Інтернет-ресурси УГКЦ: GPS-навігатори єпископів чи носії Доброї Новини?

9 вересня 2011, 15:39 | Блоги | Блог Володимира Хіцяка | 13 |   | Код для блогу |  | 

Я – вірянин УГКЦ, який більшість свого робочого часу проводить в інтернеті. Там я заробляю гроші, купую товари, черпаю інформацію. Якось подумав, що непогано було б залучити інтернет до спасіння моєї грішної душі. А чому б ні? Якщо розглядати всесвітню мережу не як фетиш, а майданчик для спілкування й обміну інформацією, то по-суті, інтернет мало чим буде відрізнятися від церковного подвір’я чи парафіяльного будинку.

Мій духовний подвиг онлайн почався із закономірного прагнення більше дізнатися про основи віри. З цією ціллю я запитав у Google про «катехизм УГКЦ, завантажити». На перших позиціях в пошуковику – далеко не сайти УГКЦ і зовсім не тексти катехизму. Наприклад, пошукова видача № 1 – «Народний катехизм Шпіраго», який так полюбляють лефевристи. Далі – новини про презентацію катехизму УГКЦ та тираж видання. Знову ж таки, лідери видачі – інформаційні агенції та зовсім нецерковні сайти. Тексту Катехизму УГКЦ я так і не знайшов. Кажуть, його видали тільки в липні. Але ж до того Церква жила з правдами віри, хіба ні? Тобто, якийсь катехизм, де би були пояснення основних правд віри в будь-якому випадку мав би бути доступним.

Підготуватися до сповіді в інтернеті можна, але це будуть не греко-католицькі ресурси-помічники. На запит «підготуватися до сповіді» пошук видає якісні результати, але в основному православні та світські християнські сайти. На першій сторінці результатів пошуку сайти УГКЦ зовсім не присутні, за винятком порталу «Живої вервиці» (http://www.livingrosary.org.ua), який більше є волонтерським, хоч і якісним, веб-проектом. Про те, що на запит «де сповідатися» відповідей взагалі немає, хочеться промовчати. Чомусь ніхто не може уявити собі офісного працівника, не надто практикуючого греко-католика, в якого виникла потреба піти до сповіді і який за звичкою вводить в стрічку пошуку «де сповідатися». А Google і УГКЦ мовчать…

І нарешті, основа основ нашої віри – Святе Письмо. Зрозуміло, що читати Біблію в інтернеті важко, тож логічно, що нормальний юзер-християнин захоче її завантажити на комп’ютер або читалку. Знову звертаюся до Google – і, о радість, перший лінк – на сайт УГКЦ. Приглянувся – і радість зникла. Бо пошуковик відправив мене на форум УГКЦ, де такі ж як і я інтернетні християни діляться лінками, звідки можна скачати Святе Письмо. Зауважте, серед посилань – жодного на хоч якийсь сайт УГКЦ. При чому, на форумі «тусується» багато ентузіастів, які оцифрували Біблію, зробили внутрішній пошук й щиро пропонують це іншим. Чому б відповідальним за інформацію в УГКЦ не попросити цих жертовних форумлян розмістити плоди їхньої праці на єпархіальних та парафіяльних сайтах? Тим більше, що Церква так активно піарила переклад Біблії о. Рафаїла Турконяка, який в оцифрованому й придатному до читання на електронних книгах варіанті був би дуже і дуже доречним.

До речі, про єпархіяльні та парафіяльні сайти. Їх в УГКЦ дуже багато. І всі вони дуже погані. Я пройшовся по кількох сайтах, оцінюючи їх за такими критеріями: зручність для відвідувача, оновлення, місійне та євангелізаційне наповнення. Більшість із них незручні в користуванні, інформація застаріла, й зроблені вони на не надто якісних безкоштовних платформах Joomla, Ucoz  чи Wordpress.

На мою наївну думку, будь-яка інформація, яка йде від імені Церкви має переслідувати єдину ціль: спасіння душ. В правдах віри є навіть такий пункт: «Божа ласка до спасіння конче потрібна». Однак, редактори єпархіальних порталів думають трохи інакше. Вони вважають, що для відвідувача (серед яких трапляються зовсім невоцерковлені особи) більше потрібна інформація, куди поїхав владика, кому дав грамоту і кого привітав зі святами. А от ключових слів, які найбільше дотичні до поняття «Божа ласка» (каяття, Святі Тайни, духовні розмови, Біблія, християнська література) на цих сайтах дуже мало.

Отже, підсумовуючи, скажу, що місійно та євангелізаційно досконалим сайт буде тоді, коли його видаватиме пошуковик в перших позиціях на такі запити:

  • Сповідь (де, як, чому сповідатися)
  • Євхаристія (що це, підготовка, умови, молитви)
  • Святе Письмо (завантажити, пояснення, історія)
  • Що таке святі тайни?
  • Запитати священика
  • Літургія (текст для завантаження, пояснення, історія, куди піти на Богослуження, розклад)
  • Хрещення, миропомазання (що це, вимоги до хресних батьків)
  • Подружжя (умови, церковний шлюб, святість подружжя, поради)
  • Духовна розмова (де і як зустрітися з священиком, духовна розмова онлайн)
  • Парафіяльні спільноти (чим займаються, як долучитися)
  • Поведінка в храмі
  • Молитви

Ще зупинюся на пункті «милосердя», який би мав бути обов’язково присутнім на церковних порталах єпрахії чи парафії. Ми – громада вірних, де багато наших братів і сестер мають потреби й терпіння, а багатьох з нас є можливості їм допомогти. Проте ніде на греко-католицьких ресурсах я не зустрів розділу чи банера з пропозицією допомогти конкретним членам спільноти, зате нагадування про пожертви на будівництво храмів – регулярні. Тут ідеться не про масштабні збірки, які проводять благодійні організації – їхні банери інколи зустрічаються, а про, власне, потреби членів єпархії/парафії.

Як на мене, присутність УГКЦ в інтернеті давно треба модернізувати, використовуючи всі можливості, які дає всесвітня мережа для євангелізації. Щоби не бути голослівним, подам кілька пропозицій.

Зворотній зв’язок

Зворотній зв’язок – необхідна умова будь-якого серйозного сайту, а що вже говорити про церковний ресурс? Людина приходить до храму чи священика з масою запитань, вагань, сумнівів, турбот. Важко уявити собі, що священик в церкві у відповідь буде мовчати. А сайт – це теж майданчик, хочете – розмовниця. І «мовчати» він не повинен. Щонайменше, відвідувач має легко знайти форму зворотнього зв’язку, і, щонайважливіше, мати певність, що на його запитання дадуть відповідь чи пораду. Є й більш прогресивніший метод. Нині існує багато безкоштовних додатків для інтерактивного спілкування, наприклад, Skype. І на часі формування християнського call-центру. Чому б не запропонувати студентам старших курсів семінарій чи УКУ в рамках пасторальної практики попрацювати в такому call-центрі, відповідаючи онлайн чи по телефону на запитання людей. Уявімо собі – людині важко, вона шукає відповідей в інтернеті й натрапляє на пропозицію поспілкуватися з духовною особою онлайн. Дуже багато осіб після такого спілкування ймовірно прийдуть до храму та до Святих Тайн.

Церковна довідка

Греко-католикові дуже важко знайти інформацію про храми, розклад богослужінь та сповідь поза його парафією. Я часто їжджу у відрядження по Західній Україні, й інформація про храми й Богослуження в різних містах була б дуже доречною. Чому б не зобов’язати парохів раз у тиждень подавати інформацію про розклад богослужень і сповіді, роботи канцелярії й оновлювати її на сайті? Немає в пароха інтернету? Це можна зробити в телефонному режимі. Зрештою, це може робити й не парох, а хтось із парафіян-юзерів. Крім того, в такому довідковому розділі на церковному порталі мали би бути контакти священиків, керівників спільнот, електронні скриньки парафій та спільнот. Доцільними були б також і гео-сервіси, наприклад, з допомогою Google Maps, щоби вірянин в іншому місті легко знайшов храм.

Християнські бібліотеки та файлообмінники

Ще одна вимога часу. Я, власник читалки Amazon Kindle, ніде не можу купити чи завантажити україномовну християнську літературу чи аудіо-книги. Цифрові формати Біблії, творів отців Церкви, сучасних християнських видань, історії Церкви, Катехизму, аудіо-файли з Богослуженнями, реколекціями, духовними піснями – все це відсутнє. Я готовий купувати ці речі, але їх немає. Щоправда, мають бути книги й аудіо-файли, які не варто продавати – Біблія, історія УГКЦ, порадники для подружжя, Катехизм, молитовники, поради про сповідь та причастя. Власників електронних читалок стає все більше, й Церква повинна теж щось їм запропонувати.

Пожертви

Мені здається, що ми, греко-католики не є аж такими скупими, щоби підтримати розвиток Церкви та цікавих проектів. Багато з нас допомагають потребуючим, вносять свою лепту в будівництво храмів. Однак, сучасні реалії є такими, що інколи людина й хоче щось пожертвувати на добру справу, але сама процедура (пошук банку, черги) їй заважає це зробити. Прошу не легковажити причину зайнятості потенційного жертводавця – часто справді він не має можливості шукати банк й перераховувати гроші в касі. Виходом можуть бути онлайн-платежі. Для цього треба всього лиш «прив’язати» церковний ресурс до платіжної системи. Зрозуміло, за це доведеться платити комісійні. Але такий шлях – додаткове джерело надходжень. Крім того, можна запропонувати платіжним системам партнерство й таким чином полегшити умови. Однак, передусім ми справді маємо бути взаємно відповідальними – інтернет-віряни жертвують свою десятину, а адміністратори цих збірок звітують про використання.

Зрозуміло, щоби все це реалізувати, потрібна праця й ресурси. Але, з іншого боку, присутність УГКЦ в інтернеті обійдеться значно дешевше, ніж на телебаченні чи друкованих ЗМІ. Український інтернет – це вже не така й маленька аудиторія й з кожним роком вона росте. До того ж, серед вірних – багато фахівців, які у вільний час допомогли б реалізувати церковні інтернет-проекти. Адже для цього не потрібно кидати основну роботу й кудись переїжджати. І важливо звернути увагу на ще одну річ: інтернет-освіта семінаристів. Ввважаю, що в них має бути окремий курс про душпастирство в інтернеті, де їх мають навчити основ створення та ведення блогу, сторінки в соціальних мережах, пошуковій оптимізації, інтернет-безпеки. Такі священики дуже швидко можуть в доброму розумінні «підірвати» інтернет. До речі, якісна інформація в інтернеті дуже швидко поширюється, швидше, ніж в газеті чи на телебаченні. Чим не знахідка для місіонера?

Огляд деяких єпархіальних сайтів

Офіційний сайт УГКЦ http://ugcc.org.ua/. Зроблений непогано, хороша навігація, регулярно оновлюється. Є інформація про Церкву, єпархії. Але, як і всіх інших церковних сайтів – обмаль інформації для вірних: про Церкву, Святі Тайни, катехизмові правди, пояснення Св. Письма (недільне, святкове читання). Доречним був би розклад Богослужень хоча б в основних храмах.

Офіційний сайт Київської архиєпархії – www.kyiv.ugcc.org.ua (укр) – є адреси парфій, телефони священиків. Стрічка новин більш-менш оновлюється.

Офіційний сайт Львівської архиєпархії – www.ugcc.lviv.ua – сторінка неінформативна. Проповіді, офіціоз. Місійне та євангелізаційне наповнення майже відсутнє. На стартовій сторінці тільки одна річ, яка мовже вважатися актуальною для вірного -андитогналівський банер. А також – комерційна пропозиція про реколекційний дім в Брюховичах.

Офіційний сайт Івано-Франківської єпархії – www.if-eparchia.org.ua – офіціоз, проповіді, інформація, куди поїхав владика. Рубрика «Молодіжні спільноти» - порожня. Інші рубрики теж порожні. Протопресвітеріати – без активних лінків, тільки назва й ім’я пароха, без контактів. Місійне та євангелізаційне наповнення відсутнє.

Офіційний сайт Сокальсько-Жовківської єпархії – www.sokaleparchy.org.ua – оновлюється, є посилання на корисні ресурси. Не надто добра архітектура сайту – у формі блогу. Що важливо – є можливість контакту з прес-службою та повідомити новину. Місійне та євангелізаційне наповнення на «двієчку».

Офіційний сайт Коломийсько-Чернівецької єпархії – www.diocese.ko.if.ua –  в рубриці «Молодіжні організації» подана тільки історія організацій, без новин та контактів. Новини УГКЦ – останнє оновлення за березень. Новини єпархії – офіціоз. Місійне та євангелізаційне наповнення відсутнє.

Офіційний сайт Стрийської єпархії – stryi.ugcc.org.ua. Позитив – переходи на сторінки деяких деканатів та окремі контакти. Більшість сторінок деканатів у форматі pdf. Є банери інших церковних сайтів. Все решта – офіціоз. Стрічка новин оновлюється, але в основному – офіціоз. Місійне та євангелізаційне наповнення відсутнє.

Офіційний сайт Бучацької єпархії – www.buchacheparchy.org.ua – по-суті блог. Новин мало, офіціоз. Стрічки новин немає. Місійне та євангелізаційне наповнення відсутнє.

Офіційний сайт Самбірсько-Дрогобицької єпархії – www.sde.org.ua – найкращий сайт серед сайтів УГКЦ з погляду веб-дизайну. Оновлюються новини. Але проблема, як і у всіх – брак місійного та євангелізаційного наповнення.

Офіційний сайт Тернопільсько-Зборівської єпархії – www.tze.org.ua  – хороше наповнення (окрема дяка бр. Роману Демушу). По-суті – блог. Намає нормальної головної сторінки з структурою сайту. Важливий позитив – сторінки деканатів, з картою та контактами деканів. 

Система Orphus
Рейтинг
0
5
13коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • michel | 16 вересня 2011, 20:23
    Коментувати коментар

    Розклади богослужінь в Коломийських церквах є.Але не це є основним. Пожертви людей.Куди вони йдуть , скільки зібрано ? Скільки платять священникам ? Все це непрозоро. Після ранкових богослужінь в церквах священники відсутні.У них вічно немає часу. А саме цікаве , ніхто в католицьких церквах не вивчає з людьми Біблію , по розділах від А до Я. Зараз всі будують храми ,а прийдеш зранку в будній день на Службу Божу а там пару десятків людей , які ходять постійно. Немає мімсіонерської діяльності , ніхто незнає один одного. Немає церковної спільноти.

  • Bohdan Pankevych | 13 вересня 2011, 00:27
    Коментувати коментар

    Дякую, це "найпродвинутіше" дослідження у блогах. Опонуючи пані "dominika" зазначу, що Ви провели велику роботу і вже цим долучилися до покращення справ. Хоч я є досить "дрімучим юзером", себто "чайником" в інтернетних справах - розумію, наскільки це важлива тема. У нас просто ще дуже комфортна ситуація, яка не вимагає напружуватися. А от в Нідерландах, де церкви порожні, молоді священики мусять бути активно присутніми в інтернеті. Лише так можуть промовити до молоді.

  • Каскадер | 12 вересня 2011, 11:44
    Коментувати коментар

    Відзовись Журналісте!!! Ото сиджу і думаю що цілий вік проробив і ніяких маєтків не нажив.То де взяли тих грошей ті бізнесмени які рейдерським способом захопили церкву Покрови у м.Гусятин? Дуже хотілосяб б щоб знайшовся якийсь чесний журналіст Який по справедливому описав ті події, розібрався зкорупцією в церковній владі,щоб зробив прорахунок доходів тих бізнесменів,чи свої чесні гроші вони вложили в будівництво церкви?. Во той сивий Батіг як пішов з органів влади то держава йому ще цілий рік платила гроші ,бо сє сильно наробив.А скільком він людям дав відпускні,лікарняні,скілько людей пішло від тих бізнесменів мінімальною а то і нижче зарплатою на пенсію.На даний час той Батіг навіть мінімальної зарплати не показує.А воду краде,знаю що він крани перекручує щоб всю воду не показувати бо великі податки шкода платити. ТО може Люди які працювали чи працюють у тих бізнесменів вже поборять страх та Щось напишуть про те скільки їм платили ,скільки мали отпусків,скыльки мали лікарняних.?. А та Процичка,варилиха,самогонку продає,чи це відповідає санітарним нормам і чи це по християнске? А той куций Придружка чи всьо чесно робить?Плаче що треба у о.Петрика більше на тацу кидати.....а хочеться взяти.... Для підприємців треба більше вященників щоб була конкуренція...то може більше розмножити бізнесменів щоб впали ціни на дивани і мінеральну воду і на нафту....Бо той Бевський вміє руки розпускати то може хтось би йому їх завязав.Чи не пора?. Відкрити треба більше фотосалонів щоб іПридружка відчув кункуренцію.......... Тож тепер пишу серьозно що у всіх цих жартах багато правди і напевно влада і контрулюючі органи зобовязані перевірити доходи цих горе-підприємців...щоб вони відчули весь кайф від цих серйозних перевірок на собі то може тодіби не диктували порядки свої у церкві............Незнають вони яка відплата чекає за їхні вчинки проти церкви,отця ,Бога!!! Відгукнись Журналісте! Громада м.Гусятин церкви Покрови чикає... Гонорар гарантований. Церковний комітет.

  • pavelko | 10 вересня 2011, 10:21
    Коментувати коментар

    Дякую, Влодку, за добру думку. Будемо працювати в тій мірі, що можемо. Худ

  • Komunikator | 9 вересня 2011, 22:31
    Коментувати коментар

    така тема визріла вже давно. Володимир зібрав докупи багато проблем, про які говорилося на різних мас-медійних зустрічах і йшла мова вибірково, а не в сукупності, як тут бачимо. Автор вніс свою дещицю в розвиток церковної газети "Арка" і, як бачимо, незважаючи на добру роботу, переймається як звичайний мирянин інформацінйими проблемами Церкви. В кращому разі міг би пити пиво і розказувати своїм друзям, які в Церкві проблеми, а тут зовсім інший підхід. До чого це все кажу? Знаю таких, які через проблеми у Церкви опинилися поза нею, бо стали циніками. Так що, пані Домініко, не треба так гарячкувати...

  • chernomorets | 9 вересня 2011, 19:54
    Коментувати коментар

    Дуже цікаво як людина, яка розбирається в Інтернеті оцінює недопрацювання. Як людина, що займається богословям бачу такі самі недоопрацювання у богословї. Про це говорив вже навіть блаж. Любомир і отець ректор УКУ. Треба ставити собі певні "планки" і досягати їх. Але від себе додам. У західній Україні не бачив простого розкладу богослужінь на храмах. Так ніби взагалі храми розраховані лише на "постійних клієнтів", а відпочивальники повинні шукати вірного УГКЦ навмання. Немає телефонів на храмах - до кого звертатися (в Києві - звичайна річ - обява+тел. чергового або самого священника). Я вже не кажу про те, що в середині храмів часто-густо немає літератури яка б продавалася, немає навіть примітивних бібліотечок. Немає практично нічого із елементарного набору місійного, який мав би бути хоча б літом: відкритий храм, церковна крамничка, грамотний черговий. :)

  • dominika | 9 вересня 2011, 18:11
    Коментувати коментар

    Шановний пане Володимир, давно відомо, що критикувати завжди легко і просто. Не хочу сказати, що не погоджуюсь зі всім, про що Ви пишете. Однак багато в чому можу Вам заперечити. Ну, невже Ви, як людина, яка, за Вашими словами, добре розуміється в інтернеті, не знаєте, що якісна розробка, дизайн і підтримка сайту коштує і немалі гроші? Чи не знаєте, що для того, щоб вести сайт потрібно людину (і то не одну!), яка також має добре на тому розумітись? А де має Церква взяти і перше і друге? Якщо не дуже то практикуючий греко-католик не розуміє цього, не підтримує Церкву (в т.ч. матеріально), не знає "ДЕ сповідатись" (!!!), а тільки займається ПУБЛІЧНИМ критиканством, хоче, щоб йому все (і віру) подавали на тарілочці і т.д. і т.п. то гріш йому ціна! Треба завжди починати з СЕБЕ! А що Ви, шановний пане Володимир - такий спеціаліст в інтернеті - зробили для ДОБРА своєї Церкви і Її присутності в інтернеті?????? P.S. Один молодий єпископ УГКЦ сказав недавно: "Священики становлять лише 0,01% Церкви. То хто ж є Церквою?" Слава Ісусу Христу!

    • Vlodko | 9 вересня 2011, 18:46
      Коментувати коментар

      Шановна Домініко, критикувати справді легко, особливо, анонімно. Постарайтеся бути коректнішою,особливо, у формулюванні типово "совєцького" штампу "що ти зробив?". Що, я маю зараз озвучувати всі свої діла для Церкви? А тоді сповідатися з гріха гордості? Не дочекаєтеся:) Зрештою, для мислячої людини, пропозиції, викладені в дописі - теж свого роду якась дещиця для Церкви. Не розумію, звідки у Вас стільки злості? Чого вартують слова "Якщо не дуже то практикуючий греко-католик не розуміє цього, не підтримує Церкву (в т.ч. матеріально), не знає "ДЕ сповідатись" (!!!), а тільки займається ПУБЛІЧНИМ критиканством". Вибачайте, але це - позиція такої собі гіпер-греко-католицької бабусі, яка готова проклясти кожного, хто (жах!) не знає, де сповідатися чи куди піти на Літургію. Чи не припускаєте Ви, Домініко, що Церква - не тільки для таких супер-християн, як Ви? А й для тих, хто в пошуку, хто справді не знає, куди піти до сповіді/духовної розмови тощо? Я не писав, що надто добре розуміюся в інтернеті. Так, щос можу робити, щось можуть робити інші люди. Попередній дописувач писав, що пропозицій від християн-веб-майстрів були, навіть безкоштовно розробити ресурси. Біда в тім, що без підтримки церковного керівництва це зробити годі. Я знаю це по роботі в церковних медіа, напр., газеті "Арка". Але пояснювати це можна тільки тому, хто готовий не обливати брудом, а співдіяти.

    • taras.tymo | 9 вересня 2011, 22:41
      Коментувати коментар

      Пані Домініко, власне через таку позицію, як Ваша, у багатьох єпископів і священиків починається "зіркова хвороба". Бо з Ваших слів виглядає, що "рядові" члени Церкви взагалі не можуть висловлювати ніякої критики, а тільки мовчки працювати як тягова робоча сила, і при тому абсолютно задурно. Ясно, що працювати треба, критиканством займатися не потрібно і розбагатіти на Церкві не вдасться (якщо працювати чесно). Однак єпископи/священники для того і поставлені, щоб мудро цю роботу організувати. А з боку їх власне часто і є байдужість і відсутність ініціативи. Про брак коштів на дизайн сайту і його підтримку навіть говорити смішно у порівнянні з тим, на що витрачаються в сотні раз більші гроші. Так що не треба ейфорії...

  • mister_fix | 9 вересня 2011, 16:54
    Коментувати коментар

    Дуже дякую за ґрунтовний аналіз. Тема давно болюча. Я знаю, що пропозицій щось змінити від різних людей поступала купа (тобто пропонували, що зроблять добрі сайти для Церкви, задурно або за невеликі гроші), але цього нікому не треба. Тепер єпископи молодші, може хоч до них дійде. Щодо головного сайту УГКЦ, то це ганьба (ду-у-уже старий дизайн і сухий офіціоз).

  • P.Best | 9 вересня 2011, 16:03
    Коментувати коментар

    цікаве дослідження... було б кому в УГКЦ все це виправляти..

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти