Бельгієць з українським серцем: о. Кароль Більке — перекладач Шевченка фламандською

16 березня 2018, 10:24 | Події та люди | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Володимир Мороз,

науковий співробітник Інституту Історії Церкви УКУ

Портрет отця Кароля Білке

Герой цієї статті — чернець-редемпторист — народився 24 червня 1898 р. у Фландрії. Він був бельгійцем, а якщо детальніше, то фламандцем, і походив з побожної родини. Він вступив до монастиря і відбув новіціят у Бельгії. Але так сталося, що подальше своє життя о. Більке прожив у тісному зв’язку з українством: у 1925–1939 рр. він працював у Галичині, а відтак до самої смерті служив для українців діаспори.

Цьогоріч виповнюється 120 років з дня народження о. Кароля Білке (Karol Bilcke) і 100 років від складення ним перших чернечих обітів. Отож, 2018-й — хороша нагода згадати про цього бельгійця редемпториста, та ще й з огляду на те, що він залишив по собі як добру пам’ять у Церкві, так і переклади творів Тараса Шевченка фламандською, а ще — обробки українських віршів з нотами.

Шлях у монашество та шлях у монашестві

Майбутній чернець побачив світ у містечку Гохстратен (Hoogstraten) у Фландрії — провінція Антверпен Королівства Бельгія. Початкову й середню освіту юнак здобув у школах Гохстратена і там же закінчив єпископську малу семінарію, здобувши гімназійну освіту.

«Перед абсольвентом (випускником — прим. ред.), обдарованим небуденним хистом музика й маляра, світ відкривав свої безмежні можливості, — читаємо у статті, присвяченій о. Більке в у журналі «Голос Христа Чоловіколюбця» за серпень-вересень 1948 р. — Успіх, людська слава, потіхи життя старались полонити його жадне життя серце. Але його чиста й жертвенна душа шукала чогось іншого».

Молодий Кароль Білке з улюбленим інструментом — скрипкою

І так на 19-му році життя, 9 листопада 1917 р., юнак вступив до монастиря Згромадження Найсвятішого Ізбавителя (редемптористів) у Сінт-Трьойден (Sint-Truiden), що в бельгійській провінції Лімбург (Limburg). Рівно через рік він склав перші чернечі обіти і розпочав навчання у семінарії. Відтак Кароль Більке отримав призначення у містечко Боплято (Beauplateau), що в бельгійській провінції Люксембург (Luxembourg) — в горах Арденнах, відомих багатьом у світі затяжними боями Першої світової війни. У цій околиці йому судилося провести шість років: навчатися на богослова і пройти духовну формацію.

Вічні чернечі обіти Кароль Більке склав 9 листопада 1921 р. А на п’ятому році своїх богословських студій, а саме 22 вересня 1923 р., він отримав священичі свячення. Незабаром йому судилася українська історія.

Річ у тому, що ще від 1913 р. редемптористи працювали в Галичині — сюди їх для місіонерської праці закликав митрополит Андрей Шептицький.

Отець Кароль у церкві в молоді роки

«[…] вони перші й одинокі досі з-поміж чужинецьких монаших чинів зацікавились Українською Церквою й Українським Народом і подали їм свою дуже щедру помічну руку […]», — акцентували автори статті «Вісті з Бельгії…» у «Довіднику Голосу Спасителя» за лютий 1959 р.

І от о. Кароль після закінчення семінарії отримав призначення їхати у Галичину й служити в ГКЦ. У січні 1925 р. він прибув до ювенату віцепровінції Згромадження редемптористів східного обряду у Збоїсках біля Львова. Монастир у Збоїсках був заснований 1919 р. туди редемптористи переїхали з Унева, як першого тимчасового монастиря.

Служіння у Галичині

У Збоїсках — тепер найпівнічніший мікрорайон у межах Львова — о. Кароль став соцієм студентів. Також він працював професором малювання, співу та німецької мови.

Zboiska — Мала семінарія (ювенат) та монастир (справа, видно не повністю) редемптористів у Збоїсках

«Читаючи твори української літератури, о. Більке засвоїв нашу мову й вирішив залишити вчительську працю у школі та “піти в народ”. У 1932 р. він став проповідником у Тернополі, звідки часто їздив також на місії по різних парафіях Галичини», — писали о. Степан Шавель, ЧНІ та Осип Кравченюк у нарисі про о. Більке, вміщеному у третьому томі збірника «Шляхами Золотого Поділля».

