Прийняти ворога. Уроки примирення Жана Ваньє

9 березня 2016, 08:10 | Події та люди | view photo | 0 |   | Код для блогу |  | 

Підготувала Надія Калачова

1963 року у Франції філософ Жан Ваньє подібно старозавітному Ноєві заснував спільноту Лярш (з французької «L'Arche» – Ковчег). Ной рятував людство від потопу, Жан Ваньє – людей з розумовою неповносправністю від конкурентного суспільства та тиранії нормальності, де тих, хто не відповідає «нормі», позбавляють права на життя.

Жан Ваньє

У 2015 році Жана Ваньє визнали «підприємцем у галузі духу» та вручили йому престижну Темплтонівську премію. На сьогодні 149 спільнот Лярш діють у 39 країнах світу. У них люди з неповносправністю, обмежені фізично та інтелектуально, виявляють себе обдарованими в царині стосунків, здатними відкривати серця, пробуджуючи в них ніжність та співчуття.

Дружба та сорок років співжиття з людьми з розумовою неповносправністю змінили Жана Ваньє. Влада і сила поступилися місцем співчуттю та лагідності. Жан Ваньє навчився в насильстві та агресії розпізнавати деформовану потребу любові, а у ворогах – бачити зранених людей, возлюблених Богом.

Як вирішувати конфлікти в сім’ї, на роботі, у суспільстві? Як позбутися духу конкуренції та критики, що з презирством дивиться на будь-яку слабкість? Уроки примирення Жана Ваньє читайте далі.

Жан Ваньє з друзями

Слабкість

Ми звикли чути, що слабкі люди потребують сильних. Але внутрішня єдність і зцілення настає тоді, коли сильні усвідомлюють свою потребу в слабких. Слабкі пробуджують енергію ніжності та співчуття, доброти й сопричастя.

Ніжність – це не сентиментальність чи вияв емоцій. Це незагрозлива прив’язаність і доброта, яка показує іншій особі, що ми вважаємо її важливою і цінною. Ніжність виявляється через жести тіла і тон голосу. Це не слабкість, а переконлива сила, що передається через очі й руки. Вона не нав’язує себе, вона не є агресивною, вона ніжна і покірна. Вона не видає накази. Ніжність сповнена поваги. Ніжність – це мати, яка купає свою маленьку донечку, виявляючи їй, що вона красива. Це сестра милосердя, яка доторкається і доглядає за раною так, щоб не завдати найменшого болю своєму пацієнтові.

Сильні хочуть влади. Вони мають схильність замикатися в собі. Тому їм треба плекати довіру до інших. Люди з розумовою неповносправністю більше спраглі сопричастя, ніж інші, чия неповносправність не така помітна. Це таємниця їхнього буття, у них менше бар’єрів і вони не такі горді.

Ворог – людина з серцем і почуттями

Для того, щоб поважати, приймати й любити інших, ми повинні спершу визнати нашу спільну людськість і той факт, що кожна людина – слабка й убога, так само як сильна і багата – є важливою та унікальною. Без цього основоположного бачення і переконання неможливо мати справжньої моральної сили чи робити поступ на шляху до єдності й миру.

Для того, щоб робити поступ ми повинні бути рішуче налаштовані, докладати реальних зусиль і боротися, щоб нас не опанував страх, депресія й апатія. Ці зусилля, які містять прощення, починаються з нашої відмови бажати, щоб ворога знищили, щоб він помер чи зник. І визнання того, що він має право існувати й жити, бо він людина із серцем і почуттями. Він має право на місце у світі. Це визнання передбачає реальні дії: не говорити погано про нього чи шукати, яким чином його принизити. І водночас навчитися думати про нього добре, вірити, що в нього є щось добре.

Тоді ми повинні докласти зусилля, щоб зрозуміти ворога з точки зору його особистої історії, його ран, особливої тендітності, ми повинні перемінити осуд, який веде до злості й ненависті, на розуміння, а відтак співчуття.

Жан Ваньє

Вирішення конфлікту

Сьогодні існує нагальна потреба всім нам навчитися вирішувати конфлікти: конфлікти в сім’ях, між чоловіками й жінками, між батьками й дітьми, на роботі, в організаціях і спільнотах, конфлікти між країнами, расами, релігіями та етнічними групами. Тут викладено ряд принципів, які я відкрив для себе, живучи в Лярші.

Ніколи не тікайте від ворога чи конфлікту, не применшуйте його значущості та не вдавайте, що він не такий серйозний. Малий вогонь легко загасити. Коли ж він переросте у велике полум’я, це зробити значно важче. Конфлікт, як і криза, є свідченням життя. Він може прокласти шлях новому часові миру та єдності.

Слухайте. Слухайте людей, кожну особу і намагайтесь зрозуміти, що вони кажуть. Намагайтесь зрозуміти їхню точку зору і ті рани, які вони несуть.

У суперечках є елементи суб’єктивні та емоційні, а є об’єктивні. Для розв’язання конфлікту ми повинні намагатися вивчити обидва аспекти. Коли одна зі сторін має настирливу потребу перемогти і поширити свою сферу впливу, ми повинні домогтися вирішення конфлікту таким чином, щоб жодна зі сторін не втратила своєї репутації. Кожна зі сторін має відчути, що вона щось здобула, і виявити для себе, що вигідніше співпрацювати, ніж воювати. В протилежному випадку хтось із них буде продовжувати війну.

Багато конфліктів постають через те, що люди мають різні очікування. Якщо ми очікуємо чогось від когось, і ця інша особа не робить цього, ми відчуваємо злість, а також те, що нас підвели. І якщо інший не усвідомлював того, чого від нього чекали, чи не погоджувався з ним, то конфлікту не уникнути. Контракти між людьми є важливими, щоб уникнути конфліктів.

Загалом багато конфліктів вирішується, коли обидві сторони можуть вільно висловлюватися, разом, у безпечній атмосфері. Для того, щоб це сталося, іноді потрібні компетентні посередники чи модератори, на яких погодилися обидві сторони.

Втім, нам слід визнати, що є певні конфлікти між людьми, які неможливо розв’язати. Можливо, обидві сторони надто сильно образили одна одну, вони провокують надто багато страху і страждань одна у одної. Вони не спроможні визнати свою власну зраненість. Єдиним рішенням тут може бути сепарація, яка може дати кожній зі сторін простір і час, щоб віднайти внутрішній мир і спокійно пороздумувати.

Мистецтво докору

У Лярші я дійшов певних висновків щодо мистецтва докоряння людям. Ось декілька зауважень на цю тему.

Завжди уникайте докоряти людям з позиції свого гніву і зраненості, почекайте, поки будете в стані миру. Ніколи не докоряйте комусь, не давши йому спершу відчути, що ви цінуєте і любите його. Якщо у нього спершу склалося враження, що ви відкидаєте його і думаєте, що він нічого не вартий, то йому набагато важче сприйняти критику.

Добре вказати особі, що ви самі робите помилки. Тоді ви не говоритимете з позиції влади. Ви є братом чи сестрою, які також мають хиби та хочуть допомогти іншим зростати, бо люблять їх і вірять, що в них є чим поділитися з іншими.

У серці всього цього мусить бути глибоко вкорінена впевненість і віра в цих людей, яким ви докоряєте, а також прагнення допомогти зростати до більшої свободи, відкрити свою здатність робити добро, так само, як і свої рани та труднощі.

Насильство

Для декого насильство – це волання про увагу перед загрозою утисків і відкинення, увагу, яка їм потрібна, щоб відчувати, що вони існують. Воно виникає з муки і розбитого образу самого себе. Воно часто є ознакою життя і надії. Якщо на цю особу звертають увагу в позитивний і привітний спосіб, відповідаючи на насильство не насильством, а ніжністю та розумінням, тоді насильство дуже часто зникає.

Я знаю лише те, що коли до насильника поставитись як до людини, а не як до дикого звіра, то є шанс, що він відповість як людина. Це означає не лякати його, а намагатися поговорити з ним як з людиною.

Бог та універсальна істина не перебувають ані в небі й зорях, ані в теоріях, ідеологіях чи ідеалах. Вони заховані в реальних людях, у плоті, болоті й матерії. Вони заховані в убогих та слабких, які вимагають від нас насамперед визнання й сопричастя. Так само, як найчистіші субстанції з очисними властивостями походять з речей, що є гнилими, – вино та алкоголь з ферментованих фруктів, пеніцилін із грибка – і так само, як земля живиться гноєм, так і наші серця та внутрішня розбитість зцілює сопричастя з усім, що ми до цього моменту відкидали і боялися: бідними і слабкими, ворогами і незнайомцями. Таким чином ми спускаємось на землю, в бруд реальності. Бо в цій землі заховане світло.

У матеріалі використані уривки з книги «Дорога додому», яка вийшла у співпраці видавництва «Дух і літера» та центру підтримки людей з особливими потребами «Емаус».

Жан Ваньє

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Ексклюзив

    • 14 листопада 2017, 11:47 | Події та люди | 

      Литовка римо-католичка, яка любить Україну і Греко-Католицьку Церкву

      Литовський історик, викладач Вільнюського та Шяуляйського університетів, президент Асоціації істориків Литви і України доктор Алдона Васіляускєне часто відвідує Україну. Як каже вчена, Україні, зокрема, історії Української Греко-Католицької Церкви, вона присвятила своє життя.

    • 13 листопада 2017, 09:51 | Репортажі | view photo | 

      32 капелани Дніпропетровської єпархії УПЦ КП несуть службу у зоні АТО

      Цими вихідними священнослужителів зібрали на церковну урочистість, аби символічно відзначити та подякувати за працю, про це розповіла власкор РІСУ Софія Богуцька. Їх нагородили відзнаками обласної ради.

    • 7 листопада 2017, 14:13 | Калейдоскоп | view photo | 

      «Львівська школа» іконописців представила доробок останніх 20 років

      У Львові відкрили виставку робіт студентів та викладачів кафедри сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв «Під патронатом святого Луки». На експозиції можна побачити роботи відомих метрів сучасного українського іконопису від початків заснування кафедри до сьогодення

    • 7 листопада 2017, 12:10 | Репортажі | view photo | 

      Конгрес молодих релігієзнавців: як це було

      У Львові 26-27 жовтня відбувся Конгрес молодих дослідників релігії. Це вже четвертий подібний захід в Україні. Попередні проходили в Києві (2014), Чернівцях (2015) та Луцьку (2016). Цьогорічний захід виявився рекордним за цілою низкою показників.

    • 3 листопада 2017, 16:16 | Свята і звичаї | view photo | 

      Поминальні дні у православній традиції

      Одним зі своїх обов'язків Церква має обов'язок молитви. На кожному богослужінні голос Церкви підноситься до Божого Престолу у проханнях, подяках і прославленні. Живі можуть і повинні молитись за себе самі, а от чи померлі можуть молитись за себе, ми не знаємо. Зате знаємо, що ми можемо молитись за них.

    Останні коментарі

    • Василий Петров | 18 листопада 2017, 21:24

      Как ни странно это прозвучит, но на самом деле дьявол-яхве т.н. Нового Завета кроется в т.н. молитве Отче Наш!!!!! Не смотря на то, что Царство Христа на Небесах, Христос пришёл на землю к нам для

    • velovs@ukr.net | 18 листопада 2017, 21:02

      Между прочим, совсем недавно я из уст одного субъекта - судя по всему, убеждённого и воинственного неоязычника и ксенофоба - услышал нечто похожее. Так вот, он - ничтоже сумняшеся - заявил мне такое.

    • velovs@ukr.net | 18 листопада 2017, 20:39

      Р. S. І це, до речі, таки має статися. Бо в Бога є для нас, різноконфесійних українських християн, дуже важливе й відповідальне доручення і завдання. А саме: «і буде після того, [ось могутньо] виллю

    • Василий Петров | 18 листопада 2017, 20:36

      Се, сатана просил, чтобы сеять вас как пшеницу, Лука 22:31. Итак, каким же образом сатана сеет учеников Христа как пшеницу и посредством чего???? Главным инструментом сатаны как сеятеля якобы

    • velovs@ukr.net | 18 листопада 2017, 19:56

      Патріарший статус УГКЦ матиме, на мою думку, якийсь сенс лише тоді, коли його офіційні взаємостосунки з Ватиканом будуть ПІДВИЩЕНІ до рівня ЄВАНГЕЛЬСЬКИХ відносин СОПРИЧАСТЯ - за суттю і змістом -

    Популярні статті місяця