Жахлива автопригода зі смертельним наслідком, яка трапилася на Зелені Свята в одному із сіл Тисмениччини, і до якої причетний греко-католицький священик, вразила серце кожної  небайдужої людини, хоч на повідомлення на транспортні аварії суспільство сьогодні вже майже не реагує, адже кожної доби на автошляхах України гинуть десятки людей, а сотні зазнають травм. Та й зі східного фронту постійно отримуємо повідомлення про вбитих та поранених наших воїнів, то ж до людського горя ми призвичаїлись і збайдужіли…

Але смерть людини під колесами священичої машини, яка не зупиняючись, зникла з місця трагедії, спричинила чималий резонанс. І цілком справедливо, бо ж духовні особи, які отримали найвищий привілей від Христа і стали через  св. Таїнство Його священиками, повинні бути взірцем в усьому, в тому числі – й у керуванні автотранспортом. А ще – бути милосердими самарянами…

Зараз тривають слідчі дії і ми не знаємо, якими були причини і деталі цієї фатальної автопригоди, але висновок, і то рішучий, мусимо зробити безапеляційно і негайно. Священики справді повинні стати зразком для всіх у керуванні транспортними засобами та виключити будь-які, навіть найшляхетніші нагоди брати участь в розважальних заходах, особливо в тих, які супроводжуються вживанням алкоголю.

А такі випадки за участю духовенства, на жаль, трапляються, призводячи до згіршення та до підриву авторитету Церкви, як Божої установи, головне завдання якої – рятувати людські душі з неволі гріха.

Ми підійшли до рубікону, перед яким зобов’язані сказати рішуче «НІ!» вживанню алкоголю духовними особами, а якщо ця заборона порушується – вдаватись до суворих дисциплінарних заходів. Якщо Церква знайде у собі мужність визнати свої слабкості і встановити повну заборону вживання спиртних напоїв духовенством, тоді вона реально допоможе суспільству викорінювати соціальну недугу алкоголізму, яка нині набрала загрозливої форми пандемії.

У ці дні в Івано-Франківській Архієпархії тривають реколекції для священиків. Вони проходять у каплиці Духовної Семінарії, на тетраподі якої поруч з іконою св. свмч. Йосафата лежить «Золота Книга Тверезості». Чи не чудова нагода для священиків розгорнути цю книгу і засвідчити перед Богом і самими собою своє категоричне «НІ!» алкогольним трункам, навіть якщо вони їх не вживають?

І тоді, будьмо певні, переповнені підписами Книги Тверезості з’являться в кожній нашій парафії, бо взірцем тверезості для кожного мирянина буде його священик.