Йордан, покаяння і спасенне життя в любові

20 січня 2019, 21:02 | Блоги | Блог о. Михайла Мельника | 5 |   | Код для блогу |  | 

«Покайтесь, бо наблизилось Небесне Царство», – закликав своїх одноплемінників у Юдейській пустелі св. Іван Хреститель до гідної зустрічі зі Спасителем світу.

«Покайтесь, бо Небесне Царство близько», – такими ж словами, після хрещення в Йордані і сорокаденного посту в пустелі, в Галилеї почав свою проповідь Христос.

«Покайтесь… і нехай кожний із вас охреститься в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів ваших, і ви приймете дар Святого Духа. Для вас ця обітниця і для дітей ваших та й для всіх тих, що далеко, скільки б їх покликав Господь, наш Бог», – закликав у своїй першій проповіді юдеїв та всіх мешканців Єрусалиму св. ап. Петро.

Отже, покаяння – це умова і дорога до Небесного Царства. І починається вона з усвідомлення і визнання своєї зіпсованої гріхом природи, зі сповідання своїх гріхів і омиття їх у водах Хрещення, отриманні дарів Святого Духа, в правильному і мудрому їх використанні, тобто у здобутті і примноженні спасенних плодів. І це, воістину, буде духовне життя, до якого закликає всіх Слово Боже. Так, св. ап. Павло у своєму листі до єфесян, немов у Заповіді, закликає: «Наповняйтесь Духом».

А найкращим прикладом життя в Святому Дусі, звичайно, є перша християнська громада в Єрусалимі. Після отримання дарів Святого Духа, як написано в книзі «Діяння апостолів», «вони постійно перебували в апостольській науці та спільноті, на ламанні хліба та в молитвах… Всі віруючі були вкупі й мали все спільним. Вони продавали свої маєтки та достатки й роздавали їх усім, як кому чого треба було». Так, це були взаємовідносини, в основі яких була щира любов. Власне, до такого життя і закликав своїх послідовників Господь.

У своєму листі до коринтян св. Павло пише про духовні дари – харизми Святого Духа. Вони різні, але всі однаково важливі та необхідні для добра Церкви, яка є містичним тілом Ісуса Христа. Як в людському тілі, так і в Церкві, всі члени однаково важливі та необхідні, незалежно від їхніх функцій, бо ж усі діють заради однієї спільної мети. Тому ніхто не може бути без почуттів, байдужим до інших, а всі взаємно щиро вболівають і переживають один за одного. Господь сам вибрав і поставив одних апостолами, інших – пророками, ще інших учителями, даючи їм різні дари: чудес, зцілень, управлінь, говорити різними мовами. Та є ще інші, більші, важливіші і найцінніші дари, про які закликає великий Вчитель народів пильно дбати. І це – важливіша дорога – дорога любові. Вона вища за ангельську красномовність, за неперевершений дар прозорливості, за володіння всіма знаннями і відання всіма тайнами, за найбільшу віру і жертовність. Ось як про це написав у вищезгаданому листі великий Апостол: «Якби я говорив мовами людськими й ангельськими, але не мав любові, я був би немов мідь бреняча або кимвал звучний. Якби я мав дар пророцтва і відав усі тайни й усе знання, і якби я мав усю віру, щоб і гори переставляти, але не мав любові, я був би – ніщо. І якби я роздав бідним усе, що маю, та якби віддав моє тіло на спалення, але не мав любові, то я не мав би жодної користі».

Так, любов – це природа самого Творця. А жити і діяти в цьому найкращому почутті – це бути в самому Бозі. З любові Бог створив цей світ і людину, як об’єкт, на який зливає свою любов. З любові Він послав у світ свого Єдинородного Сина, щоб врятувати людство після гріхопадіння. Три роки Христос вчив і закликав усіх до цього найкращого почуття, а вкінці найбільшою мірою засвідчив його своєю жертовною смертю на хресті. Та після Воскресіння і Вознесіння сповнилася Його обіцянка – у світ прийшов інший Утішитель – Дух Святий. Він, у єдності з Отцем і Сином, і завершить земну історію людства.

