Мала  честь народитися у родині великого сина України, патріота своєї землі, автора гімну «Легендарна УПА» – Мирона Мастикаша, якого вже немає серед нас. Вчора перегортала його збірку поезій  під назвою «Пісні боротьби» і була приголомшена: як грім з ясного неба… вірш датований червнем 1993 року, присвячений  «Донецьким сепаратистам».  

Пройшли роки, а змінилися лише фамілії «московських горе-політиків, та й то не всіх. Не змінилася лише суть тієї «безпаспортної нації кріпаків нужденних».

Не буду більше нічого говорити, просто прочитайте.

«Донецьким сепаратистам»

Гей, ви, манкурти без племені й роду,

Покидьки націй, духовні раби!

Хочете мати «донбаську свободу»?

Будете мати жебрацькі торби!

Хочете мати «прозорі кодони»,

«Красноє знамя», «смірновську модель»,

Мафії владу, «тайожні закони?

Знайте: в безодню веде ваш тунель!

Хочете мати «державу Артьома»,

Комуністичний створити в ній «рай»?

Гей, схаменіться, бо доля Содома

Може спіткати безбожний ваш край!

З діда і прадіда ви, яничари,

Діяли лиш за наказом Кремля:

Сіяли розбрат, ненависть і  чвари.

Як вас, проклятих, ще носить земля?!

Мову співучу вкраїнську забули,

Нищили школи, «Просвіту», церкви….

Душі зчерствіли під шаром намули

Зрад ваших, коні троянські Москви.

Весь ваш світогляд – комуно-московський

(Принципи фурії Ніни тверді).

Блазень Руцкой і фашист Жиріновський –

Ваші кумири, духовні вожді.

Досі ще розуму вас не навчили

Лєнін і Сталін, червоний терор,

Голодомори і братські могили,

Душ, інтелекту нечуваний мор.

В душах зманкручених вашої зграї

Будить наш Тризуб звірячий оскал,

Лють синьо-жовний прапор викликає,

Гімн «Ще не вмерла…. » кидає вас в шал.

Знайте: настане пора – і до тями

Прийде віками манкурчений рід

І шахтарі, збаламучені вами,

Більше не йтимуть за вами услід!

Згодом оцінять в Донецькому краю

Ваші фальшиві слова і діла.

Хай московити  і мафія знають:

Не воскресить їм «імперії зла»!

Червень 1993 р.