Українське православ'я: 1025 років після Хрещення

з 17 липня 2013 15:00 до 22 липня 2013 17:30

У гостях веб-конференції — протоєрей Георгій КОВАЛЕНКО, голова Синодального інформаційно-просвітницького відділу Української Православної Церкви

Провідна тема: Українське православ'я: 1025 років після Хрещення

  • Запитання від Олесь Лавринчук

  • Отче Георгію, скажіть будь ласка, чому останнім часом про життя православних стільки негативу говорять, особливо про владик? Чи вони не розуміють, що в епоху інформаційного суспільства треба думати, що вірні про тебе скажуть, бо все очевидно.
    Шановний Олесь, мені здається, що формат ЗМІ радикально змінюється. Сьогодні навіть новини розважають, лякають і маніпулюють, а не інформують. Все більше приводом для сюжетів стають неперевірені плітки, невідомі джерела інформації тощо. А метою є не пошук правди, а рейтинги і тиражі (читай, гроші). Тому в епоху інформаційного суспільства для християнина важливо не забути біблійні заповіді та євангельські принципи - "не бреши", "хай буде: так - так, ні - ні, а що понад це, то від лукавого", "не судіть", а також про те, що наше око має бути чистим, щоб чистою була душа і тіло, і про світло яке в нас, що насправді є темрявою... На мій погляд, щоб вберегти свою душу від спокуси, християнин має навчитися шукати і споживати інформацію про Христа і життя у Христі, інформацію про добро і те, як долати зло ("перемагай зло добром"), а не споживати, смакувати, обсмоктувати і розповсюджувати злі плітки про незнайомих і невідомих людей.
  • Запитання від Марина

  • Отец Георгий, а кто может рассказать что случилось с архиепископом Александром, почему о нем пишут разные страшные вещи?
    Уважаемая Марина,
    Думаю рассказать, что случилось пока не может никто, потому что о том, что же произошло и происходит на самом деле можно лишь догадываться. У Церкви нет (и я убежден, что они не нужны) своих спецслужб и органов расследования. Мы терпеливо ждем официальной информации от официальных органов. А комментировать вбрасываемые через "сливные бачки" в интернете сплетни и слухи, считаем не поиском правды, а уходом от реальности. А, что касается, того, что пишут, то я избрал для себя тактику читать только тех, кому доверяю, и не доверять слухам из ненадежных, неправдивых и заангажированных источников. Давайте подождем окончания следствия. Все может в очередной раз оказаться не так, как это описывают "всезнающие" и "всепонимающие" околоцерковные и нецерковные псевдоаналитики.
  • Запитання від Тетяна Деркач

  • Через 1000 років після проповіді Христової християнство розкололося на східне і західне з догматичних причин. Через 1000 років після хрещення Володимиром Русі українське православ'я також опинилося розділеним - і не в питаннях віри. Сьогодні світове православ'я шукає шляхи для відновлення єдності з римо-католиками, хоча між католиками та православними за 1000 років розділення сталось набагато більше розбіжностей, ніж між православними і православними України за 20 років. Невже українцям теж слід чекати 1000 років, аби православним поєднатися з православними? Чи вам це розділення не болить, і дальні дорожче за ближніх?
    Шановна Тетяна,
    Мені це розділення болить, але подолання його я бачу не в богословських діалогах чи подібних до політичних чи дипломатичних переговорах. Треба смиренно служити Богові і ближньому, виконувати Божі заповіді, любити ближнього, в т.ч. розкольників, сектантів, представників інших конфесій і релігій. І щиро молитися Богові про примноження любові і подолання будь-якої ненависті, про подолання розділень і непорозумінь, в тому числі і між нами. І вірити, що те, що неможливо людям, можливо Богові, який заповідував своїм учням любов і єдність між собою.
  • Запитання від Іван Гірник

  • Всечесний отче, коли УПЦ почне сприймати реальність такою, як вона є, і перестане звинувачувати УГКЦ в прозелітизмі?
    Шановний Іване,
    Мені здається, що УПЦ і я особисто, як один з її спікірів, сприймаю реальність такою, якою вона є. І в цій реальності є непроста проблема унії взагалі, стосунків між Православною і Католицькою (до якої належить і УГКЦ) Церквами, стосунків між православними і греко-католиками в різних регіонах України. І як вважати, чи є прозелітизмом, те що в східних регіонах греко-католицькі грамади і священики воліють називати себе православними і уникати відповіді на питання, до якої церкви вони належать? І чи вважати прозелітизмом, коли людину, хрещену в Православній Церкві, катехизують і ведуть до таїнств Церкви Католицької, не показуючи дорогу до Церкви-Матері? Особисто мені здається, що краще десять раз перепитати і порадити людині приймати таїнства в тій Церкві, в якій вона була охрещена, ніж намагатися її причарувати і втримати в себе. І це лише один з аспектів міжцерковного і міжконфесійного діалогу. І я не претендую на останнє слово, а відкритий до діалогу.
  • Запитання від Богдан Грабовський

  • Христос посеред нас! Всечесний отче Георгію, скажіть будь-ласка чи можливе зараз відновлення самостійної Української Православної Церкви? Дякую.
    Шановний Богдане,
    Українська Православна Церква вже сьогодні є незалежною і самостійною в своєму управлінні частиною Руської Православної Церкви. УПЦ має права широкої автономії в рамках РПЦ. Цей статус нашої Церкви на сьогодні є оптимальним. Про це засвідчила Повнота нашої Церкви на Ювілейному Соборі УПЦ у 2011 році. Це є позиція нашого Предстоятелі і єпископату, нашого духовенства і вірян. На сьогоднішній день зміни цього статусу в будь-який бік можуть привести до потрясінь і розділень, і тому, для нас, за словом Блаженнішого Митрополита Володимира, важливий не статус, а єдність. Господь заповідував своїм учням не самостійність, а любов та єдність.
    А щодо самостійності, то сьогодні УПЦ самостійно обирає свого Предстоятеля і поставляє єпископів, створює нові єпархії, канонізує святих, відкриває духовні учбові заклади, має Священний Синод і Синодальні установи, має можлівість проводити Собори єпископів і Помісні Собори, і всі свої питання вирішує самостійно і соборно. При цьому Українська Православна Церква є визнаною всіма Помісними Православними Церквами і перебуває з ними в євахаристичній едності, що засвідчать Предстоятелі і представники всіх Помісних Церков, що прибудуть до Києва на святкування 1025-річчя Хрещення Київської Русі.
  • Запитання від Олександр

  • Ваші враження: "ПОСЛІДОВНИКИ ВЧЕННЯ ЩО ЗМІНИЛО ЇХ СВІТ" ФІЛЬМ ДО 1025-РІЧЧЯ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ http://www.youtube.com/watch?v=BliGaB2oUzY&feature=youtu.be
    Шановний Олександре, на жаль жорсткий графік підготовки до ювілею не дає можливості подивитися фільм уважно. Але я обов'язково подивлюсь цю роботу. Але вже зараз можу сказати, що дуже приємно, що до висвітлення святкування і розмірковувань над значенням Хрещення Русі долучаються представники різних конфесій.
  • Запитання від Володимир

  • Чи буде сформована та доведена до відома широкого загалу церковна позиція щодо різних радикальних груп, що називають себе вірними УПЦ, проте проводять свою діяльність, що йде у розріз з позицією церкви, створюють напруження як в церкві так і зовні, провокують своєю поведінкою негативне відношення до УПЦ як з боку інших конфесій, так і з боку людей, що не є віруючими? БикЮ Мова йде про різного роду братерства, спілки, громади, що виступають проти ІНН, проводять хресні ходи із політичними гаслами, проповідують царебожницьку єресь і т. ін.
    Шановний Володимире,
    Позиція Української Православної Церкви щодо т.зв. "політичного православ"я" сформована Архієрейським Собором УПЦ у 2007 році та у відповідних рішеннях і зверненнях Священного Синоду нашої Церкви, яких було декілька. Церква офіційно відмежувалася від "політичного православ"я", зняла благословення з діяльності деяких братств і закликала лідерів цього руху до каяття. Нажаль, не всі почули голос Церкви.
    При цьому треба розуміти, що такі явища зростають на тлі релігійного невігластва, відсутності справжньої релігійної освіти та виховання в середовищі людей, відкинутих на перефірію життя, або тих, хто свідомо або несвідомо підмінює релігійне життя політичним, або використовує релігійну символіку та риторику задля досягнення політичних цілей. Є проблема з викривленням погляду і на есхатологічні питання та страхом перед сучасними технологіями.
    Але й боротися з цим явищем треба методами не державно-силовими, і не політично-партійними. Зло треба перемагати добром, оману правдою, а ненависть любов"ю. І допоки ці люди остаточно не відділили себе від Церкви самі, Церква буде молитися про їх напоумлення та щире навернення до справжнього життя у Христі.
  • Запитання від Дмитро, Львів

  • Отче Георгію, а які Ваші враження від фестивалю православних ЗМІ у Львові? Які будуть практичні наслідки і які висновки зроблено?
    Шановний Дмитро, Фестиваль ЗМІ православних у Львові став черговим і, як і всі попередні, унікальним явищем. Православна медіа-спільнота відкрила для себе релігійний вимір древнього Львова і львівського православного єпископа - владику Філарета. Вперше в нашій роботі взяли представники Польської Православної Церкви. Вперше відбулися міжконфесійні круглі столи. Вперше, вже під час відкриття, ми отримали офіційне запрошення на проведення наступного ФестЗМІ у Святій Києво-Печерській Лаврі (відбудеться з 30 вересня по 4 жовтня цього року). А щодо практичних наслідків, то вони мають бути видними в нашій повсякденній роботі, в наших газетах і журналах, на наших інтернет-ресурсах, в ефірах теле і радіоканалів. Фестиваль ЗМІ православних це багаторівневий і багатогранний проект - це і фестиваль з презентаціями, це і конференція, це і майстер-класи, це і фахові цікаві виступи, це і обмін досвідом і братнє спілкування безпосередньо і поза межами ФестЗМІ. Це спроба формувати єдиний церковний інформаційний простір і єдину загальноцерковну медіаспільноту. Без зайвого адміністрування на традиційних для Церкви соборних засадах.
  • Запитання від Марія Науменко, Рівне

  • Отець Георгій, подекуди в різних регіонах України виникають конфлікти за храми. При презеденту Януковичу громади УПЦ використовують адмінресурс щоби захопити храми УПЦ КП. При Ющенкові - нерідко було навпаки. Моє запитання: скільки ще будуть тривати такі суперечки за стіни? Чи православні не можуть порозуумітися? Між ними немає різниць у вірі, є тільки політика. Чи не можна на вищому рівні закликати віруючих не відбирати один в одного храму? Все таки будемо колись разом!
    Шановна Маріє,
    Ми завжди наголошуємо, що розділення Православія в Україні, яке породили зовнішні політичні чинники, не можна вирішувати політичними чи адміністративними методами. Найболючим є, коли розколюються громади, коли ворог роду людського сіє ненависть і розбрат між людьми. В Церкві всі питання мають вирішуватися в дусі християнської любові, на основі Євангелія, канонів і традицій Православної Церкви.
    Єдине, що втішає, що випадки силових захоплень храмів є поодинокими, а не масовими, як це було на початку 90-х. Тоді храми здебільшого відбирали в нас, але, коли одного разу, Блаженнішому Митрополиту Володимиру запропонували силою захопити один з Київських соборів, він відповів - Бог не в силі, а в правді - і не благословив. Але рана від розділення православних болить і, чим далі, тим нереальніше виглядає її загоєння. Але я вірю в те, що Господь може зробити неможливе з людської точки зору. А, щоб це відбулося, ми всі маємо бути справжніми християнами і вести себе по-християнськи.
  • Запитання від Андрій Долинський

  • Дорогий о. Г. Коваленко! Маю до Вас кілька запитань: 1. Ви раніше говорили про те, що треба чесно називати свою конфесію, але тут де я проживаю Ваша Церква називає себе Українською Православною Церквою і коли парафіянам говорю, що це Московьский Патріархат, то вони роблять великі очі. Може Ви також назвіть свою Церкву чесно - Російська Православна Церква і не вводьте в оману людей (немає в диптихах УПЦ, є тільки РПЦ). Я розумію, що Ви так зареєструвались, але людям важливо знати не формальності а "суть". Того ж Ви і від уніятів вимагаєте. то й самі будьте чесні!
    2. Чи українці, білоруси і росіяни то один народ чи три?
    3. Чи визнає Ваша Церква свободу совісті, тобто, що людина має право сама обирати до якої Церкви їй належати?
    4. Якщо Ви визнаєте хрещення у католиків і протестантів, то визнаєте певно християнське хрещення, не особливе "католицьке" чи "протестанське". Тобто ми православні (хоч мене Ви рахуєте за "нехристя") є з ними братами у Христі Іісусі, так?
    Шановний Андріє,
    1. Я належу до Церкви, яка є Українською Православною і за назвою, і за реєстрацією, і за самовідчуттям. При цьому ми є частиною тієї самої Руської Православної Церкви, що народилася 1025 років тому в Дніпровській купелі і першим святителем якої бум Михаїл, перший митрополит Київський.
    2. Українці, білоруси і росіяни є трьома різними, хоча і близькими народами. Ми, як і поляки, як і серби, як і болгари - є слов"янами.
    3. Свобода - є невід"ємною чеснотою людини. І кожна людина є вільною у своєму виборі. "Стійне у свободі, яку дарував вам Христос", - говорить апостол. При цьому ми поважаємо декларовану Конституцією України свободу світогляду і віросповідання.
    4. Я поважаю будь-яку людину, яка вірить у Христа і намагається жити у відповідності до Його вчення і Божих Заповідей.