Кримчаки — народ, який зникає

17.09.2012, 15:14
Кримчаки — народ, який зникає - фото 1

Кримчаки – то кримські євреї. Швидше за все, нащадки тих євреїв, яким вдалося уникнути страти після того, як римський імператор Адріан у 135 році нашої ери придушив повстання Бар-Кохби. Їх вигнали на Кримський півострів, де вони й жили собі під тамтешнім сонцем протягом багатьох століть.

Станіслав Цалик на презентації своєї нової книжкиСтаніслав ЦАЛИК, відомий письменник, історик і краєзнавець, уже розповідав РІСУ про унікальну пам’ятку західного узбережжя Криму – Малий Єрусалим в Євпаторії. Йшлося про дуже цікавий приклад мультиетнічного і багаторелігійного характеру всього півострову. З нагоди нового видання його бестселера «Евпатория. Прогулки по Малому Иерусалиму», презентованого вперше в Києві 4 вересня у київській книжковій кав'ярні «Бабуїн», ми запросили С. Цалика продовжити розмову й поговорити про нові цікаві відкриття. Зокрема, про кримчаків.

— Пане Станіславе, у новому виданні Вашої книги «Евпатория: прогулки по Малому Иерусалиму», яка нещодавно побачила світ, з’явилася глава про кримчаків та їхній молитовний будинок.

— Так. Якось я почув, що теперішній Степовий провулок у Євпаторії до Другої світової війни звали Кримчацьким провулком. Почав перевіряти – ні, на тодішніх картах міста він позначений як Міщанський. З’ясувалося, що Кримчацький провулок – це така собі народна назва, яка існувала лише в усному варіанті. А все тому, що в цьому провулку, а також у сусідніх кварталах Малого Єрусалиму мешкали переважно кримчаки.

— Хто вони ?

— Кримчаки – то кримські євреї. Швидше за все, нащадки тих євреїв, яким вдалося уникнути страти після того, як римський імператор Адріан у 135 році нашої ери придушив повстання Бар-Кохби. Їх вигнали на Кримський півострів, де вони й жили собі під тамтешнім сонцем протягом багатьох століть. Рахуючи від ІІ ст. н.е. – близько 1800 років.

— Під час однієї з бесід Ви також згадували про можливий «київський слід» кримчаків…

— Річ у тім, що в кримчаків зберігся давній переказ, за яким вони прийшли до Криму у VІІІ ст. з Києва. З огляду на те, що Київ, за однією з версій, заснували хозари, «київський слід» кримчаків має право на існування. Адже хозари з другої половини VІІІ ст. саме сповідували юдаїзм… Є історики, які впевнені, що кримчаки з'явилися на півострові лише в ХІІІ ст. В різних джерелах і досі можна знайти різні відомості.

— А самі кримчаки ким себе вважають?

— Серед них нема згоди в цьому питанні. Частина кримчаків вважає себе самостійним тюркським етносом. Проте інша частина поділяє думку про те, що кримчаки є етнолінгвістичною групою євреїв. Я особисто схиляюся до другого погляду.

— Звідки взялася назва «кримчаки»?

Кримчацький книжник— Тривалий час її не було. У Кримському ханаті – зокрема, в ярликах ханів – громаду називали «єгуділер», себто євреї. Щоправда, так само називали й караїмів. Виникала плутанина… Натомість у розмовній мові кримських татар їх відрізняли: кримчаків, тобто сповідувачів ортодоксального юдаїзму, звали «зюлюфлю чуфутлар» – євреї з пейсами. А караїмів називали «зюлюфсюз чуфутлар» – євреї без пейсів.

Самовизначення «кримчаки-євреї» вперше з’явилося в офіційних документах у серпні 1859 року. Цим кримські євреї хотіли визначити свою відмінність від євреїв з України, Польщі, Кавказу, які почали селитися на півострові після 1783 року, коли Крим опинився в складі Російської імперії.

Але громада в цілому стала називатися кримчаками лише наприкінці ХІХ або на початку ХХ ст.

— Якщо вони сповідують той самий юдаїзм, то про які відмінності йдеться?

— Відмінності є. Приміром, кримчацький к’аал орієнтований не на схід, як звичайні синагоги, а на південь, подібно мусульманським храмам. Богослужіння відбуваються двічі на день: уранці та ввечері. В молитовному залі відсутні стільці або лави. Віруючі сідають на підлогу, застелену ковдрою, схрестивши ноги. Є відмінності й іншого плану. Наприклад, кримчаки послуговуються не ідишем, а власною кримчацькою мовою, яку до кінця ХІХ ст. вони самі називали «чагатай». Кримчацька мова близька до мови кримських татар.

— Ну а в Євпаторії кримчаки коли з'явилися?

— Майже до кінця ХІХ ст. вони мешкали здебільшого лише в Карасубазарі (нині Білогорськ). Далі почали розселятися по Криму. Вже 1902 року кримчаки присутні в Євпаторії.

