«Врятуймо скарби разом». На Прикарпатті реставрують та популяризують сакральну спадщину
Прикарпаття багате своєю сакральною спадщиною. Храми, їх оздоблення, ікони з церковних та приватних колекцій, завжди зберігали з покоління до покоління, не дивлячись на радянську навалу і тотальні нищення релігійних цінностей.
Дещо з давнини зуміли врятувати у наших музеях. У Івано-Франківському краєзнавчому музеї відновленням та збереженням сакральних надбань займається реставратор Валерій Твердохліб.
Справжній майстер своєї справи, він започаткував непересічний та надважливий проект з відродження колекції сакральної спадщини Івано-Франківського краєзнавчого музею — «Врятуємо скарби разом».
«Це колекція творів «Врятовані скарби», яку я почав свого часу популяризувати. Більшість з них — з колекції колишнього івано-франківського музею атеїзму, який був у Вірменському храмі. Після періодів нищення, у 60-х-80-х роках минулого століття, частина творів опинилася саме там, – розповідає Валерій. — Директор краєзнавчого музею Олександра Синиця, яка створила музей ще за часів комуністичних, розповідала, що експонати для музею вони відшукували під час експедицій. Все віднайдене описували, документували. Було це ще у 60-х роках».
З тих даних, які мають зараз фахівці, можна говорити про те, що більшість творів з колекції, є з Гуцульщини або Богородчанщини. Є твори і з Долинщини та Галича.
«Колекція невелика. Налічує близько 200 творів. Вони дуже цікаві, самобутні, оригінальні, — підкреслює реставратор. — Тож можемо бачити наскільки цей культурний пласт був розвинений у нас на Галичині і скільки ми втратили, скільки знищено – від окремих ікон до цілих іконостасів. Хоча є такі, які збереглися з XVII-XVIII століть. Це, до прикладу, ікони у церкві Святого Духа у Рогатині та іконостас авторства Йова Конзелевича у Манявському скиті. Саме з Богородчанщини, де є Манявський скит, маємо цілий зріз творів сакрального мистецтва».
Валерій Твердохліб прийшов працювати в Івано-Франківський обласний краєзнавчий музей у 1995 році. Тоді поставив собі за мету відреставрувати, зберегти усе, що залишилося у музейній колекції творів сакрального мистецтва. Бо побачив як багато творів було у поганому стані, адже зберігалися вони неналежним чином — у підвалах у вологості. Частина перебувала у Маняві на території скита, який тоді був філією музею. І там приміщення були не пристосовані для зберігання. Тому зараз є проблема з їх реставрацією.
«Я розумів, що повинен рятувати твори, бо ми можемо втратити їх остаточно, — ділиться Валерій. — Дуже важливою складовою, яку я для себе визначив одразу — це також популяризація цих творів. Не просто від реставрувати, а й відкрити людям, місту».
Так постав проект «Врятуймо скарби разом».
«Почалося все з того, що мені було запропоновано підготувати і відкрити виставку у Софії Київській до ювілею хрещення Русі, — продовжує реставратор. — Мені допомогла Уляна Головчанська, завідувач відділу експозиції Софії. Вона запропонувала показати нашу збірку, яку ще ніхто не бачив. Отже, я зібрав ті твори, які реставрував 15 років — увесь цей зріз. Це було якраз перед приїздом Джорджа Буша в Київ, тому і він теж побачив нашу експозицію».
Далі за допомогою благодійників, Валерій Твердохліб разом з однодумцями-меценатами створив альбом «Врятовані скарби».
«Це саме те, що дало поштовх популяризації творів, — каже він. — Завідувач відділу давнього іконопису Національного музею у Львові Марія Гелетович зробила мистецтвознавчий аналіз і ввела у науковий обіг ці твори, а ми подовжили працю з реставрації. Завдяки цьому проекту я створив у 2010 році реставраційний відділ і ми почали розвивати у Івано-Франківську власне реставраційну справу. Оскільки тут є проблеми з реставраторами — я був перший такий фахівець краєзнавчого музею. До мене був лише мій учитель Микола Канюс, який був справді фахівцем, перш за все, за освітою. На початку 90-х він проводив реставрацію нашої колекції краєзнавчого музею. Я продовжив його працю».
Як стверджує Валерій Твердохліб, зараз дуже важливо зберегти збірку «Врятовані скарби», популяризувати її. Також розвивати реставраційну роботу загалом.
Уже відреставровані ікони зараз знаходяться у постійно діючій експозиції музею. Також щороку громаді презентують нові твори у рамках проекту «Врятуємо скарби разом».
«Проект цей ми популяризували не лише на Прикарпатті. В його рамках, разом з фотохудожником Юрієм Бакаєм, ми створили проект «Образи світлих» де він зробив фото ікон до реставрації, показавши справжню драму цих творів, — Розповідає Валерій Твердохліб. — Ми врятували десятки ікон, але маємо ще і достатньо проблем з консервацією, збереження. То ж мистецтвознавці повинні ретельно досліджувати їх. На жаль, у нас в Івано-Франківську я не бачу зараз справді яскравих вчених-мистецтвознавців, які б це робили. Адже потрібно вивчати оригінали тих чи інших полотен, які часто перемальовували, нищили. Адже ми, як нація, цікаві світу якраз своїм мистецтвом, його індивідуальністю. Це потрібно відкривати бо культура є величезним рушієм, який дозволяє змінювати свідомість, навчати.
Створюючи проект «Врятуємо скарби разом», ми мали на меті також залучити меценатів. Першими з них були єпископи наших християнських Церков – владики УГКЦ Микола (Сімкайло) і Володимир Війтишин, владика УПЦ КП Іосаф, які його благословили. А також мої друзі. Пізніше долучилася влада. Останнім часом нам дуже багато допомагають звичайні люди. Взагалі меценатство необхідно краще розвивати. За кордоном музеї, зокрема, створюються меценатами, олігархами. Мене дивує чому у нас по-іншому – олігархи популяризують, загалом, лише власні колекції, а не державні, які мали б бути більш доступні для людей, щоб вони їх змогли побачити. А ми ведемо популяризацію нашого проекту не лише в Україні а й за кордоном. Співпрацюємо з музеєм Любліна. Маємо цікавий спільний проект і є перспектива того, що зробимо інтерактивну реставраційну майстерню в ратуші. Адже не маємо добрих реставраційних площ. Ну, мабуть, є своєрідний Божий Промисел у тому, що духовні скарби потребують боротьби, відновлення. Вони нищилися, горіли тоді і відроджуються зараз, але потребують і нашого свідомого ставлення і готовності до конкретних кроків».
У відділі реставрації Івано-Франківського обласного краєзнавчого музею на сьогодні є троє реставраторів. Вони фрагментами відновлюють ікони. Зараз відкрилася дуже цікава сторінка у їх роботі. Після ікон XVII-XX століть — провели консервацію ікон древнього Галича, працюють над іконописом десь XII століття. Уже відреставровано дуже багато нових цікавих творів? таких як ікона Різдва XVII століття та ікона Святого Миколая.
«Сакральна колекція у нас справді унікальна, — продовжує Валерій Твердохліб. — До прикладу ікона XVII століття Богородиця Одигітрія коронована. І ми навіть припускаємо, що вона була чудотворна. На жаль, багато документальних свідчень цього втрачено, але приходять івано-франківці, які знають факти зцілень. Цікавою є наша знахідка — у цьому році у Верховинському районі ми віднайшли грамоту архиєпископа Левицького та мощовик, який він привіз з Риму. Провели реставрацію релікварію святого Пантелеймона. Також антимінси Левицького за підписами Шептицького з фрагментами мощей. Це презентували на виставці».
Але є дуже багато ікон ще не відреставрованих і які містять чимало таємниць. Є такі, які потребують свого дослідження у майбутньому, коли художники-реставратори, як стверджують, отримають відповідну матеріальну підтримку. Зараз їх мета — не допустити зашкодити цим сакральним творам.
«Отже, наша сакральна спадщина є надзвичайно цікава і її можна завжди побачити у нашому музеї і ми запрошуємо усіх його відвідати, — наголошує реставратор Валерій Твердохліб. — Сподіваюся, ми зможемо подолати усі складнощі і нам вдасться відновити і відродити реставраційні та наукові традиції».