Отець Кароль переїхав на служіння до новозаснованого монастиря редемптористів у Тернополі У вересні 1931 р. Тут він був заступником та дорадником настоятеля, префектом братів в обителі біля церкви Успіння — церкви, чиє храмове свято здавна було і є празником для всього міста.

«Тут поле його праці щораз то більшає. Місії, духовні реколекції, релігійні конференції знаходять все більше і більше слухачів, — передавав «Голос Христа Чоловіколюбця» атмосферу тернопільського періоду служіння ченця. — Інтелігенція, а передусім студенти гімназій, де він проповідає, захоплюються жаром його чистої любові до Бога й до ближнього».

Тернопільська церква Успіння Пресвятої Богородиці, в якій із 1931 р. служили редемптористи і при якій засновано монастир

Служіння для українців у Бельгії

Але працю на Західному, або ж Галицькому, Поділлі бельгійський редемпторист змушений був перервати у 1939 р., коли Галичину зайняла Червона армія і почалися планомірні репресії проти Греко-Католицької Церкви. Побоюючись за священиків, віце-протоігумен редемптористів порадив їм тим часом повертатися до Бельгії. Отець Кароль змушений був покинути українські землі. Він став префектом студентів-богословів у Лювенському університеті, але прагнув далі працювати для українців: їх десятки тисяч під час і по Другій світовій війні опинилися у діаспорі. Люди не хотіли і боялися повертатися додому, де їх чекали тюрми, розстріли і безіменні групові могили. Згідно з «Голосом Христа Чоловіколюбця», о. Більке був парохом у церкві св. Володимира в Брюсселі.

У столиці Бельгії редемпторист заопікувався українками, які, будучи на примусових роботах у Німеччині, вийшли заміж за бельгійців і по війні приїхали з чоловіками на нову Батьківщину. Для них було створено реколекційний дім, який очолив о. Кароль.

Плакат формату А4 зі збірки о. Кароля Білке, ЧНІ, який зберігають у фондах KADOC

У той же час, упродовж 1946–1947 рр., чернець їздив Бельгією з доповідями про Україну, популяризував українську поезію та пісню, сам виконував на скрипці твори українських композиторів. Він став співзасновником уже багаторазово згаданого у цій статті журналу «Голос Христа Чоловіколюбця», уклав молитовник «Наша жертва», писав статті та проповідував.

«З усієї праці проміює жива любов до всего, що українське і о. Більке радіє прекрасними успіхами», — подавав у «Довідник Голосу Спасителя» за лютий 1959 р.

Численні українські біженці осіли у Бельгії в околицях Цвартберґу, Ватершай і Вінтерсляґу, що в провінції Лімбург або «на Лімбурщині», як говорили самі українці. Там вони працювали у вугільних шахтах, і там із 1947 р. для них почав служити о. Кароль. Для цього він переїхав у Сінт-Тройден.

«Наші робітники не могли мати кращого душпастиря, як о. Більке», — резюмували о. Шавель та п. Кравченюк.

Редемпторист, бувало, навіть виступав посередником між адміністраціями копалень та українськими працівниками. У праці для тих, хто втратив Батьківщину, проходили дні отця. І от одного разу, коли священик прямував велосипедом до хворого, на нього наїхало авто.

Смерть і вшанування пам’яті о. Кароля Більке

«Дня 21 ц. р. [1948] помер трагічною смертю — переїханий каміоном (вантажівкою — прим. ред.) Впр. О. К. Більке один з найкращих синів укр. Греко-кат. Церкви , один з найліпших приятелів і оборонців українського народу», — читаємо у «Голосі Христа Чоловіколюбця» за серпень-вересень 1948 р.

Повідомлення про похорони о. Кароля Більке в Стеенаерті

Смерть настала внаслідок забоїв грудної клітки через декілька годин після наїзду.

Бельгійського редемпториста, який носив Україну в серці, поховали у Сінт-Трьойден. У похоронах, що відбулися 25 серпня о 10-год., взяли участь шестеро українських священиків, зібралася велика кількість українців, які несли тіло отця Кароля на цвинтар. Проповіді виголошували о. Маврикій Ван дер Малє, ЧНІ, українець інженер на прізвище Кішка та представник українських робітників, чиє прізвище у пресі не вказали.

