Українська просвітницька місія в Росії 2.0

28 жовтня 2018, 20:39 | Блоги | Блог Ярослава Коцюби | 6 |   | Код для блогу |  | 

Московський опір українській автокефалії має виключно політичні, а не релігійні мотиви. Переважна більшість православних росіян абсолютно байдужа до релігійних питань загалом і ситуації довкола РПЦ МП зокрема. Їхня практична обізнаність з православним віровченням і обрядовістю знаходиться на примітивному, якщо не індиферентному рівні. Для них Церква асоціюється з одним із невід’ємних механізмів державного апарату, а православ’я є фактором, за допомогою якого нинішні російська влада формує національну ідентичність.

В 2016 році православними християнами назвали себе 71% громадян Росії. Але, відповідно до соцопитування американського Pew Research Center 2017 року, лише 6% опитаних православних в РФ стверджують, що відвідують церкву хоча б один раз на місяць, всього 15% кажуть, що релігія відіграє «вкрай важливу роль» у їхньому житті, і лише 18% відповіли, що вони щоденно моляться.

Ці цифри демонструють, що після розвалу СРСР православна ідеологія в Росії стала автоматичним заміщенням атеїстичної міфології. Тому пострадянські росіяни до православної традиції ставляться атрибутивно, не пов’язуючи її з духовною практикою.

Нинішнє російське православ’я схематично має три різновиди:

1) Політичне православ’я – «симфонія» вищого церковного управління з державними органами влади. Ієрархи РПЦ МП фактично є високооплачуваними чиновниками, яких залучають до виконання операцій у різних сферах зовнішньої і внутрішньої політики РФ. Недарма питання української автокефалії, що було засуджене з боку керівництва РПЦ МП, паралельно стало предметом обговорення на засіданні Радбезу РФ.

2) Маніхейське православ’я – синкретична суміш націоналістичних і рідновірських поглядів. Його мета – обґрунтувати агресію, ксенофобію та войовничість. Це єретичний дуалізм, де весь світ поділений на «чорне» і «біле». Для України воно вилилося в участь різноманітних «православних» армій та банд у війні на Донбасі.

3) «Богобудівництво» – безбожний різновид православ’я, в центр якого поставлений «російський народ» як носій «вищої планетарної ідеї». До цієї категорії належить переважна маса громадян, які переконані, що православний – це не той, хто знайомий з християнським віровченням, а хто просто «любить Росію».

Повний розрив стосунків РПЦ МП зі Вселенською Церквою і її самоізоляція від світового Православ’я призведе до ще більшої девальвації і спотворення християнських ідеалів.

Тому перед майбутньою автокефальною Українською Православною Церквою через якийсь час стоятиме завдання повторного оздоровлення російського православ’я, як це зробили українські місіонери у XVII-XVIII століттях.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
6коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • velovs@ukr.net | 29 жовтня 2018, 13:38
    Коментувати коментар

    "Тому перед майбутньою автокефальною Українською Православною Церквою через якийсь час стоятиме завдання повторного оздоровлення російського православ’я, як це зробили українські місіонери у XVII-XVIII століттях." --------------- І якраз таку - вже новітню і саме оздоровчо-євангелізаційну місію, причому, не лише на цих - традиційних для неї місійних теренах на Північ і особливо на Схід від Русі-України, а й на західному напрямі, успішно й благодатно здійснюватиме ця єдина Київська Церква. Та, загалом, усе сучасне - різнолике та дійсно натхненне, відновлене й проваджене Святим Духом києво-українське християнство. І тому є навіть деякі - пророче-візійні підтвердження й обітниці у Божому Слові. ----------------- І якщо шановного автора направду зацікавить оця тема, то я можу - наприклад, у наступному своєму пості під цією статтею - дати (скинути) посилання на відповідне теологічно-біблійне дослідження. Зрозуміло, отримавши тут від нього відгук-згоду.

    • velovs@ukr.net | 29 жовтня 2018, 15:25
      Коментувати коментар

      Р. S. До речі, тут, мабуть, варто також зауважити і закцентувати ось на чому. Після того, як 1686 р. Київська митрополія - внаслідок відомих історичних обставин - опинилася в лабетах одержавленого московського "православ'я", відбувався і зворотній процес. Тобто примусово-насильницька уніфікація і асиміляція церковного устрою і самобутнього духовно-релігійного життя в Україні під його імперсько-шовіністські "взірці" і "стандарти". ---------- А тому, напевно, - в т. ч. задля того, аби успішною була та новітня оздоровчо-євангелізаційна місія києво-українського християнства і, зокрема, на теренах "русского міра", - воно, передусім, само має геть очиститися, відновитися й зцілитися від усього цього - негативно-деструктивного спадку і рудиментів російсько-ординського "православ'я"!

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти