Два Різдва по-закарпатськи

24 грудня 2016, 11:31 | Свята і звичаї | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Зоряна ПОПОВИЧ

КолядникиРіздво Христове на Закарпатті святкують з традиціями, яких ви, найімовірніше, не зустрінете в жодному куточку України. І ми зараз говоримо не про кухню чи колядки. 90% закарпатців святкують Різдво двічі: 24-25 грудня та 6-7 січня.

Пояснюється це тим, що Закарпаття —  одна з найбільш багатонаціональних областей. Адже край межує з чотирма європейськими державами, що входять до складу Європейського Союзу. Переважна більшість європейців (християн) живе за Григоріанським календарем, Святий вечір та Різдво Христове люди святкують 24 та 25 грудня відповідно.

Тому й на Закарпатті, де змішалися різні культури і традиції і люди віками звикли жити мирно, це свято святкують двічі. До прикладу, серед закарпатських угорців переважають римо-католики та реформати. За їхніми звичаями, 24 грудня, коли на небі видніється перша зіронька, усією сім’єю, а то й родиною збираються, моляться, сідають за стіл і вечеряють. А після трапези крокують до церкви на вечірню службу. А наступного дня, в день Рождества Христового відвідують оселі своїх рідних, близьких та знайомих та звеселяють хату колядками.

Зрештою, для закарпатців ніколи не було проблемою, коли і яке Різдво святкувати. Однак, ініціативу народних депутатів законодавчо затвердити вихідний для святкування Різдва також і 25 грудня — тут схвалили. Кореспондент РІСУ розпитала різних людей, що вони про це думають. І, незважаючи на різноконфесійність, одностайно зійшлися на думці, що Україна повинна розпочати чудову традицію святкувати Різдво Христове разом з усім світом.

Колядники

Єпископ Ужгородський і Закарпатський УПЦ КП Варсонофій:

Вважаю, що тут, на Закарпатті процес переходу на спільне святкування Різдва 25 грудня відбудеться значно легше і швидше, аніж на решті території України. Тут багато різних національностей та єпархій, які завжди святкували саме цього дня Різдво, тому вони сприймуть цей перехід нормально. На центральній та східній Україні, думаю, цей перехід відбудеться нелегко, бо більшість вірян там православні. Взагалі це не так просто буде, тому що до Різдва прив’язано святкування багатьох інших свят, того ж Водохреща та Великодня. Але якщо цю тенденцію підтримає більшість християн, то перехід пришвидшиться.

З іншого боку такий перехід виправданий, тому що вірники східного обряду опиняються в непростому становищі на Новий рік, коли в них ще триває піст...  Тепер часто мене питають старші люди: «Владико, то яке ж Різдво нам святкувати?» Але ми ж святкуємо конкретний факт, який не має точної дати і ми базуємося лише на літочисленні. Окрім усього цього не повинно бути так, щоб в одному домі одні люди святкували, а інші – постили. Люди мають підтримувати і допомагати один одному.

Протоєрей Владислав Ігнатишин ГКЦ:

— Є доцільність у такому рішенні, тому що в полі багатоконфесійності Закарпаття і різного святкування спільне свято вирішить дуже багато практичних питань. Окрім того, говорімо відверто, ми чимдалі ментально стаємо дедалі більш «західними» й інакше і бути не може, це є нормально. Та й сам церковний календар, якщо ви подивитеся, починається 1 січня і закінчується 31 грудня, тобто обчислюється за світським – григоріанським – календарем. І великим поборникам юліанського календаря я б радив звернути на це увагу.

Проте тут є ще й такий момент, що спільне святкування Різдва ще зовсім не означає його спільного пережиття. Я б ніколи не проміняв січневого святкування Різдва на «європейське», грудневе, яке триває день, максимум два дні! Різдво – величне свято і 1-2 дні на його святкування замало! Стосовно великих свят у нас є предпрезненство, празник та попразненство. Тобто Церква успадкувала від своїх старших братів по вірі – євреїв – одну дуже важливу річ: не обмежувати святкування одним днем. Ми літургійно розтягуємо святкування на кілька днів, аби його глибше зрозуміти, аби його «засмакувати», аби мати змогу його прожити його до кінця. Ми всі прив’язані до роботи, до нашого тіла, яке хворіє час від часу, і розтягуючи святкування, ми можемо його «пережити» зокрема і в наших традиціях і колядках.

Тобто, з одного боку об’єднання святкування принесе багато позитиву в плані того, що ми об’єднаємося з більшістю християн світу в цьому святі. З іншого боку, треба використати наші особливості і максимально пережити Різдво.

