Єврейська община у Тернополі просить владу повернути один із молитовних домів

29 лютого 2012, 16:40 | Журналістські розслідування | 5 |   | Код для блогу |  | 

Кам’яниця, яка належала до війни єврейській громаді, а тепер перебуває у власності Тернопільського районуПриблизно десятиліття триває безплідна переписка Тернопільської організації “Єврейська община” та владою з приводу повернення юдеям хоча б одного із молитовних будинків. До війни таких було 40.

Відтак члени громади нарікають, що їм доводиться збиратися майже на околиці міста і виконувати релігійні обряди у непристосованому приміщенні. Натомість у Тернопільській міській раді апелюють, що общині таки безкоштовно виділили приміщення на вул. 15 Квітня, 37а площею 130 кв. м.

“Куди ми тільки не зверталися — і у Верховну Раду, і в Кабмін, і до голів обласної ради та облдержадміністрації, і в обласну прокуратуру. А з теперішнім головою обладміністрації Валентином Хоптяном я навіть зустрічався спільно з рабином. Усе безуспішно. Чомусь у Львові, Івано-Франківську та Хмельницькому приміщення повертають, а в Тернополі — ні. Виходить, що тут влада не зацікавлена, щоб єврейська громада мала приміщення для богослужінь. І хоча влада після виборів восени 2010 р. у Тернополі змінилася, її відповіді на наші прохання залишаються однаковими: слово до слова,” розповів голова Тернопільських обласної та міської єврейських організацій Ігор Банзерук (єврейське ім'я - Іцхак Кацнер) кореспонденту РІСУ Володимиру Морозу.

Згідно з документами, ГО “Єврейська община” зверталася щодо повернення їй однієї з будівель на вул. Франка, 13, 21, Князя Острозького, 7, 9, 13, бульв. Шевченка, 24. Там, за їхньою інформацією, до війни стояли молитовні будинки. Одначе, багато тих кам'яниць вже не існують. І саме тут протягом десятиліття триває така плутанина, що юдеї подеколи просять повернути їм те, чого немає або ніколи їм не належало. З іншої сторони влада спромагається обґрунтовувати неповернення однієї і тієї ж будівлі різними варіантами, які — буває — суперечать один одному.

“Щодо повернення у власність Тернопільській обласній організації “Єврейська община” одного із колишніх приміщень, які були її власністю, повідомляю, що будівлі на вул. І. Франка, 13, Кн. Острозького, 13, Кн. Острозького, 9 та по вул. Кн. Острозького, 7 відносяться до житлового фонду або не перебувають в комунальній власності м. Тернополя,” відповіла 23 листопада 2009 р. на запит громади заступник прокурора міста Г. Зарівна. Відтак тернопільські євреї звернулися у міськраду, аби їм віддали приміщення на вул. Парковій, 12 — частину дитсадка, яка занедбана. Згодом, 16 липня 2010 р. заступник міського голови Петро Гринчишин відповів, що там — зайнято, бо “приміщення за адресою вул. Паркова, 12 перебуває в користуванні громадської організації “Фізкультурно-реабілітаційний центр здоров'я”. Уже 1 квітня 2011 р. міський голова Сергій Надал повідомив голові обладміністрації Валентину Хоптяну та Ігорю Банзеруку, що приміщення на вул. Паркова, 12 взагалі не можна нікому передавати, бо це – дошкільний навчальний заклад, а там “не допускаються створення або діяльність організаційних структур політичних партій та релігійних організацій (хоча обласна “Єврейська община” - ані релігійна, ані політична організація — прим. авт.)”. Також у міськраді додали, що “вивільнені приміщення ліквідованих державних та комунальних дошкільних навчальних закладів використовуються виключно для роботи з дітьми...”

“Коли я прийшов на засідання сесії міськради, яка розглядала наше питання, то мені навіть сказали: “Ви хочете повернути? А нащо ж тоді ви віддавали?” І почали сміятися. Я – підполковник. Відслужив в Українській армії більше 10 років. Служив у військах ООН, у Лівані. Маю орден “За мужність” від держави Україна, нагороди Ізраїлю. І вони мені таке говорять!” – продовжує І. Банзерук.

Нагадаємо, що євреї “віддали” свої синагоги і молитовні будинки у Тернополі під час нацистської окупації, коли їх усіх зігнали у гетто і знищили.

