Навіщо віруючим демократія в Україні?

з 19 вересня 2012 12:30 до 24 вересня 2012 17:30

У гостях веб-конференції РІСУ Ірина КІТУРА, магістр соціальної роботи, координатор Екуменічного соціального тижня у Львові

Провідна тема: Навіщо віруючим демократія в Україні?

  • Запитання від Олександр

  • Пані Ірино, А Ви дійсно вважаєте, що віруючим людям в нашій державі потрібна демократія? Можливо їм більше потрібен авторитарний режим на чолі з вождями, який буде за них все вирішувати, а їм давати хліба та видовищ?
    Пане Олександре, щиро дякую за Ваше запитання, ним Ви розпочали нашу веб-конференцію. Вибачте за затримку у відповіді.

    В першу чергу хочу сказати (вірніше написати), що наразі демократія є єдиною формою правління, що зважає на права людини і дотримується загальнолюдських цінностей та християнських принципів. Тому, я дійсно вважаю, що демократія потрібна як віруючим, так і невіруючим людям, для того щоб вони та їх діти могли зростати в безпечному середовищі із дотриманням соціальних гарантій, правом на освіту для всіх (без хабарництва!), цей список можна продовжувати ще і ще.

    На мою думку, щоб зміцнювати країну важливо виховувати покоління на християнських цінностях (поваги, любові, милосердя, відповідальності за свої вчинки…), і тут важливу роль відіграють церква і сім’я, а держава зі свого боку має укріплювати демократичні підходи у роботі держструктур, сприяти веденню чесного бізнесу, і все це як цеглинки має змурувати міцний дім. Ми вже мали досвід авторитарного режиму на чолі з вождями і це призвело до винищення духовних цінностей, до знищення демократії і відкинуло нас на десятки років назад. Зневірене покоління моїх дідусів-батьків, не мало того, що зараз маємо ми, вони вповні відчули над собою тиск «авторитарного вождя». Тому пропонувати зараз хліба і видовищ сучасній, віруючій людині це приректи себе знов на «свєтлоє будущее».

    І на правах реклами :-) : яке бачення демократії зараз у людей ми намагатимемось побачити наступного тижня під час 5-го Екуменічного соціального тижня «Майбутнє демократії в Україні», можливо це теж в якійсь мірі дасть відповідь на Ваше запитання про те, чи потрібна демократія віруючим людям, чи їм потрібен авторитарний режим. Дякую
  • Запитання від Юрій Підлісний

  • Чи потрібна демократія для віри і віра для демократії? І як би звучали слова Христа "Кесареві кесареве...", якби Його прихід припав на розквіт демократії ХХ століття?
    Дякую, пане Юрію! Ви поставили цікаве і складне запитання, і я спробую відповісти на нього.

    Чи потрібна демократія для віри? З однієї точки зору – не потрібна. Людина може вірити і в країні з іншим політичним режимом, АЛЕ підтримувати віру і передавати ці цінності поколінням, легше в країні, де є повага до права людини на віросповідання, де є свобода слова і совісті. Ми маємо добрий приклад Радянського Союзу, де віра не підтримувалась і переслідувалась, але людям вдалося зберегти її, хоч це було не легко. Просто в демократичній країні, віру зберігати легше, бо ніхто не руйнує храми і не нищить носіїв віри. Це моя думка.

    Чи потрібна віра для демократії? Відповідь теж не може бути ідеально конкретною. З одного боку люди, які живуть за законом Божим, зберігають цінності християнства, і тим самим зберігають цінності демократії, бо вони часто співпадають. Але є досвід демократичних країн, де живуть не віруючі люди, а режим формально діє. Мені видається, що віра і демократія існувати одна без одної, але коли віра і демократія присутні в житті людини і країні, це додаткова можливість для нас жити в мирі і повазі, справедливості і добробуті, тобто практично в ідеальних умовах. Ці два фактори взаємопідсилюючі, взаємодоповнюючі елементи в житті людини. Сподіваюсь, що відповіла хоч на 10% на Ваше запитання.

    А як би звучали слова Христа «Кесареві кесареве», це знає тільки Він.
  • Запитання від Богдан

  • "Православие, самодержавие, народность" було панівною ідеологією ХІХ століття. В Росії, до речі, православних більше, ніж віруючих в Бога. Цікаво, чи віруючим, які сповідують православ'я, сьогодні потрібна демократія? Розтлумачте той парадокс, чому в Україні віруючі толерують політичну агітацію священиків за ту партію, яка діє наперекір християнським цінностям?
    Дякую пане Богдане за запитання. Перше, що я хочу сказати, це те, що не можу за всіх православних відповісти чи їм потрібна демократія. Є, мабуть, такі, яким потрібна, але й такі є - яким не потрібна. На мою думку, демократичне спрямування потрібне нашій країні, потрібне мені особисто. Ми не можемо закривати очі і радіти життю, коли бачимо, що судова система асоціюється не із справедливістю, а з політичними переслідуваннями та підкупами, медичні заклади не надають відповідних послуг, інфраструктура застаріла, свобода слова з кожним роком стає все більш пригнобленою. Чи ми почуваємось захищеними?
    Демократія не панацея від усіх наших проблем, в першу чергу є проблеми із відповідальністю людини за слова та вчинки. І тут можна говорити про цей парадокс, про який Ви говорите, щодо політичної агітації священників за партії, що не слідують християнським цінностям. Священики не повинні агітувати, віруючі не повинні це толерувати. Це відповідальність кожного за те, що він робить. Чи я буду спокійно спати, знаючи, що роблю те, чого не маю робити? Чому віруючі толерують політичну агітацію священників? – бо не відчувають за це відповідальності, і не розуміють, що їх дії матимуть наслідки, не зажди позитивні. Якщо Ви бачили приклад такого толерування, то Ви маєте про це заявити вголос, конкретному священику, конкретній людині. У будь якій сфері, є люди які не відповідальні, не свідомі, переслідують особисті вигоди, мотиви, це і не дає нам зрушитись з місця. Але є й ті, які своєю працею, служінням несуть надію на краще, які не мовчать, з них треба брати приклад, і вчитись один в одного як нам жити в мирі зі соєю совістю.
  • Запитання від Тарасій

  • Ірино, чому саме така тема соціального тижня вибрана?
    Дякую, за запитання, пане Тарасій. Минулого року, у листопаді деякі члени Оргкомітету Екуменічних соціальних тижнів України, мали нагоду відвідати Соціальні тижні Франції. Головною темою французького Тижня була демократія, нові ідеї для демократії. Це свідчить про те, що це питання залишається актуальним для країн із високим різним рівнем соціального та економічного розвитку.

    В Україні зараз відбуваються всім відомі процеси, які чітко відображають стан демократії в нашій державі. Тому ми ви рішили говорити про майбутнє демократії в Україні, і спинитись на кількох темах більш детально. Серед них: свобода слова в Україні, розвиток демократії через забезпечення рівності серед громадян (питання інклюзивної освіти, робота із неповносправними людьми), роль Церков в розвитку громадянського суспільства, нові проекти для розвитку демократії (мікрокредитування малозабезпечених осіб, які хочуть відкрити свою справу), соціальне підприємництво, демократія очима молоді та інше. ЕСТ намагається відповідати вимогам часу і піднімати актуальні питання, для всіх. Тому сподіваюсь, що учасники Форуму отримають чудову нагоду подискутувати на тему демократії в Україні.
  • Запитання від Олександр

  • А які саме важелі у Церкви впливати на стан демократії в Україні? Чи звернення, які в самих Церквах не слухають, можenm вплинути на суспільство загалом?
    Дякую, мені важко відповісти на це запитання, тут краще скажуть церковні служителі. Тому запрошую, прийти на круглий стіл "Роль церкви в розвитку громадянського суспільства" 26 вересня, в рамках 5-го екуменічного соціального тижня. Ось тут програма заходів: http://esweek.org.ua/index.php/en/ekumenichnij-cotsialnij-tizhden/5-est/programa.html
  • Запитання від Тарасій

  • Цього року, як ніколи досі, є дуже багато прикладів, що різні церковні діячі публічно включаються до агітації на виборах. І вони не звертають увагу на заборони, які приймало церковне керівництво. Про що це свідчить?
    Дякую, як на мене це свідчить про:

    1) безвідповідальність церковних служителів, які не дослухаються до настанов керівництва (до них треба вживати міри);

    2) про політичну заангажованість церковних служителів, що суперечить принципам церкви (відокремлення від влади).

    В будь якому випадку, це неприпустимо, адже, священник так чи інакше має вплив на мирянина, і тим самим не дає людині самостійно приймати рішення і брати за нього відповідальність. Церква має бути місцем духовної підтримки, наснаження та молитви, аж ніяк не місцем агітації, для цього достатньо сотень роликів на ТБ і агітпалаток по містах України. Такі дії певних священнослужитель підривають (особисто для мене) довіру до Церкви.
  • Запитання від Ігор Скленар

  • п.Ірино, як демократія передбачає відповідальність громадян? Наскільки це питання актуальне для нашого суспільства?
    Дякую, пане Ігоре за запитання. Як на мене, відповідальність є однією з найважливіших цінностей демократії. Бо лише тоді, коли ми несемо відповідальність за свої слова та дії, ми будуємо міцне громадянське суспільство. Підхід "після нас хоч потоп", час від часу проглядається у вчинках людей, які при владі, з якими ми працюємо, чи стикаємось у повсякденному житті. Питання відповідальності, демократії, звичайно, актуальні для нашої рідної країни. Нам тому і тяжко робити зміни, бо є проблеми із цією самою відповідальністю. Та, на щастя, що не у всіх. Є безліч прикладів людей, організацій, які своєю відповідальною працею і прикладом, доказують усім, що жити чесно, відповідати за свої дії, бути справедливим є добрими чеснотами. Звичайно, усі ми помиляємось, і важливо який вибір ми робим кожен день.
  • Запитання від Олексій Іванович

  • Як Ви думаєте, чи може Церква нав'язувати віруючим демократію, якщо їм вигідніше, коли за них все вирішують, а перед виборами їх голоси купують за гречку чи якусь іншу соціальну подачку?
    Дякую, Олексію Івановичу. Не може Церква нічого нав'язувати, Церква вказує шлях згідно християнської моралі, згідно із заповіддями, підтримує людину. Бог дав людині право вибору і Церква не може нав'язувати щось. Я часто в часі даної веб-конференції говорю з читачем про відповідальніть. І я знов до нього повернусь. Питання чи продавати свій голос за гречку - це питання відповідальності виборця. Сьогодні у вас є гречка і проданий голос, а завтра що? Гречку з'їли, а влада про вас забула. І немає нічого, ні соціальної справедливості, ані тої гречки. Наш народ вже має такий досвід "подачки" і проданих голосів, що повторювати одне й те саме що чотири роки, є як мінімум самообманом по відношенню до себе. Церква нам нагадує жити відповідально, мудро, не кривити душею, берегти середовище, шанувати іншу людину, бути чесними і справедливими. Це десь перегукується із цінностями демократії, але не є нав'язуванням із боку Церкви, ми кожен день робимо свій вибір самі, і не лише в час виборів.