Чому в Україні так багато сиріт

з 3 листопада 2011 15:30 до 8 листопада 2011 16:30

У гостях веб-конференції — Руслан МАЛЮТА, президент Альянсу "Україна без сиріт", ініціатор проведення в Україні Дня молитви за сиріт

Провідна тема: Чому в Україні так багато сиріт

  • Запитання від Тарасій

  • Пане Руслане, ми зараз багато говоримо про необхідність усиновлення сиріт. Але чи є якісь заходи, які мали би сприяти, щоби цих сиріт не було так багато?
    Мені дуже приємно читати, що тепер багато говориться про усиновлення. Ще сім-вісім років тому ця тема була практично закритою в суспільстві і більшість людей взагалі не задумувалися про усиновлення дітей-сиріт. За цей час відбулася важлива зміна в ставленні громадськості і можна сказати, що в Україні активно формується культура усиновлення. Це має вирішальне значення для подолання сирітства, оскільки саме завдяки усиновленню дитина перестає бути сиротою.
    Якщо ж говорити про заходи для попередження сирітства, існує тільки один насправді дієвий шлях і полягає він в допомозі та зміцненні сім’ї. Абсолютна більшість дітей в нашій країні, які мають відповідний юридичний статус, осиротіли за живих батьків. З тих чи інших причин, а це може бути алкогольна чи наркотична залежність, насильство, зубожіння, небажана вагітність і т.п., батьки перестали піклуватися про своїх дітей або навіть стали найбільшою загрозою їх життю і благополуччю.
    В Україні понад 250 000 дітей знаходяться в так званій групі ризику і це є одним з найбільших викликів, які стоять перед нами. Надавши необхідну підтримку родинам, які перебувають в кризовому стані, ми можемо попередити появу тисяч нових сиріт. Потрібно розвивати ефективну систему послуг, спрямованих на підтримку та відновлення сім’ї за участі та співпраці Церкви, громадських організацій і органів влади.
  • Запитання від Олесь Пустоцвіт

  • Коли ми говоримо про сирітство і як його подолати, потрібно копнути в причини сирітства. Чому діти стають сиротами? Чи через смерть батьківі, чи через позбавлення їх батьківських прав, чи з інших причин. І тому запитання: а що Церква може зробити для профілактики сирітства?
    Як вже зазначено вище, переважна більшість сиріт в Україні стали такими через «системний збій» у функціонуванні сім’ї, який може відбутися з багатьох різних причин. Тільки невелика кількість випадків пов’язана зі смертю батьків.
    На мою думку, Церква відіграє вирішальну роль як в профілактиці, так і подоланні сирітства. Віруючі люди, які мають чітку мотивацію та моральні принципи, засновані на Божому Слові, є найбільшим ресурсом у вирішенні гострих соціальних проблем нашого суспільства. Крім цього, Церква є тим інститутом, якому українці довіряють найбільше.
    Проте є декілька умов, щоб цей величезний потенціал був ефективно задіяний. Потрібна чітка стратегія укріплення сім’ї та допомоги дітям, які залишилися без піклування батьків. Одним із завдань Альянсу «Україна без сиріт» якраз і є спільне напрацювання такої стратегії та налагодження взаємодії між різними учасниками цього процесу.
    Церквам необхідно розвивати ефективні програми, спрямовані на конкретну допомогу вразливим групам: одиноким матерям, сім’ям в тяжкому матеріальному становищі, багатодітним сім’ям, людям з різноманітними залежностями, випускникам інтернатів тощо. Це можуть бути як волонтерські ініціативи в межах служіння громади, так і професійні проекти, шляхом створення благодійних та громадських організацій.
    В цьому відношенні ми намагаємося донести до священнослужителів, пасторів та християнських лідерів ще одну дуже важливу думку. Одним з найбільш ефективних способів допомоги дітям-сиротам з боку Церкви є підтримка сімей, які відкривають для них свої домівки. Це родини усиновителів, опікунів, прийомні сім’ї та дитячі будинки сімейного типу.
  • Запитання від dima

  • Наскільки реально для української сім'ї (з нормальними статками та відповідним віком) усиновити (відносно) здорову дитину? Що найважче у цій процедурі - бюрократія, корупція, проблеми законодавства, ще щось?
    В Україні склалася наступна ситуація у сфері усиновлення. З понад 28 000 тисяч дітей, які потребують усиновлення, більше 80% це діти старшого віку, тобто старше 8-9 років, діти, які мають ті чи інші проблеми зі станом здоров’я та групи братів і сестер. Тому якщо подружжя хоче усиновити здорове немовля, зробити це буде доволі непросто, з таких сімей уже сформувалася півтора тисячна черга. З іншого боку сімей, які бажають і готові усиновити старшу і/чи хвору дитину або групу з двох і більше дітей ще порівняно мало. Наша мета, щоб таких сімей ставало все більше. Я переконаний, що дитина будь-якого віку чи стану здоров’я може бути усиновленою, в тому числі навіть діти з дуже серйозними захворюваннями.
    Стосовно самої процедури усиновлення. Найважливіше в ній – прийняти правильне рішення, адже усиновлення – це справа не для кожного. Потрібно добре зважити свою мотивацію, сили і ресурси, проконсультуватися з фахівцями, поспілкуватися з тими, хто вже зробив цей крок. Віруючій людині я пораджу молитися з цього приводу і шукати підтвердження від Господа. Але якщо ви прийняли рішення усиновити дитину, в самій процедурі немає нічого надскладного. Так, є низка бюрократичних моментів, потрібно побігати з документами, можливо черговий раз зіткнутися з нерозумінням, корупцією чи перешкодами. Але нічого такого, що не було б під силу людині, яка виросла на пострадянському просторі.
    В той же час, є люди, в тому числі і в органах державної влади, які готові допомогти. Більше детальну інформацію про все, що стосується усиновлення, ви можете прочитати у посібнику "Усиновлення крок за кроком". Нещодавно вийшло вже третє видання цієї чудової книги. Електронну версію завантажуйте тут: http://www.ukrainabezsyrit.org/resources/shablon-article/article/76940 В офісі Альянсу ми можемо надати контактну інформацію проектів та людей, які будуть раді проконсультувати вас з будь-яких питань, пов’язаних з усиновленням, вся контактна інформація на нашому вебсайті.
  • Запитання від Ірина

  • Скажіть, будь ласка, на Вашу думку: 1. наскільки реальною небезпекою є для дітей ювенальна юстиція? Чи українські діти більше страждають від батьків-алкоголіків, які їх б'ють, знущаються. Яка загроза є більш реальною і як практично захистити дітей від неї? Бо правильні гасла - це добре, але як їх застосувати до практичного життя найефективніше? 2. Недавно християнські спільноти дуже бурхливо протестували проти потенційної загрози всиновлення українських дітей-сиріт гомосексуальними парами. Я теж не підтримую таку перспективу. Але, якщо подивитись правді в очі... Християни, які виходять на такі мітинги - чому вони не забирають дітей у свої здорові християнські родини? Якщо дитину в інтернеті все одно ґвалтують і калічать її майбутнє, то чи така наша риторика не стане загибелю для багатьох з них - і духовною, і фізичною? Наприклад, я не можу зараз взяти дитину собі в дім і думаю: чи маю я право на подібну риторику і чи не схоже це на фарисейство? Ви, як людина, яка займається допомогою дітям-сиротам практично, які перспективи бачите? наперед вдячна за відповіді
    1. Питання запровадження ювенальної юстиції є доволі спірним, тут потрібно враховувати як позитивні, так і негативні аспекти її дії в західних країнах. В Росії спроба введення ювенальної юстиції наразилася на серйозний спротив. Відверто скажу, мене дивує свого роду «демонізація» ювенальної юстиції, яку можна спостерігати в певних християнських колах. З деяких матеріалів можна зробити висновок, що єдиною метою її запровадження є примусове забирання дітей у віруючих людей, щоб віддати їх на виховання людям з гомосексуальною орієнтацією. Це, м’яко кажучи, перебільшення. Суть ювенальної юстиції полягає у відокремленні справ, в яких фігурують діти, в тому числі пов’язаних з насильством на ними, позбавленням батьківських прав тощо, в окреме провадження, де цим займаються люди, які мають відповідний досвід і підготовку. Потрібно зрозуміти, що в тій чи іншій мірі все це в нас уже відбувається, але займаються такими питаннями судді, які ведуть і будь-які інші справи. Один і то й же суддя може розглядами кримінальну справу, пов’язану з убивством, потім якесь адміністративне правопорушення, а після нього усиновлення дитини.
    Тому я вважаю, що питання не в тому, чи повинна в нас бути ювенальна юстиція, чи ні, а як комплексно розвивати систему захисту прав дітей таким чином, щоб це принесло найбільше користі дітям та сім’ям. Нас ніхто не примушує сліпо копіювати західну модель, можна, врахувавши всі плюси і мінуси, розробити власну. Дуже важливо, щоб християнська спільнота зайняла чітку позицію і приклала зусилля, щоб ця система в Україні працювала на збереження сімейних цінностей, захист інтересів дитини і повагу до ролі та відповідальності батьків. Я сподіваюся, що невдовзі розпочнеться конструктивний публічний діалог з цього питання за участі компетентних фахівців, в тому числі представників християнської спільноти. На завершення хочу підкреслити: питання захисту дітей від домашнього насильства в Україні є надзвичайно актуальним і про його масштаби я навіть боюся думати. Це є одним з провідних чинників безоглядності та сирітства. І той факт, що певні батьки називають себе віруючими, не надає їм ліцензії робити зі своїми дітьми все, що заманеться. З іншого боку, на нас, християнах, лежить відповідальність відстояти саме біблійні сімейні цінності, де виключене поняття одностатевого шлюбу, йде мова як про права дітей, так і про права батьків і т.п.

    2. Якщо говорити про усиновлення українських дітей людьми з нетрадиційною орієнтацією, потрібно розділили питання на два аспекти. Перше – це легалізація такої форми усиновлення. Як на мене, тут перспектива доволі сумнівна, враховуючи існуюче законодавство і позицію переважної більшості населення України. Провокації в цьому відношенні будуть відбуватися регулярно, але надмірна увага до них може, як це не парадоксально, спрацювати на користь прибічників ЛГБТ-руху, яким важливо знаходитися «на слуху», щоб люди звикали до їх присутності. В той же час християнська спільності має дуже однозначно і голосно заявляти, в доречний і ефективний спосіб, про неприпустимість компрометування біблійних сімейних цінностей.
    Але є другий аспект цієї проблеми, про який мало хто задумається, і де загроза є дуже реальною. На даний момент в Україні практично відсутня адекватна перевірка та підготовка батьків-усиновителів. Тому немає ніякої гарантії того, що одинока людина, яка зібрала всі необхідні документи і отримала дозвіл на усиновлення, не є гомосексуалістом чи лесбіянкою і не живе разом зі своїм «партнером». В такій ситуації потрапляння усиновленої дитини в так звану одностатеву сім’ю або просто до людини з відповідною орієнтацією є об’єктивною загрозою. Вирішенням цієї проблеми має бути запровадження системи підготовки та перевірки потенційних усиновителів кваліфікованими фахівцями, які зможуть ідентифікувати подібну ситуацію. Всім тим, хто в написаному вбачає порушення чиїхось прав, нагадую, що законом України не дозволяється усиновлення дітей одностатевими парами.
    В цілому, найважливіше, що християни можуть зробити в цій сфері – це надати кожній дитині-сироті можливість виховуватися в гарній підготовленій сім’ї. Для цього далеко не кожному потрібно буквально усиновити дитину, адже й дітей-сиріт, насправді, не так багато. Я розумію, що це йде в розріз з заявленою темою даної веб-конференції, але хочу ствердити: порівняно з кількістю потенційних усиновителів, навіть якщо брати до уваги тільки сім’ї християн, дітей-сиріт в Україні зовсім мало. Проте кожен може зробити свій внесок у цю справу: молитися, говорити (і мітинги проводити), підтримувати батьків-усиновителів і т.п.
  • Запитання від Анна

  • Чи могли б ви підказати, куди і до кого конкретно може звернутись молодь, яка хоче допомагати сиротам, проводити з ними свій час, просто спілкуватись, дружити?
    Найкраще звернутися безпосередньо до тих організацій чи громад, які займаються такою діяльністю і мають досвід праці з дитячими закладами, як мінімум для того, щоб отримати консультацію. Анна, вкажіть будь-ласка в якому місті чи області Ви знаходитеся і ми надамо Вам відповідні контакти. Пишіть на bezsyrit@gmail.com. Щиро дякую Вам за бажання допомагати дітям! В планах Альянсу на наступний рік створити каталог, в якому можна буде отримати контактну інформацію таких ініціатив по всім регіонам України.
  • Запитання від Тарасій

  • Пане Руслане, чи Ви задоволені проведенням Дня молитви? Чи є інформація як ця подія відбувалася в регіонах? Який висновок для себе робите на майбутнє?
    Те, що відбулося 6 листопада під час Дня молитви за сиріт, перевищило наші очікування і я за це дуже вдячний Богу. Немає можливості (та й такої потреби) встановити точну кількість християнських громад, які приймали участь у Дні молитви на місцях, проте йде мова про багато тисяч. Це означає, що сотні тисяч людей молилися за дітей-сиріт, чули Боже Слово та свідоцтва про важливість служіння їм та мали можливість замислитися над своєю особистою участю в житті таких дітей. Важко переоцінити значення такої спільної молитви і я переконаний, що вона матиме вирішальне значення в тому, щоб Україна стала країною без сиріт.
    Дуже приємно, що до цієї ініціативи долучилися віруючі всіх християнських конфесій: православні, католики та протестанти. Хочу подякувати головам Церков, які підтримали ініціативу проведення Дня молитви і надіслали відповідні листи своїм єпархіям та регіональним об’єднанням. В багатьох місцях в заходах Дня молитви і підготовці до них прийняли участь органи місцевої влади. Потрібно відзначити, що Церкви, священнослужителі і громади самостійно визначали як саме проводити День молитви за сиріт і я з захопленням читаю про те, наскільки різноманітні події відбулися у всіх куточках України. Крім власне молитов, проповідей і свідоцтв, віруючі відвідували дітей в дитячих будинках, запрошували їх на богослужіння та спеціальні заходи, вітали усиновителів та прийомні сім’ї, збирали спеціальні пожертвування для служіння сиротам і робити ще багато корисних речей.
    Ми намагаємося, наскільки це можливо, збирати інформацію про ці події та розміщувати її на сторінках Альянсу і Дня молитви в соціальних мережах. Безпосередньо сьогодні я читав повідомлення з Кривого Рогу, Тернополя, Харкова, Львова, Джанкою та багато інших. В Мостиськах, Львівської області, за ініціативи прийомних батьків та місцевої служби у справах дітей, пройшов форум «Україна без сиріт», а священики відправили спільну молитву за дітей та їх батьків і вихователів. У Голованівську, Кіровоградської області, напередодні Дня молитви відбулася зустріч за участі голови районної ради та інших представників влади, яка була ініційована настоятелем місцевого храму. У євангельській громаді м. Херсон діти-сироти безпосередньо приймали участь в проведенні богослужіння.
    Стосовно майбутнього, взаємодія з Церквами та віруючими людьми для залучення і підготовки їх до ефективної праці з дітьми-сиротами та кризовими сім’ями є пріоритетним напрямком роботи Альянсу. Наша мета, щоб для багатьох віруючих людей кожен день став днем молитви і конкретних дій на допомогу дітям-сиротам, прийомним батькам і усиновителям та сім’ям, які знаходяться у важкому становищі. Я сподіваюся на плідну співпрацю з Церквами і релігійними організаціями в цьому напрямку. В такому разі одного року День молитви за сиріт стане Днем подяки за те, що Бог зробив Україну країною без сиріт, а молитися ми будемо в основному за дітей-сиріт, які потребують допомоги в інших країнах.
    Користуючись нагодою хочу висловити подяку Релігійно-інформаційній службі України за висвітлення Дня молитви за сиріт і побажати Вашій чудовій команді успіхів у професійній діяльності. Читачам дякую за змістовні запитання та увагу до дітей-сиріт.