Отець Більке помер на 50-му році життя, 30-му році перших обітів, 27-му році вічних обітів та 25-му році священства, подає о. Руслан Піх, редемтпорист у «Некролозі Львівської провінції згромадження редемптористів».

Могила отця Кароля Білке у Стеенаерті, Бельгія

Пам’ять про о. Кароля Більке залишилася живою серед українців Бельгії та Нідерландів. Так, 21 грудня 1958 р. у Гохстратен організували поминки за жертовним ченцем.

«Поминаючи світлу постать о. Карла Більке, ЧНІ, з нагоди 10-ліття його ненадійної смерти, організатори хотіли тим самим заманіфестувати вдячність, любов і пошану українців і для всіх бельгійських ОО. Редемптористів, що прийняли наш обряд і пішли на службу Української Церкви й Українського Народу в Україні й на чужині, записуючи на своє конто (рахунок — прим. ред.) справді неоцінні заслуги», — писали учасники поминок у 1959-му.

Отця Більке редемптористи та українська громада вшановували урочистою Літургією, обідом, концертом українських колядок і народних пісень від «Візантійського хору» з Утрехту. Брала участь у тих подіях і родина покійного.

Перекладацька та пісенна спадщина о. Більке

«Для українців він був українцем», — така коротка характеристика постаті о. Більке, що була висловлена з нагоди його поминок 1958 р. промовисто говорить і про самого отця-редемпториста, і про вдячність його пастви.

Переклади пісень «Ой віє вітер, віє буйний та «Ой Морозе, Морозенку!», виконані о. Більке

Але описане — це далеко не вся спадщина бельгійського редемпториста з українським серцем. Отець Кароль, полюбивши українську культуру, отримував із неї натхнення і сам писав музичні твори. Також він прагнув поділитися красою української культури зі співвітчизниками і залишив по собі переклади українських пісень фламандською мовою. Ці матеріали збереглися в Архіві Бельгійської Північної Провінції Згромадження Найсвятішого Ізбавителя, який тепер зберігається у Лювені в «Katholiek Documentatie en Onderzoekscentrum in Leuven: Archief Noord-Belgische Provincie van de Congregatie van de Allerheiligste Verlosser (Redemptoristen)» (також скорочення: KADOC, ANBPCAV).

Ось так, наприклад, звучить у перекладі о. Більке перший стовпчик пісні «Стоїть гора високая»:

Українською

Фламанською

Стоїть гора високая,

Попід горою гай, гай...

Зелений гай, густесенький,

Неначе справді рай!

Er staat een hemelhooge berg

En an zij voet een bosch, een bosch.

Een groen bosch, dich en schon,

Een stukje paradijs!

(або Een groenend bosch, vol weeld’en kleur

Een stukje paradijs!)

Уже у некролозі о. Кароля в «Голосі Христа Чоловіколюбця» 1948 р. маємо виразне свідчення зачарованості бельгійцем українською словесністю:

«Від 1925 до 1931 р. це час, коли о. Більке відкриває чар української пісні, м’якість української поезії та трагедію української історії. Він вповні пізнає й проникає в українську душу. Від цієї пори він жиє життям українського народу. Він чваниться його піснею, любується його поезією, працює для нього з неограниченою посвятою й боронить його перед напасниками».

У монастирі св. Альфонса у Львові зберігся нотний зошит о. Кароля — керівника хору згаданої тернопільської парохії Успіння, в якому вміщені 100 пісень, записаних ним протягом 1929–1937 років. ҐПро це розповідає с. Тереза (Олександра) Водяна, яка зробила розвідку «Місія музики в служінні редемптористів». Серед пісень цього зошита 28 є оригінальними творами о. Більке.

«Оскільки, о. Більке, бельгієць за походженням, не володів українською мовою в такій мірі, щоб самому складати вірші, він брав за основу поетичний текст вже існуючої церковної пісні, творячи до нього нову мелодію. В своїх творах о. Більке ретельно дотримується правил класичної західноєвропейської гармонії, велику увагу приділяє відповідності засобів музичної виразності до змісту літературного тексту», — подає с. Тереза.

