Бенедиктинець-місіонер: «Ви навіть не уявляєте, скільки людей у різних куточках світу зараз молиться за Україну»

Про отця Даніеля Анжа можна багато говорити. Це — монах-бенедиктинець родом з Бельгії, 8 років він працював у Руанді. Він заснував міжнародну школу молитви та євангелізації «Молодь-Світло» та організовує місії для молоді по світу. У його школу на півдні Франції приїздять молоді люди з усього світу, аби займатися місіонерством та просто більше дізнатися про Ісуса. Допомагати молоді отець вирішив після восьми років перебування в Альпах, які він провів самотньо, спілкуючись лише із Богом. Зараз отець Анж багато подорожує та працює з молодими людьми. Зокрема, він навідався до Львова, щоб провести реколекції та поспілкуватися із українською молоддю, а також навідав Український Католицький Університет.

«Для мене велика радість відвідати Україну, яку я дуже люблю, — говорить отець Анж, — 22 роки тому я приїхав сюди вперше із групою сорока студентів, яким з трудом видали візу. Ми були дуже зворушені тим, що побачили. Україна тільки ставала на ноги, а Церква врешті вийшла із підпілля. Для молодих французів Україна була чимось новим і дуже дивним, бо вона лише оговтувалася від радянського життя».

Згадує отець і свій перший візит в Український Католицький Університет, який тоді лише відновлювався. «Коли я стою у каплиці в УКУ, у мене відчуття, ніби небо і земля з’єдналися. Після стількох років репресій я щасливий, що Греко-Католицька Церква в Україні нарешті вільна. Це справжнє воскресіння».

Після першої поїздки до Львова отець та його спільнота почали співпрацювати із молоддю України. Зокрема, кілька студентів з УКУ їздили до Франції навчатися та проходили курс євангелізації. Саме із такої молоді отець будує спільноту молодих місіонерів, які потім їздять світом. «Зараз маємо десять маленьких братерств молодих людей, — розповідає бенедиктинець. — Вони мандрують різними країнами, де діляться із людьми радістю бути Божою дитиною».

Священик наголошує, що бачить у молоді Східної Європи духовність, якої часто бракує молодим людям на Заході, і яку треба поширювати: «Ми звикли дуже поспішати і часто не знаходимо навіть хвилинки на молитву, — говорить він. – Тому маємо стати місіонерами для тих, хто зараз далеко від релігії». На думку о. Даніеля, кожна людина, яка відвідує церкву, є своєрідним посланцем для своїх близьких чи друзів, адже може на них впливати та навертати. Це дуже важливо зараз, коли тривають війни та конфлікти за релігійною ознакою, і коли треба переконувати ненависників зупинитися.

«Маємо зараз величезну проблему через війни, коли християн вбивають за віру. Це дуже велика загроза, і ми навіть на хвилину не можемо забувати про тих мучеників, які зараз страждають в Іраці, — говорить священик. — Усе, що від них вимагають – це зректися Ісуса Христа». Але, за словами отця, люди не відмовляються від власної віри навіть під загрозою смерті, і воліють вмерти заради неї. «В Україні тисячі таких самих мучеників, — продовжує священик. – Вони гинуть, захищаючи вас. Але ви навіть не уявляєте, скільки зараз людей у різних куточках світу молиться за українців та за припинення війни».

За словами отця, хоча зараз багато розмов про війну, головна місія християн — бути миротворцями. «Ми, як християни, маємо нести мир і викорінювати несправедливість, — ділиться думками він. – І цей мир може нам дати лише Ісус, який народився у країні, де триває війна».

Священик переконаний – християни повинні працювати задля примирення із іншими релігіями. Так як отець виступав в УКУ першого грудня, то розповів, що цей день у римо-католицькій традиції згадується Шарль де Фуко, який присвятив все життя аби примирити католиків та мусульман. «Шарль де Фуко довго був відлюдником у Африці, а потім жив у племені туарегів, де розповідав їм про Христа, — говорить отець Анж. — Під час заворушення у племені, туареги його вбили. Це була людина, яка пройшла довгий шлях аби зустріти Ісуса». За словами священика, прагнення де Фуко примирити християн та мусульман потребувало величезної сили та відваги, і це саме те, що потребують люди зараз.

Світлина зі сайту "Духовна велич Львова"

Анна Романдаш