Що таке християнська журналістика і чому РІСУ — не церковна прес-служба

3 листопада 2011, 14:12 | Редакційна колонка | 42 |   | Код для блогу |  | 

Побачивши pdf наукового збірника «ФОРУМ 20: Двадцать лет религиозной свободы и активной миссии в постсоветском обществе. Итоги, проблемы, перспективы евангельских церквей», який невдовзі побачить світ у видавництві «Дух і літера», у статті Олени Мокренчук «Христианская журналистика: 100 + 20 лет = ?» редакція РІСУ помітила багато стратегічних помилок і неточностей. Тому, не чекаючи презентації, хочемо влаштувати «допрем’єрне читання», щоб пояснити незрозумілі місця та виправити неточності.

По-перше, вразила методологічна помилка, яка нас напряму не стосується, проте варта уваги. Заявляючи тему «християнська журналістика», авторка поступово звужує її до журналістики протестантської, абсолютно виключаючи і жодного разу не згадуючи про журналістику православну чи католицьку, які підходять під парасольку християнських.

По-друге, пані Мокренчук вирішила самовільно перепозиціонувати РІСУ, назвавши нас християнським медіа. Ми – позаконфесійний портал про релігію. Це основна засада нашої діяльності: писати об’єктивно і незаангажовано про усі деномінації і релігії, представлені в Україні – християнство та іслам, буддизм і юдаїзм. Про християн, в тому числі євангельських, ми пишемо багато, тому що вони активні. І не наша провина в тому, що ми частіше кращі за вузько нішові протестантські канали.

Таке звуження нашої ніші призвело до ще однієї методологічної неточності. “Сегодня на медиа-поле Украины с разной степенью успешности трудятся два больших игрока: «РИСУ» и «Новомедиа»”, – пише авторка статті.

РІСУ – це мас-медіа, «Новомедіа» – ближче тяжіє в позиціонуванні до професійного об’єднання християн-журналістів. І у нас доволі мало точок перетину в прямій діяльності. Крім того, ми не розуміємо, чому з рівняння викинуті інші ЗМІ, які пишуть про християнство в Україні, наприклад, портал «Релігія в Україні», з яким РІСУ фактично працює в одній ніші. Саме ці два портали можна порівнювати, бо вони рівнозначні гравці. Або чому не згадано інший нішовий портал «Православіє в Україні», який є одним з піонерів українського християнського інтернет-простору. Чи навіть сайт Інституту релігійної свободи, в якому юристи фактично пишуть журналістські матеріали краще, ніж багато іменитих журналістів.

Окрім того, дивують імена журналістів, яких авторка згадала в числі «експертів». А ще більше дивують ті імена, які «забула». Якщо йдеться виключно про протестантів – то що в цьому переліку роблять Тарас Антошевський і Мар’яна Карапінка? А якщо мова про журналістів-християн загалом, то де десятки інших імен, чия роль і вага в історії останнього десятилеття християнської журналістики значно переважає наші та інші імена, згадані в цій публікації? М’яко кажучи, коли деякі зі згаданих були ще в молодших чи середніх класах школи, в українській християнській журналістиці вже працював десяток людей, скажімо, працівники радіо «Воскресіння», якому вже понад 20 років.

У цій статті редакція РІСУ дізналася і про власну «комерційну таємницю»: виявляється, значною часткою нашого прибутку як релігійної інформаційної агенції є медіа-супровід. Наводимо цитату, щоб показати контекст.

«Следующим шагом в упорядочении работы христиан-журналистов и христианских СМИ могла бы стать информационная поддержка мероприятий, а затем — полное медиа-сопровождение деятельности церквей и союзов. Механизм взаимодействия простой: церковь или религиозная организация заключают договор с каким-либо СМИ, агентством либо с Альянсом на информационное сопровождение событий. Она заблаговременно предоставляет журналистам список мероприятий на год (или больше) с тем, чтобы пресс-служба или информационное агентство успели вместе с заказчиком спланировать и осуществить весь комплекс информационных мероприятий, начиная от анонса, различного вида рекламы, создания пресс-релизов и организации пресс-конференций — и заканчивая непосредственным освещением мероприятия (новости, дневники события, репортажи; видео-, фото- и аудиоматериалы для СМИ, интервью, свидетельства, комментарии и опросы, анализ и мнение экспертов). Поскольку сопровождение одного среднего мероприятия длится обычно от 6 месяцев до года, а таких мероприятий обычно бывает не менее 10 — легко подсчитать, что в этом случае и внешние, и члены церквей, и зарубежные партнеры будут весь год получать своевременную, актуальную, систематическую, равномерно распределенную информацию о вашей деятельности. То есть, о вашей церкви или конфессии люди будут слышать и читать круглый год — из разных СМИ, от разных людей, с разных точек зрения. Одновременно с этим журналисты от вашего имени и с вашей помощью будут весь год сеять в сердца людей «разумное, доброе, вечное» Слово Божье — что, вне всякого сомнения, обязательно принесет добрый плод: поможет людям обратиться к Богу и прийти в церковь если не в этом году, так в следующем.Кстати, именно таким путем пошло руководство информационного портала «РИСУ». По словам его сотрудников, услуги по информационному сопровождению составляют заметную часть бюджета организации. К тому же, эта форма взаимодействия обеспечивает стабильность и своевременность прохождения информации о планах и событиях заказчика.»

Не звертаємося до моральної оцінки цього пасажу, який на нашу думку, стверджує наявність і прямо схвалює практику «християнської джинси». Проте чесно і відповідально заявляємо, що це не той шлях, яким пішла РІСУ. Ми організація, яка існує за рахунок грантів, при чому переважно не від церковних фондів. І, можливо, саме така фінансова незалежність дозволяє нам бути об’єктивними і уникати заангажованостей. Ми не беремо грошей за розміщення матеріалів на нашому порталі. Ми подаємо новини за двох умов: по-перше, новина має бути об’єктивною, правдивою і незаангажованою, а по-друге, цікавою і корисною.

В команді РІСУ є люди з успішним досвідом роботи у церковних прес-службах і конфесійних ЗМІ, а отже, у нас є чим поділитися з колегами і релігійними організаціями, які шукають можливостей для виходу у світські ЗМІ. Перед усім ми, як інформаційна агенція, зацікавлені отримувати від Церков та релігійних організацій своєчасну і якісну інформацію про їхню роботу. А отже, зацікавлені навчити майбутніх прес-секретарів цю інформацію надавати у такій формі, яка відповідає професійним стандартам журналістики.

Тому РІСУ у першу чергу проводить медіа-консультування, тренінги і навчання для команд, що займаються зв’язками з громадськістю в тій чи іншій церковній організації, а не виконує функції виїзної прес-служби. І тим більше ми ніколи не ставили і не ставимо собі на меті цю роботу робити замість (!) церковних піарників і журналістів.

Розширений інформаційний супровід окремих подій, який РІСУ забезпечує за попередньою домовленістю з церковними організаціями, – це нова послуга, яка може здійснюватись за добровільні пожертви наших партнерів. Ця робота відділена від роботи порталу, так само як і реклама. Але навіть в усій сукупності ці пожертви не перевищують 1% від загального річного бюджету редакції і лише частково компенсують витрати на відрядження, роботу репортерів, перекладачів, фотографів і редакторів, яких ми залучаємо до роботи тоді, коли церковні організації не мають власного штату працівників або потребують нашої допомоги для медіа-супроводу одноразових подій.

Цей напрям ми лише починаємо розвивати і можемо з усією відповідальністю стверджувати, що цифри і факти, наведені пані Оленою у її статті, не відповідають дійсності і навіть близько не відображають тенденції, які є в РІСУ.

Те, про що ми завжди говоримо на всіх лекціях і тренінгах: професійний журналіст не може бути одночасно піарником, а світське чи релігійне мас-медіа не має бути засобом маніпуляції чи пропаганди! РІСУ є журналістським колективом, і в наших планах не передбачається зміна профілю. Тому пані Олена абсолютно помилково інтерпретує «шлях, яким пішла РІСУ».

РІСУ ніколи не «проповідує» від імені інших людей чи Церков, не займає позицію жодної з релігійних організацій, а лише висвітлює ті події, про які дізнаємось від власних кореспондентів, церковних прес-служб та світських ЗМІ.

Ми проаналізували кілька основних неточностей, які безпосередньо стосувалися нашої редакційної роботи. Щодо статті загалом – в цій публікації висловлюватися не будемо. Шкода, коли колеги допускаються таких суттєвих помилок. На жаль, ми не були ознайомлені з цією публікацією перед тим, коли книга пішла в друк, тому врахуйте наші зауваження, коли читатимете книгу.

Система Orphus
Рейтинг
1
3
42коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Ellencrist | 4 листопада 2011, 20:03
    Коментувати коментар

    Простите великодушно, друзья дорогие, но наша жаркая и бесполезная дискуссия как-то слишком уж затянулась. Хотите поговорить, высказать все, что думаете - приходите на Форум-20, а также на Форум-Новомедиа, где тоже предполагается искреннее и заинтересованное обсуждение наших общих проблем профессионалами. Если в первом случае вы сможете пообщаться с экспертами в различных сферах, достаточно известными и именитыми людьми, знающими толк в том, что утверждают - то во втором с вами охотно поделятся незаангажированным мнением ведущие журналисты Украины, России, Германии и других стран. Засим - разрешите откланяться. Выхожу из дискуссии. Будут конструктивные темы - приглашайте, обсудим. Благословений Божьих в добрых делах!

    • chernomorets | 4 листопада 2011, 20:33
      Коментувати коментар

      ну-ну. Нас запрошують в гості! Коли були репортажі більшості героїв приписувалося те, що вони не говорили - і нічого, це все професіоналізм! Ну, написали в статті неправдиві дані про РІСУ - ну нічого, приходьте в гості обсудимо! Змішали в одну купу і журналістику, і піар, і проповідь - і методологічно все зробили невірно - ну нічого, приїжайте поговоримо про те із журналістами з Європи! Да навіщо нам ті журналісти із Європи! Навіщо якісь розмови! Нормальна журналістська позиція - написати статтю із апологією своєї позиції, або із переосмисленням власної позиції - третього не дано! якщо не перетворювати все на світі в дитячий садок із "потоками благодаті".

  • chernomorets | 4 листопада 2011, 16:06
    Коментувати коментар

    Вообще логика журналиста и логика пропагандиста (пиарщика) - это две различные логики. Больно, конда "христианская журналистика" или религиозная журналистика превращается в журналистику партийную или пиарную. Слаба Богу, РИСУ имеет стратегию журналистскую - в общем и целом. За что на них уже все обижались, в т.ч. и греко-католики, пытаясь искать партийную логику в их непиарности. Но в целом - или журналистика, или пиар. Попытка объединить обе задачи в статье Елены Моренчук - это та самая невыполнимая задача, которую перед собой ставило "Православие в Украине" - один из принципов которого заявлен отцом (ныне епископом) Ионой - оправдывать церковь в любом случае, никогда не осуждать, всегда защищать честь мундира. В общем, конечно, намерения Елены были благие - как и у создателей современного лица Православия в Украине. Но эти намерения ведут прямой дорогой в отдел ЦК КПСС по пропаганде и агитации, то есть в ад. Итак, "Этика и журналистика" - снова актуальна: http://omiliya.org/article/etika-i-zhurnalistika-yu-chernomorets.html

  • chernomorets | 4 листопада 2011, 09:56
    Коментувати коментар

    Как научный редактор сборника могу сказать - мне в нем не понравились несколько статей - из-за манипуляций которые в них были. Но в цемло сборник выше всяких похвал: честный анализ 20 лет - такого откровенного разговора нет ни у православных, ни к католиков; прекрасный анализ современной ситуации и перспектив - чего нет снова таки у других; и открытость ко всем - в сборнике есть статьи и либералов, и консерваторов, и людей, которые переросли это противостояние, в сборнике есть критика и фундаментализма и либерализма. Все очень классно, очень умно, все отражает определенную планку роста, которая достигнута. Ясно, что не все идеально. Но и задачи дать идеальную книгу не было - иначе бы ее писала команда полных соратников, и она бы вышла совершенно другой - плодом тесного кружка "яйцеголовых". Но книга не такая, потому что она не отрывается от живого сегодняшнего протестантизма - она есть гребень волны, имеющийся сегодня, а не яйцеголовая идеальная мечта. Если бы греко-католики родили вместе какую-то аналогичную рефлексию про 20 лет и будущее - я был бы в восторге. Ну, на православных не надеюсь - у них говорить (умно гооврить)про проблемы вообще не принято до сих пор. Итак, Сборник в целом - явление величайшее. Статья Елены - показатель, но не выразитель. Статья РИСУ - ну хорошо, прекрасно. А вот у Вас в редакции есть кому почитать весь сборник и написать об этом феноменальном интелектуальном явлении? Написать - позитив то-то, негатив то-то. Или дальше статье Елены посмотреть Вам трудно? И комплексный анализ ситуации в протестантизме - это неинтересно для РИСУ? Может каждый день есть честный анализ такой? И по каждой церкви? (может я просто не знаю???) Или наоборот - может и не нужно такого? В общем, как-то хотелось бы более взвешеного подхода. Если бы РИСУ было тем, на что оно претендует, то из-за объективности статья бы начиналась так: "Получили в целом прекрасный сборник, но вот одна статья, на наш взгляд, не дотянула до общего уровня и вызвала у нас ряд замечаний". ЭТО БЫЛО БЫ ОБЪЕКТИВНО!

    • admin | 4 листопада 2011, 10:13
      Коментувати коментар

      Дорогий Юрій Павлович, в редакційній колонці не аналізується цілий збірник, а лише та публікація і лише те в ній, що стосується РІСУ. І це навіть не аналіз цілої статті, бо це окрема робота. І не впевнені, чи взагалі редакція має давати оцінку всього збірника. Бо це буде позиція редакції! А це вже не наше завдання. Тим більше, що якщо збірник науковий (а він таким фактично і є), то його мають аналізувати науковці. Ми ж можемо бути площадкою, де цей аналіз прозвучить. Як і аналіз окремих статей з нього. Редакція інформцаійної агенції не має займатися аналізом таких речей, вона має просити фахівців це робити. Зрештою, самі фахівці мають це пропонувати. Бо якщо журналісти будуть аналізувати наукові збірники, а науковці писати новини, то перші все таки щось тай зроблять, але другі точно класичної новини не сотворять, а роздуми на тему. Звичайно шкода, що таких книг виходить не так багато. Що й інші конфесії не пропоную таких аналізів. Хоча вони напевно пишуть і друкують, але не в одному збірнику. Навіть найбільша УПЦ не зробила такого, маючи численних богословів, філософів та істориків. П.С. До речі, запитання до наукового редактора, а чому згадана стаття не оформлена відповідно до наукових вимог? Бо перед тим як вимагати її поважний, науковий аналіз, їй потрібно надати такий вигляд.

    • Ellencrist | 4 листопада 2011, 10:27
      Коментувати коментар

      Кстати, Юрий, выражаю публичную благодарность за Ваши прошлые мудрые советы и замечания по статье: исправлять уже не было возможности, но я обязательно их учту в выступлении. Сборник получился действительно очень честный и откровенный - странно, что на другие статьи резонанса нет. Не заметили? Не прочитали? Не захотели думать? Собственно, как выяснилось, и на мою статью обратили внимание исключительно благодаря Малухе и его въедливости. Впору просить Колю прочитать и прокомментировать все остальное, чтобы услышать, наконец, живой отклик - пусть даже такой гипертрофированный, но искренний!)) Проблемы решать придется все равно, от них ни в какой "нише" не спрячешься. Уже одно то, что РИСУ, имея возможность преподавать в нескольких христианских вузах и обладая прямым выходом на студентов-журналистов светских вузов, уже месяц ищет для себя сотрудников - согласитесь, настораживает. Если даже таким "зубрам" проблема кадров не по зубам - то что говорить об остальных христианских СМИ! (Тарас, без обид: это общая тенденция в сегодняшнем инфопространстве, актуальная для всех.)

  • S.Melnyk | 3 листопада 2011, 23:55
    Коментувати коментар

    Як зрозуміло зі статті і коментарів, в середині цього середовища немає однозначного розуміння термінів: що таке журналістика, що таке PR, яка між ними різниця і яке завдання мас-медіа і так далі. Науковці починають з того, що уніфікують терміни. Але тут цього буде замало. Потрібно ще й зрозуміти, що а) християни - це "не лише ми", б) журналістика - це правдомовність, а не маніпулювання, в) якщо старші в церквах не розуміють значення мас-медіа, це не означає, що треба скласти руки і шукати хто винен, але "не я".

    • Ellencrist | 4 листопада 2011, 08:15
      Коментувати коментар

      Дуже влучно сказано! Підтримую. Треба, по-перше, визначитися-таки з термінологією та з її наповненням, а по-друге, вирішити організаційно-конфесійні питання. Маєте конкретні пропозиції? Охоче вислухаю тут або у приватній розмові на ФБ.

  • Ellencrist | 3 листопада 2011, 22:44
    Коментувати коментар

    Пропоную відверто обговорити всі проблемні питання під час моєї доповіді на Форумі-20. Приходьте - і скажіть все, що думаєте про нинішній стан християнської журналістики! Тільки, критикуючи, не забудьте запропонувати щось конструктивне для виходу з існуючої кризи )

  • Ellencrist | 3 листопада 2011, 19:35
    Коментувати коментар

    Вельмишановні друзі мої й колеги, дуже рада, що моя скромна стаття привернула вашу пильну увагу )) Власне, вона мала досить вузьке призначення: дуже коротко окреслити основні моменти нашого спільного розвитку за останні роки, тому в переліку фігурують люди, яких я знаю особисто, з якими працювала й працюю разом, які залишили певний слід у тій справі, яку ми робили спільно. Звичайно ж, є ще безліч гарних християнських ЗМІ та релігійних служб, є багато обдарованих журналістів. Всіх не перерахуєш! Та й віддання шани кожному не ставилося за мету. Найперше хотілося звернути увагу на проблеми християнської журналістики. Дякуючи Миколі - звернули ))) По-друге, хотілося показати, що перед нами - чудові перспективи, але ми їх не бачимо, бо затято змагаємось кожен за своє: кого як "дражнять", хто в яку нішу втиснувся, хто до якої конфесії прикутий, хто від кого гранти має... Відносно "середовища" та "думки, що протестанти одні лиш християни" - закид приймаю. Власне, я думаю інакше, і охоче спілкуюся з бідь-якою людиною, незалежно від конфесійної належності чи навіть її відсутності (Тарасе, ну чи ж вам з Оленкою не знати!). Але ця проблема у протестантів дійсно є, тому у статті й не стала тривожити своїх братів та сестер (яких люблю не менше, аніж вас) нагадуванням, що православні та католики у журналістиці давно займають перші позиції. За всі зауваження - дякую! Якщо когось зачепила боляче - пробачте! Але проблеми дійсно є, і нікуди ми від них не дінемося, не сховаємося...

    • anatolius | 4 листопада 2011, 11:48
      Коментувати коментар

      Аж тепер я зрозумів Вас, пані Олено. А то я не міг зрозуміти з якої "радості" з"явилась та стаття... Але з цього коментаря вже розумію. Ви просто живете в яомусь своєму світі, і в ньому все собі розставили по поличках так як це здається правильно. Ви не мали натхнення поцікавитись що таке РІСУ ні до написання цієї статті (у Вашому світі РІСУ має свою нішу і ВАм цього достатньо) ні тепер Ви не зрозуміли, що є це РІСУ Вам відповіло...

  • Щеткина | 3 листопада 2011, 17:28
    Коментувати коментар

    Дорогие коллеги, не переживайте. Те, кто далек от темы, все равно книгу с таким названием не купят, читать не станут, а может и вовсе в руки не возьмут. А те, кто в теме - знает и вас, и вашу редакционную политику, и всех тех, кого "вспомнили" и "не вспомнили". Конечно, жаль, что в книге столько "ляпов", все-таки, книги - они для вечности, в отличие от наших статей. Но мы можем только оставить это все на совести автора - ее тенденциозность или ее неглубокое знакомство с темой. Есть, впрочем, еще один аспект. Не знаю, кто автор по вероисповеданию, но не удивлюсь, если протестантка. У меня иногда складывается впечатление, что протестанты пытаются сделать вид, что только они тут христиане, а "традиционны" - католики и православные, - что только они. Так и живут в параллельных реальностях. Другое дело, что человек, прилагающий руку к книге, должен был бы четко сформулировать, что речь идет именно о протестантских течениях, на не "христианстве" вообще.

    • Тарасій | 3 листопада 2011, 17:50
      Коментувати коментар

      Це дійсно проблема. І в цьому середовищі дійсно існує така думка, що християни - це лише протестанти. Я з нею дуже неприємно зіштовхнувся на форумі однієї асоціації, яка себе також називає християнською. Один з її керівників, звертаючись до присутніх католиків, визнав, що він не вважає їх християнами. Це він робив мило усміхаючись. Потім не розумів, що не так...

    • cherenkoff | 3 листопада 2011, 20:24
      Коментувати коментар

      Коллеги, речь идет именно о внутренних протестантских проблемах, все содержание сборника - об этом. Я не очень понимаю, что так задело редакцию РИСУ, я не увидел в тексте злого умысла. Думаю, Елене не повезло: свои не читали, а соседи не поняли... Она выбрала те СМИ, имена, организации, которые ближе к ее интересам или личному опыту, и в этом смысле она подошла избирательно и несколько субъективно. Но ругать за это стоит ли? Чувствую, скоро еще и мне достанется, как составителю сборника:)) Только не обвиняйте в нападках на РИСУ, ведь я ваш верный симпатик и коллега... А дискуссии я только рад. Да и коммент Елены показывает ее позитивную настроенность

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти