Христос Воскрес — воскреснемо й ми!
В реальному житті не знайдеться людини, котра б ніколи не згрішила, а “кара за гріх – смерть”, – говориться в Писанні. Проте є добра новина – є Інший, хто замість нас вже поніс цю страшну кару, на яку заслуговуємо ми з вами, дарувавши нам спасіння і надію. Великдень пов`язаний із центральною, найголовнішою подією світової історії – смертю і воскресінням Ісуса Христа.
Це свято є символом перемоги добра над злом, світла над темрявою, благословення над прокляттям – святом торжества віри, надії і любові.
Сьогодні в гостях редакції вже традиційний наш гість – прес-секретар Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського патріархату архимандрит Євстратій (Зоря), який розповідає про значення цього свята для християн.
— Всі ми усвідомлюємо, що не можемо жити звичайним земним життям вічно, і рано чи пізно прийде смерть, але все одно прагнемо безсмертя. Чи не тому Воскресіння Христове є ключовою, найголовнішою подією для християн?
— Мабуть немає такої людини, яка б не прагнула безсмертя. Кожен з нас хоче, щоб його життя продовжувалося якнайдовше. Хтось живе заради дітей і у своїх дітях бачить продовження свого життя, хтось шукає безсмертя у своїх творіннях: чи то архітектури, чи образотворчого мистецтва, які переживуть його. Хтось – у пам`яті нащадків – намагається зробити якісь величні або, навпаки, жахливі справи, які би пам`ятали у віках. Всім відомий вислів “Геростратова слава” – про людину, яка заради слави спалила величний храм Артеміди в Ефесі. Кожна людина, так чи інакше, прагне залишити щось після себе. І це свідчить – кожен підсвідомо розуміє, що смерть неприродна і якимось чином хоче її подолати. Це прагнення існує, мабуть, ще від часів Адамового гріхопадіння, коли людина втратила безсмертя. Так от Господь наш Ісус Христос через Свою смерть на хресті і воскресіння подолав цю смерть. Подолав не тільки в собі, не просто Сам воскрес, а освятив, обожнив саму людську природу, позбавивши її тління і абсолютної влади смерті.
— Що змінилося з часів Христового Воскресіння? Атеїсти аргументують, що сучасні люди помирають так само, як і дві тисячі років тому?
— Є смерть тілесна і є смерть духовна. Тіло помирає, проте дух живе. Після Воскресіння Христового незалежно від того, вірять в це люди чи не вірять, знають вони про це чи не знають, сприймають чи ні – всі воскреснуть. Чому воскреснуть усі? Тому що ми маємо одну людську природу. І цією природою ми пов`язані як між собою, так і з воскреслим Спасителем. І завдяки тому, що Христос воскрес, і ми всі воскреснемо в останній День Суду. Душі, які відділилися від тіл у момент смерті, з`єднаються з оновленими воскреслими тілами.
Багато є людей, які говорять, що немає душі і не вірять у безсмертя, не вірять у Бога, а вірять у “науку” і вважають себе матеріалістами. Таким людям можна поставити запитання: а от матерія – вона безсмертна? Вона ж не зникає! Коли людина помирає, хоч і розпадається на певні елементи, але ті елементи продовжують існувати. То чи не можна повірити в те, що є душа, яка не зникає? Замислимося, чому нащадки виявляють свою любов до тих, хто давно помер, і ці люди живуть у нашій пам`яті? Чому не віримо, що ті, хто помер живуть в іншому, нематеріальному світі і воскреснуть в останній день? Як можна любити порожнечу? Як можна любити ніщо? Такої любові бути не може! А це свідчить про те, що для нас ці люди живі і смерть не розлучила нас.
І ось день Воскресіння Христового якраз є наріжним каменем християнської віри. Дає надію на життя вічне, дає розуміння, заради чого ми живемо. Чи ми живемо заради того, щоби підготуватися до життя майбутнього віку, заради того, щоб увійти у блаженну вічність, чи навічно відділитися від Бога?
— Чи всі воскреснуть в День Суду, чи тільки праведники?
— За словами Євангелія, воскреснуть усі. Але для одних це буде воскресіння блаженне, воскресіння для вічного перебування з Богом в Його Небесному Царстві, а для інших – воскресіння на осуд, на муку. Бо той, хто обрав Бога тут, у земному житті буде з Ним і в житті вічному. А хто відкинув Господа тут – буде відділений і вже, на жаль, не зможе нічого виправити. І це не якась несправедливість або помста з боку Небесного Отця, що Він не прийме у Своє Царство грішників, а вияв волі кожної людини, яку Бог шанує настільки, що наділяє правом вільного вибору, але в той же час закликає – “обери життя!”. І тому свято Воскресіння – це також і привід замислитись. Замислитися над тим, чи достойне життя ми ведемо? І чи наше воскресіння принесе радість, чи, навпаки, ми приймемо осуд за наші злі справи земні?
У цей День важливо пам`ятати: хоч дуже корисно і потрібно підтримувати благочестиві народні традиції, свято Великодня – це не просто народне гуляння, не тільки виконання певних ритуалів та звичаїв, коли просто за традицією треба святити крашанку чи пасочку, і не зайвий привід для вживання спиртних напоїв, а перш за все – свято духовне. Це радість духу, свято перемоги життя над смертю, світла над темрявою.
Коли ми вітаємо один одного пасхальним вітанням, ми не просто здійснюємо певний ритуал – ми засвідчуємо свою віру в святе Христове Воскресіння і тому говоримо – “Христос Воскрес!”. І якщо віримо, відповідаємо – “Воістину Воскрес!”.
Розмову вів Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ (УКРІНФОРМ)
