ГОЛОС ПРОРОКА УКРАЇНИ

12 серпня 2016, 13:57 | Блоги | Блог о. Ігоря Пелехатого | 3 |   | Код для блогу |  | 

«Я мав намір мою працю про «Два царства», написану ще перед другою світовою війною, закінчити на Четвертій Части. Коли однак в часі другої світової війни накинено нам обрядову реформу, для нас шкідливу і небезпечну, я був спонуканий написати П’яту Часть про Митрополита Андрея Шептицького, котрого діяльність уважав як діяльність під впливом міра (світу – Ред.) навіть без його свідомости, рівнож як доказ, що можна бути під впливом міра, а при тім вірити, що приноситься службу Господеві. Рівнож я набрав переконання, що діяльність Митрополита спричинить остаточно як не руїну нашої Церкви, то в кождім разі викличе хаос, замішання і дезорієнтацію, тому я не міг мовчати і відважився піддати аналізі діяльність Митрополита, щоби вказати на джерело і обставини, серед яких та обрядова реформа зродилася, щоби люди доброї волі могли зорієнтуватися, щоби не ходили на потемки і щоби могли зайняти свідоме і ясне відповідне становище. При тім зазначую, що я не є непомильний. Я міг в тім моїм письмі помилитися в представленню деяких осіб, Чинів, обставин і поодиноких фактів і тому наперед вже відкликую, оскільки я помилився. Рівнож не хочу нікому накидувати свого суду: нехай кождий, хто буде читати, сам виробить собі свій власний осуд.

†Григорій Хомишин,

Єпископ Станиславівський

 

Зацитовані вище слова – це голос правди з уст Великого Апостола Унійної Греко-Католицької Церкви, Єпископа Страстотерпця за Єдність св. Католицької Церкви і віри, справжнього Учителя Церкви і народу, котра крізь десятиліття забуття і безпам’ятства приходить до нас, сучасних греко-католиків та всіх людей доброї волі. Наведені слова взяті із заключного 8-го розділу «Моє оправдання» щойно опублікованої 400-сторінкової книги «Два Царства» яку Блаженний Григорій Хомишин підготував у рукописному варіянті до друку на межі 1942-1943 рр., яку намагалися спалити червоні «визволителі», але яка не згоріла і збереглася до наших днів, щоб ми, його духовні нащадки, могли пізнати ПРАВДУ.

 

Блаженний Священномученик Григорій Хомишин, Єпископ Станиславівський.

Книга «ДВА ЦАРСТВА». – Люблін: UKRAINICUM, 2016. – 400 с.

 

Днями зусиллями Інституту UKRAINICUM (директор – проф.наздв., габ. д-р історії Володимир Осадчий) при Люблінському Католицькому Університеті (Польща) та Клубу католицької інтелігенції Любліна побачила світ унікальна книга – нікому досі не відомий, недощавно віднайдений та науково опрацьований 500-сторінковий манускрипт Блаж. Свмч. Григорія Хомишина «ДВА ЦАРСТВА», присвячений 150-річному ювілею цього великого Апостола Унійної Греко-Католицької Церкви.

Рукописи не горять…

Здавалося, що бурхливі події історії УГКЦ 20-30-х років ХХ ст. досліджені істориками більш ніж достатньо. Більше того, останніми роками з’явилися друком поважні монографії, підготовлені на основі архівних джерел Служби Безпеки України, життєписи визначних постатей УГКЦ митрополитів А. Шептицького і Й. Сліпого, які пролили додаткове світло на той драматичний період нашої церковної історії.

 

Але, як виявилося, до встановлення істини все ще досить далеко. І свідченням тому – нещодавно віднайдений і дивом збережений, обгорілий у вогні більш як 500-сторінковий манускрипт під назвою «Два Царства», власноручно написаний Григорієм Хомишиним, Єпископом Станиславівським.

Рукопис містить ґрунтовний аналіз діяльності Греко-Католицької Церкви в Галичині  в розрізі єпархій, монаших чинів і згромаджень, суспільно-політичного життя краю, але передовсім – Митрополита Андрея Шептицького у період з 1918 по 1943 роки, пасеїстичну східну візантійсько-московську зорієнтованість якого Блаж. Григорій вважав небезпечною для УГКЦ як на момент написання рукопису, так і в майбутньому.

Нарешті, книга є немовби лебединою піснею Єпископа Хомишина і його духовним тестаментом для майбутніх поколінь - зберегти багатющу 420-річну унійну спадщину Греко-Католицької Церкви, освячену мученичою кров’ю Св. Свмч. Йосафата та сотень і тисяч визнавців св. католицької віри, замордованих впродовж століть опричниками Москви – «третьєго Ріма» і «руского міра».

Цей манускрипт – дуже цінний документ до історії УГКЦ ХХ ст., адже написаний Єпископом, який понад 40 років очолював Станиславівську єпархію і мав свою сформовану позицію та погляди на непрості процеси, які відбувалися як на рівні ієрархії та духовенства, так і в багатовимірному середовищі УГКЦ.

Знайдений і дивом чудово збережений текст рукопису - це підсумковий твір життя і діяльности Блаж. Григорія. Він є синтезою пастирського богослов’я, аналізом релігійно-церковного і суспільно-політичного життя Галичини у першій половині ХХ ст. і прогнозом розвитку Церкви у майбутньому. Особливо цінними є погляди Єпископа Хомишина на  реформу освіти духовенства, зокрема - запровадження целібату в УГКЦ, на розвиток і стан Церкви в Галичині загалом, і монаших чинів та згромаджень зокрема, на колізії відносин між УГКЦ і РКЦ тощо. Рукопис містить дуже багато фактів і подій, які були відомі тільки Блаж. Григорію або дуже вузькому колу осіб, і тому становлять особливо велику цінність для переосмислення і доповнення історії Церкви зазначеного періоду.

 

Як виглядає манускрипт?

 

Це об’ємний за розміром фоліант, обгорнутий двома цупкими палітурками темнокоричневого кольору і стягнутий двома чорними полотняними шнурами. Краї палітурки і самого рукопису пошкоджені вогнем.

Текст написаний авторучкою, чорнилом синього кольору на аркушах цупкого, злегка пожовклого від часу і термічного впливу паперу. Розмір аркуша – 340х210 мм, текст займає 2/3 площі аркуша. Третина площі ліворуч чиста від записів і призначена для авторських уточнень або виправлень в основному тексті.

Рукопис починається з 55-ї і закінчується на 508 сторінці. Сторінки від 1-ї до 54-ї не збереглися, згорівши, очевидно, у вогні.

Цей рукопис бл. п. Владиці Софрону Дмитерку ЧСВВ (1917-2008), Єпископу-Ординарію Івано-Франківському, передали Сестри Служебниці, які в 1930-40-х роках прислуговували у єпископській резиденції в Станиславові, були свідками як ув’язнення Владики Хомишина, так і конфіскації органами держбезпеки майна та архіву Єпископа, частину якого, очевидно, як непотріб (зокрема - рукописи) палили у дворі резиденції. Власне, предмет публікації - обпалений рукопис - монахині вихопили з вогню, заховали, а при кінці 1980-х років він потрапив до рук Владики Софрона Дмитерка ЧСВВ. Під кінець життя Єпископ Дмитерко довірив цей документ для дослідження і впорядкування своєму вірному приятелеві о. Доротею-Дмитру Шимчію ЧСВВ.

Впродовж кількох років манускрипт було ретельно розшифровано, зроблено відповідний науковий апарат і, згідно із заповітом Блаж. Григорія Хомишина, підготовлено до друку та випущено у світ, зі збереженням мови й стилістики оригіналу.

 

На розсуд історії

 

Після ознайомлення з передмовами до видання рукопису, а особливо після прочитання книги «Два Царства» Блаженного Григорія, вдумливий читач і сумлінний дослідник зможе самостійно дійти висновку щодо оцінки непростих явищ у міжцерковних та внутріцерковних стосунках в Галичині у першій половині ХХ ст., безпосереднім учасником яких Єпископ Хомишин був, маючи усталені погляди на ці катастрофічно небезпечні для Унійної Греко-Католицької Церкви синодальні літургійно-обрядові реформи і процеси, які, зрештою, привели до сумнозвісного псевдособору у Львові 8-10 березня 1946 року.

Ось, як сам Блаженний Григорій пише про це в прикінцевих рядках свого манускрипту:

«Нехай кождий, хто буде читати, сам виробить собі свій власний осуд».

Видавці сподіваються, що публікація рукописної книги Блаж. Свмч. Григорія Хомишина стане першим кроком на шляху видання повного зібрання пастирських листів, послань, брошур і книг цього Великого Єпископа Унійної Греко-Католицької Церкви ХХ ст. на основі неупередженого й об’єктивного наукового підходу до вивчення його життя й діяльности та фахової публікації його багатющої спадщини.

Водночас немає сумніву, що видання цієї праці, чого так бажав Станиславівський Єпископ Григорій Хомишин, значно доповнить і розширить нашу, доволі часто тенденційно трактовану (як світськими, так і релігійними дослідниками) церковну історію згаданого періоду і, можливо, застереже від стереотипних висновків та помилкових або передчасних оцінок у майбутньому.

PS. Книгу Блаж. Свмч. Григорія Хомишина «Два Царства» можна придбати у книгарні видавництва «Нова Зоря» за адресою: пл. А. Міцкевича, 5, м.  Івано-Франківськ 76018 або замовити за тел./факс 0342-55-24-45 чи ел. поштою: email:gazeta.nova.zorya@gmail.com; nz@com.if.ua

Система Orphus
Рейтинг
0
0
3коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Fr. Valerii | 19 серпня 2016, 23:08
    Коментувати коментар

    Це добре, що відважились на такий крок. Тепер було б добре видати репринтом Літургікон церковно-слов'янскою з Imprimatur Єпископа Хомишина, або іншого тогочасного єпископа. Якось нелогічно діємо, критикуємо синодальні літургійно-обрядові реформи, які єпископат УГКЦ насильно накинув священикам, і далі спокійно культивуємо ці "реформи", поступово вбиваючи залишки Католицтва. Може поки ще не пізно треба повернутись до Унійної Традиції Єпископа Григорія Хомишина? Чому б «Новій Зорі» не почати друк таких служебників, часословів і т.д...

  • igorshevchuk | 13 серпня 2016, 09:54
    Коментувати коментар

    Отець духовний О. Любов точно вибирає сама, дією Духа Святого. Отець духовний мій не старий і тільки розкривається дарами, іще не в найвищім орбітознаходженні зріння Бога, та про нього свідчать Небо і земля - достойний, і на місці достойнім... Давно свідчать! Східна традиція вчить не відкривати щодо отця духовного. Щодо Ліни Костенко, то я цілий рік запитував Христа, місяцями - про Коротича, а щодо отця - не належить. Бог сам знає, що і як слід. Але ради художнього зріння дам риску. "Ви знаєте отого Ігоря Шевчука?" - запитували в отця не раз "післані від всесвітніх фарисеїв". Відповідав він: "Казань брав? - брав. Астрахань брав? - брав. Ігоря знаю." 24.4.2011, Воскресіння Христове. Мій отець духовний - від Христа, брилища спочатково цільна з народження, канонічний точний богослов. Москва поважає його і знає. В Києві - то він. Патріарх знає, достойним називає, шанує, дбає, щоб він не занепав (!..), возить з собою у відповідальних поїздках в США, Канаду, Європу і ін. Не посередність він: хто торкавсь в справах - знає назавжди, свідчить! Якби Сєдакова зійшлась на глибинах із Климом - живою залишилася б? Це питання. А всі мої читачі - вибрані Христом серед вибраних, ба, найвибраніших, бо Сєдакову розуміють значно, мене ж - майже ніхто. Ті, що прийшли в читачі Ігоря з найвищих служб - скрегочуть зубами, таким чином ніби прокладаючи путь приходу Ісуса Христа вдруге! Байдужі є? Ні, або - або, розділ! Найвибраніші - втішаються з вихованим серцем благодаттю, затискуючи в 6 млрд міражних - обіцянку про спасіння. Визначте слово блаженності їм, - чи можете оце?? Від Христа мені - отець духовний!! Аромат особистості - якого і якої я більш не зустрічав. Що моя потужність! не маю до чого прикласти сил від самої юності - а всі тікають , безвихідні, - у вікна вивалюються. Мати Божа витримала живість більшу за Данта, не втекла за пліт і, ба, отець духовний: допускайте - який отець мій духовний!!... Один не подумав навіть втікати. Він - смак від богослівя і Христа і Богородиці такий! Він і Сєдакова з її незабутнім смаком зробили б , стрівшись, всесвітній найрайдужніший гейзер-мир ...А тут Христос. igorshevchuk

  • igorshevchuk | 13 серпня 2016, 09:43
    Коментувати коментар

    Різдвяне пророцтво Григорія Хомишина 7 січня 1939 року українці Станиславова урочисто святкували Різдво. Чи не ціле місто зібралося у Катедрі на Архиєрейську Службу Божу, яку відправляв єпископ Григорій Хомишин. На тлі загальної радості і святкового настрою владика був сумний – напередодні Різдва він мав у Катедрі Боже видіння. Хомишин пророчив початок великої війни і тяжких випробувань для українців Галичини. Йому тоді ніхто не повірив... «Галицький кореспондент» пропонує фрагменти спогадів сучасників Хомишина про святкування Різдва у Станиславові та три пророчі видіння владики, зібрані Петром Мельничуком (згодом опубліковані у книзі «Владика Григорій Хомишин»). Довідка "ГК": Єпископ Григорій Хомишин (1867-1947) - один з найосвіченіших ієрархів УГКЦ. Улюблений простолюдом, але при цьому найбільш непопулярний діяч серед «прогресивної» громадськості Галичини, отруєної соціалізмом та націоналізмом, персонаж численних карикатур. До призначення єпископом був ректором Львівської Духовної Семінарії. У 1904-му висвячений єпископом Станиславівським. За його ініціативи створена Духовна Семінарія у Станиславові. Брав участь у багатьох українських громадських організаціях. Разом з тим боровся проти заполітизованості священиків та церкви. Член парламенту ЗУНР, закликав до формування регулярного війська. Викладав в Коломиї. У міжвоєнний період був провідником прозахідної (окцидентальної) течії УГКЦ: запровадження целібату священиків, зближення до західного обряду, вимога глибокої освіти духовенства, спроба запровадження григоріанського календаря. В 1930-му разом з Осипом Назаруком став засновником правої клерикальної партії УНКП, вважаючи, що християни не повинні співпрацювати з силами лівого табору. Того ж року заснував у Станиславові наймасовішу католицьку українську газету «Нова Зоря». Автор епохальної брошури «Українська проблема», був прихильником еволюційного, а не революційного християнського шляху розвитку українського суспільства, засуджуючи радикально-насильницькі методи політичної боротьби ОУН. Був прихильником українсько-польського порозуміння. Християнські цінності ставив вище від національних та політичних. 30 червня 1941 року вітав проголошення Української державності у Станиславові (Акт відновлення Української державності). В часі німецької окупації відкрито виступив проти переслідування євреїв та українців, чим викликав невдоволення окупаційного режиму. Арештований у Станиславові невдовзі після приходу радянських військ у 1944 році. Слідство і допити тривали у Лук'янівській в'язниці у Києві. 1946 року засуджений за «антинародну діяльність» на 10 років примусових робіт. Помер у січні 1947 року в київській тюрмі. 27 червня 2001 року зачислений Папою Іваном Павлом ІІ до лику блаженних Католицької Церкви. Мученик УГКЦ.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти