Дивлячись на ситуацію у нашій Батьківщині та аналізуючи позиції різних Церков, православних, греко- та римо-католиків, а також протестантських спільнот в Україні, дуже потішає моє серце те, що страждання українського народу пробуджують у нас ще більшу любов, громадянську та християнську свідомість. Серед всіх цих випробувань я бачу величезне переживання та любов до України, яка, насамперед, виражається в постійній молитві за припинення війни та за навернення всіх нас. 

Сьогодні на Сході України гинуть наші хлопці, серед них є і католики обох обрядів, православні, протестанти та представники інших релігій чи просто нерелігійні люди. Але всіх нас об’єднує любов і жертовність, бо той, хто йде на фронт як солдат чи як волонтер, вже тим служить своєму народові, жертвує заради щасливого майбутнього нашої держави. Війна на Сході ше більше об’єднує нас в молитві до Бога та у любові до нашої держави.

Серед капеланів, які служать нашим бійцям, є і римо-католики, які добровільно присвятили себе цьому шляхетному служінню. У наших парафіях постійно збирають продукти та кошти для воїнів, і через волонтаріат народ передає допомогу тим, хто захищає нашу Україну. І я щасливий, що такі люди є серед нашого духовенства, парафіян та жителів рідного для мене Запоріжжя. Пам’ятаємо про наших героїв та висловлюємо готовність в наших церквах боротися проти темних сил молитвою, яка завжди перемагає.

Хочу зазначити як єпископ Римо-католицької Церкви, що в кожній парафії в Україні, починаючи від Закарпаття через Львів, Київ, і закінчуючи на Донбасі, іде щоденна велика справа, яку ми в церквах називаємо захистом нашої держави -.це постійна молитва і жертовність для тих, хто нас захищає.

Тому не варто сьогодні вести порівняння, яка конфесія більше любить Україну, бо всі ми, хто живе і служить в Україні, переживаємо, всі молимося дуже ревно, щоби Україна вистояла в цей важкий час, і щоби ми могли бути у майбутньому свідками великого процвітання нашої держави, яка зараз страждає, але після страждання і темної ночі приходить ранок воскресіння та слави. 

Знаю особисто всіх владик нашої римо-католицької конференції єпископів, і спостерігаю, як з великою любов’ю і переживанням вони стежать за тим, що діється на Сході, постійно питають мене про те, що відбувається на теренах нашої Харківсько-Запорізької дієцезії, яка охоплена війною. Починаючи від голови конференції єпископів Архиєпископа Мечислава Мокшицького та представника Папи Франциска в Україні, Апостольського Нунція Клаудіо Ґуджеротті, закінчуючи двома новопризначеними владиками-номінантами Віталієм та Едвардом, всі єпископи цілим серцем віддані справі України. І я переконаний, що кожен із них, якщо би була така потреба, готовий віддати життя за Україну. 

Хочу також додати, що сьогодні у світі найбільшим авторитетом, який регулярно згадує на світовому рівні про Україну і її страждання, є Святіший Отець Франциск. Неодноразово під час аудієнцій чи молитов, які транслюють на весь світ, Папа підкреслює, як сильно він любить Україну, наш народ і як переживає за нас. Про це ж саме свідчить і його великий дар - гуманітарна Акція “Папа для України”, яка стала особливим знаком турботи Католицької Церкви про Україну. 

Нехай Небесний Отець через Діву Марію дасть нам мир, щоби ми, люблячи одне одного, дочекалися нових часів, коли Україна буде переживати велике піднесення та розквіт. Тому нехай буде в Україні слава Богові.