Окрім того, відомо, що точної дати народження Христа немає, вона є символічною. Перші 3-4 століття християни взагалі не святкували Різдва, а тільки Пасху. Тропар називає Ісуса Христа «Сонцем правди». Збільшення світлової тривалості солярного року починається з 24-25 грудня, а отже сонце вступає в силу. Нашим єдиним сонцем є спаситель Христос. Тому і святкування Його народження – важливе свято для всіх нас, християн.

Соціолог, викладач релігієзнавства Ужгородського національного університету Федір Шандор:

Вважаю, що це рішення про спільне святкування, логічне з тієї простої причини, що Новий рік не може припадати на піст. Звичайно, буде багато незадоволених, які будуть ратувати за збереження традиції. Так, 7 січня може залишитися традицією, як старе Різдво, але ми живемо всі за григоріанським календарем, а хочемо, як хитрий чоловік, святкувати одразу два свята. Різдва не може бути два – Ісус народився лише раз. Якщо ми прийняли григоріанський календар на всіх побутових рівнях, то й Церква мусить теж прийняти цей факт. Цілком реально, щоб Закарпаття перейшло на спільне святкування. Поступово це увійде в нову традицію, я б сказав, років через 5 ми це будемо сприймати спокійніше.

Пан Шандор крайній зліва

Втім, такого огляду нам виявилося замало, тому ми напросилися в гості до подружжя Шандорів, адже їхня родина, як і дуже-дуже багато сімей Закарпаття, також святкують два Різдва.

— До нашого с Танею одруження, — каже Федір, — наша сім’я святкувала Різдво за східним календарем, 6-7 січня, оскільки 100 %-во ми були греко-католиками. Танина ж родина має словацьке походження, то вони завжди святкували Різдво римо-католицьке, у грудні. А в січні ходили до родичів, які святкували юліанське Різдво. Після одруження ми вирішили святкувати обидва Різдва, але зосередитися на грудневому. Тобто в побуті нашому мало що змінилося. Хіба різдвяний піст почався 28 листопада і ялинкові іграшки та прикраси з’являлися теж раніше. Вони показували, що почався різдвяний піст. Таке унаочнення (сміється). На Різдво, латинське, дозволяються рибні страви, це короп запечений, вино червоне, як продукт бродіння винограду, як символ причастя. Єдине порушення стається в нас на Новий рік. В нас є давня традиція з друзями – варити боґрач у казані на дворі. Одразу ж першого січня наш піст поновлюється.

На католицьке Різдво з колядками не ходите?

— Не ходимо, але співаємо за столом. «Tichá noc», «Mennyből az angyal». Тобто більшість колядок словацькою та угорською. Це основні колядки. Але одну нашу, українську, «Рождество Твоє, Христе Боже», співаємо на обидва Різдва. Це найстаріша загальнослов’янська колядка, зафіксована дослідниками (співає).

Навіть у радянський час ми співали колядки і я мав таку честь сидіти у відділку міліції за колядування. Я тоді був ще школярем, ми пішли колядувати і не знали, що господар – начальник міліції (сміється). Нас відразу ж «здали», але майже відразу потім і відпустили. Це був 1989 рік, тому не було такої строгості в покараннях. Ми з друзями боялися, звичайно, але пішли колядувати. В нашій сім’ї завжди колядували, скільки я себе пам’ятаю.

Розкажи покроково, що ви робите у вечір Різдва: ідете ввечері на службу, так?

— Так, після служби, збирається вся сім’я, всі, хто є на території України.

Коли у вашому домі з’являється ялинка?

— 28 листопада. Приниципово штучна. Дідух купується не стільки згідно з традицією, як елемент дизайну, як тренд. Ми купуємо його і на римо-католицьке і на греко-католицьке Різдво. Закарпаття ніколи не було пшеничним регіоном, тут гори, тому зерно використовували дуже бережливо. Дідух більше характерний чорноземним регіонам України. На Закарпатті були бобальки, замість дідуха. Не солодкі, а з капустою.

— Таню, що у вас на столі? 12 страв? Чи вони характерні тільки для січневого Різдва?

Тетяна: — Для обох. Просто всі традицї, як східні, так і словацькі чи угорські – все жорстоко забуто... Останні років 10 у нас на столі різні салати. Тому ми рахуємо як окремі «страви» і буряк, і хрін, що додається до нього. Не вистачає чогось на стіл до 12 страв – поставте кетчуп... Але в селах, у старих родинах 12 страв – це сильна традиція, яка ревно дотримується.

На римо-катоицьке обов’язково смаженийй короп, обов’язково суп-вушка з грибами та ґершлями (перлова крупа), гурка, пікниця...

— Але ж піст!

Федір: — Ну, в римо-католиків він закінчився! А ми сидимо і цього не їмо. Їмо коропа і суп із перловкою (сміється). Далі на столі гриби мариновані, далі обов’язково мед із часником (зубчики часнику нарізаються на кружальця, макаються в мед і так з’їдаються), картопляні галушки, буряк із хроном, окремо шматочки риби, посмажені просто в сухарях, бобальки... Ну і маківник, рулет із маком та горіхом і пісні фанки. Мій дідо завжди їв цибулянку (цибуля з морквою, посмажені в олії), і крім нього більше ніхто не їв цього.

— Чимось відрізняється одне меню від другого?

Тетяна: — Більш багате православне. Воно багатше масною їжею. Там більше м’яса. Ковбаски, шинка, печена курка. Католицький стіл більш стриманий, але багатший вином.  

Федір: — Взагалі зараз римо-католицьке Різдво дуже «американізоване», воно відірвалося від народу, стало дуже анімованим, а греко-католицьке ще не настільки відірвалося. Його святкують довше, більш святково, хоча десь і бідніше воно в анімації, але реальніше.

Все як має бути - пару дека

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Ексклюзив

    • 26 травня 2017, 16:26 | Події та люди | view photo

      Унікальні вітражі душпастирів-мучеників в церкві УГКЦ на Тернопільщині

      Вітражі із зображеннями єпископа-мученика Никити Будки, який загинув у радянському таборі в Казахстані, слуги Божого отця Андрія Бандери, якого розстріляли комуністи в Києві, та отця Івана Кипріяна, який загинув у радянському концтаборі з дітьми на Сибірі, встановили у церкві Успіння Пресвятої Богородиці в містечку Козова на Тернопільщині.

    • 24 травня 2017, 11:05 | Репортажі | view photo

      Релігійна бюрократія: історія церковних інституцій

      "Релігійна бюрократія: історія церковних інституцій", - саме під такою назвою відбулася публічна дискусія між науковцями та релігійними діячами 23 травня в Києві. Дискутували: історик Наталя Яковенко, релігієзнавець Віктор Єленський, релігійні діячі: "колишній церковний бюрократ" прот. Георгій Коваленко та "бюрократ діючий" шейх Саїд Ісмагілов.

    • 23 травня 2017, 16:16 | Огляд подій | view photo

      Сага про «церковні законопроекти»: як це було

      Останні кілька днів медіа-сфера була наповнена різними повідомленнями, які так чи інакше стосувалися «церковних» законопроектів у парламенті. Річ йде про документи № 4128 (про процедуру зміни юрисдикції) та № 4511 (про особливий статус для конфесій з центром в Росії).

    • 22 травня 2017, 14:56 | Калейдоскоп | view photo

      У Львові відреставрували відомий іконостас Йова Кондзелевича

      У Національному музеї ім. А. Шептицького у Львові 18 травня вперше відкрили для постійної експозиції відреставрований іконостас Йова Кондзелевича з церкви Різдва Пресвятої Богородиці Загорівського монастиря.

    • 15 травня 2017, 13:03 | Репортажі | view photo

      Бути собою: відкриття нової виставки та наукового симпозіуму про Йосифа Сліпого у Вінниці

      Нещодавно у Вінниці відбувся черговий науковий симпозіум Інституту історії Церкви УКУ «Патріарх Йосиф Сліпий: знайомий та незнаний», під час якого із доповідями виступили о. д-р Іван Дацько, особистий секретар Патріарха Йосифа, та о. Тарас Бублик, дослідник періоду легалізації УГКЦ у 1960-80-х роках.

    Останні коментарі

    • Alla29 | 23 травня 2017, 11:51

      Любите читать? Тогда https://bookinist.com.ua/ - это то, что вам надо

    • Alisa29 | 22 травня 2017, 15:02

      Если вы любите читать, советую удобный прайс-агрегатор - https://bookinist.com.ua/

    • Leonid Tonkovyd | 19 травня 2017, 21:06

      Бо ще той день не настав.

    • світлана | 19 травня 2017, 15:50

      Бог-це льбовь.А у ваших коментаріях тільки політика.

    • Blacky Kamienczanka | 19 травня 2017, 08:44

      Неймовірно маніпулятивна стаття. Де починається з підміни назви "ЧервоноГОРОД замість Червоногруду) -і закінчується вибіленням церкви, котра в урочищі відверто зайва і котра повела себе

    Популярні статті місяця