Мусульманська історія посеред запорізьких степів
Запорізькі землі ховають у собі чимало таємниць. Одним із найбільш таємничих є пам’ятник давнини, який нагадує про іслам та поселення мусульман на землях сьогоднішньої Запорізької області. Це залишки середньовічного поселення "Сім мечетей" в Оріхівському районі, біля села Юрківка, на березі річки Конки. Зараз це руїни, частина яких давно покрита ґрунтом. А шість століть тому тут були пишні помешкання. Сьогодні вивчення цього та інших таких поселень призвело до справжніх наукових відкриттів – зокрема, щодо поширення в ті часи ісламу на території сучасної південної України.
Розквіт мусульманського міста припадав на часи Золотої Орди та повністю залежав від розвитку Шовкового шляху (III–XVI століття нашої ери). Через Сім мечетей їхали торговці та майстри з Криму до Китаю та назад. Село Юрківка виникло на місці стародавнього міста.
Зараз біля села Юрківка стоїть група курганів, найбільші з них мають назви Мечеть-могила та Шаврова могила. Нагадаємо, у XVI столітті ріка Конка була кордоном між Запорізькою Січчю та татарськими володіннями. Шаврова могила була найвищою точкою лівого берега ріки, там знаходилася татарська фортеця, біля неї — аул з мечеттю.
Згадки про стародавнє місто були знайдені в запорізьких архівах, коли історики працювали над старовинними картами XVII століття. Ці джерела походять з різних країн, але вказували на одне цікаве місце. У письмових джерелах Російської імперії його називали «Кінські води», на арабських картах воно позначене як «Мертве місто», на італійських картах – як поселення «Сім мечетей». Скоріше за все, остання назва походить від кількості культових споруд. Сучасні археологи називають це місто Мечеть-могила, бо поряд із поселенням знаходиться курган. У науковій літературі цей унікальний об’єкт отримав назву «Городище Кінські Води».
Наукові дослідження підтверджують давні легенди — давнє місто-сад було дуже великим, з водогонами, красивими будівлями, мечетями та мавзолеями. Зараз відомо, ще городище розташовано по обидва береги Конки, його територія приблизно 20 гектарів. Нині тривають розкопки на лівому березі, біля Юрківкі.
Вже багато років розкопками керує Михайло Єльников, викладач кафедри всесвітньої історії та міжнародних відносин Запорізького національного університету. В археологічних експедиціях беруть участь студенти та викладачі цього вишу, ентузіасти своєї справи.
«Цього року загін археологічної експедиції ЗНУ продовжив дослідження золотоординського поселення Мечеть-Могила, — розповів кореспондентові РІСУ Михайло Єльников. — Учасники експедиції з нашого вишу дослідили 64 квадратних метри розкопок. Знайшли чимало мозаїчних різнокольорових виробів з орнаментами в традиціях Золотої Орди. Сенсаційними стали цьогорічні знахідки під поховальним майданчиком розмірами 6х8 метрів, долівка якого була вимощена квадратною цеглою, скріпленою за допомогою гіпсового розчину. В Запорізькій області цегляні склепи такого типу у спорудах досліджено вперше. В центрі споруди запорізькі дослідники відкрили два поховання — доросле і дитяче. Поховання дорослої людини в цегляному склепі. Небіжчик, за мусульманськими канонами, був зорієнтований головою на захід. Поруч, у другому цегляному склепі, знайдено поховання дитини, також здійснене за мусульманським обрядом. Таким чином маємо підтвердження раннього поширення ісламу на цих теренах. Зауважимо, що Золота Орда свого часу була найбільшою державою середньовіччя».
За словами археологів, під час досліджень відкривається розмаїття народів та культур, які тут мешкали і про які мало що відомо. «Раніше мусульманські поселення в наших краях не вивчалися, а це призводило до непоправних втрат, наприклад, розграбування пам’яток», — розповідають науковці. Неслов’янська історія краю залишається «білої сторінкою».
Тому нинішні відкриття археологів Запоріжжя викликають інтерес у колег з інших областей. «До мене телефонують науковці з різних областей, зокрема з Полтавської – там теж знаходять мусульманські поселення. Тож попереду в нас чимало відкриттів», — вважає М.Єльников.
Археологам часто доводиться вивчати вже розорені пам’ятки. І тут, біля Юрківки, верхню частину поховального склепіння було зруйновано ще в давні часи. Колись грабіжники намагались знайти в похованні цінні речі. Адже за легендами, біля річки Конки безліч захованих скарбів. Більшість оповідок — про золотого коня, вилитого у натуральну величину, про те, що він і досі десь під водами річки.
Нібито жив на березі Конки великий хан і вирішив він все своє золото, здобуте в грабунках та боях, переплавити в коня. Переплавив, поставив на човна і з цим золотим конем поплив хан Конкою до Туреччини. Козаки-запорожці влаштували засідку й атакували ханський корабель. Але хан скочив верхи на золотого коня та стрибнув у воду. Запорожці довго чекали, коли він випірне, та не дочекалися…
За іншою легендою, вочевидь пізнішою, золотого коня під Конкою залишили самі запорожці. Не втопили просто так, а здійснили справжні інженерні роботи: зробили загату, відвели вбік Кінські води (Конку), закопали золотого коня, а потім знову повернули річку в її звичне русло.
Третя легенда розповідає, що золотого коня у Конці сховав батько Махно. Щоб забезпечити стабільним капіталом Селянську республіку, за яку боролися його повстанці.
Якщо ж повернутися до історії городища Кінські Води, то легенди розповідають, що знищили поселення нібито за наказом великого хана, щоб кочівники не вели осілий спосіб життя. Але, на думку вчених, міста Золотої Орди втратили свою актуальність із завершенням діяльності Шовкового шляху. Тоді поселення поступово стали мертвими…
Фото з сайту Запорізького національного університету nа з соціальної сторінки Михайла Єльникова
Олена Піддубна
