Мальовані на дереві хатні ікони з Гуцульщини, Покуття та Буковини представляють у Львові
Народний іконопис виник і, великою мірою, розвинувся на ґрунті церковного мистецтва. Фактично кожен регіон України має свою яскраву традицію народного іконопису, котра, однак, з огляду на цей ґрунт, має багато спільних рис. Розквіт народної, або так званої хатньої, ікони припав на ХІХ століття і відійшов на початку ХХ ст., коли з’явилися доступніші олеодруки та фоторепродукції.
Дослідникам та шанувальникам народного іконопису відомі за своїми характерними особливостями ікони Наддніпрянщини, Чернігівщини, Полісся, Поділля... Окремим феноменом є гуцульські, покутські та буковинські образи на склі. На жаль, малознаним залишається, що поряд із ними існували й ікони, мальовані на дереві. Ці твори були об’єднані стилістикою, орнаментами та до великої міри й іконографією.
Як і на іконах на склі, найпоширенішими сюжетами на іконах мальованих на дереві є св. Юрій, св. Константин та Олена (тема Воздвиження Чесного Хреста), св. Варвара, св. Параскева, св. Катерина, св. Іван Сучавський, св. Іван Богослов, св. Ілля, архангел Михаїл, а певним архетипним зображенням – Розп’яття з Богородицею та св. Миколаєм. Це здебільшого були зображення найшановніших святих. Ймовірно, такі ікони мали патрональний характер, тобто на них зображалися ікони святих патронів конкретної родини.
За стилістичними особливостями, вдається простежити декілька осередків, де творилися ці ікони впродовж кількох десятиліть. За аналогією із майстрами, що виконували ікони на склі, можна припускати, що карпатські народні ікони на дошці продукувалися родинними майстернями. Прикро, але на відміну від згаданих народних ікон центральної та північної України та ікон на склі, мальовані на дереві ікони з Гуцульщини, Покуття й Буковини, були обділені увагою дослідників. З цього огляду було, фактично, втрачено можливість довідатися про майстрів, котрі ще подекуди у міжвоєнний час займалися виконанням цих ікон.
Також сьогодні вже важко прослідкувати походження більшості ікон, оскільки потрапляють вони до колекцій через, часто чисельних, посередників, а це ускладнює питання встановлення їхнього авторства чи навіть осередків, де вони творились. Також важко відповісти, чи ті ж майстри, що виконували ікони на склі, малювали й на дереві. Проте відомі церковні твори, зокрема, хоругви, авторства малярів, що виконували хатні ікони на дереві.
У кожному разі, у цих «кольорових образах» з карпатського краю до нас дійшов цілий пласт української культури та народної побожності, що безумовно заслуговує на вивчення та популяризацію. Виставка «КОЛЬОРОВІ ОБРАЗИ: мальовані на дереві хатні ікони з Гуцульщини, Покуття та Буковини із приватних колекцій» пропонує ознайомитися з цією своєрідною культурою і відчути на собі домашню атмосферу Різдвяних свят.
