ЗВЕРНЕННЯ ВЧЕНИХ

2 квітня 2016, 11:16 | Блоги | Блог Віктора Котовського | 0 |   | Код для блогу |  | 

ПРЕЗИДЕНТУ  УКРАЇНИ

Порошенку Петру Олексійовичу

ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРУ УКРАЇНИ

Яценюку Арсенію Петровичу

ГОЛОВІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ,

ГОЛОВІ  КОНСТИТУЦІЙНОЇ  КОМІСІЇ

Гройсману Володимиру Борисовичу

НАРОДНИМ ДЕПУТАТАМ УКРАЇНИ,

ГОЛОВАМ ПАРЛАМЕНТСЬКИХ

ФРАКЦІЙ І ДЕПУТАТСЬКИХ ГРУП

 

ЗВЕРНЕННЯ. 

Щодо неприпустимості затвердження та впровадження

плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини

на період до 2020 року

 

Українські вчені й науковці з великим занепокоєнням реагують на затвердження  урядом  плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року (від 23 листопада 2015 року № 1393-р).

Зазначимо, що вперше в історії України за ініціативи Президента України на законодавчому рівні через упровадження гендерної політики створюється загроза для фундаментальних цінностей та природного права громадян – інституту сім'ї, здоров’я всього населення, свободи слова та віросповідання. 

Детальний розгляд вищезгаданого документа показує, що урядом не тільки ігнорується воля народу, а створюється потенційна небезпека для існування та розвитку нашого суспільства. Необхідно зазначити, що метою демократичного законодавства є передусім вираження волі народу, яка формулюється законодавцем і надається нормопроектувальнику в якості концепції нормативно-правового акта. На практиці, у зв’язку з науково необґрунтованим упровадженням гендерної політики, спостерігаємо відсутність конструктивного діалогу між владою та українським суспільством, зокрема науковою спільнотою, стосовно основних пріоритетів у сфері сімейної політики та сімейних цінностей.

    Необхідно констатувати, що завдяки, перш за все, діяльності ЗМІ стає все більш відчутне посилення в українському суспільстві гендерного мейнстримінгу, прагнення уряду витворити ґендерно чутливі соціальні інститути (освіту, науку, право, культуру, медицину, економіку і т.д.) завдяки фінансуванню заходів щодо боротьби з гендерними стереотипами. Зазначимо, що українське суспільство не поінформоване щодо доцільності та перспектив, передбачених планом заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року. Інформація про далекоглядні наміри уряду, ініційованими ЛГБТ-групами, подається спотворено, з приховуванням справжніх мотивів, з підміною понять, як це, наприклад, діється з поняттям «ґендер». Зокрема, у вищезазначеному документі  визначаються наступні кроки:

-  забезпечення покарання за злочини, вчинені з мотивів нетерпимості за такими ознаками, як сексуальна орієнтація, транссексуальність;

-  уведення спецкурсу й підвищення кваліфікації зі спеціалізації «транссексуальність» для медичних працівників;

- розробка й подання законопроекту про легалізацію громадянського партнерства одностатевих пар;

- планування заміни документів особам, яким встановили клінічний діагноз «транссексуальність»;

- передбачається дозвіл на всиновлення дітей трансгендерними парами;

- підготовка фахівців у сфері антидискримінаційного права і т. д.

Таким чином, можемо зробити висновок щодо цілеспрямованого, системного й послідовного просування урядом законопроектів, ініційованими ЛГБТ-організаціями, які направлені на докорінну зміну в Україні сімейної політики, сімейних цінностей, морально-етичних засад виховання, перш за все, дітей та молоді, ігнорування природнього базису прав людини. Відтак, уряд свідомо та планомірно, реалізуючи гендерну політику, створює сприятливе середовище для пропаганди ідей спільноти ЛГБТ всупереч національним інтересам суспільства й держави, що неодмінно спричинить масштабні проблеми соціального, економічного та епідеміологічного характеру.

Наголошуємо, що практичне впровадження вищезгаданих заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року суперечить національним інтересам України з таких причин:

1) призводить до поширення епідемії ВІЛ/СНІДу, хвороб, що передаються статевим шляхом; 

2) сприяє деконструкції чоловічої й жіночої статі через ігнорування даності їхньої природи;

3) руйнує інститут сім’ї, природний і основний осередок суспільства, який виступає соціальним базисом існування держави; 

4) поглиблює демографічну кризу; 

5) звужує конституційні права громадян (батьків, матерів, дітей); 

6)    знищує свободу віросповідання громадян, оскільки несе  ідеї, спрямовані на руйнування традиційних морально-етичних та релігійних основ нашого суспільства;

7)     знищує національну та культурну самобутність українського народу, зокрема у сфері сімейної політики та сімейних цінностей;

8) викликає потужний суспільний протест, який призведе до поглиблення розколу в державі, поширення конфліктів, зростання рівня внутрішньої агресії в українському суспільстві, протидіючи його консолідації;

9) знецінює чинні норми Конституції України щодо рівності усіх людей перед існуючим законом, сутності сім'ї і т.д.

Враховуючи те, що план заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року розроблявся як одна з проєвропейських ініціатив Президента України, ми нагадуємо, що Європейський Суд з прав людини зазначає, що національні уряди володіють широкою свободою розсуду в справах моралі, особливо у сферах, які стосуються уявлень про природу людського життя або релігійних питань.

На практиці стикаємося з цілеспрямованим та послідовним просуванням урядом маніпулятивних моделей «боротьби з дискримінацією сексменшин», що неодмінно зумовить дискримінацію громадян з природною гетеросексуальною установкою, традиційної сім'ї з репродуктивною здатністю. Про це свідчать наступні факти:

  1. Норма у КЗпП про заборону дискримінації за ознаками «сексуальної орієнтації» та «гендерної ідентичності» не була винесена на широке громадське обговорення і проголосована з порушенням регламентних норм.
  2. Відсутність чіткого наукового обґрунтування необхідності боротьби з гендерними стереотипами в усіх сферах українського суспільства.
  3.  Відсутність обґрунтування логічного зв’язку між затвердженням                    антидискримінаційних заходів за ознаками «сексуальної орієнтації» й «ґендерної ідентичності» та візовою лібералізацією між Україною і країнами Євросоюзу.
  4. Українське суспільство не інформують про наміри щодо здійснення кардинальних реформ інституту сім'ї та сімейних цінностей. Послідовність дій уряду відповідає практиці тих країн, де уже легалізовано одностатеві шлюби, відображаючи крок за кроком наступну тенденцію: «усунення  дискримінації у трудових відносинах за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності», як це вже відбулося в Україні; «легалізація одностатевих цивільних партнерств»; «визнання права на усиновлення дітей трансґендерами»; «боротьба з ґендерними стереотипами» за допомогою реалізації освітніх технологій у різних типах навчальних закладів;  встановлення суворої відповідальності за будь-які «прояви дискримінації» щодо представників сексуальних меншин, що по суті, означає дискримінацію всіх інших громадян щодо їхнього права на природну сім’ю та морально безпечне середовище.
  5. Необґрунтоване відсторонення А. Буковинського з посади урядового уповноваженого з питань сім’ї, що є відвертим свідченням дискримінації громадян із просімейною позицією, зазіхання на права та свободу вираження поглядів. 

    Як свідчить історія, що будь-яка форма моральної, а особливо сексуальної,  розбещеності в суспільстві спонукає до масштабних проблем соціального, економічного та епідеміологічного характеру, оскільки сила кожного народу базується на моральних та духовних підвалинах. І якщо ці підвалини зруйнує пропонована урядом гендерна політика, це може призвести до геноциду нашої нації.

 Вважаємо за необхідне повідомити, що ми виступаємо не за дискримінацію спільноти ЛГБТ, а проти здійснення науково необґрунтованої гендерної політики, що передбачає пропаганду морального й сексуального розбещення населення, до чого можуть призвести зазначені «антидискрімінаційні» поправки. Пріоритетним напрямом діяльності всіх інститутів влади в державі  має бути захист національної безпеки, громадського порядку та моральності, збереження національної та культурної самобутності свого народу. Тому ми  наполягаємо на  наступному:

1) не допустити впровадження в практику плану заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року;

2) забезпечити виконання Конституції в частині  захисту сім'ї та сімейних цінностей;

3) зберегти непорушними норми чинної Конституції України (ст. 51, у Проекті нової Конституції України від 13.07.2015 р. їй відповідає стаття 28) та Сімейного кодексу України (СКУ, ст. 21), які визначають шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка й обумовлюють, що «усиновлювачами не можуть бути особи однієї статі» (СКУ, ст. 211 ч. 3);

4) не використовувати поняття «ґендер», «сексуальна орієнтація», «ґендерна ідентичність» у Конституції України та жодних інших законодавчих формулюваннях.

Просимо Президента України, прем’єр-міністра, голову Верховної ради, голову конституційної комісії, народних депутатів та голів парламентських фракцій і депутатських груп виконати свій обов’язок перед своїм народом щодо підтримки та захисту інституту сім'ї та традиційних сімейних цінностей в Україні.

Громадяни України, сотні просімейних громадських організацій, вся наукова спільнота уважно стежать за вашими діями у зазначеному контексті. Цією заявою ми намагаємося привернути увагу наукової, духовної, творчої інтелігенції та всього народу України до проблеми, що має доленосний вплив для існування та розвитку нашого суспільства. 

     З  повагою, кандидат технічних наук В.М. Решетинський, кандидат юридичних наук О.Л. Львова, кандидат медичних наук В.В. Медвєдєв, кандидат філософських наук  П. Р. Гусак, кандидат педагогічних наук З.М. Хитра, кандидат економічних наук О.О. Романенко.

                                                                                                                             31.03.2016 р.

 

Система Orphus
Рейтинг
0
0
0коментарів

Коментарі

додати коментар 

    Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти