Блог Юрія Дорошенка_image

Блог Юрія Дорошенка

Для Іларіона синод, як штурм Смольного.

07.05.2012, 17:36
Мирополит Донецький Іларіон (Шукало) у боротьбі за предстоятельство УПЦ МП

Як стало відомо, 8 травня на Священному Синоді Української православної церкви Московського патріархату знову постане питання про зміщення з посади предстоятеля Церкви, митрополита Володимира (Сабодана). Для практичного втілення цього, протягом останнього тижня пророблялося багато варіантів. Створений навіть цілий «анти митрополичий» штурмовий штаб.

Цього разу, як розповідають у нетрях МП, замість митрополита Одеського Агафангела (Савіна) у боротьбі за владу на перше місце вискочив (чи то «вийшов із стєпі донєцкой) митрополит Донецький Іларіон (Шукало). Він тепер головний претендент на чуже крісло. Вимагає всіх його любити та жалувати…

Причин бурхливої діяльності митрополита Іларіона багато: і непомірні амбіції, і вказівки донецького металургійного олігарха Нусенкіса, і «молитва» старця Зосими (Сокура), і те, що головний конкурент митрополит Агатангел на деякий час збавив «оберти»,  і навіть, можливо, нещодавній рекордно повний місяць...

До всього цього у Донбасі місцеві піарщики від релігії вигадали тезу: країні – донецькій президент, а Церкві – донецькій митрополит!

Правда для забойності гасла, у ньому поки бракує одного: зацікавленості головного донбасівця – Віктора Януковича. Той видно знає рівень владики Іларіона ще по рідному краю. Не даремно ж у навколоцерковних колах митрополита Іларіона кличуть не інакше, як «канонічна дуля». Такий титул він заслужив за те, що 2001 року під час святкування 950-ліття Київської Свято-Успенської лаври, перед входом до Національної опери України, не соромлячись, благословляв людей не зовсім християнським і архієрейським жестом – дулями!   

Епопея боротьб за владу та намагання поховати предстоятеля УПЦ МП живцем, виходить у другу фазу. Донецько-одеський клан УПЦ МП у особі митрополитів Агафангела та Іларіона уже домігся зміщення з посади голови Відділу зовнішньо-церковних зв’язків і виведення з членів Синоду УПЦ МП архієпископа Олександра (Драбинко). Єдиного послідовного та надійного архієрея для митрополита Володимира. Йому, ніби з хворої голови, чи просто - п’яної, без жодного обґрунтування, рішенням синоду інкримінували навіть «хулу на Духа Святого»! Ненависть до тих, хто стоїть за митрополитом Володимиром затьмарила навіть розум.  

Згадані два політика у рясах (Іларіон і Агафангел) уже майже повністю обклали митрополита Володимира власними людьми, перетягли на свій бік духовно нестійких архієреїв, відібрали навіть особисту печатку митрополита Володимира (її, до речі, до цих пір незаконно тримає в Одесі митрополит Агатангел і навіть, як подейкують, бавлячись, ставить на документи).

Усе ніби було готове для останнього кроку – зміщення з посади самого предстоятеля, під надуманим приводом - недієздатності. Але тут втрутився один чинник про який геть забули синодали – Господь Бог!

На їх біду, здоров’я митрополита Володимира стабілізувалося і він повернувся до виконання своїх адміністративних і архіпастирських обов’язків. Нині працює з документами, приймає відвідувачів, служить літургію. Це спершу не на жарт перелякало новоявлених претендентів на київський митрополичий престол, а потім змусило їх діяти активніше та швидше.

Важливо, що цинізм і блюзнірство владик вжахнуло не лише віруючих, а й усе українське суспільство. Архієреї демонстративно наплювали на 34–те Апостольське правило, яке твердить: «Єпископам всякого народу належить знати першого серед них і визнавати його як главу, і нічого, яке перевищує їх владу, не творити без його судження». Вони яскраво продемонстрували, що готові на все заради корисливої мети.

Для владик, які сплять і бачать себе на київському митрополичому престолі завтрашній Синод «послідній і рєшитєльний бой». Адже вже наприкінці травня УПЦ МП святкуватиме двадцяту річницю Харківського собору на якому було обрано предстоятелем УПЦ МП (до речі, також у незаконний спосіб із порушенням 34-го Апостольського правила) Митрополитом Київським і всієї України Володимира (Сабодана).  І після святкувань буде дуже важко пояснити віруючим та владній еліті, чому митрополита, обраного за нинішнім статутом УПЦ - пожиттєво, терміново треба відправляти на спокій і віддавати предстоятельський жезл іншому? Чи схаменуться ті, хто протягом двох десятків років цілував руку митрополитові Володимиру та клявся у вірності, а тепер люто ненавидять, ми вже побачимо днями. А Господь, як головний Серцевидець, уже все знає…  

 

 

Останні новини