Культ «Об’явлення Бога Отця»: обережно, сумнівне вчення...

25 серпня 2011, 21:46 | Блоги | Блог Тараса Тимо | 5 |   | Код для блогу |  | 

Недавно мені до рук потрапив великий, доволі дбайливо зроблений плакат, який закликав вірних до участі в молитовній групі при Соборі св. Юра, присвяченій молитві до Бога Отця. На плакаті красувалася велика ікона, у візантійському стилі, що зображала молодого чоловіка на троні, в традиційному для візантійської іконографії одязі, з німбом у вигляді шестикутної зірки (!) і написом «Бог Отець». Спочатку я подумав, що це якісь чергові «набоженства» т. зв. «догналівців» чи «ковпаківців», однак зв’язок з собором св. Юра викликав подальші запитання. Відтак одна студентка, активна учасниця цих молитовних зібрань, принесла мені досить товстеньку папку з матеріалами цієї групи. Крім того я довідався, що така група дійсно регулярно збирається в головному храмі Львівської архиєпархії УГКЦ і покликається на благословення правлячого архиєрея. Залишаючи осторонь «канонічні» підстави їх діяльності (мають чи не мають вони це благословення насправді), спробую проаналізувати згадану «ікону», а також письмові матеріали, на яких ця група будує свою діяльність, і зроблю це з богословської точки зору.

Практично всі матеріали цієї групи видані горезвісним видавництвом «Добра книжка» (досить іронічна назва для такої установи!). Насамперед дивує те, що практично жодне видання не має благословення нікого з єписоків УГКЦ, хоча книги видавництва розповсюджуються майже виключно по парафіях УГКЦ.

Зміст книг про «Отець говорить до своїх дітей: Послання Бога Отця людям Землі» практично повністю базується на «приватних об’явленнях» черниці Євгенії Равасіо. Автор укладеної книжечки цих «об’явлень» претендує на те, що с. Євгенія мала прямі об’явлення Бога Отця, що говорив з нею на різні теми, а вона записала і передала ці звернення. Далі йдуть різноманітні «набоженства», дев’ятниці і вервиці, як це звичайно є з кожним подібним культом. Важко сказати, наскільки сама сестра, якій приписується авторство цих текстів, причетна до їх появи, чи просто її іменем спекулює хтось інший. Назагал після прочитання біографії цієї сестри виникає сумнів, чи могла вона справді написати тексти, що настільки очевидно розходяться із навчанням і вірою Церкви.

Саме існування такого культу, попри його явний неєвангельський характер (про що докладніше скажу далі), не викликає подиву – мало що трапляється у світі. Що справді дивує, це те, що в Україні культ поширюється за підтримки деяких представників духовенства, зокрема Римо-Католицької Церкви, і проникає в УГКЦ. Невже з першого погляду не очевидно, що ідеологія цього руху прямо протирічить євангельському одкровенню, християнській вірі і багатовіковій традиції Церкви? І, головне, чому ми, греко-католики, завжди переймаємо вір РКЦ якісь дивацтва, маргінальні і сумнівні течії, замість того, щоб брати від цієї великої традиції справді вартісні речі?

Отже, в чому проблема з таким «культом Бога Отця»?

Насамперед, пригадаймо євангельське вчення про Боже Одкровення. На самому початку Євагелія від Йоана читаємо: Бога не бачив ніхто ніколи, Єдинородного Сина, сущого в лоні Отця Він явив (Йоан 1:18; дослівний переклад). Ці слова говорять самі за себе: Бога Отця не можливо бачити «напряму», безпосередньо, однак повнота Об’явлення Отця дається людям у Христі, Його воплоченому Синові. Який є відблиском слави Отчої, відображенням Його Особи (Євр 1:3). Коли апостоли на Тайній вечері просили Ісуса «Покажи нам Отця», то Він відповів: Я в Отці і Отець у мені, ... Хто бачив мене, той бачив Отця (Йоан 14:9-11), а в іншому місці: Ніхто не знає Сина, тільки Отець, і Отця ніхто не знає, тільки Син і кому Син зволив об’явити (Мт 11:27). Цим Він вказує на неможливість бачити Отця безпосередньо і на повноту одкровення Отця в особі і в обличчі воплоченого Сина.

Святкуючи подію Преображення Господнього, ми згадуємо про те, що Божественна слава і сяяння Божества були явлені вибраним учням і водночас двом старозавітнім пророкам – Мойсеєві та Іллі. В літургійних читаннях Старого Завіту на це свято розповідається про те, що перший з них – Мойсей – просив Бога про особливий дар бачення Його обличчя, але Бог виразно відмовив Йому: Обличчя мого не можна Тобі бачити, бо людина, яка побачить обличчя моє – не житиме (Вих 33:20). Ілля теж мав особливі об’явлення під час свого пророчого служіння, але вони були також «завуальовані», прикриті пеленою Тайни. Свято Преображення немов відповідає на вікові запити людства – побачити Божий лик і Його сяйво, але відповідає на це не прямим явлінням Отця, а тілесним явлінням Сина. І навіть це об’явлення не є «вичерпним», а дається настільки, «наскільки змогли» вмістити самі споглядачі. Адже Бог завжди залишається більшим, незглибимим і неосяжним для будь-якого пізнання.

Згідно тлумачень Святих Отців, всі старозавтіні одкровення Бога (Адамові, патріархам, Мойсеєві, Давидові, пророкам) були об’явленнями Сина Божого, Другої Особи Трійці, а не самого Отця. З багатостолітньої традиції Церкви і її наполягання на непізнаваності Отця можемо бачити, що ця думка є надзвичайно важливою і принциповою для нашої віри. Це не просто якась довільна «теорія», а один із наріжних каменів всього біблійного Одкровення. Бог є Богом порядку, а не хаосу, і Його дія у світі, Його Одкровення, керуються певною логікою, а не є безладними і безсенсовними.  Невже якась черниця (незалежно від її духовного рівня і особистої праведності) у своїх приватних видіннях, могла претендувати на те, чого не удостоївся ніхто із біблійних праведників і що прямо заперечує Євангеліє? Такі претензії віддають куди більшою гординею, ніж посягання аріан, єретиків ранньої Церкви, на пізнання Божої сутності, що завжди засуджували Отці Церкви.

Те саме стосується і згаданої «ікони». Наріжний камінь християнського богослов’я ікони і одна з основних тез Сьомого Вселенського собору, що урочисто схвалив практику іконопису, це заборона зображень Бога Отця. Вона базується на тому факті Писання, що Бог Отець прямо нікому себе не об’являв, не воплочувався і навіть не з’являвся у якомусь символічному образі (як Святий Дух у виді голуба чи вогненних язиків). Тому зображення Першої Особи Тройці недопустиме, а окремі випадки його появи у християнському мистецтві (зокрема у вигляді сивобородого старця) є богословським непорозумінням і походять з епохи, коли було втрачено зв’язок між змістом віри, богослов’ям і мистецтвом. Тому згадана ікона, з її прямим зображенням Отця як молодого юнака (взагалі незнаний для християнського мистецтва сюжет), використанням «зірки Давида» замість німбу Отця та іншими дивними рисами, спотворює віру Церкви і не повинна використовуватися для християнської молитви.

Звичайно «жанр» приватних об’явлень часто намагаються представити просто як «побожну художню літературу», яку не треба сприймати занадто серйозно з богословської сторони. Однак такий аргумент є надзвичайно наївним. В тому якраз і вся проблема, що адепти подібних рухів сприймають свої «одкровення» дуже серйозно. З огляду на особу, котра говорить (Бог Отець, Христос, Мати Божа...), такі видіння і передані під час них «одкровення» набувають в очах послідовників авторитету рівносильного, а то й значно більшого, ніж Святе Письмо. Біблія для таких людей не цікава, бо вона існує давно, в ній немає нічого нового, до неї мають доступ всі і її нелегко зрозуміти. А от приватні об’явлення – ексклюзивна перевага вузького кола адептів, вони завжди дуже інтригуючі і конкретно-прості: чітко сказано, що треба робити, щоб стався якийсь ефект. Відчитаєш дев’ятницю – звільниш 30 душ із чистилища (не 29, не 18, а саме 30!), підеш до причастя в першу п’ятницю місяця, отримаєш якісь надзвичайні ласки, до яких зась тим, хто прийме причастя в другу п’ятницю і т.д. А найважливіше – це дає відчуття особливості, а часто й зверхності супроти всіх інших, невтаємничених у «вище вчення».

На теоретичному рівні Церква давно виробила мудре ставлення до таких вчень і практик: не надавати їм особливого значення і проповідувати Євангеліє, а не окремі об’явлення. Ще в 3 столітті, в ранній Церкві, було соборно вирішено, що Об’явлення Господа нашого Ісуса Христа, Новий Завіт, є остаточним і повним Об’явленням Бога світові і нового, більшого вже не буде і не потрібно. Все було сказано, зроблено, Дух Святий зійшов на Церкву, щоб «нагадувати (Йоан 14:26) про вчення і вчинки Христа, яких і цілий світ не вмістить (Йоан 21:25).

Однак на практичному рівні, у духовенства є одна дуже небезпечна спокуса, що називається «пасторальною доцільністю». Щось може бути неправильним з богословського погляду, але «нехай буде», бо «люди так звикли», «людям так подобається», «головне, щоб люди взагалі молилися». Як казав один знайомий священик, «краще нехай мають приватні об’явлення, ніж вдома дивляться серіали» і т.п. Проте досвід різних псевдо-духовних рухів останнього часу в УГКЦ показує, що такий підхід є хибним. І «ковпаківці», і «догналівці», і різні «треті чини» теж починали свою діяльність з «безвинних» дивацтв і духовних екзальтацій. У що це вилилося, ми бачимо тепер сповна. Мені здається, що в момент, коли будь-що інше (приватне об’явлення, якась «духовна» практика чи особа харизматичного лідера) урівнюється в авторитеті з Євангелієм, вони займають місце Євангелія і витісняє його. А відтак людина вже відкрита на будь-які лжевчення і неадекватні вчинки.

Мабуть з подібними рухами треба працювати не через заборони, а навчаючи, надаючи їм відповідний духовний провід, проповідуючи їм справжнє Євангеліє і відкриваючи на глибину віри замість примітивних її замінників. А також напевно треба ставити на місце несумлінних ділків, які роблять собі добрий бізнес на псевдо-релігійних виданнях (типу «Доброї книжки») і вводять в оману людей. Для цього слід творити якісні альтернативи, видавати і поширювати справді добру книжку, проводити популяризаційні курси основ віри для ширшого загалу. Крім того, випадок «Доброї книжки» вже давно заслуговує на увагу відповідних церковних богословських комісій, які не можуть заборонити цього видавництва, але повинні припинити використання ним імені УГКЦ та розповсюдження такої літератури в церковній мережі.

Система Orphus
Рейтинг
0
5
5коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Михайлина | 25 грудня 2011, 19:00
    Коментувати коментар

