Віра Манько: «Писанка – це історична пам’ять»

26 березня 2010, 12:36 | Свята і звичаї | 0 |   | Код для блогу |  | 

ViraManko.jpgВіра Василівна Манько має у своїй колекції близько 2 тисячі зразків українських писанок.

Перше знайомство з писанковим світом відбулося у 1985 році. Саме тоді співробітниця подарувала Вірі Василівні писанку. То була проста, зафарбована в один колір писанка. Батьки тієї жінки були родом із Холмщини, писанки писали її мама і бабця.

Віра Манько і раніше цікавилася мистецтвом. То ж зерно потрапило не на порожній ґрунт. Колись вона грала у самодіяльному театрі «Мета», що діяв у Львові. Там було багато музикантів, художників і просто творчих людей. Особливо цікавилася Віра Василівна народним мистецтвом. Вона сама вчилася і ткати, і вишивати.

Віра Манько виготовляє писанки за традиційними українськими зразками, адже писанка – це не просто витвір мистецтва, а наша історична пам’ять. Писанкарка шукає старі зразки, які часто вже залишилися в одному екземплярі, видає альбоми з писанками. Зараз має понад 800 зразків, які не входили у попередні видання. Віра Манько планує за кілька років видати новий альбом, котрий міститиме близько 3000 зразків старовинних писанок. Майстриня наголошує, що надзвичайно важливо зберегти кожний зразок. Адже це – наша культура, традиції, яким понад 2 тисячі років. Писанку дуже легко втратити, вона може розбитися, писанкарка може не повторити той самий узор. А вже коли писанка буде зафіксована на папері, то вона збережеться. Символічні взори, які дійшли до наших часів, є дуже давні, зазначає писанкарка. Найповніше вони збереглися в Україні, на відміну від наших сусідів.

Писанки

ПисанкиСучасних зразків писанок є небагато. На думку Віри Манько, хороші зразки сучасної писанки може створити не кожна писанкарка, а тільки та, що має добру основу народної школи писанкарства. «Народні писанки відрізняються композицією, колористикою, вони пройшли шліфування віками. Мистецтво писання писанок настільки консервативне, що не можна було вносити будь-які свої зміни. Бабця писала, донька писала, внучка пише. Не можна було нічого змінити, як не можна міняти слів молитви. Та все ж вносилися якісь елементи, які покращували композицію. От подивіться на старі вишивки, ви побачите, як вони відрізняються від сучасних», — каже Віра Манько.

«Техніку писанки освоювала самостійно, — розповідає Віра Василівна. – Кажу до товаришки, що подарувала першу писанку (її звати Галя Камінська): «Галю, ти мусиш навчити мене писати писанки». Вона відповідає: «Добре, але наступного року. Цього року ми вже повиливали фарби». Але і наступного року не знайшлося часу: ми працювали на заводі, приходили пізно ввечері, а перед святами завжди багато роботи. От вона мені принесла писачок і кусочок воску. Каже: «Фарби купи в магазині, нагріваєш писачок, набираєш воску і пишеш». Ото і була вся її наука. Усе що я навчилася, то все я експериментувала, шукала по книжках. Тоді не було таких книжок, уже пізніше до нас потрапили перші видання з Америки. Але по-справжньому я зрозуміла красу писанки, коли почала вивчати народні взірці».

ПисанкиКоли Віра Манько готувала до друку першу книжку, попросилася в Національний музей. Там вона вперше почала розуміти гармонію народної писанки. Зараз майстриня народну писанку не проміняла б ні на які витвори мистецтва. «Чим більше зразків писанок можна буде показати, тим краще, — говорить майстриня. — Діти будуть виростати на тій автентиці, будуть бачити, що у писанці є якісь певні закони».

За освітою Віра Василівна – поліграфіст, уже багато років працює у видавництві «Свічадо». Саме в цьому видавництві подачили світ кілька її книг. У 2001 вийшла книга «Українська народна писанка», де авторка зібрала перекази, легенди про писанки, світлини та ілюстрації. Ця книга стала такою популярною, що її перевидавали кілька разів: у 2005, 2006, 2008, 2009 роках. У новому виданні книги є близько 1500 кольорових світлин писанок, що їх Віра Манько відтворила за взірцями ХІХ–ХХ ст. Зразки писанок брала із фондів Національного музею у Львові, Музею етнографії та художніх промислів у Львові, Музею народного побуту та архітектури у Львові, колекції «Студіону», Наукової бібліотеки ім. В.Стефаника HAH України, шукала у літературі та приватних колекціях. Зараз готується до друку додатковий тираж, що свідчить про величезну популярність книги в Україні та світі. Книгу перекладено на декілька іноземних мов, її купують на подарунок, що достойно представляє Україну.

ViraManko.jpgЗа високу професійну майстерність в номінації «Мистецтвознавство, фольклор» книга «Українська народна писанка» Віри Манько отримала нагороду на VI Всеукраїнській виставці-форумі «Українська книга на Одещині» у травні 2005 року.

Разом із Ольгою Вербенець у 2008 Віра Манько видала книжку «Обряди і страви Святого вечора». Це видання буде цікаво читати і досвідченим господиням, так і тим, хто вперше спробує приготувати 12 страв до Святого вечора, відродити деякі призабуті звичаї у своїй родині.

2008 року було видано «Взірці українських писанок». Це 40 кольорових таблиць із взірцями українських народних писанок, що їх зібрала та опрацювала Віра Манько. На папці є детальне пояснення, котре допоможе створити писанку.

Підбірка рецептів «Кулінарні секрети сестри Ольги» (2009), упорядником якої є Віра Манько, стала справжнім бестселером. Книга містить переписи вишуканих страв для святкового столу, рецепти пісних страв. Секретом рецептів сестри Ольги є натуральні інгредієнти і любов, з якою готуються страви.

Великодній кошикТворчості унікального писанкаря Тараса Городецького присвячене мистецьке подарункове видання «Світ у писанках Тараса Городецького» (2009). Уродженець шахтарського містечка Червоноград на Львівщині, талановитий митець передчасно пішов із життя. Віра Манько зібрала в альбомі писанки та світлини Тараса Городецького.

У 2010 вийшла нова книга Ольги Вербенець і Віри Манько — «Великодній кошик». Автори розказують про великодні традиції, у книзі також є рецепти великодніх страв.

Віра Манько не виготовляє писанки на продаж. Дарує їх близьким людям, або виготовляє на подарунок добрим знайомим. Майже безоплатно вона проводить майстер-класи, де навчає всіх бажаючих мистецтва виготовлення писанки. Цього року, якщо дозволить погода, буде проводитися четвертий, вже традиційний майстер-клас із виготовлення писанок у львівському музеї під відкритим небом „Шевченківській гай”. І кожного року Віра Манько з власної ініціативи збирає писанкарок, готує матеріали.

В Україні Віра Манько мала кілька персональних виставок — у Львові, Києві, Коломиї та Самборі. Вона входить до Національної спілки майстрів народного мистецтва. Найбільшою радістю є щире захоплення, яке пані Віра бачить у дитячих очах від першої писанки, намальованої власноруч.

Розмовляла Олександра Чаус

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Останні коментарі

    • fedirtsiv | 23 лютого 2020, 21:23

      Церква використовує радянські методи агітації - паради, тільки під своїм "соусом". Такі переміщення "богообраних" виразно показує їхню гординю, самозакоханість, пихатість. А коли

    • velovs@ukr.net | 23 лютого 2020, 15:52

      А от як радіє і щиросердно дякує Господеві сучасна українська християнська молодь: ------------- https://www.youtube.com/watch?v=0Dif_2W0sRc

    • velovs@ukr.net | 23 лютого 2020, 15:25

      А тут повний запис, зокрема, останнього щорічного музично-пісенного концерту сучасного польського, здебільшого, молодіжного християнства "Jednego serca Jednego ducha - 2919" (що вщент

    • velovs@ukr.net | 23 лютого 2020, 15:03

      А отут добре й переконливо видно, як сучасна польська християнська, здебільшого, молодь весело радіє і торжествує, відчуваючи і святкуючи єдність і братерство зі старозавітнім вибраним народом Божим:

    • barni | 23 лютого 2020, 14:00

      А хіба воно ("духовенство") хоч колись працювало з людьми (за одиничними винятками). Прийшов піп да храму, у визначений час, помахав кадилом, згріб гроші з таци і гайда в бар, або ж по

    Популярні статті місяця