— Як взаємодіяли кримчацька та єврейска спільноти в місті?

— Чудово взаємодіяли… Достатньо навести лише один приклад. Тривалий час кримчаки Євпаторії не мали власного храму. Тому відвідували Купецьку синагогу на вул. Караїмській. Конфліктів, отже, не було.

— А коли з'явився кримчацький молитовний будинок у Євпаторії?

— 1908 року, коли чисельність громади збільшилася, її представники утворили Кримчацьке товариство і звернулися в Сімферополь до Таврійського губернатора Василя Новицького по дозвіл відкрити в Євпаторії кримчацьку синагогу.

У цій євпаторійській кам'яниці в 1908-1930 рр. містився кримчацький молитовний будинок

— Не к’аал?

— Ні, ця назва з’явилася пізніше. А 1908 року йшлося про відкриття саме кримчацької синагоги. Губернатор дав дозвіл. І 28 березня 1908-го уповноважений Кримчацького товариства Євпаторії Нісім Таукчі написав листа в міську управу, де повідомив: «Его Превосходительство Господин Таврический Губернатор разрешил Крымчакскому обществу Синагогу (молитвенный дом)» і попросив «назначить нам день для производств выборов: старосты, ученого и казначея», оскільки без обрання Духовного Правління кримчаки не зможуть проводити богослужіння.

— І що далі?

— Міська управа не лише призначила день виборів – 17 серпня, – але й люб’язно дозволила провести їх у приміщенні самої управи. Кримчаки взяли в оренду одноповерхову кам’яницю й перебудували її під свій молитовний будинок «Поалей Цедек». Богослужіння в ньому почалися того ж 1908 року.

— Чи багато кримчаків на той час мешкало в Євпаторії?

— За переписом 1913 року – 272 особи.

— Чим вони займалися? Яку барву внесли в життя міста?

— Вони були ремісниками, здебільшого чоботарями й шорниками. Тримали крамнички, невеличкі майстерні. Десь о п’ятій-шостій ранку ця весела темпераментна публіка збиралася в кав’ярні такого собі Зефира, це біля Кріпосних воріт. Пили каву, гомоніли, грали в доміно. Водночас обговорювали справи, домовлялися про постачання шкіри. Адже по неї їздили в Одесу. Коли в 1920-ті роки в Євпаторію почали масово приїжджати курортники, кримчаки взялися виробляти капці з лосиної шкіри – на той час надзвичайно модне взуття. Ці капці відпочивальники охоче розбирали на сувеніри. Отже, навесні кримчаки шили цілі партії тих капців, а влітку продавали біля моря… Також кримчаки були знаними в місті кравцями, бляхарями.

— А що в ті 1920-ті роки було з к’аалом?

— Там продовжувалися богослужіння. Але наприкінці 1920-х почався тотальний наступ на релігію. Більшовики почали закривати церкви, костели, синагоги, мечеті. Робили це лукаво – нібито на прохання самих трудящих. Не обминула ця доля й молитовний будинок кримчаків. 10 лютого 1930 року міська влада скликала Загальні збори трудящих-кримчаків Євпаторії. Присутні були 82 особи. На порядку денному – лише два питання: «1) о классовой сущности Религии, 2) о ликвидации дома Культа Крымчаков» (саме так напівграмотна людина записала в протоколі).

Меморіальна дошка, відкрита 2007 р. на фасаді колишнього к'аалуДоповідь по першому питанню тривала дві години й завершилася закликом «к тому, чтобы, наконец, на 13-й годовщине Октябрьской Революции выбросить из сознания религию как ненужный хлам». Після цього голосування з другого питання було вже наперед визначено. Збори звернулися до уряду з проханням закрити «дом Культа». Що й було зроблено 5 листопада того ж року. У новому виданні моєї книги «Евпатория: прогулки по Малому Иерусалиму» ці протоколи наведені повністю… Тепер у колишньому к’аалі житловий будинок. Щоправда, в травні 2007 року на його фасаді відкрили меморіальну дошку з нагадуванням, що в 1908-1930 роках у цій будівлі був кримчацький молитовний будинок.

— Ну а самі кримчаки? Як склалася їхня доля?

— Під час Другої світової нацисти розстрілювали кримчаків разом з євреями. Цього удару кримчаки не витримали – їх знищили на 80%. Відтоді їх кількість лише зменшується. Якщо до війни було 10 тисяч осіб, то нині на півострові залишилося лише близько 200 людей. В Євпаторії – жодного. Останній євпаторійський кримчак Давид Вейнберг пішов у засвіти у квітні 2008 року…

Дякую за розмову. Скажіть наостанок, чи плануєте ще щось, пов’язане з Євпаторією?

— Так, планую. Йдеться про одну дуже цікаву роботу. Але розкривати секрети ще зарано…

Розмовляла Катерина НОВІКОВА

Київ, вересень, 2012