Актуальність Церкви, або Куди маємо рухатися?

Незважаючи на те, що на поточний момент українське православ’я викликає до себе увагу суб’єктивним, особистісним фактором – тим не менше (і навіть, тим більше) необхідно бачити в ньому стратегічні тренди. Отже, чи є динамічна складова у Церкви в наші, постмодерні і пост-християнські часи?

17 травня 2019, 08:53 | 

Про цікаві висновки щодо міжконфесійних стосунків з даних, які подає В. Мельник

Шановний Володимир Мельник, якого я особисто завжди з цікавістю читаю на РІСУ та у Фейсбук, наводить цікаву статистику кількісної наявности в Україні двох наших провідних Церков - православної та католицької і, відповідно, чотирьох юрисдикцій - ПЦУ, УПЦ(МП), УГКЦ та РКЦ. Чим це цікаво?

16 травня 2019, 20:58 | 

Чим важлива розсудливість для здобуття справедливости? Сентенції.

11 квітня 2019, 11:47 | 

Св. ВЕНЕДИКТ Нурсійський: розсудливість, довіра до свободи особистості, повага до освіти, дорадчість.

27 березня східні християни, що живуть за юліанським стилем, ушановують БЕНЕДИКТА НУРСІЙСЬКОГО. На жаль, ми, православні, церковно практично не шануємо великих світильників Заходу, ще не розділеної Церкви. Щодо Бенедикта - це дивовижно розсудливий, тверезий і зрозумілий для нас учитель і організатор.

27 березня 2019, 21:48 | 

Щастя. Чи є зв'язок між його кількістю в Україні та нашою християнськістю?

Співробітники відділу ООН з пошуку рішень для стабільного розвитку склали «рейтинґ щастя» більшости країн світу, так званий World Happiness Report 2019. Як цього і варто було чекати, Україна опинилася в нижній частині списку. Чому?

20 березня 2019, 14:01 | 

Великий піст. Як визначитися у своєму релігійному покликанні? Про типи релігійного життя

7 березня 2019, 21:46 | 

Пам'ять новомучеників як імпульс для зміни нашої церковної і суспільної свідомости.

15 лютого 2019, 00:20 | 

Як поєднуються у вірян УПЦ(МП) їхня релігійна ідентичність з ідентичністю громадян України? Історичний аналіз і сьогодення.

31 січня 2019, 09:54 | 

2018: НАСЛІДКИ РОКУ У РЕЛІГІЙНО-ПОЛІТИЧНОМУ ВИМІРІ

Що найважливіше відбувалося в Україні і навколо неї у 2018 році? - Відповідь не буде оригінальною: продовження напруженої боротьби за майбутнє країни на багатомірній шаховій дошці. Якщо мене запитають, що найважливіше відбувалося в Україні і навколо неї у 2018 році, то відповідь не буде оригінальною: продовження напруженої боротьби за майбутнє країни на багатомірній шаховій дошці, в якій фігури кількох ґатунків: ідеологічного, дипломатичного, економічного, звісно військового і , особливо зараз виразно - релігійного виміру. Якщо розглянути український простір сам по собі - маємо реалізовані на "задовільно з мінусиком" деякі державні програми, а деякі нереалізовані через неефективні методи управління та відповідні якості чиновників і політиків (і лише такими вони можуть бути у бідній країні, де маємо до того ж спровоковані ззовні агресію та зневіру). Якщо ж подивитися ззовні на напружену партію, у якій Україна є суб'єктом - побачимо такі собі гібридні шахи. При тому, що це не інтелектуальна гра, а змагання за право жити - з противником, який грає без правил, в будь-який момент перетворює шахи на "Чапаєва" і має мету: змести з дошки геть усі фігури опонента і його самого. Тому ключова подія на церковному полі - початок життя Православної Церкви в Україні - зараз більше подія релігійно-політична. Хоча, звичайно, тим, хто вважає, що найперше для релігійної спільноти - необхідність шукати для церковної спільноти життя у Христі і християнського культурного і морального змісту (так вважаю і я) та, в перспективі, проростання засіяних у наш час християнських цінностей та ідеалів - може здатися, що релігійно-політичне забарвлення цих подій значно переважає інші виміри. Але є очевидним: не ми обирали такий формат релігійної палітри. Не українські церковні лідери, і не Константинополь обрали мову ультиматумів і релігійної війни. В цьому плані релігійні фігури тої сторони - які претендують на світову першість у православ'ї! - виявилися легкими фігурками в шаховій армії Гібридовождя ;(. Фігурками, які слухняно і охоче слідують помахам його натренованих пальців наперсточника. Неприємною несподіванкою для багатьох виявилося те, що серед нашої, найправильнішої, найканонічнішої української церкви (спікери якої зараз так щиро б'ють себе в українські груди!) виявилося багато тих, які злагоджено дріботять за цими помахами пальців і обирають амплуа навіть не легких фігурок, а пішачків... При тому - найпростодушніші обирають амплуа пішакової масовки з наївною вірою, що так відстоюють Істину... (( . Поправді, єдине насправді видатне досягнення кількавікової потьомкінсько-сталінсько-сусловсько-путінської цивілізації - це здатність маніпулювати свідомістю. Тут їм немає рівних! (Ну, хіба що велика цивілізація чучхе ; ) ). Два кита цього вибору - це наріжні камені третьоримського віросповідання: 1) віра у ВИКЛЮЧНУ істинність свого сповідання православ'я, усе інше православ'я або другого ґатунку, або "розкольницьке", що робить "розкольників" у їхніх очах гидкіше, аморальніше за яких-небудь мормонів, ієговістів чи комуністів (своїх, рідних); "розкольники" для такого світогляду -гірше Іуди; і 2) СТРАХ. "Шаг вправо, шаг влево - приравнивается к (побегу) вечной гибели души". Одна із основних проявів цього страху - страх "выпасть из строя". Недайбоже мати власну незалежну думку! Ми в послушанії у старців і начальствующих "аскетів-молитвеників". Уже навіть у пострадянському православ'ї не одне покоління навчене: віддай відповідальність за себе, за свої рішення духовному авторитету! І тоді стає просто і зрозуміло, як ходити строєм. В мене серце обливалось, коли бачив, як милі, наївні люди навіть після 14-го року їздили в паломництва в Росію (деякі - на два тижні! віддавали купу грошей) і приїжджали звідти з олов'яними очима і русміровськими "речьовками". Тому й вигляд, вираз очей русміровських православних (в Росії, Україні та ще деінде) - це страх, придавленість, несвобода. А у православних (і не тільки!) християн, які обходяться без цих двох "китів" - в очах свобода, відкритість і приязнь. А з цим - шлях до християнської любові. Зрештою, додам ще два посилання на розумних українського і російського опозиційного авторів, політичну оцінку ситуації яких я поважаю. Євген Головаха: https://apostrophe.ua/ua/article/politics/elections/2018-12-29/nastroeniya-ukrainskogo-obschestva-plohie---izvestnyiy-sotsiolog/22990 Ілля Мільштейн: https://graniru.org/opinion/milshtein/m.274524.html Тим не менше - ми цей рік прожили! Віримо, що у прийдешньому буде краще ) . Отож, маємо установку: постійні, ретельні зусилля з готовністю терпіти - дають плід у свій час.Хочеться сподіватися, що політичні турбулентності (вибори одні й інші) не зможуть радикально змінити тренди руху креативної частини української спільности. З Божою поміччю ).

31 грудня 2018, 10:12 | 

ЩО ЗА ФАСАДОМ МАЙБУТНЬОЇ ОБ’ЄДНАНОЇ ЦЕРКВИ? Роздуми над інтерв’ю прот. Георгія Коваленка, або:

Роздуми над інтерв’ю протоієрея Георгія Коваленка, або: і суспільству, і церковній спільноті важливо реагувати на людей, які генерують ідеї.

12 листопада 2018, 10:40 |