Вознесіння Христове – шлях до духовного вознесіння кожного з нас
Про свято Вознесіння Господнього, яке 2007 року християни святкують 17 травня, у матеріалі Олександра КОЗЛОВСЬКОГО („Укрінформ”) за участю прес-секретаря Київської Патріархії, архимандрита ЄВСТРАТІЯ (Зорі).
Майже кожна людина прагне досконалості на шляху до життєвого успіху – бажає в усьому бути першою. На роботі – керівником, у сімейному житті – лідером. „Поганий той солдат, який не мріє стати генералом”, – до цієї істини привчали нас з дитинства. Ми звикли до численних конкурсів, іспитів, мета яких виявити найбільш здібних, відсіяти „посередніх”. Та заради кар’єри ми часто-густо навіть згодні поступитися („хоч і не на довго”) своїми моральними принципами. І все це ми робимо... але заради чого?
Сьогодні, у свято Христового Вознесіння, для нас є слушна нагода ще раз замислитись, спокійно проаналізувати своє життя, „вознестися” над метушнею земною, подумати, чи завжди наші вчинки достойні нашого Вчителя, чи по праву ми називаємо себе християнами?
Ісус дав нам приклад істинної християнської досконалості: „Ви знаєте, що ті, хто вважають себе за князів у народів, панують над ними, а їхні вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто з вас великим бути хоче, – нехай буде він вам за слугу... Бо Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, але щоб послужити, і душу Свою віддати на викуп за багатьох” (Марка 10:42-45).
Що потрібно нам для того, щоб піднятися до рівня досконалості, але не земної, а Божої? Вознестися внутрішньо над метушнею світу цього? Ісус говорить: „Ніхто не сходив на небо, як тільки той, що зійшов з небес – Син Людський”. Отже, шлях до вознесіння пролягає через шлях Христа – наше „пониження”, тобто служіння іншим, через любов до ближнього свого – бо саме в цьому „виконання усього Закону”. Тож, якщо людина дійсно віруюча, вона повинна змиритися перед волею Божою, позбутися свого пихатого „его”, а заради інших бути готовою пожертвувати своїми особистими інтересами, як це робив Сам Господь.
Сьогодні, нажаль, багато хто сприймає християнство лише як щось архаїчне, історичне, обрядово-традиційне. Чи є якийсь зв’язок між Вознесінням Христа, яке відбулося дві тисячі років тому, і вознесінням кожного з нас? На запитання відповідає архимандрит ЄВСТРАТІЙ (Зоря).
— Свято Вознесіння Господнє належить до числа дванадцяти найбільших свят у церковному році і безпосередньо пов’язане із святом Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Святкується воно на сороковий день після Великодня. Ця подія описана у Євангелії: на сороковий день після Свого воскресіння у Галілеї на горі, що зветься Оливною, давши учням останні настанови, Господь вознісся перед їхніми очами на небеса. Після цього з’явилися учням ангели, які сказали: „Чого стоїте й задивляєтесь на небо? Той Ісус, що вознісся на небо від вас, прийде так, як бачили ви, як ішов Він на небо!” І тому церква, згадуючи Воскресіння Христове, Вознесіння Його, також перебуває в очікуванні другого пришестя Господа нашого Ісуса Христа, але пришестя вже не такого, яким було перше – пришестя через приниження, через прийняття Господом образа раба, коли Він, бувши Величним Творцем, став людиною в усім подібною до нас, крім гріха. Друге пришестя буде вже у славі Його, коли Господь прийде, як Бог, як Творець, як Суддя всесвіту.
Свято вознесіння дуже важливе для розуміння мети людського життя, бо людина є одночасно і створінням, яке існує в матеріальному світу, і в той же час істотою, яка належить до світу духовного, ангельського, до світу Божественного. Тобто, людина є посередником між двома цими світами і поєднує їх. І хоча тіло людини взяте від пороху земного, її дух вдихнутий Самим Всевишнім. Тому людина цілком закономірно духом своїм прагне до Бога, до небесного. І Вознесіння Господнє є саме тим шляхом, яким має пройти кожна людина. Господь цим вказав нам напрямок зростання – ми маємо також піднестися від земного до небесного.
— Отче Євстратію, Святе Письмо говорить про те, що Спаситель вознісся на небо не тільки духовно, але й у тілі людськім. Поясніть, будь ласка, значення тілесного вознесіння Христа?
— Це дуже важливий момент, який слід відзначити, бо Господь вознісся разом із тілом – із тією обожненою людською природою, освяченою через хресні страждання і Його воскресіння. І з цією людською природою Він вознісся на небеса і сів праворуч Отця. Тобто, Господь виконав те призначення, яке не виконав перший Адам. Саме тому Христос називається також і другим Адамом, бо перший Адам, мавши призначення обожитися за допомогою благодаті Божої, стати подібним до Самого Бога, обрав шлях гріхопадіння. Саме тому був посланий на землю Син Божий, щоб виправити це становище. Господь сказав Своїм учням: „Будьте досконалі як Отець ваш Небесний”. Тобто, завдання християн і полягає в тому, щоб набути оцю міру досконалості, яка уподібнила би людину до Самого Бога. І це виконав другий Адам – Господь Ісус Христос, який обожнив людську природу, ввівши її у лоно Пресвятої Трійці.
Через Вознесіння також відбувається і наше обожнення, тому що цієї обожненої, освяченої людської природи Ісуса Христа причащаємося й ми. Бо що означає слово “причастя”? Причастя – це єдність, спорідненість із чимось. І коли ми у таїнстві євхаристії, споживаючи тіло Христове, причащаємося його, то ми приєднуємося саме до цієї обожненої людської природи і також стаємо причасними Господу нашому Ісусу Христу.
І тому у це свято – свято Вознесіння Господнього – важливо кожному з нас пам’ятати, що нам належить не тільки своїм прагненням, але й своїми словами, своїми вчинками, всім своїм життям возноситися від земного до небесного. Кожного дня, хоч – на одну сходинку! Бо ми маємо усвідомлювати, що не земне, а саме Небесне Царство є тим місцем, до якого має прагнути і в яке повинна увійти кожна віруюча людина.
