Якби Спаситель не прийшов у світ, ми б не мали надії на спасіння

Не знайдеться, мабуть, сьогодні в Україні такої людини, яка б не любила новорічні свята. А Різдво, серед них – чи не найулюбленіше. Проте, святкуючи це свято, далеко не всі ми замислюємося над його духовним смислом і значенням для історії людства. Тому ми попросили постійного гостя редакції прес-секретаря Київської Патріархії УПЦ ігумена Євстратія розповісти саме про духовний аспект свята Різдва Христового.

Ми більше обізнані в тому, як приготувати і накрити святковий стіл, які саме дванадцять страв повинні бути присутні на ньому, як подавати, що вдягати до столу. Врешті-решт, склалося так, що народно-фольклорний аспект свята у багатьох випадках переважає над його духовним значенням.

— Різдво Христове не тільки і не стільки свято народне, — розповідає о. Євстратій, — свято, що пов’язане із давніми звичаями, колядками, кутею, іншими традиціями, але, в першу чергу, свято народження Спасителя Господа нашого Ісуса Христа, Який є Предвічним Сином Предвічного Отця. Але по плоті народжується в часі від Святого Духа і Діви Марії. Народжується для того, щоб спасти весь світ. І колядки ми співаємо не просто для того, щоб гарними співами прикрасити це свято, але в них якраз відображається народне розуміння змісту великого свята. Бо якщо ми візьмемо традиційні українські колядки, то всі вони в різний спосіб, але відображають одне й те саме – “Бог Предвічний народився, прийшов днесь із небес, щоб спасти люд Свій весь”. Також співається “Радуйся земле, Син Божий народився”.

Чому земля має радуватися? Це не просто красива фраза, тому що Син Божий прийшов спасти не тільки людей, але спасти весь світ.
Ми це бачимо як із опису Євангелія, так і з церковних та народних піснеспівів, присвячених цьому Дню, бо, коли Христос народився в Вифлеємі Юдейськім, то все творіння принесло Йому ті, чи інші дари: небо принесло зірку, ангели – спів прославлення, земля – вертеп, для того, щоб Діва Марія мала місце, де народити Спасителя. Пастухи прийшли вклонитися, східні мудреці, представники людської мудрості, теж прийшли поклонитись Йому і принесли дари – золото, ладан і смирну. Як Богу, як Царю, як Людині, яка має померти за гріхи людства.

— Зазвичай Різдво асоціюється в народі з Днем народження Ісуса Христа. Проте серед вчених-дослідників існують розбіжності щодо точної дати цієї події. Наприклад, західна Церква святкує 25 грудня. Коли ж таки слід святкувати Різдво Христове?

— Слід пам’ятати, що ми святкуємо не дату, а власне подію народження Ісуса Христа. Не День Його народження, як це є звичай серед звичайних людей, коли ми вшановуємо день народження тієї, чи іншої людини. Відповідно, ми вираховуємо дату, день, коли це сталося, а тут найголовніше не дань, не дата, а подія народження Спасителя, тому що народження Христа для нас це є центр людської історії. Бо як від створення світу, від тих шести днів, в які Господь сотворив Небо і Землю, почався світ, так само від народження Спасителя починається спасіння людства. Спасіння не очікуване, як це було в Старому Завіті, коли люди просто чекали спасіння, а спасіння дієве, коли справджуються древні пророцтва і Сам Господь говорить “Наблизилося до вас Царство Небесне”.

Своїм учням Він сказав: “багато пророків бажали б бачити дні Сина Людського, бачити те, що ви бачите, але не помічаєте”.

Ось тому ми радіємо, що у нас є Спаситель і є до Кого звернутися. У нас є Той, Хто єднає земне з небесним – нас із Богом, Хто прощає наші гріхи і освячує нас.

І тому ось про цей зміст свята ми повинні пам’ятати. Бо це не є зайвий привід для святкування, це не є якесь одне із звичайних свят, які традиційне святкують люди, а це є одне з найважливіших свят. Бо якби Спаситель не прийшов у світ, ми не мали б надії на спасіння, на освячення, на єднання з Богом. Навіть нам, людям, які живуть в часи нової благодаті – благодаті Духа Святого і життя церковного, важко сьогодні собі навіть уявити, як можна жити без всього цього – без можливості сповідатися в храмі, причащатися Тіла і Крові Христової, молитися до Бога безпосередньо і бути впевненим, що Він тебе чує.

І тому це свято – в першу чергу свято посвячене Богові, яке навертає нас до Нього.

— Традиційно свято Різдва Христового зустрічають в родині. З чим пов’язаний цей звичай?

— Так, це є одне з свят, яке можна назвати родинним. Воно по особливому поєднує родину, поєднує людей близьких між собою, які знаходяться у тілесному або духовному родинному зв’язку. Це теж дуже важливо в наш час, бо дуже часто, на жаль, родинні стосунки розпадаються, традиційна сім’я занепадає, батьки і діти живуть окремо – самі по собі, своїм життям. Немає того духу єдиного роду, єдиної родини, який був традиційним для нашого народу протягом багатьох століть.

Дуже важливо також пам’ятати, що це є свято, пов’язане із Господом нашим Ісусом Христом, а не просто святковий день. Бо, на жаль, сьогодні подекуди в західному світі це вже витісняється. Навіть, у нас це можна помітити, коли замість повної назви “Різдво Христове”, використовують тільки “Різдво”. На перший погляд, комусь може здатися, що це не має особливого значення, але кожне слово має силу. Дехто це робить свідомо, що б не згадувати зайвий раз імені Господа нашого Ісуса Христа. Скажімо, в окремих західних країнах це свято звучить, як “Свята ніч”, і дуже багато молодих людей не знають, а власне що вони святкують? Вони не замислюються над тим, що це є День народження Самого Спасителя, що це – свято приходу у світ Того, Хто визволяє кожну людину, від її гріхів і освячує її.

І тому сьогодні в Україні треба відновлювати старі добрі традиції духовного святкування Різдва Христового. Не достатньо просто згадувати, що, скажімо, сьомого січня у нас Різдво Христове, а шостого – Свят Вечір. Потрібно й прийти до храму, помолитися, подякувати Богові за Його благодіяння і попросити прощення за свої гріхи, згадати про своїх ближніх. Якщо не маємо можливості фізично бути разом з ними через далеку відстань, то хоча б подзвонити, привітати, поцікавитися тим, як вони живуть. А ще краще – великою родиною зібратися за спільним святковим столом у Свят Вечір, День Різдва. Відкласти всі непорозуміння і суперечки. Пам’ятати про те що, коли Господь прийшов до всіх, щоб спасти всіх, то і ми повинні бути в ці дні добріші, лагідніші, стриманіші. Являти собою світло для світу, бути сіллю землі. Щоб саме наше життя, а не тільки слова, свідчили про те, що потрібно бути добрими, бути справедливими. Щоби ми в своєму житті втілювали слова, які з одного боку дуже прості для розуміння, але з іншого – складні для виконання: “не робіть іншим того, чого не хочете, щоби робили вам”. Це дуже простий закон, який, на жаль, складно виконати.

І у ці святкові дні, від Різдва Христового і далі аж до Водохреща, у так звані Святки, нам слід замислитися над тим, що і життя наше повинно бути святим. Святість – це не недосяжний ідеал, а те, до чого покликана кожна людина

Розмову вів Олександр КОЗЛОВСЬКИЙ (Укрінформ)

Читайте також: Свят-вечір: символіка Свят-вечірньої проскомидії