Портрет Тараса Шевченка з колекції о. Кароля Білке у KADOC

Загалом у випадку щирої зацікавленості о. Кароля стихією української культури було б дивним, якби монах не зацікавився також творчістю Тараса Шевченка. Так і сталося. До нас дійшли переклади віршів Кобзаря фламандською, виконані редемптористом. От, наприклад, перший стовпчик «Тарасової ночі» у перекладі о. Більке:

Українською

Фламандською

Тарасова ніч

На розпутті кобзар сидить

Та на кобзі грає,

Кругом хлопці та дівчата,

Як мак процвітає.

Грає кобзар, виспівує,

Вимовля словами,

Як москалі, орда, ляхи

Бились з козаками,

Як збиралась громадонька

В неділеньку вранці,

Як ховали козаченька

В зеленім байраці.

 

Грає кобзар, виспівує,

Аж лихо сміється...

De nacht van Taras

Aan het kruispunkt van de baan speelt de kobzamuzikant

Rondom hem een krans van knapen,

                rondom hem een tros van meisjes.

Lijk een hof met kollenbloemen.

De kobzar betast zijn snaren

Zingt, vertelt met woorden,

Hoe de Polen, Moskovieten

                en Tataren streden, vochten

Met het trotsch kozakken-heer.

Hoe ‘nen zondag heel het dorpje

Lijk een biezwerm samenstroomde,

Hoe z’een jong kozak begroeven

Midden in het groen geboomte

 

Tokkelend zingt de kobzaspeler

Met een bittere glimlach

Джерела і література:

  • Архів Бельгійської Північної Провінції Згромадження Найсвятішого Ізбавителя // Katholiek Documentatie en Onderzoekscentrum in Leuven: Archief Noord-Belgische Provincie van de Congregatie van de Allerheiligste Verlosser (Redemptoristen)
  • Вісті з Бельгії. Величаві поминки в Гохстратен // Довідник Голосу Спасителя, лютий (1959).
  • Водяна, с. Тереза (Олександра). Місія музики в служінні редемптористів. Львів 2014. (Курсова робота: Катехитично-педагогічний інститут УКУ).
  • Некролог Львівської провінції згромадження редемптористів / упорядник Руслан Піх, ЧНІ. Львів 2013.
  • О. Степан Шавель, ЧНІ, Осип Кравченюк. О. Карло Більке, ЧНІ (1898–1948) // Шляхами Золотого Поділля, т. 3, Філадельфія 1983, с. 543–544.
  • Трагічна смерть Впр. о. Карла Більке, ЧНІ // Голос Христа Чоловіколюбця, 2 (1948) 2–4.
Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Останні коментарі

    • Aquinatus | 26 квітня 2018, 09:37

      А остальные епископы чего молчат?! Прерогатива предоставления автокефалии принадлежит предстоятелям Поместных Церквей и предоставляется она дочерней Церкви, которой у нас является УПЦ МП...

    • В. Ясеневий | 26 квітня 2018, 07:25

      П. ФЕДОРЦІВ. І ні до якого духовенства я критично не ставлюся!!! Я лише трішечки викриваю де-які зловживання вчителів духовного життя. Давно вже чув: потрібно ненавидіти гріх, а ГРІШНИКІВ Л Ю Б И Т

    • В. Ясеневий | 26 квітня 2018, 06:54

      ВИБАЧТЕ. П. ФЕДОРЦІВ. ЩОСЬ В МЕНЕ не порядок з логічним мисленням. Я ніколи і нігде не захищав ніякі розбещення духовенством дітей. Хіба мова не була про гоніння ЦЕРКВИ на науку і вчених???

    • fedirtsiv | 26 квітня 2018, 00:32

      Ось подаю вам джерело, яке багато чого прояснить: https://www.pravda.com.ua/news/2001/10/26/2984748/ А те, що в католицькій церкві і далі є проблеми з розбещенням духовенством вірян, подаю свіжу

    • В. Ясеневий | 25 квітня 2018, 23:03

      ДА нет, МИХАИЛ. ЭТО ВЕДЬ, КАК ВСЕМУ МИРУ ИЗВЕСТНО, ДЕЛАТЬ НИКАК НЕЛЬЗЯ! ВЕДЬ в россии, за всю ее историю, все делалось именно толбко подкупом, обманом ы всевозможными махинациями... НАМ ни в коем

    Популярні статті місяця