні (попри всі політичні труднощі та економічні негаразди) відверто додає наснаги.

Книжкові контракти

Андрій Кравченко, директор християнського видавництва “Ездра” (Олександрія) та співзасновник стартапу “Діджибукс Прес”, відвідав виставку MarketSquare усьоме.

Я переконаний, що видавці повинні бувати на таких заходах. Нові контакти й перспективи щоразу після участі в таких конференціях – це те, з чим я повертаюсь, — говорить А.Кравченко. — Кожні відвідини Будапешту – наче нова віха в моєму житті.

Приємно було також відзначити, що цьогоріч на офіційному сайті CBA з’явився окремий переклад детального анонсу події українською, що сигналізує про певні зрушення у сприйнятті українського християнського літпроцесу в загальносвітовій видавничій мережі.

Зі спілкування з представниками видавництв можна виснувати, що основною потребою читачів на східноєвропейському книжковому ринку є книжки для дітей і підлітків (особливо якісний нон-фікшн для останніх), на теми християнського життя, а також християнська теологічна література. Видавці зізнавалися, що добре продаються “знані імена” – книжки авторів, чиї роботи втрапили до переліків бестселерів. Запрошення такого автора до своєї країни також сприяє продажам, однак часто не є достатньо рентабельним для нашого регіону.

Джим Елвелл вважає, що важливо також максимально використовувати потенціал успішних видань, перевидаючи, наприклад, добре продавану теологічну книжку у вигляді читань на щодень і розмальовок для дорослих із важливими цитатами.

Великі іноземні книжки можна розбивати в перекладі на кілька томів, а серію дрібних – видавати товстішою збіркою. Формат можна змінювати – однак і це потрібно обговорити з видавцем оригіналу.

Такі зустрічі, на думку учасників, знімають багато упереджень і стереотипів, дозволяючи мислити категоріями великого ринку. Як уже згадувалося, у CBA говорять, що проведення виставки саме в Будапешті має свої численні плюси: видавцям з-поза ЄС значно простіше й дешевше втрапити туди, ніж, скажімо, на такі великі виставки, як Лондонська чи Франкфуртська. Тим не менше, з України в Будапешті цьогоріч було лише троє видавців, двоє з яких – іноземці.

Залишається сподіватися, що перехід до так званої третьої стадії розвитку книговидання збагатить культуру видавничого бізнесу й заохотить українських видавців до таких виставок не лише в якості покупців прав на переклади, але й продавців прав на власні, виплекані вдома, видання.


[1] Catharina Penner ‘Christian Publishing in Central and Eastern Europe’, The Asbury Journal 2012, vol. 67

Надійка ГЕРБІШ