Єромонах Сергій Крутовський: "Скаутінг покликаний виховувати досконалу людину, а досконалість – це святість життя"

20 червня 2007, 14:46 | Події та люди | 0 |   | Код для блогу |  | 

У вересні 2005 року священика-василіянина Сергія Крутовського було обрано національним капеланом Католицького скаутства Європи (КСЄ) в Україні – молодіжної організації, яка функціонує при Греко-Католицькій чи Католицькій Церквах і основною метою якої є виховання молоді через молодь.

Педагогіка скаутського виховання ґрунтується на вдосконаленні та розвитку чотирьох цілей у такій єрархії: духовність, практичний вимір християнського служіння, здоров’я та спорт. Отець Сергій попередньо уже мав нагоду співпрацювати з організацією. Отож, ми попросили отця поділитись досвідом та поглядами щодо гуртування молоді, різних молодіжних проблем…

– Розкажіть, будь ласка, про Вашу співпрацю зі скаутами до обрання Вас національним капеланом? Можливо, конкретні випадки (цікаві, смішні), які краще зблизили Вас з організацією? Що для Вас дає КСЄ?

– Моя співпраця з КСЄ розпочалась досить буденно і несподівано для мене самого. Коли я ще вчився в семінарії, для нас навіть влаштовували спеціальні курси на тему душпастирства скаутів, але я в них участі не брав, бо був переконаний, що «це не для мене» і що ніколи в житті не буду мати з цим справи. Тим часом Господь розпорядився інакше. У червні 2004 р. виникла потреба, щоб я залишив на кілька днів свою паперову роботу, якою тоді займався, і поїхав на табір скауток поблизу с. Лагодів Перемишлянського р-ну на Львівщині. Поїхав, маючи дуже приблизне уявлення як про скаутство взагалі, так і про роль духівника в ньому. Саме цей перший у житті табір і все, що на ньому вперше пережив (перша в житті ніч у наметі, їжа, приготована на вогнищі, і т.д.), і запам’яталося мені найбільше. Мені навіть вже дорікають, що я занадто часто згадую той випадок з лагодівського табору, коли ми вечеряли досить пізно і в темряві замість олії помилково використали рідину для миття посуду. Я дуже смачно з’їв суп і тільки собі думав, що то за якусь таку ароматизовану приправу до нього дали.

Після того табору і почалася моя співпраця з КСЄ, яка також і в моє життя внесла багато нового. Завдяки цій співпраці я мав змогу пережити багато цікавих пригод і, що найголовніше, я вдячний КСЄ за досвід спілкування з сьогоднішньою молоддю, за можливість ближче запізнатися з тим, чим вона живе. Цей досвід дуже допомагає мені в моїй душпастирській праці.

– Чому Ви погодились стати національним капеланом?

– Відповідь на це запитання дуже проста: тому що Бог покликав мене до священства, і я намагаюся служити як священик всюди, де мого служіння хтось потребує. На даному етапі мого життя з’явилася потреба, щоб я послужив капеланом національної екіпи (найвищої за рангом управи організації — ред.) КСЄ в Україні, отже, трактую це як Божу волю щодо себе і прагну виконати її якнайкраще, хоча свідомий своїх природних обмежень.

Також хочу уточнити, що капелан національної екіпи не є «національним» капеланом в повному сенсі того слова, тобто не є «всім капеланам капелан» і не має якоїсь єрархічної влади над всіма іншими капеланами, а є до послуг національної екіпи і допомагає координувати працю духівників.

– Чи є різниця, на Вашу думку, між молодіжними світськими організаціями та молодіжними організаціями при церкві? Якщо є, то яка?

– Основною метою кожної молодіжної організації має бути виховання, формування повноцінної людини. Не може бути повноцінного розвитку людини без розвитку її духовної сфери. Молодіжні організації, які діють при церкві, навіть якщо вони не є суто релігійними організаціями, ставлять духовний розвиток людини у центр своєї діяльності, довкола якого будується все інше. Отже, можемо сказати, що вони мають набагато більше шансів збудувати справді повноцінну людину, бо будують її на міцній основі. Натомість якщо будувати на крихкому фундаменті, то навряд чи будівля буде стійкою.

– Поділіться, будь ласка, своїм баченням ролі та місця духівника в організації.

– На цю тему багато написано, сказано, організовуються навіть цілі конференції, присвячені цій темі, тому буде важко в кількох словах описати завдання скаутського духівника. В загальному, можна сказати, що він повинен їх євангелізувати, дбати про їхній релігійний і духовний розвиток, а на практиці це реалізується по-різному: через Святу Літургію, проповідь, сповідь, особисті розмови, духовний провід, дискусії на релігійні теми, реколекції, прощі тощо. Дуже важливою є співпраця духівника з проводом, який несе моральну відповідальність за виховання в цілому, в тому числі й за релігійний його аспект. Гарною і небуденною нагодою для євангелізації є скаутський табір: кілька днів спільного життя скаутів зі священиком ніколи не минають для них безслідно.

– Чи доводилось спілкуватися з представниками молодіжних організацій з-за кордону? Досвід, висновки.

– На жаль, мій досвід того типу обмежується до спілкування зі скаутськими капеланами з різних країн, які бували в Україні, тому що з різних причин мені поки що не вдавалося брати участь у міжнародних скаутських заходах, а з іншими молодіжними організаціями також наразі доля не зводила.

Хоча життя молоді у різних державах дещо різниться між собою, вважаю, що таке взаємне ділення досвідом надзвичайно корисне, бо дає можливість користуватися духовним надбанням інших людей і не повторювати чужих помилок.

– Які найактуальніші проблеми молоді Ви могли б назвати, опираючись на власний досвід? Як би Ви прокоментували тезу Івана Павла ІІ: «Молодь – надія світу»?

– Молодь всіх часів і народів зустрічається приблизно з однаковими проблемами, пов’язаними з психофізіологічним розвитком людини, але науково-технічний розвиток людства та різні соціальні обставини в окремих державах несуть зі собою деякі специфічні проблеми. Зокрема зараз можна зауважити, що молоді люди не завжди вміють відповідально й критично користуватися плодами науково-технічного прогресу. Актуальною залишається проблема наркоманії, розпусти і злочинства серед молоді, що є наслідком якраз безкритичності і «плавання за течією». Зауважується також, що сучасна молода людина дуже важко визнає будь-які авторитети і дуже часто намагається втекти сама від себе.

Попри те, дуже важливою рисою кожної молодої людини є якийсь такий шляхетний неспокій, який, якщо їй вдасться спрямувати його в належне русло, спонукає її не зупинятися на тимчасовому, а шукати того, що триває вічно. Саме тому молодь завжди є чимось, що рухає світ уперед, чимось, що відкриває світові вічну молодість Бога і Його Церкви.

– Ваші побажання, звернення до скаутів.

– Бажаю всім скаутам і скауткам України відваги на дорозі до святості. Скаутінг покликаний виховувати досконалу людину, а досконалість – це святість життя. Не бійтеся бути святими! Це часом вимагає плисти проти течії, але на цьому нелегкому шляху ви не самі, з вами мільйони тих, що переживають ті самі проблеми, що й ви, і йдуть з вами пліч-о-пліч до тієї самої мети. З вами Христос – джерело і мета святості, з вами Пресвята Богородиця – приклад того, що святість не є для людини чимось недосяжним.

– Дякуємо за розмову.

Розмовляла Олена ЛЕВЧУК

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

    Останні коментарі

    • velovs@ukr.net | 16 жовтня 2019, 20:24

      В цьому інтерв'ю у шановної Вікторії Нестеренко спостерігаються деякі проблеми з елементарною логікою. ---- Так, з одного боку, вона стверджує, що, мовляв, "протягом останніх 1400 років

    • velovs@ukr.net | 16 жовтня 2019, 18:10

      "У нашому [американському] суспільстві не все гаразд. Ми ніколи ще не мали стільки і стільки не споживали, однак як легко ми спускаємося від багатства та привілеїв до ницості та навіть

    • Paraeklezyarh | 16 жовтня 2019, 10:57

      Ймовірніше оберуть п.п. 5-6. РПЦ зараз необхідно зберегти лице перед своїми прихильниками. Та й підготовка до такого реверансу йшла не одне десятиліття. В церковних лавках Московського патріархату

    • bopa | 15 жовтня 2019, 23:00

      Православна церква в Україні переживє тепер ювілейни період відновлення своєї автокефалії. Період повернення Митрополита Мстислава (Скипника) в Україну, його служіння і інтронізацію у Святій Софії на

    • bopa | 15 жовтня 2019, 22:45

      Тим більше, що відновлено стан Православної церкви в Україні, який вона мала у ХУІІ ст. Митрополію з перспективою на патріархію, що дає можливість користати здобуткам, досвідом інших братніх

    Популярні статті місяця