Міська дитяча бібліотека, на яку через помилку претендувала “Єврейська громада”

Щодо звернень “Єврейської общини” з приводу повернення будинку на вул. Франка, 21, то, як виявилось, юдеям він ніколи не належав. Ігор Банзерук визнає, що це сталося через плутанину між старою, довоєнною, і новою — сучасною, нумераціями. Адже у період між двома Світовими війнами на сучасній вул. Франка, колишній вул. Сокола, справді діяв молитовний дім. Його адресний номер — 13. Натомість бібліотека, як свідчить, наприклад, адресна книга 1935/36 рр, — це колишня вілла родини Грабовських. І мала вона адресний №19 (тепер — 21). Та, щоб зрозуміти це, владі міста потрібно було майже півтора року. Бо ж, згідно з відповіддю виконкому міськради громаді від 16 липня 2010 р., юдеям відмовляли тільки тому, що у “приміщенні по вул. І. Франка, 21 знаходиться міська комунальна дитяча бібліотека, перенесення якої є неможливим”. До аргументування фактами історії влада вдалася уже у відповіді від 5 січня 2012 р. Аналогічною є ситуація і щодо колишнього молитовного дому на вул. Князя Острозького, 7. Тепер під цим адресним номером – післявоєнна п’ятиповерхівка. Як з’ясував кореспондент РІСУ на основі архівних матеріалів, під №7 до війни стояв будинок із сучасним №9 – колишній єврейський шпиталь. До слова, у цій кам’яниці досі є пам’ятна таблиця 1923 р., яка свідчить про приналежність споруди юдейській громаді.

Пам’ятна таблиця 1923 р.“Докторові Юліушу Францозу, аптекарю в Тернополі, як доказ глибокої вдячності і признання за ініціативи, за труд та жертовні старання довкола відновлення і оснащення знищеного військовими випадками шпиталю ізраїльського в Тернополі, відбудованого під технічним керівництвом В.П. (високоповажного – прим. авт.) інженера Вільгельма Шахтера ту таблицю посвячує ізраїльська громада релігійна іменем жидівського суспільства в Тернополі,” йдеться у написі.

Де саме був молитовний дім Lynas Hacedek зі старою адресою вул. Князя Острозького, 9а (бо він діяв саме під №9а, а не 9, як йдеться у зверненнях громади до влади міста – прим. авт.), встановити не вдалося.

Тяганина з поверненням і плутанина з адресами призвела до конфронтації і грозить непорозумінням усередині громади. В Інтернеті уже з’являються статті зі словами на зразок: “Мусимо зазначити ми, як і всі тернополяни, теж чекали появи на території міста єврейських гетто та газенвагенів після минулорічних виборів, але якщо самі євреї пишуть, що відношення до них не змінилось, значить так воно і є”. 

 

У свою чергу, “Єврейська община” обіцяє скаржитися на проблеми, які вважає штучними, до міжнародних організацій.

Колишній єврейський шпиталь на вул. Князя Острозького, 9

“Залишаємо за собою право звертатися не тільки в юридичні інстанції України, а й просити допомоги у керівництва єврейських громад і Рабинату України, Європейського єврейського парламенту, міжнародних організацій та держави Ізраїль, інформувати засоби масової інформації, що не додасть авторитету місцевій владі, ВО “Свобода”, інвестиційної привабливості нашому місту,” йдеться у зверненні общини до міськради від 9 грудня 2011 р.

Зрештою, влада міста, навіть за умов доброї волі, не може передати юдейській громаді збережений будинок на вул. Князя Острозького, 9. Він просто не належить місту, а Тернопільському району. Туди “Єврейська община” ще не зверталася.

“Будинок на вулиці Острозького, 9 не перебуває у власності громади міста. Це – власність району. А якщо конкретніше – районної лікарні,” повідомили кореспонденту РІСУ в управлінні обліку та контролю за використанням комунального майна Тернопільської міськради.

Але Ігор Банзерук зазначає, єврейська громада уже зверталася до облради та обладміністрації, яким районна влада підпорядкована. А вони, замість того, щоб з’ясувати все, відбулися простими відписками і “спустили” справу на міський рівень.

“Звичайно, що ми будемо звертатися у районну владу. Адже нам знову продовжать оренду приміщення на вулиці 15 Квітня, 37а на рік-два, а потім і забрати можуть. Тому ми не можемо належно облаштуватися і навіть шабат через особливості роботи закладів, що поряд, змушені зустрічати швидше,” каже голова “Єврейської общини”.

Система Orphus
Рейтинг
0
1
5коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • admin | 2 березня 2012, 15:22
    Коментувати коментар

    Я Вам написав і пояснив вже. Ваш коментар не мав ніякого відношення до цього матеріалу і конкретно цієї теми. Більше того, оскільки всі Ваші припущення не мали ніякого підтвердження, то їх можна сприймати як типову провокацію і відповідно до законодавства і правил порталу їх можна видаляти без попередження.

