Звітріла сіль...

11 липня 2014, 14:14 | Блоги | Блог священика Василя Ткачука | 6 |   | Код для блогу |  | 

Після численних, тривожно-щасливих повідомлень про майбутні вибори нового предстоятеля для української гілки Московського Патріархату РПЦ, чомусь прийшла на гадку одна із євангельських притч.

Того разу, Ісус розповідав про господаря який хотів зрубати смоківницю, що вже кілька років не приносила плоду, але садівник відмовив його, казав: пане дозволь я ще цього разу обкопаю її та обкладу гноєм і якщо вже наступного року вона не вродить тоді я її зрубаю. Сама по собі ця притча коротенька проста, але спробуємо продовжити її історію. Проминув рік і дерево хоча й виглядало пишно та гарно та все ж не зацвіло і тоді садівник, жаліючи зрізати його, в надії, що господар надто приглядатися не буде, прикрасив гілки поодинокими квіточками. Наступила осінь,  радіючи,  що йому вдалася перша афера садівник обвішав смоківницю поодинокими плодами і вже потім вдавав, що збирає перший врожай. Пізніше знову обкопав яблуню, в черговий раз обклав її гноєм, в надії,  що наступного року вона вже точно вродить, але коли з весни історія повторилася, садівник, не бажаючи здаватися, повторив минулорічні маніпуляції, уподібнюючи смоківницю новорічній ялинці. А восени знову підживлював. І так повторювалося з року в рік, на жаль лише все було марно. А що господар?  А хазяїн саду, тільки здалеку та з посмішкою споглядав за іграми свого доброго садівника, не бажаючи скривдити того в його простодушних намірах.

Як правило, свої історії Господь Ісус, завершував словами: хто має вуха нехай слухає. Я ж краще, підведу риску словами святого Павла: «не обманюйте самі себе». Коли дерево неплідне то самим обкопуванням мало чого досягнеш. Можна спробувати обрізати його, можна прищепити, можна намагатися витравити різних шкідників які забирають його життєдайні соки, але коли і це не допоможе, тоді нічого не залишається як взяти сокиру та зрубати і спалити його. «Коли сіль звітріє чим її солоною зробити».

Система Orphus
Рейтинг
0
0
6коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Давид | 16 липня 2014, 14:32
    Коментувати коментар

    P. S. До о. Василя. Не сприймайте мої слова як спрямовані до Вас, бо не думаю, що Ви належите до тих, про кого я згадував нижче. Принаймні так мені виглядає і хочеться в це вірити. Хай допомагає Вам Господь.

  • Давид | 16 липня 2014, 00:02
    Коментувати коментар

    thoma, дякую за коментар. Повністю підтримую Вас. Як вірянин УГКЦ, я лише з болем можу підтвердити Ваші слова. Багато вірян УГКЦ справді дуже нагадують гордого фарисея, який звисока і з критикою дивиться на православних вірян. Але чомусь недобачають тих колод, які загрузли між нами і в наших очах. Якщо Ви православний, то прошу вибачення за бруд, який не раз виливали і виливають на вас, наших найближчих братів у Христі, мої співбрати по конфесії. Якщо не свідчитимемо нашими вчинками про любов між нами, то як сміємо називати себе християнами і послідовниками Христа? А що стосується православних Церков, зокрема і особливо в Україні, то дуже шкода, що вони ніяк не можуть поєднатися в одну Церкву. Ну скільки ще біди має статися, щоб почали об'єднуватися??? Чому деякі єпископи не відкинуть нарешті свої амбіції??? Повністю поділяю і цей погляд: "Чи є запорукою спасіння бути членом Католицької Церкви? Чи спасеться людина тільки через те, що вона належить до Православної Церкви (КП; МП)??? Думаю, людина, яка має тверезий розум скаже, що приналежність до будь-якої конфесії не є запорукою спасіння душі."

  • vasyltk | 14 липня 2014, 22:06
    Коментувати коментар

    Тома, з чого так багато експресії: «Лицеміре…» і т.д. З чого ви взяли, що я когось там намагався осудити, принизити, зневажати тощо. Де з написаного випливають заклики до міжконфесійного протистояння чи до релігійної війни? Можливо, ви вмієте читати між рядками, але такий дар далеко не в кожного, я між рядками не читаю й не пишу. Єдине, що я написав так це те, що «Коли дерево неплідне то самим обкопуванням мало чого досягнеш.» А саме неплідність православ’я (Константинопольського, Київського, Московського) була причиною того, що єпископат Київської Церкви увійшов в Унію з Римом. Тобто садівник не просто обкопував смоківницю, а радикально обрізав її та прищепив і це допомогло - Церква ожила. І не просто заплодоносила, але й дала життя іншій частині Української Церкви, що її очолив Петро Могила. Я переконаний, що виникнення Київської Церкви в єдності з Римським Престолом – це був Божий план, завдяки якому Східна Церква не тільки збереглася, а й отримала право на нове життя. Саме такого радикального стресу потребує і сьогоднішнє МП в Україні, зміна одного митрополита на іншого – це тільки зміна вивіски, а не усвідомлення потреби змін. Так я думаю, може помиляюсь, не заперечую, але пишу це не нарізних форумах, скрито, а в блозі на РІСу, відкрито, не ховаючись за різними ніками та намагаючись не лицемірити…

    • thoma | 15 липня 2014, 15:04
      Коментувати коментар

      Дорогий отче! Слова "«Лицеміре…» і т.д" - це не мої слова, а слова Святого Письма, а, зокрема, це написав євангелист Матей, отже, із усіма скаргами до автора.... Просто не слід уподібнюватися до євангельського фарисея кажучи: "Дякую тобі, Господи, що я не православний... що я не належу до МП; а належу до УГКЦ і в нас тут все дуже гарно та класно..." І я можу Вам теж вказати на одну справу: ось уже пройшло більш як 10 років, коли Папа проголосив нових блаженних мучеників УГКЦ, і скажіть, невже в церкві немає людей, які б написали службу цим новомученикам... Так що, отче, краще спрямуйте свій запал у доброму руслі для свої церкви, а не критикуйте чужу, і не говоріть, що котрась є сіллю звітрілою, чи неплідною. Господь як справедливий суддя видасть вирок кожному, і кожній церкві, а Господній суд не наш суд....

  • thoma | 14 липня 2014, 19:43
    Коментувати коментар

    Дай Боже Щастя, отче Василію! Не хочу здатися у очах Ваших та Ваших читачів апологетом МП, але, перечитуючи Ваш допис, пригадав собі євангельські слова: «Лицеміре! Вийми спершу із свого ока колоду, і тоді побачиш, як вийняти з ока брата твого скалку» (Матея 7;5); «Ти хто такий, що чужого слугу судиш? Своєму господареві стоїть він або падає; а стоятиме, бо Господь має силу втримати його.»(До Римлян 14;4)… Хто дав кому право називати будь-яку церкву «не плідною»???? Чи є запорукою спасіння бути членом Католицької Церкви? Чи спасеться людина тільки через те, що вона належить до Православної Церкви (КП; МП)??? Думаю, людина, яка має тверезий розум скаже, що приналежність до будь-якої конфесії не є запорукою спасіння душі. Так, нема чого приховувати, Україна та Росія у стані війни, так, факт залишається фактом, що не все гладко у Православній Церкві Московського патріархату, яка занадто тісно переплелась із кремлівським керівництвом, але Господь їм суддя, а не ми… Найкривавіші війни - це війни на релігійному ґрунті, давайте не будемо підливати масла у вогонь і роздмухувати ще більшу пожежу… Дорогий Отче, гляньте навколо себе, уважно придивіться до життя всередині своєї церкви, чи зможете ви сказати, що у Вашій церкві немає жодних проблем, а все дуже і дуже добре, і ще одне пам’ятайте, що ви, напевне, кожного дня перед престолом Всевишнього приносите Безкровну жертву, задумайтеся, чи по совісті ви поступаєте, коли осуджуєте ту конфесію, до якої ви не належите… Не судімо інших, щоб самим не бути судженим… «Не судіте з вигляду зовнішнього - судіте справедливим судом!» (Івана 7;24)

  • Лучка Олександр | 11 липня 2014, 15:42
    Коментувати коментар

    Я думаю, що не "вся сіль" УПЦ (МП) ще звітріла.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти