В Києво-Печерській Лаврі 21 грудня відбулось останнє в цьому році засідання Священного Синоду УПЦ (МП). За традицією було заслухано та схвалено звіти Синодальних установ. Ця інформація не є цікавою, адже самі звіти, на жаль, не публікуються. Хоча там могло бути багато цікавих даних. Однак було прийнято кілька важливих рішень на яких ми зупинимось детально.

Діалог

В першому ухваленому журналі (за порядковим номером це 25 журнал, адже їхня нумерація послідовна в рамках одного року) УПЦ (МП) дякує Архиєрейському Собору РПЦ за «особливу увагу». В перекладі з церковної на сучасну – дякуємо вам, що звузили наші права. Чому можна стверджувати, що права були зменшені, попри те, що говорять в УПЦ (МП), було описано в попередніх публікаціях на сайті РІСУ.

В третьому пункті цього журналу стверджується готовність до діалогу з УПЦ КП. Цікаво, що і в листі патр. Філарета і в рішеннях Архиєрейскього Собору річ йшла про комісію по діалогу між РПЦ та УПЦ КП, тобто як самостійний суб’єкт УПЦ (МП) в них не присутня. Питання до чого готова Київська митрополія, якщо, м’яко кажучи, її ніхто ні про що не питав і до діалогу не запрошував? Заради справедливості зазначимо, що до складу комісії входять 4 представники УПЦ (МП), проте це все ж таки орган РПЦ. Він представляє Московський патріархат та ним був створений. Така собі невдала спроба подати заявку на суб’єктність.

Обмін полоненими

Журнал № 27 повідомляє про ініціативи митр. Онуфрія у звільненні військовополонених. Чесно кажучи текст дивний. В ньому стверджується, що очільник УПЦ (МП) «неодноразово звертався до представників влади». Не зрозуміло, що тут мається на увазі? Якщо до української, то чому керівник української церкви піклується долею російських та проросійських військових? Якщо до самопроголошених керівників ОРДЛО, то чому по відношенню до них вживається термін «влада». Це легітимація цих осіб з боку церкви? Хочеться вірити, що це все ж таки помилка секретаріату Синоду.

В журналі також повідомляється, що українського військового Тараса Колодія було звільнено завдяки сприянню патріарха Кирила. Також митр. Онуфрій звернувся до очільника РПЦ «з проханням посприяти найшвидшій реалізації обміну військовополоненими». Тут знову ж таки питання – чому йде апеляція до Москви? Якщо, як заявляють єрархи, церква об’єднує всю Україну, то чому це не міг вирішити донецький архиєрей? Він не має впливу на представників ОРДЛО чи сам не бажає звільнення українських військових? Якщо так, то чи дійсно УПЦ (МП) об’єднує Україну? Апеляція до патріарха Московського знову ж таки демонструє, що без керівництва РПЦ українські архиєреї мало що можуть вирішити. Така собі друга невдала спроба подати заявку на суб’єктність.

Більше того, звернення патріарха Московського до президента РФ вказує на те, хто дійсно керує найманцями на окупованих територіях Донбасу. Ось так невимушено, попри заяви про «братовбивчу війну» українські синодали та їхній патрон показали, хто дійсно є стороною конфлікту у війні на Донбасі.

Політика

Синодали схвалили візит делегації УПЦ (МП) до Вселенського патріархату та подякували останньому за підтримку. Цікаво, що в делегації був присутній народний депутат від Опозиційного блоку Вадим Новинський. Патріарх Варфоломій під час зустрічі заявив про недопустимість втручання влади у церковні питання. В Київській митрополії радісно поширили це повідомлення на дружніх ресурсах. Цікаво, що коли депутати Верховної Ради України звертаються до Вселенського патріарха, в УПЦ (МП) протестують проти втручання у справи церкви. Коли ж це робить депутат Опозиційного блоку – то ні. Напевно погляди і риторика церкви і блоку настільки злилась в єдине ціле, що в релігійної інституції заяви політика не викликають відторгнення як щось стороннє та чуже. Є підстави вважати, що ця заява була висококласним тролінгом патр. Варфоломієм УПЦ (МП) вкупі із Новинським. Як пише богослов Ілля Бей, «у нас візантійської мови не розуміють». Він також зазначає, що Константинопольський патріарх не впустив можливості нагадати, що саме його патріархія є Церквою-Матір’ю для українського православ’я. Очільники церкви хотіли показати яким незалежним суб’єктом вони є, а по факту Константинополь показав, що вони лише суб’єкт спору між Москвою та Фанаром. Така собі третя невдала спроба подати заявку на суб’єктність.

Зовнішня діяльність

Синод розглянув та схвалив звіт представництва УПЦ при європейських міжнародних організаціях. Це новий відділ, який був створений у травня цього року. Його очолює єп. Віктор (Коцаба). За невеликий час цей орган вже багато чого зробив. На офіційних сайтах УПЦ (МП) постійно висвітлюється його активна робота. Позиція єпископа (та і всього  представництва) дуже часто суголосна позиції представництва РПЦ у Стразбурзі. Вона полягає у постійних звинуваченнях нашої Держави у порушенні релігійної свободи. Церква жаліється до ООН, Європарламенту та ОБСЄ. І знову ж таки така собі четверта невдала спроба подати заявку на суб’єктність.

З цікавого…

Митрополита Антонія (Паканича) звільнили з посади ректора Київської семінарії та академії. Він довгий час поєднував посади Керуючого справами УПЦ (МП) та ректора. Очевидно, що це фізично важко. Тепер його звільнили від ректорства, а відтак в нього буде більше часу для «політичної» роботи на посаді Керуючого справами. ЗМІ називають митр. Антонія людиною Новинського, та враховуючи, що Антонія включено до комісії з діалогу з УПЦ КП то клопотів в нього прибуде. На посаду ректора обрали вихідця з Одеси арх. Сильвестра (Стойчева), якого для цього висвятять на єпископа.

Голові церковного суду доручили розробити проектну документацію про суд. Цікаво, як цей суд функціонував без неї? Очевидно, що тепер положення про суд розроблятиметься з урахуванням останніх рішень Архиєрейського собору. Це дасть можливість представникам УПЦ (МП) сказати, що вони не змінювали своїх внутрішніх документів після собору, адже у випадку із судом таких документів не існувало. І вийде, що і положення собору врахували, і спікеру не доведеться казати неправду на незручні питання.

Відрізняється від типового рішення по звіту, журнал про синодальному відділу по співпраці з військовими. В УПЦ (МП) постійно наголошують, що вони співпрацюють з ЗСУ та будуть поглиблювати цю співпрацю. Відтепер синодали розпорядились підготувати достатньо фахівців для душпастирської опіки армійців. Згідно з офіційних даних, капеланів УПЦ (МП) в ЗСУ троє. Доступу до Нацгвардії в цієї церкви немає.  

Члени Синоду схвалили звіт Представництва УПЦ у Верховній Раді. Цікаво чим займається це представництво? Ні про які зустрічі з народними депутатами, лобізмом чи презентацією власної позиції протягом року не було чутно. Лише в листопаді з’явилось повідомлення про відновлення храму у будівлі парламентських комітетів. Цікаво чи це всі досягнення представництва чи ні?

Журнали Синоду УПЦ (МП) майже завжди є цікавими та неочікуваними, а тому як би їх не існувало, слід було би їх вигадати.