Правда про Патріарха Філарета

21 січня 2014, 07:37 | Блоги | Блог Юрія Дорошенка | 0 |   | Код для блогу |  | 

Щойно, до 85-річчя від дня народження Його Святості, Патріарха Філарета  (Денисенка), вийшла друком у співавторстві з протоієреєм Олександром Трофимлюком та за редакцією митрополита Епіфанія (Думенка) моя книга – альбом «Незламний будівничий Української Церкви». (Незламний будівничий Української Церкви / [за ред. митр. Епіфанія (Думенка) ; упор.: прот. Олександр Трофимлюк, Юрій Дорошенко]. – К. : Видавничий відділ УПЦ Київського Патріархату, 2014. – 160 c.

У книзі зібрані слова півсотні представників національної еліти, визначних культурних, наукових і громадських діячів сучасної України про предстоятеля Української православної церкви Київського патріархату. Зокрема, подано ексклюзивне інтерв’ю-роздум першого Президента України Леоніда Кравчука про владику Філарета та буремні роки становлення Київського патріархату.

Також видання проілюстроване світлинами, які відображають діяльність Патріарха Філарета як незламного будівничого Помісної Української Православної Церкви.

Пропоную читачам нашу післямову:

Духовний лідер українського суспільства

(від авторів-упорядників книги

«Незламний будівничий Української Церкви»)

Патріарх Філарет, Українська Православна Церква, український народ – одне ім’я та два поняття, які важко відокремити. Здається, що за 85 років земного життя Святійшого владики вони міцно поєдналися в одне. Людина стала символом цілої епохи, ключем до розуміння драматичного шляху всієї нації, болючого виборювання права на духовну самодостатність і незалежність.

Як не можливо уявити князівську історію України без Оранти у блакитному хітоні на золотому тлі нерушимої стіни в Софії Київській, середньовічну Київську Православну Церкву без титанічної постаті святителя Петра Могили, а сучасного українця без універсуму Тарасового слова, так із українського релігійного життя другої полови ХХ і початку ХХІ сторіччя не вдасться вилучити Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета (Денисенка). Він виходить за межі звичних уявлень про ієрархів цього періоду, бо має благословення Боже поєднувати невтомне служіння Церкві та Україні.

Смішними та мізерними виглядають опоненти владики, які на догоду московським ідеологам силкуються то очорнити штучними анафемами, то прибрати зі своїх багатотомних видань бодай згадку про бунтівного та твердого у своїх переконаннях Патріарха Філарета. Але марні їх сподівання, бо Патріарх сповнений світлом Христової істини, чинить за заповіддю: «Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує…» (Мф. 5: 44).

Святійший давно перейшов грань лише суто церковного керманича. Він своїми трудами розширив межі Церковної огорожі. Він став символом наших безкінечних історичних національно-визвольних змагань, заступником перед Богом за кожного українця, який свідомий своєї національної належності. У Патріархові втілилися мільйони невідомих борців за волю рідного краю, як колись у Хмельницькому, Мазепі, Петлюрі, Бандері.

Мають рацію численні експерти, які стверджують – найбільшим здобутком за понад два десятиліття незалежності України є саме поява УПЦ Київського Патріархату як незалежної Православної Церкви, духовного форпосту проти можливої новітньої колонізації нашого народу. Важливо, що на чолі Церкви стоїть її великий Пастир – третій Патріарх. Він нині духівник кожного патріота, кожного українця.

Проминуло широке відзначення 50-річчя його єпископського служіння та 45-річчя перебування на Київський кафедрі. 2014 року Предстоятелю Української Православної Церкви Київського Патріархату виповнюється 85 років. Воістину патріарший вік є гарним приводом пошукати відповіді на запитання: чому стільки років, як свідчать численні соціологічні опитування, саме Київський Патріарх Філарет є однією з найвпливовіших фігур в Українській державі? Чому наші співгромадяни так дослухаються до його голосу та цінують думку владики? Нинішній ювілей дав змогу, аби звернутися до представників національної еліти, визначних культурних, наукових і громадських діячів України (академіків, Героїв України, письменників і науковців) із проханням сказати слово про владику, поділитися спогадами, враженнями від спілкування. Наші співрозмовники ще раз засвідчують, що національна еліта бачить в особі Патріарха Філарета непересічного духовного лідера українського народу, послідовного патріота, авторитетного церковного діяча загальноправославного масштабу. Вони вважають його одним із найбільших богословів сучасного світу.

Важливо, що з великою повагою та симпатією до Святійшого владики Філарета ставляться не лише православні, але й греко-католики, і навіть мусульмани. Ті, кому за радянських часів доводилося бути опонентом владики, нині, майже одноголосно, говорять про мудрість і глибоку віру нашого Патріарха, подвижницьке служіння Церкві та українському народові. Ненавидять його лишень московські церковні функціонери, які служать не Царю Небесному, а царю земному.

Майже всі, з ким довелося спілкуватися, дивуються самовідданості, надзвичайній (не за роками) енергійності та працездатності глави УПЦ Київського Патріархату. Щоденно сотні зустрічей, десятки офіційних заходів і, звісно, постійна молитва та звершення богослужінь – такого графіку не здатні витримати навіть набагато молодші архієреї. Вони часто запитують у свого святителя про секрет такого феноменального служіння та незмінно отримують просту і разом із тим глибоку відповідь: Бог допомагає!

Напевно, численні представники української інтелігенції шанують Святійшого ще й тому, що вважають його своїм. Бо Патріарха Філарета без вагань можна назвати інтелігентом з великої літери (показово, що особиста бібліотека владики є однією з найкращих в Києві). Як стверджував визначний український інтелектуал, професор Альбертського університету (Канада) Іван Лисяк-Рудницький: «Хто такий інтелігент? Це той, що його суспільною функцією є творення і зберігання духовних цінностей». Усе своє життя владика Філарет молитвою та проповіддю, пастирським словом і авторитетним закликом творить духовний світ нашого народу. Його шлях прямий і христоцентричний, незалежно від зміни політичних чи економічних систем.

Характерно, що як очільник Церкви Святійший Патріарх приділяє надзвичайно багато часу спілкуванню з представниками інтелігенції. Журналісти і письменники, науковці та митці – його часті гості. Ще за радянських часів владика Філарет близько співпрацював у Комітеті миру з автором роману «Собор», письменником Олесем Гончарем. Не виключено, що під впливом тоді ще митрополита Філарета Олесь Терентійович записав у Щоденнику: «Останнім часом багато думається про місію Церкви в нашій історії. Безперечно, віра йшла на користь народові, підвищувала його моральність. Український народ був одним із найрелігійніших у світі, й це додавало йому духовного здоров’я» (запис від 01. 04. 1988).

Сьогодні Його Святість не втомлюється повторювати, що роль інтелігенції у державотворенні та будівництві єдиної Помісної Української Православної Церкви є надзвичайно важливою. Саме тому, починаючи з першого нагородження церковними орденами (яке відбулося 22 серпня 1998 року в Патріаршій резиденції), Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату постійно відзначає людей творчої праці за внесок у суспільний і духовний розвиток. Такими кроками Київський Патріархат заохочує до нових звершень в ім’я Бога та на благо українського народу.

Певно, не випадково під час спілкування з різними видатними діячами України на предмет їх оцінки ролі Святійшого Патріарха Філарета, його внеску в скарбницю духовності, спадають на думку слова ще однієї видатної людини, письменниці Ліни Костенко. «Блюзнірство говорити про те, що духовне життя залежить від економіки і добробуту, коли перед очима долі замучених, переслідуваних, репресованих українських письменників. Чомусь в історичне безсмертя увійшли саме вони, а не ті, що процвітали за всіх режимів», – стверджувала визначна українка, наша сучасниця на лекції «Гуманітарна аура нації, або дефект головного дзеркала» в Могилянці.

Здається, що нашому Патріарху вдалося так достойно пройти всі випробовування саме тому, що він завжди жив духовним життям, життям Святої Церкви, де перед ним повсякчас стоїть цілий сонм святих мучеників і сповідників за правду Христову. Святійший не піддається політичній кон’юнктурі, тому до його голосу дослухається всі прошарки суспільства, чують і влада, і опозиція.

Він як великий Пастир і щирий християнин діє за заповітом: «Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло, при-хиляйтеся до добра; будьте братолюбні один до одного з ніжністю; випереджайте один одного шанобливістю; у старанності не лінуйтесь, духом палайте; Господеві служіть; утішайтесь надією; у скорботах будьте терплячі; в молитві постійні; у потребах святих беріть участь; будьте гостинні до подорожніх»(Рим. 12: 9 – 14).

Церква – інституція не тільки Божественна, але й суспільна. І Патріарх Філарет як Предстоятель жертовно служить усім нам. Його палка молитва, мудре слово, часом навіть ласкавий погляд, вчасна порада є підтримкою багатьом. Про цей світлий, благодатний вплив, душевну радість від спілкування, вияв доброти та любові говорять майже всі наші співрозмовники. Вони стверджують – зустрічі з владикою незабутні. Вони надихають, возвеличують, наближають до Бога.

Видається, що нам, українцям, вже варто говорити ширше, масштабніше окреслювати постать Патріарха Філарета у процесах національного та духовного відродження українського народу. Адже він не тільки Господом даний пастир, прекрасний богослов, невтомний звершувач богослужінь, але й чудовий організатор церковного, наукового життя, талановитий публіцист. Він перекладач Біблії, творінь святих отців, повного корпусу богослужбової літератури, автор 10 томів власних текстів. Важко собі уявити: загальний перелік праць Патріарха Філарета становить майже 100 томів! Цим похвалитися не можуть навіть професійні письменники та журналісти. У проповідях, посланнях, зверненнях, інтерв’ю Святійшого владики осмислено найскладніші проблеми віри, релігії, духовності людства та нашого народу – всього того, без чого не може існувати окрема людина та нація загалом.

Як часто відзначають експерти та дослідники, це доробок загальноєвропейського значення. Тому нам є з чим іти в Європу! Ми повертаємося додому не з порожніми руками. Богословські твори Святійшого – великий духовний набуток.

У Російській імперії аж дві духовні академії перекладали Біблію російською мовою, а Патріарх Філарет переклав її українською один! Як і апостол Павло Послання до колосян, він писав кожне слово «рукою власною». Коли оглядаєш цілу бібліотеку написаного та перекладеного Святійшим Патріархом, доторкаєшся до того огрому інтелектуальної думки, дивуєшся, невже це зробила одна людина?

Потім подумки занурюєшся в історію нашого народу та шукаєш відповіді, чи була ще така особистість, яка змогла зробити стільки? Таке можна здійснити лише за допомогою Божою. Ми можемо впевнено сказати: так, наша нива славна своїми трударями, які в різні віки подвижницьки вчили любити Бога, піднімали націю до європейських висот. Святійший владика – один з них.

Серед його попередників: і митрополит Іларіон з твором про Закон і Благодать, і святитель Петро Могила з «Катехізисом» і «Требником» (визнаними цілим православним світом), і святитель Димитрій (Туптало), митрополит Ростовський, з «Житіями святих», і академік Михайло Грушевський з історичною правдою, і митрополит Іларіон(Огієнко) з його ерудицією та всеохопністю. А за працездатністю син донецького краю, який став загальнонаціональним, справді соборним Патріархом, схожий на сина Галичини Івана Франка!

Нині перед нами не просто релігійний діяч, а людина, яка знає ціну слову, яка блискуче володіє ним, яка збагачує українську мову та літературу. Вчитайтесь у стиль Патріарха Філарета – він простий і дохідливий. Колись великий Йоганн Гете казав: «Якщо хтось хоче мати ясний стиль, то він повинен спочатку досягнути ясності у своїй душі; хто хоче писати величним стилем, у того в характері повинна бути величність».

Важливо, що автором ідеї бліц-інтерв’ю і головним реактором альбому «Незламний будівничий Української Церкви», присвяченого 85-річчю Святійшого владики, є митрополит Переяслав-Хмельницький і Білоцерківський Епіфаній (Думенко) – представник молодої талановитої та патріотичної генерації єпископату Київського Патріархату, які вже сьогодні продовжують справу розбудови Помісної Української Православної Церкви Київського Патріархату, йдуть праведним шляхом любові до Бога та свого українського народу, де, як завжди, попереду – Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет.

Юрій ДОРОШЕНКО,

заслужений журналіст України;

 

протоієрей Олександр ТРОФИМЛЮК,

перший проректор Київської православної богословської академії.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти