...вірую у воскресіння тіла...

Реколекції - день третій і останній

"Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував"

співають в тропарі Пасхи на візантійській Літургії.

Воскресіння становить для християн фундамент віри, без якого вона була б марна та смішна, а ми — жалюгідні, як казав апостол Павло. Одночасно ми не можемо забувати, що Воскресіння Христа становить одне ціле з Його Страстями і смертю, ці факти неможливо відокремити. Без Страстей стає непотрібним знак Воскресіння, який в свою чергу надає сенс стражданню Ісуса, стає найважливішим в історії хеппі-ендом несамовитої драми про любов, що його не перевершив Шекспір ані Голлівуд.

Воскресіння Христове становить центр нашої віри. Деякі дослідники Святого Письма вважають, що Євангелії постали перед усім задля переказу саме цього акту нашого спасіння. Цікавий факт: в Євангелії від Марка опис Страстей, смерті і Воскресіння Ісуса займає майже ¼ від цілого тексту.

Переломний третій день

Цікавою є також символіка Воскресіння нашого Господа на третій день. Чому на третій, а не на п'ятий, або за місяць чи за мить?

В переконанні народів, що населяли терени Палестини, остаточно можна було ствердити згін лишень на третій день, коли на обличчі проступали видимі зміни, а труп починав виділяти виразний неприємний запах. Власне тому Ісус зволікає з приходом до дому Лазаря та з'являється там аж на четвертий день після його смерті, коли вже всі згідні, що Лазар помер. “Господи, вже смердить, бо є чотириденним,” - стверджує згін брата Марта. В цей спосіб Ісус показав людям, що має безсумнівну владу воскресіння померлих.

В Біблії знайдемо ще багато місць, де Господь чинить щось особливе, незвичайне саме третього дня. Авраам на третій день приходить із своїм єдинородним сином Ісааком на місце, де має принести його в пожертву і де пізнає ласкавість Бога, що заховає життя хлопчика. Йосиф на третій день звільняє своїх братів з в'язниці в Єгипті, щоби відкритися перед ними. Пророк Осія заповідає відродження Божого Народу з утиску третього дня. Є ще багато інших подібних прикладів. Усі вони містять події, які проголошують Боже спасіння та змінюють хід історії. Після них вже ніщо не буде таке саме.

Криївка в Гетсеманському саді

Поміж ними є дві події, що тісно пов'язані із Воскресінням Христа на третій день.

Сам Ісус згадує про знак Йони. Йона був пророком, що втікав від дорученої йому Богом місії навернення мешканців Нініви: застереження їх перед гнівом Господнім. Ось так виглядала внутрішня боротьба людини: з одної сторони місія від Бога і прохання довіритися Богу, з іншої — її власні життєві плани, її недовірливість і страх перед незнаним. Ця втеча закінчилась викиненням Йони за борт, у хвилі штормового моря, а зробили це його друзі по нещастю. Це мало бути чимось на кшталт вблагального жертвоприношення. Христа також розпинають ті, що пливуть із Ним “на одній посудині” по бурхливих хвилях цього життя, його брати по крові й тілу, тобто люди.

Але виконання вироку смерті Йони так насправді його не вбило. За Божим розпорядженням його ковтає велика риба, що допливає саме в околиці Нініви. Цікавинка: першим символом християнства також стала риба. Грецькою це слово становило акронім ім'я Ісуса і трьох Його найважливіших титулів: ΙΧΘΥΣ (IChThIS) – Iesus Christos Theu Hios Soter (Ісус Христос <Месія, Помазаник> Божий Син Спаситель). Таким чином Йона провів час своєї внутрішньої зміни в “прихованому місці”, мертвий для усіх, що його знали за життя, набираючи нових духових рис в лоні риби, як дитина формується в лоні матері в очікуванні приходу на світ. В цьому укритті було доконано внутрішньої зміни пророка.

Христос так само провів час після своєї смерті в укритті. Його Тіло було замкнено в гробі, що в ті часи традиційно становив штучне або натуральне заглиблення в скелі, щільно замкнене відповідно великим каменем, а Його душа зійшла до глибин Безодні, про що ми розмовляли вчора. Він був для всіх померлим: солдати для більшої певності пробили списом Його Серце і побачили Кров і воду, а радше рідину, яка збирається в одній із серцевих комірчин після припинення серцевої діяльності. З хвилею поховання Тіла Ісуса у гробі, Він був укритий в лоні землі від поглядів людей.

Третього дня риба видала оновленого Йону на цей світ. Він став знаком, свідоцтвом від Бога для мешканців Нініви. Завдяки його появі в місті мешканці навернулись, тобто прийняли дану їм пропозицію порятунку, прийняли спасіння. Ще більшій ефект мав вихід Христа з гробу. Його переміна полягала у способі існування. Тіло заховало сліди Страстей (а такі рани, як відкрите Серце, несумісні з утриманням життя), але все ж таки мало чудовий вигляд і було напрочуд реальне: учні не відразу могли Його впізнати, а з невіри доторкались Його власними руками і бачили на власні очі, як Він їсть і п'є в їх присутності. Воскреслий Христос став знаком, щоб усі мали змогу повірити: Він переміг смерть і заплатив ціну за наші гріхи, даючи нам спасіння.

З життя Будинку по вул. Космічній

Ще одною важливою подією є... сотворіння світу! На перший погляд, важко помітити якусь подібність. І все ж таки, символічний біблійний опис народження нашого світу збудовано саме на триденній схемі.

В перші три дні Господь створює матерію — триває будівництво і меблювання. Наступні три дні Творець присвячує створенню різноманітності життя — заселяє новий дім мешканцями. Сьомий день стає днем святкування і відпочинку, підкреслює радість Господа з доконаної справи — тобто, новосілля. Натомість три дні, що містять Страсті, смерть і Воскресіння Христа, становлять останні три дні, коли Бог направляє Творіння і надає йому перспективу вічності — тобто захищає мешканців перед виселенням та виконує капітальний ремонт. Таким чином, три дні Ісуса становлять Нове Творіння.

Щоб побачити зблизька це гарне порівняння, можемо зробити коротку зведену таблицю.

Першого дня Господь змагався: створює світло і відділяє його від темряви / створює початок життя / страждає на хресті і помирає, перемагаючи гріх і смерть.

Другого дня звершується укрита зміна: створення тверді небесної, тобто матерії, з якої починає формуватись всесвіт, космос / створення усіх живих істот — Дарвін називав цей етап еволюційною революцією, переходом від флори до фауни / а також зішестя Христа до пекла, звідки Він забирає смерті воєнну здобич, людські душі, і випроваджує їх до слави Неба.

А третього дня слава Господня являється усьому сущому в великому сяйві: Бог формує землю і світила на тверді небесній — Сонце й зірки, встановлюючи порядок і гармонію всесвіту / Господь своїм подихом покликав до життя вінок творіння — людину / Великоднім ранком Христос виходить з гробу, провіщаючи щасливу зміну наприкінці часів та являючи людям на землі спасіння. Це — спосіб Бога, щоб надати свіжості усьому, що людина, здавалося б, безповоротно знищила і розтоптала.

Велике прання

В цьому світлі стає зрозумілим, що чекає після смерті звичайних людей, які грішать, але каються та кличуть до Божого милосердя і пробитого на хресті Серця Ісуса, що залишилось відкритим також після переміни Його воскреслого Тіла. На них чекає велике прання. Згадане надання свіжості.

Спадкова нерухомість в небесному мегаполісі

Так, Бог пробачає грішникові, що кається, і викреслює його гріх. Але залишаються наслідки. Як довкола цієї людини, так і всередині неї. Залишаються рубці й синці, які зрештою сама собі і заробила. В фільмі “Патріот” головний герой, учасник голосування конгресу свого штату в справі приєднання до війни за незалежність англійських колоній в Америці від Британії, каже такі слова: “Пам'ятайте, ця війна пройде на ваших полях та під вікнами ваших домівок. Її побачать на власні очі ваші діти. Тоді помре невинність”.

Невинність — це унікальний стан, її не можна повернути після втрати. А тільки невинні душі увійдуть до Неба, до повного життя разом із Богом, в одній реальності. Бо ніщо нечисте не має такої сили, просто неспроможне там дістатись.

Звісно, бувають такі чисті душі, які святістю свого життя легко самі знаходять дорогу до свого Творця після смерті. Це ті, які, як і усі інші, дістали у спадок квартиру в найгарнішому місті світу, яким є Небесний Єрусалим, великий мегаполіс наповнений по вінця бурхливим життям. Але вони, на відміну від інших, пильнували ключі від тої квартири та мапи проїзду як зірницю ока. Вони не загубили дороги ані ключів, не зважаючи на різні пригоди на шляху, як це зробили душі в Чистилищі. Тим паче не викинули ті ключі на узбіччя або не пішли свідомо в іншу сторону, як душі, що відмовились від спасіння.

Але що ж коїться з тими, котрим рани гріха не дозволяють дійти туди, де провадить їх любов?

Чого тільки не стерпиш задля любові

Католицька наука говорить про Чистилище, як про тимчасовий стан душ померлих, що прийняли спасіння, тобто запрошення Бога на вічний бал життя на Небесах. Отці Церкви найчастіше кажуть про покуту, тобто страждання, що очищають, допомагають ушляхетнити свою любов, яку було втоптано в бруд. Дзеркало любові, яким є небесний суд, допомагає побачити свої недосконалості. Така душа ще не може дістатись до Бога, хоча вона того і прагне. І це становить джерело її страждання.

Але, на відміну від душ, котрі добровільно вибрали засудження, ці душі спромоглися на смиренне прохання пробачення і довірились Божій допомозі. Можна сказати, що вони погодились на операцію по усуненню рубців і шрамів. Вони віддали свої смокінги та вечірні сукні до пральні, щоб можна було увійти на бал.

Їм можна допомогти: своєю молитвою, покутою, пожертвою за них свого страждання. Адже ці душі також збавлені. А після усіх лікувальних процедур та терапії, вони також приєднаються до святих. З радістю займуть свої місця в Місті Бога в очікуванні на кінець часів, щоб мати змогу з'єднатися із своїм переміненим та славним воскреслим тілом.

Це люди, котрим Христос своєю смертю і Воскресінням дав шанс, подібний до шансу Шеолу, про який ми розмовляли вчора. Його Воскресіння становить їх радісну надію.

Аукціон для фанатів Ісуса

Люди звикли зберігати пам'ять про важливі події та визначні постаті не тільки в оповіданнях та історичному описі, але і збираючи по них пам'ятки, переховуючи їх у музеях та приватних колекціях. Фанати померлих королів шоу-бізнесу, таких як Елвіс Преслі або Майкл Джексон, готові платити мільйони на аукціонах за гітару чи капелюха свого ідола. Вдова також громадить після смерті чоловіка його особисті речі. А ми вертаючись з далекої подорожі привозимо із собою щось, що пригадуватиме нам місце, що ми його відвідали. Навіть детективи шукають якісь матеріальні докази, як-от відбитки пальців, щоб відтворити перебіг подій.

А чи Ісус залишив нам якісь матеріальні пам'ятки свого Воскресіння? Щось, завдяки чому ми мали б змогу зрозуміти, як відбулася ця переміна мертвого Тіла Христа в Тіло прославлене. Минуло вже дві тисячі років, та все ж здається, що одна така пам'ятка залишилася нам на свідоцтво, згідне із свідоцтвом апостолів та євангелістів. Це Туринська Плащаниця.

Нічний знімок з укритого місця

Це полотно, в яке загорнули Тіло Христа, після Його Воскресіння дбайливо зберігали, а в часі хрестових походів привезли в Європу, де після кількох сторіч забуття воно знову віднайшлося в Турині в ХІХ ст. В 1898 році його вперше сфотографували. Саме тоді, на негативі, проявилось те, чого не було видно раніше — дуже детальний відбиток завинутого у Плащаницю Чоловіка, чий вигляд, як і аналіз віку полотна, підтвердив аутентичність реліквії. Незважаючи на безліч досліджень, науковці і досі не можуть зрозуміти, як цей відбиток з'явився на полотні, ані в який саме спосіб відбулося Воскресіння.

Згідно апостольського передання, Христос вийшов із гробу на світанку. Незбагненна зміна відбулася в укритті, немов оточуючи таємницею свою святість. “Справді блаженна ніч, ти єдина була гідною пізнати час і годину, коли Христос знову піднявся з аду,” - співаємо в древньому пасхальному гимні Exsultet.

Крадіжка в кінці світу?

Воскресіння Христа становить для нас надію і нашого воскресіння. “Тепер же Христос встав з мертвих, первісток мертвих (...) Бо так як в Адамі всі вмирають, так само і в Христі всі оживуть,” - пише апостол Павло до коринтян.

Це все здається сьогодні дещо нереальним, чимось, що важко собі уявити. Прогрес озброїв нас розумінням багатьох біологічних процесів, ми вповні здаємо собі справу з того, що після розкладу тіла або його кремації, небагато з нього залишиться. Про воскресіння якого тіла тоді ми говоримо?

Тому чи не буде більш розсудливою концепція вічного життя самої душі або реінкарнація, втілення цієї душі в якесь зовсім нове тіло без минулого? Грубо кажучи: що тут має воскреснути? А що ж із порохом розвіяним над морем або з реліквіями, що є рештками тіла того чи іншого святого, розділеними і вивезеними до різних церков, іноді на різних континентах?

Отже, Христос своїм прикладом, як Перший, що встав із мертвих, показує вірність Бога до людини. Бог створив людину, дав їй душу й тіло зв'язані між собою. Смерть розділила їх, але Ісус переміг смерть. Він не дозволить наприкінці цього світу вкрасти у людини її власність, викинути тіло на смітник як непотрібну зіпсуту іграшку, знищити його. Прославлене Тіло воскреслого Христа було таким самим, мало рани Страстей, реальним, та все ж уже не обмеженим правами фізики і часу. Ісус з'являється де хоче, навіть якщо двері зачинено, і коли хоче, Він долає великі відстані в незначному часі та з'являється і зникає з поля зору учнів.

Усі воскреснуть у власному тілі, але вже переміненому, прославленому, як каже про нього апостол Павло, відновленому. Якщо вже Господь відновить цілий всесвіт, виправляючи та лікуючи його вади і рани, змінюючи його на нове небо і нову землю, то чи Він не порадить собі з тілом людини?

Секрет для маленької компанії

Але як це станеться? Цього ми не знаємо і, певно, тепер не дізнаємося. Речі, які виходять поза права фізики, просто не піддаються опису за допомогою наукових понять. Апостол Павло так це коментує: “Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть? Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре. І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого”.

Це — певна Таємниця. В глибшому сенсі, ніж звичайний секрет, що його знає лише Бог та кілька вибраних, які багатозначно підморгують один до одного та дають нам відчути, що знають щось, чого ми не знаємо. Це Таємниця такого ж рівня, як спосіб зміни звиклого хліба в правдиве Тіло Христа, хоча на око і на смак він залишається хлібом. Це Таємниця, над якою не конче розважати, яка діє без огляду на те, чи ми її розуміємо, в яку треба просто повірити, довіритись Богу. Ісус питає Марту, що оплакує смерть свого брата Лазаря: “Я є воскресення і життя, чи віриш ти в це?” Нічого більше.

Ти — свідок перед ангелами і людьми

В перший день ми говорили про те, що Церква, замість молитися за порятунок цього світу від знищення, з усіх сил молиться про прихід “кінця часів” та наближення Апокаліпсису. Волає: “Марана та!” із спрагою та радістю. Цю “дивну” поведінку можна зауважити і в святкуванні Церквою Воскресіння.

„Ви були з Ним поховані у хрищенні, у Ньому ви й разом воскресли через віру в силу Бога, що Він з мертвих Його воскресив (...) Отож, коли ви воскресли з Христом, то шукайте того, що вгорі, де сидить Христос по Божій правиці,” - читаємо в посланні до Колосян. Бути християнином — це бути свідком смерті і Воскресіння Христа.

Ця подія впроваджує нас вже тут, на землі, у вічну Літургію на Небі, перед троном Бога. З перших віків християнства Церква підкреслює, що в часі Служби Божої навіть в малій та убогій церквиці в Літургії разом із вірними та священиком беруть участь безліч ангелів та архангелів, усі спасенні душі та сам Христос. Це як передсмак Небес, як сильний і виразний аромат свіжої кави, який пробуджує із сну навіть у сусідній кімнаті. Це знак, що пригадує нам, до чого ми всі є покликані.

Ці три дні наших роздумів підсумую словами святого Франциска Сальського: “Час пошуку Бога — життя. Час віднаходження Бога — смерть. Час посідання Бога — вічність”.

Подивитись попередні тексти можна тут: день перший, день другий