Народжений в Америці рабин провадить відродження єврейського життя

Рабин Яків Дов Блайх переконаний, що немає у світі жодної країни, яка б надавала такі широкі можливості для покращення життя євреїв, як Україна. І Блайх, як хасид-ортодокс і уродженець Сполучених Штатів, саме цим і займається протягом останніх 13 років.

„Після великого руйнування Бог дає додаткові сили для відбудови”, – говорить рабин, сподіваючись на відбудову єврейської спільноти та релігійного життя в нашій країні.

В обов’язки Блайха, як верховного рабина Києва та України, входить відправлення служб, надання порад віруючим, пояснення Тори та навчання основних постулатів юдаїзму. Проте, невдовзі по приїзді в Україну, він виявив, що більш вагомими тут є організаційні, підприємницькі здібності та уміння працювати з різноманітними фондами. Блайх застосовував ці вміння в чисельних соціальних та освітніх проектах.

Він брав участь у відкритті кількох єврейських навчальних закладів у Києві, надавав допомогу у проведенні широкомасштабної програми харитативної допомоги потребуючим, включаючи соціальних працівників, відвідування лікарень, „обіди на колесах” і переносні кухні.

Одним з основних проектів Блайха було багатомільйонне відновлення Великої Синагоги в Києві, що була офіційно відкрита на Подолі 4 березня.

„У Німеччині, наприклад, немає такої мережі єврейських шкіл, як в Україні, хоча спільнота там є багатшою”, – каже рабин.

Серед тих, хто вражений роботою Блайха – Йозеф Зісельс, голова Ваадської конфедерації єврейських організацій.

Блайх є засновником і головою Єврейської Конфедерації України, президентом Об’єднання єврейських релігійних організацій. Як віце-президент Європейського конгресу євреїв і член виконавчого комітету Світового конгресу євреїв, він активно налагоджує зв’язки із закордонними єврейськими спільнотами та займається пошуками джерел фінансування.

1997 року він отримав єрусалимську нагороду за освітню працю у єврейській діаспорі. 1999 року – нагороду За особливі заслуги від президента Леоніда Кучми.

Яків Дов Блайх народився 1964 року в Нью-Йорку, закінчив школу Тельше Єшіва в Чикаго. Вчився в коледжі для рабинів в Ізраїлі, де 1989 року отримав диплом рабина. Невдовзі по закінченні коледжу він вперше відвідав Україну як турист.

„Вперше я приїхав сюди на кілька місяців і ніколи б не уявив собі, що залишуся”, – говорить рабин. Він зауважує, що кардинально змінив свої плани, коли відвідав Берковтський цвинтар у Києві.

„То було восени, після єврейських свят, і там були сотні євреїв. Коли вони побачили нас, ортодоксальних євреїв-хасидів, вони не могли повірити своїм очам. Вони підійшли, торкнулися нас і попросили прочитати молитви на ідіші.”

Розмова з київськими євреями справила незабутнє враження на молодого рабина. Він зрозумів, наскільки відійшли вони від єврейських традицій і з якими труднощами вони зустрічаються, намагаючись зберегти свою релігію в період офіційного атеїзму та антисемітизму радянської доби.

Блайх блискавично вловив той великий потенціал покращення ситуації та вирішив переїхати до України. 1990 року він став верховним рабином Києва та України.

В день комуністичного перевороту в серпні 1991 року, Блайх відвідував місто Боричів на Тернопільщині, перебуваючи на церемонії відкриття меморіалу євреям, що загинули в часи Другої світової війни. Коли новина про путч дійшла до нього, він взявся за організацію репатріації групи молодих американців, які працювали в літніх таборах в Україні. Вони повинні були летіти через Москву, де по вулицях їздили танки радянської армії. Їх затримували, аж доки рабин не повідомив департамент безпеки при посольстві Сполучених Штатів, що небезпека минула.

Блайх одружився 1987 року, має шестеро дітей. Його сім’я живе в просторій квартирі на Подолі, яка була перебудована з трьох суміжних квартир. Йому також належить будинок в Ізраїлі. Як і в усіх рабинів, усі витрати Блайха покриваються спонсорами та зі спеціального фонду.

Рабин вільно володіє англійською (що є його рідною мовою), єврейською, ідіш, німецькою та російською мовами, зараз розпочав вивчення української та французької.

Характеризуючи себе як оптиміста, Блайх черпає натхнення з розповіді про сина Амінадава з Тори. Коли євреї підійшли до берегів Червоного моря підчас переходу з Єгипту, Бог пообіцяв відкрити воду та пропустити їх перетнути море. І лише син Амінадава відважився стрибнути у воду, і в той момент, коли вода сягала його підборіддя, Бог сотворив обіцяне чудо.
„Я вважаю, ми не повинні чекати на те, щоб настали відповідні умови для здійснення задуманого. Необхідно самому виявляти ініціативу та „стрибати”. Тоді Бог допоможе”, – говорить Блайх.

Зауважуючи, що не варто звинувачувати Україну в повільному просування реформ, він вказує на приклад Сполучених Штатів, які задекларували свою незалежність 1776 року, а прийняли Конституцію лише за 13 років.

„У них пішло 13 років, щоб затвердити конституцію, а незалежності України всього лише 13 років”, - говорить Блайх.

Рабин вірить, що багато вдалося досягнути протягом перебування Кучми на посаді президента. Він переконаний, що Кучма не причетний до вбивства журналіста Георгія Гонгадзе.

Хоча Блайх захоплюється американською демократією, він впевнений, що Сполучені Штати часто застосовують подвійні стандарти в стосунках з Україною.

„Сполучені Штати звинуватили Україну в продажі радарних систем „Кольчуга” Іраку, водночас будучи дружньо налаштованими по відношенню до Росії, яка допомагає Ірану будувати ядерний реактор, – говорить рабин. Вони говорять, що Кучма поводиться недемократично, в той час як самі перебувають в дружніх стосунках із Саудівською Аравією, де навіть не знають, що означає демократія”.

Розмовляючи перед війною в Іраку, Блайх сказав, що він переконаний, що Сполучені Штати будуватимуть свої стосунки з Україною у той же спосіб, що й з іншими країнами – на основі чистого прагматизму, зважаючи на те, що країні від них потрібно.

„Як американець, що прожив в Україні 13 років, я вважаю, що речі, які видаються добрими Сполученим Штатам, не завжди будуть добрими для України.” – говорить рабин. Блайх усвідомлює, що ситуація в країні чітко висвітлює її страждання від зростаючих бід і проблем.

„Суспільство зростає та дозріває. Зважаючи на те, що Україна перебувала на території диктаторського режиму, їй вдається справлятися досить добре”, - говорить він.

Як свідок радянського минулого пам’ятники Леніну не повинні переноситись з громадських місць, вважає Блайх. „Вони повинні залишатись на своїх місцях, щоб ляди, йдучи повз них зі своїми дітьми, могли сказати: ”Мільйони людей страждало через цю людину”.
Блайх цитує єврейське прислів’я: ”Жоден задум людини не зможе досягнути того, що зробить час. Час мине і зробить свою роботу”, - говорить він.

Блайх переконаний, що необхідно пропагувати національну ідею, оскільки в Україні спостерігається дефіцит патріотизму.

„Для чого жити тут, якщо не відчуваєш власної гідності та гордості за свою націю. Кожен повинен побачити своє майбутнє в цій країні і пишатися нею. Діти повинні відчувати, що їх тут потребують. Здоровий націоналізм повинен стати часткою душі кожного”, - говорить Блайх.


Передрук з газети “Kyiv Post” (5 червня 2003 року), переклад з англійської Уляни Ткачук.
Стаття вперше була опублікована російською в журналі “Кореспондент” 25 лютого як частина серії, присвяченої ста найвпливовішим людям України.