А поки ми ще в дорозі, розважмо, чи це дорога любові, на яку нас кличе Христос і веде Святий Дух? Христос сказав: «Я – дорога…». Він, у нашому людському тілі, пройшов її до кінця. Він її освітив і понині освічує всім. І той, хто йтиме нею, ніколи не попаде в пітьму. Та необхідно чесно і відкрито визнати, що світ сьогодні відвернувся від цієї дороги. А куди ж, як не в погибель, інші дороги приведуть його..? Але, на превеликий жаль, і Церкви сьогодні йдуть в ногу зі світом. Тому треба чесно визнати перемогу матеріалізму над духовністю, бо ж добробут, комфорт і споживацькі інтереси стали найважливішими і для християн.

Усвідомлюючи це, Папа Римський Бенедикт ХVI ще в жовтні 2012  року  проголосив Рік віри, назвавши його «Двері віри». Він з болем говорив про «глибоку кризу віри, котра вразила багатьох людей» навіть в Церкві і закликав до «Нової євангелізації для передавання християнської віри». Та, оскільки віру найкраще засвідчує любов, то можна говорити про глибоку кризу любові у світі та в Церкві. Папа говорив, що «віра зростає, якщо її переживають як досвід отриманої любові і якщо передають як досвід благодаті й радості».

Ще гостріше говорив на теми віри Папа Франциск. Під час однієї з відправ у каплиці св. Марти він різко застерігав від спокуси тріумфу, «до якої не були стійкі навіть апостоли… Господь вчить нас, що в житті не все є магічне, що тріумфалізм не є християнським (…). Нехай Господь позбавить нас від тріумфальних фантазій».

Але ж у нас кожне святкування і велика подія – це тріумф (Але хіба віри? Скоріше всього, обряду.), про що можемо дізнатися з церковних ЗМІ. А може в нас немає кризи віри і моралі? Очевидно, що ні, якщо про це не говоримо. А чому? То ж, застерігаючи від байдужості та мовчання на виклики часу і проблеми всередині Церкви, Папа у зверненні до аргентинських єпископів констатував: «Типовими хворобами Церкви є закритість у собі, вдивляння у себе, зосередженість на своїх проблемах (…). Це вид нарцисизму, який веде нас до духовної секуляризації, зсублімованого клерикалізму, а отже, не дозволяє нам досвідчити солодкої і зміцнюючої радості голошення Євангелії». У тому ж листі Папа Франциск закликав: «Нехай Господь звільнить нас від бажання робити собі макіяж з нашого єпископства через зовнішній блиск секуляризму, грошей і «клерикалізму на продаж».

А через кілька днів він знову різко сказав: «І в християнських громадах є кар’єристи, вони роблять вигляд, що увійшли до неї, але це злодії і розбійники, які крадуть Ісусову славу», –  і додав, що вони шукають «вигоди для себе». І, без жодного сумніву, знаходять, бо дорога осягання та здобуття земних матеріальних цінностей легка і широка. Вона дозволяє використовувати всі засоби зла, а вони на цій дорозі дуже допомагають.

А прагнення Папи «бідної Церкви для бідних»  так і досі не знайшли широкого обговорення в церковних ЗМІ. А чому? Бо ж  Понтифік   є Верховним Вчителем, науки, настанови і заклики  Якого і є обов’язковими до виконання для всіх священнослужителів і вірних Христової Церкви?

А хто в основному ходив за Христом і чому?

Всі ми знаємо, що найбільше потрібно багатіти Богом, бо тільки це багатство дає непроминаюче щастя. А бути християнином у XXI столітті – не означає йти в ногу з часом світу, який лежить у злі. Адже дехто вважає, що для того, аби не виглядати відсталим, потрібно сповідувати «нові» прогресивні ідеї лібералізму, які закликають до такої «моделі поведінки», «альтернативної моделі поведінки», політкоректності, толерантності, коли визнається і дозволяється всім право «свободи», хоч вона не визнає, а заперечує і відкидає такі поняття, як зло і гріх. А це дорога до всіх криз, до руйнації, до пекла. І чи не йдемо ми нею?

Покаятися, переродитися, отримати дари Святого Духа і принести щедрі плоди любові – ось спасенна дорога для всіх. І тільки на ній може знайти правдиве вічне щастя кожна людина, нація, народ та й усе людство.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
5коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • igorshevchuk | 23 січня 2019, 19:01
    Коментувати коментар

    «віра зростає, якщо її переживають як досвід отриманої любові і якщо передають як досвід благодаті й радості» ( Папа Римський Бенедикт ХVI) Але: більш забезпечені – менш чутливі до справжніх речей... Яке має буть серце Поема Найтаємничішій і найсильнішій і найулюбленішій натхненниці Божій Матері Марії в тремтінні присвячується 1 Це стою не бути горю вертикаль небес виборюю! се – трима всіх вим’я неба це бо видко – вим’я неба і тримаю неба дійки я – дою! а не говорю... сильна музика як війни наростають раз – присвяту зняв з стихійного* два! – Бетховена і дух спокійний!.. три – і Перша вже краса – є раз – спаса мене Марія – та безліч раз! два – з’яви сил Її й час неспокійний плаче і любов Її розширенню можливостей духом спокійних й прахом покійних!.. се – трима все вим’я Неба! все бо видко – вим’я Неба! для останньої надії се – тримаю неба дійки: я дою – не сплю і не говорю 2 яке має буть серце які мають бути слова не зна того світ! главизна у нім – булава яке має буть серце? які мають бути слова? якими любити якими співати і жити а Ти не прийшла лиш любов прилетіла знайшла… найшла вибухати не хочеться спати!!! не хочеться їсти ні щось пам’ятати нічого! злітати!! співати? щоб я – не осліп? цей світ – тільки кліп!.. яке має буть серце?.. які мають бути слова?.. цей світ – і поникне трава агов, де віки? це усе – не пам’ятаю але – навпаки… які мають бути слова? як у Тобі мною люблене Серце?? залишитися жити? Ов-ва!!! 3 що ви говорите – як йду небесне молоко налляти?? в Баха вмерла жінка – і світ став зірчатим Бах не був гірчастим Бах не став гірчатим! тільки тло потріскувало! ледь світ став тріщати – ви мене не знаєте, мої майбутні адресати, і ви Її не знаєте, Її майбутні адресати... 4 наші пасати – я народжений вдихати й видихати ви – Її ще несподівано й писатимене!.. а ви думаєте – це я йду надути ви такі стрімкі на коліщатках що ви зможете в авто вміщати? – мені нікуди – у світ цей видихати!! аж зачне на вітрі – витряхати на вітрі витряхати ну це ж не природній геній свята Божа Матір так і випадкове в ловах – що лови? що – які і патли? несподівано ви – станете писати 5 як антихристові ви чи ви не діждетеся лопати це ж бо геній – так, природа природам – всихати... лижуть язики світлющі лижуть язики – огненнії – ось це Божа Мати! ви, що як загуслі біля пені – може в пені в слинах проходоних і скажених, що цей наносний природний геній! після Матері? ще писатимуть? і –? 6 постороньтеся, віків рекрути, – дайте мені – продихнути!! дайте мені сонце – пряжить від вас залишились тільки пряжки... волонтери ви в віках? межа остання бо життя вже не життя – а – виживання... не хапужтеся, підкнутні, воля хоче вам дихнути – дайте волі продихнути!! 7 музи мовчать? ви вже хочете мовчати? ну, війна? – війна – не Божа Матір Вона – Огонь!!! гарматам дула завязати... хто ти, світе? що ти никнеш? що ти свиснеш? і ти це – наставиш у Лице, святій Божій Матері? це Любов!!! – Її не зможуть замовчати... 8 дак сильна музика – сильні й слова! І – нявкаєте? І я немов душі на муку? Немов Христос Петрові – руку! Й – світло з Небес! І – ожива. 22.12.2018, 24.12.2018, ранок, Київ * дехто Наполеон

  • igorshevchuk | 23 січня 2019, 16:36
    Коментувати коментар

    «віра зростає, якщо її переживають як досвід отриманої любові і якщо передають як досвід благодаті й радості». Це мої друзі-митці і молильники творять, це мають і всі робити. Це треба робити і робити. ...кажете, а чого не робите? - Спаситель запитував людей.

  • velovs@ukr.net | 21 січня 2019, 12:17
    Коментувати коментар

    "І коли Він сів на горі Оливній, Його учні приступили до Нього на самоті й запитували: "Скажи нам, коли це буде і який буде знак Твого [другого] приходу й кінця світу?"" ---- І на що - серед багато чого іншого - Ісус, зокрема, відповів так: "Через те, що [в тому часі неймовірно масштабно] розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне." (Мт.24:3,12). ------------- Причому, ця заувага Спасителя стосувалася не стільки невіруючих людей цього світу, скільки саме ХРИСТИЯН! ----- Й от ми - ясно й наочно - спостерігаємо і досвідчуємо якраз цей час - поміж різного й усілякого іншого, вказанного й наголошенного Ісусом, - надзвичайного "розбуяння беззаконняя" і "охолодження любові": і саме у багатьох християн. Тобто добу невблаганного наближення Його Другого приходу! ------------ Водночас Христос наголосив на тому, що - поряд з усім тим - "і ця Євангелія Царства буде проповідуватись по всьому світі, на свідоцтво всім народам. І тоді прийде кінець." (Мт.24:14). ---- А це, по суті, про всесвітню "нову євангелізацію", що наразі розпочинається і здійснюється Христовою Церквою. І, головним чином, великими й благодатними місійно-душпастирськими зусиллями і служінням якраз християн західних традицій - католиками і протестантами...

    • velovs@ukr.net | 21 січня 2019, 14:03
      Коментувати коментар

      А от однією і, мабуть, з головних і дуже важливих тих "ознак", що свідчать про наближення "кінця віку" (і про що вельми часто забувають!), є ось що. Ісус, зокрема, таке спророкував, що незабаром велике число Його співвітчизників "поляжуть від гострого меча, і [решта] відведені будуть у полон поміж усі народи; і Єрусалим буде потоптаний язичниками, аж доки не скінчаться часи язичників" (Лк.21:24). -------------- І це саме той час "часткового", як його назвав св. апостол Павло, "засліплення [більшості] Ізраїля", тобто "доки [до Божого спасіння остаточно] не ввійде повна кількість язичників; таким чином увесь Ізраїль спасеться..." (Рим.11:11,25,26). --------------- І як каже й наголошує Господь, "бо ось, у ті дні й у той час, коли Я поверну полон Іуди і Єрусалима, Я зберу всі народи, і приведу їх у долину Іосафата, і там учиню над ними суд..." (Іоїл 3:1,2). ---- Й таким чином "настане [Мій судний] день Господній, великий і страшний. І буде: хто [вчасно та у щирому покаянні, смиренні і наверненні] прикличе ім'я Господнє [Ісуса Христа], спасеться." І саме в правдивій - натхненній і провадженій Святим Духом - Церкві Божій і "буде спасіння, як [про це] сказав Господь." (Іоїл 2:31,32). ----------------- Й от, судячи з усього, ми якраз і переживаємо й досвідчуємо цей - уже, дуже схоже, ЗАВЕРШАЛЬНИЙ (есхатологічний) період Історії спасіння людського роду. Коли - з фактом повернення вибраного народу в Єрусалим та, загалом, Обіцяну Святу Землю - наближається "закінчення часів язичників" (їхнього остаточного спасіння), а також і "спасіння всього Ізраїля". ---- Ну і після чого - в контексті Другого пришестя Ісуса Христа - і має настати й відбутися той Його Страшний суд: "над усіма народами"...

    • velovs@ukr.net | 21 січня 2019, 14:10
      Коментувати коментар

      Р. S. Крім того, ще є чимало й інших - вагомих і серйозних підстав (у т. ч. і певних часових меж) вважати якраз нашу - сучасну історичну добу часом апокаліптичного завершення всесвітньої Історії спасіння...

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти