Олекса Новаківський: начерки з життя

У Національному музеї імені Андрея Шептицького у Львові нещодавно стартувала виставка, приурочена 105-річчю з дня заснування установи та до іменин Митрополита. Виставка складається із фотодокументальної, родинної, меморіальної та образотворчої частин. Представлені на виставці і роботи Олекси Новаківського, творчість якого підтримував Митрополит Шептицький. Пропонуємо до уваги невелику розповідь про О.Новаківського і роль Митрополита Андрея в його житті.

Однією з талановитих, але маловідомих постатей в Галичині був Олекса Новаківський — художник, який належить до генерації митців, що творили на початку ХХ ст. Народився він 14 березня 1872 року в багатодітній сім’ї. Перші уроки малярства отримав в Одесі в художника-декоратора П. Климента. Згодом, впродовж 1892 – 1900 років з дворічною перервою навчався в Краківській академії красних мистецтв. Працював художник з різними матеріалами: полотном, дошкою, картоном, фанерою... Переважна частина робіт виконана олією.

У 1911 році в Кракові була організована виставка краківських художників, в якій брав участь і Олекса Новаківський. Там він експонував понад 100 своїх праць — десятилітній доробок після закінчення краківської Академії. На тій виставці побував митрополит Андрей Шептицький, який в той час перебував у Кракові на похороні одного із кардиналів. Твори Новаківського привернули увагу митрополита. Зокрема автопортрет художника в українській вишитій сорочці. Шептицький вже тоді мріяв створити в Західній Україні вищий мистецький навчальний заклад, якого тут не було. Ознайомившись із виставкою, Митрополит зрозумів, що митець може або очолити цей заклад, або бути там викладачем, і запросив його до України.

У 1907 році Шептицький купує будинок під потреби Національного музею сакрального мистецтва. Та планування цього будинку не дозволяло розмістити в ньому понад 3 тис. експонатів, які на той час зібрав Митрополит. Тож він викуповує другий будинок — на вул. Драгоманова 47, а цей віддає незаможним талантам України. І в цьому будинку, в грудні 1913 року, оселяється Олекса Новаківський разом із дружиною і двома синами, де живе та працює до кінця своїх днів. За все це він раз в рік платить двома своїми роботами для Національного музею. Картини він обирає на власний розсуд. Крім того, Митрополит надає художнику матеріальну допомогу.

Новаківський мав дружні стосунки із церквою св. Юра, яка після смерті митця опікувалася його дітьми (на час смерті О.Новаківського їм було 13 і 15 років). Коли в церкві св. Юра відбувалися реставраційні роботи, йому запропонували виконати запрестольний образ, оскільки він дуже добре відчував динамізм барокового стилю. Богородицю Новаківський зображує як гордовиту українку, про що свідчить вбрання голови. Вона, незважаючи на швидкоплинність часу, символом якого є човен, йде всеперемагаючою ходою, даруючи нам свого сина — Спасителя. Це лебедина пісня, яка є незавершеною. Віднайдена картина 1992 році і збережена лише завдяки Вірменській церкві, в якій свого часу зберігались старі ікони.

Чимала частина (понад 500) олійних робіт Новаківського на сьогодні знаходиться за кордоном. Зокрема в Польщі, де він вчився; Чехії, де жила донька його найкращого друга Івана Голубовського — Галина. Вона мала три кімнати, обвішані від підлоги до стелі творами Новаківського. Після її смерті всі твори залишилися в Празі. Решта робіт розкидані по приватних колекціях США, Канади, Австралії...

У ніч з 28 на 29 серпня 1935 року Бог покликав митця до себе… Поховали його на Личаківському кладовищі.

У 1972 році, з нагоди 100-річчя від дня народження, в будинку, де жив художник, відкрили художньо-меморіальний музей. Він являє собою дві кімнати: передпокій і майстерня. Там експонуються графічні роботи («Князь Ярослав Осмомисл», «Мати милосердя»); портрети відомих польських та українських діячів, пейзажі, виконані олійними фарбами. Доповненням до музейної експозиції є кераміка з тих країв, де побував митець. При нагоді можна ознайомитися із фотопортретами Новаківського.

Тож ми повинні бути вдячними Митрополиту Андрею Шептицькому та лікарю Йосипу Гурському, який, зрозумівши складне становище художника, безкоштовно лікував, а згодом і купував його картини, за те, що Новаківський реалізував свій талант взагалі і, зокрема в Україні.

Володимир РИХЛІЦЬКИЙ