    • deserving | 2 березня 2012, 15:29
      Коментувати коментар

      Я наприклад не бачив з Вашого боку ніяких фактів спростування. Якщо Ви їх маєте, то дужу прошу показати. Можливо, я помиляюсь, що цілком ймовірно, але, поки я маю зворотні факти. Я, власне не надлежу до тих осіб, що рафіновано тримаються певних догм попри багату доказову базу. Отже, якщо Ви мене переконаєте у зворотньому, то я буду дуже вдячним. Істина понад усе!

  • deserving | 2 березня 2012, 15:09
    Коментувати коментар

    Шановний пане адміне, чому Ви затерли мій коментар, адже, я нікого не ображав, а мої вислови не містили нічого такого, щоб порушували чиєсь право. Моє право висловити свою думку Ви порушили, що є не цивілізовано і є не добре. Виходить, що жиди вже стали священою коровою, котрим все прощається, а на дуже шанованому сайті РІСУ вони мають право блокуючого голосу? Прикро!!!....

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Ексклюзив

  • 14 листопада 2017, 11:47 | Події та люди | 

    Литовка римо-католичка, яка любить Україну і Греко-Католицьку Церкву

    Литовський історик, викладач Вільнюського та Шяуляйського університетів, президент Асоціації істориків Литви і України доктор Алдона Васіляускєне часто відвідує Україну. Як каже вчена, Україні, зокрема, історії Української Греко-Католицької Церкви, вона присвятила своє життя.

  • 13 листопада 2017, 09:51 | Репортажі | view photo | 

    32 капелани Дніпропетровської єпархії УПЦ КП несуть службу у зоні АТО

    Цими вихідними священнослужителів зібрали на церковну урочистість, аби символічно відзначити та подякувати за працю, про це розповіла власкор РІСУ Софія Богуцька. Їх нагородили відзнаками обласної ради.

  • 7 листопада 2017, 14:13 | Калейдоскоп | view photo | 

    «Львівська школа» іконописців представила доробок останніх 20 років

    У Львові відкрили виставку робіт студентів та викладачів кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв «Під патронатом святого Луки». На експозиції можна побачити роботи відомих метрів сучасного українського іконопису від початків заснування кафедри до сьогодення

  • 7 листопада 2017, 12:10 | Репортажі | view photo | 

    Конгрес молодих релігієзнавців: як це було

    У Львові 26-27 жовтня відбувся Конгрес молодих дослідників релігії. Це вже четвертий подібний захід в Україні. Попередні проходили в Києві (2014), Чернівцях (2015) та Луцьку (2016). Цьогорічний захід виявився рекордним за цілою низкою показників.

  • 3 листопада 2017, 16:16 | Свята і звичаї | view photo | 

    Поминальні дні у православній традиції

    Одним зі своїх обов'язків Церква має обов'язок молитви. На кожному богослужінні голос Церкви підноситься до Божого Престолу у проханнях, подяках і прославленні. Живі можуть і повинні молитись за себе самі, а от чи померлі можуть молитись за себе, ми не знаємо. Зате знаємо, що ми можемо молитись за них.

Останні коментарі

  • Василий Петров | 18 листопада 2017, 21:24

    Как ни странно это прозвучит, но на самом деле дьявол-яхве т.н. Нового Завета кроется в т.н. молитве Отче Наш!!!!! Не смотря на то, что Царство Христа на Небесах, Христос пришёл на землю к нам для

  • velovs@ukr.net | 18 листопада 2017, 21:02

    Между прочим, совсем недавно я из уст одного субъекта - судя по всему, убеждённого и воинственного неоязычника и ксенофоба - услышал нечто похожее. Так вот, он - ничтоже сумняшеся - заявил мне такое.

  • velovs@ukr.net | 18 листопада 2017, 20:39

    Р. S. І це, до речі, таки має статися. Бо в Бога є для нас, різноконфесійних українських християн, дуже важливе й відповідальне доручення і завдання. А саме: «і буде після того, [ось могутньо] виллю

  • Василий Петров | 18 листопада 2017, 20:36

    Се, сатана просил, чтобы сеять вас как пшеницу, Лука 22:31. Итак, каким же образом сатана сеет учеников Христа как пшеницу и посредством чего???? Главным инструментом сатаны как сеятеля якобы

  • velovs@ukr.net | 18 листопада 2017, 19:56

    Патріарший статус УГКЦ матиме, на мою думку, якийсь сенс лише тоді, коли його офіційні взаємостосунки з Ватиканом будуть ПІДВИЩЕНІ до рівня ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ відносин СОПРИЧАСТЯ - за суттю і змістом -

Популярні статті місяця