Чернівці: історичні меморіальні дошки УГКЦ знайшли у православній церкві

Чернівці: історичні меморіальні дошки УГКЦ знайшли у православній церкві - фото 1
Це меморіальна дошка Маркіяну Шашкевичу, датована 1911 роком, та дошка багаторічному настоятелю церкви Успіння Пресвятої Богородиці отцю Келестину Костецькому, датована 1939 роком.

У Чернівцях, у Миколаївському православному храмі (УПЦ МП), під час реставраційних робіт знайшли три меморіальні дошки з греко-католицької церкви. Православні передали знахідку нині катедральному собору Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ, де ці дошки були встановлені у першій половині 20 століття.

Миколаївська церква та греко-католицький собор розташовані неподалік один одного, на одній вулиці – Руській. У 1961 році, коли греко-католицьку церкву закрили і перетворили на промисловий склад, парафіяни перенесли іконостас та вівтарі Пресвятої Діви й Ісуса Христа до сусідньої Миколаївської церкви. На початку 90-х вони повернулися назад до греко-католицького храму. Історики кажуть, ймовірно, тоді, у 1961 році, парафіяни, перенесли до православних і віднайдені нині меморіальні дошки, розуміючи їх історичну цінність.

«Вирвеш ми очі і душу, а не возьмеш любови і віри»

Священникам греко-католицької церкви три віднайдені дошки передав секретар Чернівецько-Буковинської консисторії УПЦ архимандрит Никита (Сторожук). Меморіальні дошки були випадково знайдені під час проведення реставраційних робіт у Свято-Миколаївському храмі Чернівців.

— Ще 25 років тому, коли я тільки приїхав працювати у Чернівці, голова товариства «Український народний дім» пан Володимир Старик розповідав мені про ці дошки, які колись знаходилися у нашому храмі, — каже отець Валерій Сиротюк, настоятелькатедрального собору Успіння Пресвятої Богородиці Чернівецької єпархії УГКЦ.

Меморіальна дошка Маркіяну Шашкевичу

 

Меморіальна дошка Маркіяну Шашкевичу – відомому письменнику та священнику була встановлена у соборі у 1911 році, до 100-річчя з дня його народження. На дошці значиться, що вона присвячена отцю Маркіяну Шашкевичу, воскресителеві австрійської Русі і написані його слова: «Вирвеш ми очі і душу ми вирвеш, а не возьмеш любови і віри не возьмеш, бо руське ми серце і віра руська».

Друга меморіальна дошка присвячена настоятелю греко-католицької церкви отцю Келестину Костецькому. Він працював у Чернівцях з 1884го по 1919 рік, брав активну участь у громадському житті міста і спеціально для своїх нащадків залишив “Хроніки парохії греко-католицької церкви у Чернівцях”. В них він описав життя міста і парафії під час Першої світової війни, зокрема, входження російських військ до міста. Ця меморіальна дошка була встановлена у 1939 році товариством «Мироносиці» і присвячувалася 20-річчю смерті отці Костецького. Це товариство було створене у греко-католицькій церкві саме отцем Келестином і було відомим у місті своєю діяльністю.

дошка присвячена настоятелю греко-католицької церкви отцю Келестину Костецькому

Третя меморіальна дошка – це пам’ятка про пожертву на будівництво церкви пані Марії Подсудик, вказано навіть суму пожертви. Ймовірно, це була одна із парафіянок храму.

пам’ятка про пожертву на будівництво церкви пані Марії Подсудик

«Люди, які рятували іконостас, розуміли і вартість цих дошок»

Ці дошки були встановлені всередині у храмі, одразу при вході, орієнтовно там, де зараз є місце для чергових храму. Тепер же, як кажуть у соборі, дошки встановлять у каплиці Божої Матері, з лівого входу до церкви, з вулиці.

— Коли ми зайшли у церкву у 1990 році, вона була геть обдерта, але місце від дошок було видно, — розповідає голова товариства «Український народний дім», історик Володимир Старик. — Очевидно, ніхто тоді не сфотографував те місце, де ще виднілися сліди від цих меморіальних дошок — глибокі отвори від кріплень. Бо вважалося, що дошки пропали, а вони не пропали, як бачимо. Про встановлення дошки отцю Келестину Костецькому я читав свого часу у пресі, точніше у львівській газеті «Діло» за 1939 рік. Ще говорилося, що була і дошка Тадею Туркулу, який пожертвував великі кошти на будівництво греко-католицької церкви. Але, можливо, вона не збереглася. У 1911 році у Чернівцях відзначали сторіччя Маркіяна Шашкевича. Свято організувало товариство "Міщанський Хор", а сама дошка була встановлена братством Свя. Апостола Юди Тадея, яке було створене у цій церкві. Вони спільно це робили, а кошти збирало братство. Мій прадід Андрій Левандовський (1857—1943) був головою Братства святого апостола Тадея, одним з керівників товариств "Міщанський Хор" та "Міщанська Читальня" в Чернівцях, член Української Національної Ради в 1918 році.

Андрій Левандовський

Є альманах 25-літнього ювілею товариства «Міщанський хор у Чернівцях» і там згадується про встановлення цієї дошки. Дуже відрадно, додає пан Старик, що цю єдину на Буковині пам'ятку, присвячену першому українському поетові Галичини і Буковини, передано греко-католицькій церкві.

В цьому альманахові можна прочитати, як у Чернівцях відзначали 100-ліття Маркіяна Шашквича. Розповідається, що 16 грудня 1911 року вранці відбулося заупокійне Богослужіння, а опісля – відкриття пам’ятної таблиці. Під час Богослужіння співав «Міщанський хор», було багато молоді.

альманах 25-літнього ювілею товариства «Міщанський хор у Чернівцях»

Історик також зауважує, що варто згадати і людей, стараннями яких дошки були врятовані:

Олександр Бручковський— Це Олександр Бручковський (1915 -1996), член Буковинського куреня, перший голова відновленої в 1989 році громади УГКЦ у Чернівцях. Це саме він на початку 1960-х рр. врятував від знищення іконостас Успенської церкви, розібравши та перевізши його до Миколаївської церкви, а також, знявши зі стіни Успенської церкви меморіальні дошки та сховавши їх також в Миколаївській церкві. Саме він потім і переносив іконостас назад до собору. Ті люди, які рятували іконостас, розуміли вартість і цих дошок. Коли церква Успіння була закрита, частина парафіян перейшла до костелу, частина – до сусідньої православної Миколаївської церкви. Пан Олександр у Миколаївській церкві був членом церковної двадцятки. За це врятування святинь Успенської церкви треба подякувати йому і ще кільком буковинським греко-католикам тих часів.

Олександр Бручковський, будучи членом Буковинського куреня, пройшов різні країни: Україна, Білорусь, Франція, а потім був Сибір на довгі роки…. Такий простий був чоловік, а думав як стратегічно. Бо ні одна чернівецька церква не зберегла первісний іконостас, крім собору Успіння Пресвятої Богородиці. Як то все цікаво повертається по колу…

Фото зі сторінки Чернівецько-Буковинської єпархії УПЦ у Фейсбуці та надані Володимиром Стариком