    У відповідь на вашу статтю, пане, Тарас Тимо. Щодо ПОСЛАННЯ БОГА ОТЦЯ людям землі «ОТЕЦЬ ГОВОРИТЬ ДО СВОЇХ дітей».Цитую з Вступу Послання «…Відчуваємо , що наш обов'зок- опублікувати це ПОСЛАННЯ , визнане Церквою , котре БОГ ОТЕЦЬ дав світові через улюблене створіння-сестру Євгенію Єлисавету Равасіо.Уважваємо також необхідністю публікацію свідчень , укладених Олександром Каілльотом , єпископом Гренобля , як результат праці Комісії експертів , запрошених з різних куточків Франції для проведення дієцизійного прцесу , започаткованого 1935 року .Тривав він 10 років . У Комісію входили:Вікарій епископа Гренобля , епископ Гуери-теолог;брати Альберто і Августин Валенціни-єзуїти , найбільші авторитети в царині філософії й теології та експертизи з таких випадків; два доктори медицини , один з них психіатр ….» .Прошу пояснити , шановний теологе , конкретно цю цитату , якщо Ви відважилися аналізувати Послання , дозволяєте собі висловлюватися , що текст ПОСЛАННЯ розходиться з навчанням та вірою Церкви , паплюжити видавництво «Добра книжка» та молитовну групу при кафедральному Соборі св. Юрія. Хай Вам простить БОГ-ОТЕЦЬ , ї я Вам прощаю , хоч мені не дуже хочеться Вам прощати , але роблю це з ЙОГО ВОЛІ , та з любові до НЬОГО та ЙОГО творіння . БОГ з часу заснування Церкви постійно піклується Своєю Обручницею.Незаперечним фактом є те , що в окремі періоди свого буття Церква переживала занепади , тому саме в такі періоди виникали , як Ви називаєте , приватні об'явлення, а я хочу підкреслити , що це не є приватні об'явлення , а це є БОЖІ способи активізувати Церкву , розбудити ЇЇ , коли Вона під тягарем гріха засипає . І Господь у своїх діях незмінний , як у свій час ІСУС наш СПАСИТЕЛЬ першими іти за Собою покликав простих рибаків , вибрав таких , котрих хотів , простосердних , так і на протязі віків для своїх побуджень вибирає БОГ кого хоче і завжди вдало , бо вони ЙОГО чують та слухають. І всі ці об'явлення котрі впроваджені у життя Церкви не мали ніяких розходжень з вченням Євангелії , а завжди підкреслювали , оживляли Євангельські Правди. Хто Ви , що з такою зневагою відноситесь до них!? Той , що присипляєЦеркву ?Не можна так зневажати 1-шу п'ятницю місяця і по комуністичному стверджувати , що в першу п'ятницю важливо приймати ПРИЧАСТЯ , а в інші не важливо. Прості християни, не як примітивні мудрегелі-теологи, перші п'тниці місяця розглядають як самодисципліну християнина триматися у ХРИСТІ , щоб за суєтою світу цього не заснути духовно , не віддалитися від БОГА на небезпечну відстань , а Ви прошу пана , хоч і знаєте християнське життя до 3-го століття , своїми зневажливими мудруваннями уже віддалилися від Господа нашого Ісуса Христа , кайтеся негайно , приймайте ПРИЧАСТЯ щодня , щоб наздогнати втрачене , бо не має вже часу на покуту гріхів , бо другий прихід ГОСПОДА нашого ІСУСА ХРИСТА дуже близько. А про те, що у Вас , присутнє знання без християнської любові говорить вся Ваша стаття , але дякую , що не байдужі , бо це ще гірше. Приводжу з Вашого листа цитати «…Насамперед, пригадаймо євангельське вчення про Боже Одкровення. На самому початку Євагелія від Йоана читаємо: Бога не бачив ніхто ніколи, Єдинородного Сина, сущого в лоні Отця Він явив (Йоан 1:18; дослівний переклад). Ці слова говорять самі за себе: Бога Отця не можливо бачити «напряму», безпосередньо, однак повнота Об’явлення Отця дається людям у Христі , Його воплоченому Синові. Який є відблиском слави Отчої, відображенням Його Особи (Євр 1:3). Коли апостоли на Тайній вечері просили Ісуса «Покажи нам Отця», то Він відповів: Я в Отці і Отець у мені, ... Хто бачив мене, той бачив Отця (Йоан 14:9-11), а в іншому місці: Ніхто не знає Сина, тільки Отець, і Отця ніхто не знає, тільки Син і кому Син зволив об’явити (Мт 11:27). Цим Він вказує на неможливість бачити Отця безпосередньо і на повноту одкровення Отця в особі і в обличчі воплоченого Сина.Святкуючи подію Преображення Господнього, ми згадуємо про те, що Божественна слава і сяяння Божества були явлені вибраним учням і водночас двом старозавітнім пророкам – Мойсеєві та Іллі. В літургійних читаннях Старого Завіту на це свято розповідається про те, що перший з них – Мойсей – просив Бога про особливий дар бачення Його обличчя, але Бог виразно відмовив Йому: Обличчя мого не можна Тобі бачити, бо людина, яка побачить обличчя моє – не житиме (Вих 33:20). Ілля теж мав особливі об’явлення під час свого пророчого служіння, але вони були також «завуальовані», прикриті пеленою Тайни. Свято Преображення немов відповідає на вікові запити людства – побачити Божий лик і Його сяйво, але відповідає на це не прямим явлінням Отця, а тілесним явлінням Сина. І навіть це об’явлення не є «вичерпним», а дається настільки, «наскільки змогли» вмістити самі споглядачі. Адже Бог завжди залишається більшим, незглибимим і неосяжним для будь-якого пізнання…» Все це є незаперечним , так усе написано в БІБЛІЇ.Але це було не одне тисячоліття тому , коли люди , як каже наш Улюблений ОТЕЦЬ були як звірята , котрим люблячий Отець в Сині СВОЄМУ обіцяв вернути СИНІВСТВО , перетворити звірят у людей , навіть більше СИНАМИ та ДОЧКАМИ назвати . І ВИ як знаєте , що писали отці Церкви , то знаєте в яких звірячих муках був розп’тий наш СПАСИТЕЛЬ і в яких страшних муках народжувалося християнство , і як сіяли ЛИКИ СВ’ЯТИХ і як ЇХНІ мощі нетлінні зберігаються до наших днів. Це були істинні сини та дочки Божі котрі у вічності споглядають БОГА лице в ЛИЦЕ . І як Ви самі стверджуєте ТІЛЕСНЕ явління СИНА БОЖОГО « … не є « вичерпаним», а дається настільки , « настільки змогли» вмістити самі споглядачі…» , тому мій любий теологе , чому ВИ не думаєте , що Послання через своє мудрування та недостатку любові Ви прсто не можете вмістити , а ті БОЖІ діти , котрі сходяться на молебні вмістили Послання нашого Улюбленого ОТЦЯ , і не заздріть їм , просіть в ОТЦЯ любові і вмістите і Ви. І знову цитата з Вашого листа “...Згідно тлумачень Святих Отців, всі старозавтіні одкровення Бога (Адамові, патріархам, Мойсеєві, Давидові, пророкам) були об’явленнями Сина Божого, Другої Особи Трійці, а не самого Отця. З багатостолітньої традиції Церкви і її наполягання на непізнаваності Отця можемо бачити, що ця думка є надзвичайно важливою і принциповою для нашої віри. Це не просто якась довільна «теорія», а один із наріжних каменів всього біблійного Одкровення. Бог є Богом порядку, а не хаосу, і Його дія у світі, Його Одкровення, керуються певною логікою, а не є безладними і безсенсовними. Невже якась черниця (незалежно від її духовного рівня і особистої праведності) у своїх приватних видіннях, могла претендувати на те, чого не удостоївся ніхто із біблійних праведників і що прямо заперечує Євангеліє? Такі претензії віддають куди більшою гординею, ніж посягання аріан, єретиків ранньої Церкви, на пізнання Божої сутності, що завжди засуджували Отці Церкви...” Так , єретиків треба осуджувати , але з Бібліі знаю , що Аврааму являвся БОГ у ТРІЙЦІ ....”І явився до нього Господь між дубами Мамре , а він сидів при вході в намет під час денної спеки.І він ізвів очі свої та й побачив: ось три МУЖІ стоять біля нього...”(1М 18.1,2) , крм цього , дослідження Послання БОГА ОТЦЯ людям землі проводили 6 чоловік напротязі 10-ти років , теж авторитетні отці Церкви і визнали ЙОГО , та на жаль не має отців Церкви , поки що , котрі б впровадили ПОСЛАННЯ в життя Церкви , так як прагне цього наш Улюблений ОТЕЦЬ , КОТРИЙ захотів прийти до улюбленої своєї донечки , черниці як Ви зневажливо , у своїй гордині її називаєте , .Прочитавши уже багато разів ПОСЛАННЯ переконуюся , що жодна людина в світі не могла б написати такого тексту , і тільки людська гординя може сказати , що порушено один з наріжних каменів віри , а також саме ПОСЛАННЯ ДОКАЗУЄ НЕВПІЗНАННІСТЬ ЛЮБЛЯЧОГО НАС ОТЦЯ , ЙОГО незбагненне бажання ще дати шанс в кінці віків піднятися на висоту з цієї споживацької рутини , запалити людство СВОЄЮ ЛЮБОВ”Ю , спасти його. Зрештою ВІН БОГ ТВОРЕЦЬ , люблячий ОТЕЦЬ не порушуючи ні гармонії , ні порядку ,ні логіки , зробив так , як захотів , прийшов САМ до СВОЇХ улюблених дітей ,ЗАЯВИВ СВОЄ ПРАВО ЛЮБОВІ , а не до звірят , як ВІН з любов'ю називає розпинателів СВОГО улюбленого СИНА , а нашого улюбленого СПАСИТЕЛЯ. Прийшов Сам як хотів і кому захотів , довірився . ВІН АЛЬФА і ОМЕГА , це ЙОГО ПРАВО . А ми побажань ЙОГО не виконуємо , не впроваджуємо в життя Церкви, мудруєм , осліплені гординею через брак любові.Молімся день і ніч , щоб вершилося ДІЛО ЙОГО ЛЮБОВІ ,так , як ОТЕЦЬ звертається до нас в ПОСЛАННІ . А наш Улюблений ОТЕЦЬ , так мало від нас ХОЧЕ , всього 1 день в місяць вшанування окремою службою БОЖОЮ і це за всі превеликі ЛАСКИ котрі маємо від НЬОГО. А ми вже 99 років мудруємо , незважаючи на те , що 6 отців Церкви ЙОГО ПОСЛАННЯ визнали , досліджуючи 10 років . Цитата з листа нашого теолога , щодо Ікони “ ...Те саме стосується і згаданої «ікони». Наріжний камінь християнського богослов’я ікони і одна з основних тез Сьомого Вселенського собору, що урочисто схвалив практику іконопису, це заборона зображень Бога Отця. Вона базується на тому факті Писання, що Бог Отець прямо нікому себе не об’являв, не воплочувався і навіть не з’являвся у якомусь символічному образі (як Святий Дух у виді голуба чи вогненних язиків). Тому зображення Першої Особи Тройці недопустиме, а окремі випадки його появи у християнському мистецтві (зокрема у вигляді сивобородого старця) є богословським непорозумінням і походять з епохи, коли було втрачено зв’язок між змістом віри, богослов’ям і мистецтвом. Тому згадана ікона, з її прямим зображенням Отця як молодого юнака (взагалі незнаний для християнського мистецтва сюжет), використанням «зірки Давида» замість німбу Отця та іншими дивними рисами, спотворює віру Церкви і не повинна використовуватися для християнської молитви...” В ПОСЛАННІ наш улюблений ОТЕЦЬ говорить , що ВІН ні старший ні молодший від Свого СИНА , Я такий як Є . І дійсно ВІН владний набрати любої досконалої подоби людини , свого творіння , бо на Свою Подобу і Образ створив нас.І не зважаючи на заборону Сьомого Вселенського собору , зображення БОГА ОТЦЯ є в усіх храмах світу і не тільки живописне а і скульптурне, а ВИ так зневажливо змудрували Ікону кору підносить молитовна група . Правильно , народ як завжди при цих гнилих владах , споконвіків дає собі раду сам. І у нашій державі уже так склалося Церква сама по собі , народ сам собі дає раду як може. А чому це ПОСЛАННЯ БОГА ОТЦЯ не можна розцінити Церквою , як одне з БОЖИХ чуд , що мають бути в кінці віків !?. Моя така думка , що якби не досліджували ПОСЛАННЯ 10 років, а впровадили б у життя Церкви так , як ПРАГНЕ цього наш улюблений ОТЕЦЬ , то не мав би права так розгулятися сатана і штовхнути людство у таку страшну 2-гу світову війну , але 10 років ьудрували ї домудрувалися , любитися нам усім у ХРИСТІ треба ,а не мудрувати , бо мудруванням, ще жодна людина не пізнала БОГА , Ви про це й самі пишете . БОГ завжди підкреслює , що хоче посісти людсьек серце . У Християнському Львові процвітає реклама всяких ясновидячих чорних , що скриваються під білих відьом , хоч як ті так другі служать бісам , і всяких інших лжедобродіїв , що свідчить про слабкість діючої Церкви.Але будемо дивитися з оптимізмом в майбутнє . Якщо вже є молитовна група при кафедральному Соборі , то з допомогою нашого ВСЕМОГУТНЬОГО , ЛЮБЛЯЧОГО ОТЦЯ буде впроваджене кожного 7-го дня місяця і свято ОТЦЯ з СЛУЖБОЮ БОЖОЮ та урочистими дзвонами , так як прагне цього наш Улюблений БОГ ОТЕЦЬ , котрому належить СЛАВА , ЧЕСТЬ , ПОКЛОНІННЯ на віки вічні!!! Любляча БОГА і людей проста християнка Михайлина Солодка

  • vik | 12 жовтня 2011, 12:03
    Коментувати коментар

    "Наріжний камінь християнського богослов’я ікони"... Наріжним каменем християнського богослов'я повинне бути БОЖЕ СЛОВО (походження слова богослов'я), а не ікони. Коли люди більше вірять Євгенії Равасіо, Фатімі,... і всеможливим книжечкам, замість того, щоб читати Святе Письмо, то це проблема священників, які не заохочують це робити.

  • sheliazhenko | 27 серпня 2011, 11:55
    Коментувати коментар

    Що мене завжди дивувало у християнстві - так це невизнання прямого безпосереднього спілкування кожної людини з Богом, неодмінно через церкву, яка, за логікою автора, має заборонити поширення одного з одкровень (якщо це дійсно одкровення - безперечно, це має бути перевірено в процесі Розподілу Добра та Зла). Якщо б така заборона пропонувалася з метою заохочення індивідуального спілкування з Богом всіх віруючих, це ще могло б мати якийсь сенс, хоча в будь-якому разі обмеження на поширення інформації, що не містить зла, є недобрим. Не знаю змісту "послання Бога Отця", тому не можу судити про цей текст по суті, а не з точки зору забобонного заперечення прямого спілкування людини з Богом. Втім, з точки зору Віри в Найвищу Цінність Людини ставитись до Бога як до отця, тобто, будувати свої відносини з Богом на основі сімейних звичаїв - це може бути хіба що один з перших, дитячих кроків до Бога, далеких від мудрості розуміння сутності божественного - надто очевидним є присмак стадності та матеріалізму у такому уособленні. Тому, з огляду на назву, текст цього одкровення якщо й містить божественне начало, то у сумнівній формі оманливих алегорій.

    • Yuriy2011 | 27 серпня 2011, 19:22
      Коментувати коментар

      1. Син Божий воплитився й видимо об'явився нам, для того щоб спасти людину. Це перший раз в історії людства подія, коли Бог став людиною, у всьому ставши подібний до людини (пор. Послання ап. Павла до Флп. 2,7), крім гріха! Христос встановив Церкву (пор. Євангеліє від Мт. 16, 18; Послання Ап. Павла до ЕФ. 2, 20), щоб надалі у ній перебувати, щоб через "містичне тіло Христове" могла спастися кожна людина!!! Ми маємо конкретне запевнення Спасителя, коли людина "у Нього увірує" та хреститься в ім'я Пресвятої Тройці (див. Єв. від Мт. 28, 20), та спасеться (див. Єв. від Мр. 16, 16). Тому, виходячи з того принципу, стверджуємо, що у Церкві (Боголюдській установі)спасається людина. Спілкування людини з Богом у Церкві, отже є логічним наслідком Його волі!!! 2. Автор даної статті застерігає від небезпеки!!! А з іншої сторони(якщо ви уважно чатили статтю)богослов зазначає, що"з подібними рухами треба працювати не через заборони, а навчаючи, надаючи їм відповідний духовний провід, проповідуючи їм справжнє Євангеліє і відкриваючи на глибину віри замість примітивних її замінників". б.

  • Komunikator | 26 серпня 2011, 21:05
    Коментувати коментар

    автор аргументовано доводить свою точку зору, достатньо вже маємо тих всіляких відламів з лона Церкви, а вони починаються від такого типу літератури, що продукується такими видавництвами як "Добра книжка". Годі вже йому прикриватися іменами римо-католицьких єписокпів, можливо, й деякі з них не відають, що їх імпріматура (дозіл на видання) стоять у цих "побожних" книжках. Якщо на першому місці у "Добрій книжці" стоїть потужний заробіток, то тут мови не може йти про просвіту християнського люду.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти