ВІЧНІ ІСТИНИ І СУЧАСНІ ЛЮДИ

19 лютого 2017, 10:25 | Блоги | Блог о. Петра Балога | 6 |   | Код для блогу |  | 

Планшет.jpg

Для католиків ІІ Ватиканський Собор – це остання інтерпретація незмінних істин і правд віри. Остання на СЬОГОДНІ. Буде наступний Собор – «доповнить» ІІ Ватиканський. Не змінить, не відмінить, але доповнить, тобто подасть у доступній формі сучасній людині.

Істини Божі не міняються – міняються люди і їх сприйняття істин. Інакше вийде «кидання перел перед свинями», з чого виникає, що ніби всі сучасні люди – якісь «свині» чи невігласи. А це неправда. Благу вість треба донести сучасній людині зрозумілою їй мовою, враховуючи її філософію, культуру, середовище і сучасні проблеми.

«Буксування» на «перших семи Соборах» чи дослівне цитування «Апостольських правил» як «правил життя» сучасних християн, чи подавання норм чи способів вираження правд віри, притаманних Середньовіччю чи епосі Тридентського Собору – це євангелізація ВИМЕРЛИХ поколінь. А потрібна Євангелізація ЖИВИХ, живою мовою, щоб ефективно донести правди віри тим, хто живе тут і тепер. І це завдання кожного покоління богословів, кожного нового Синоду чи Собору. Тому і скликуються чергові Собори, тому і з'являються нові богослови.

Вірність Традиції не повинна виражатися у «закостенілості» Традиції чи «традиціоналізмі», але у вірності Віковічному Живому Слову, яке має промовляти до кожного і торкати його серця, а не бути просто проголошенням «антикваріату» чи «історичних розповідей» з минулого. Євангеліє – це не минуле, це завжди СУЧАСНЕ.

Це як з історією філософії: вона важлива, вона - фундамент сучасної філософії, без неї нічого нового не побудуєш сьогодні у філософії, але вона мусить бути «доповнена» сучасним контекстом, щоб стати «філософією життя» на сьогодні і чимсь дієвим, а не просто цікавою «прогулянкою по цвинтарю, на якому поховані стародавні філософи».

Колись один єпископ сказав: «Ось читаю Отців Церкви – і там уже все сказано, дані всі відповіді. Що ще треба людям? Хай читають, там все є»... Досить немудре твердження. Там все є, і багато чого справді істинного, проте сказане багато століть тому ТОДІШНІМ людям.

Сьогодні людям потрібний новий спосіб подачі тих самих незмінних істин, але у доступній їм формі. Як це у свій час робили власне Отці Церкви. Так, новий спосіб, побудований (чи надбудований) на Традиції, на Отцях, перед якими ми «маленькі», як «карлики на плечах гігантів», але конечний для донесення сучасній людині і досягнення сердець всіх, не лише «традиційно побожних», яким і Отці вистачать, і для яких все, що сучасне – гірше від минулого. Що неправда.

Так само з богослов'ям, так само з Соборами. Кожне покоління богословів повинно наново опрацювати теологію, подивитися на незмінні істини Божі у новому ракурсі, через призму сучасного світу, і не змінюючи їх, подати сучасним людям не щось архаїчне, смішне для них, застаріле, чи «мракобісне», але як нове, свіже, надихаюче і дійсно альтернативне серед усіх сьогоднішніх пропозицій, які подає світ.

Таким власне підходом перемогло колись християнство стародавнє язичництво та всі інші «пропозиції» тодішнього світу. Так само СЬОГОДНІ християнство має шанс притягнути сучасних людей, подаючи їм «старе вино у нових бочках».

 

Система Orphus
Рейтинг
0
0
6коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Alignatius | 19 лютого 2017, 12:34
    Коментувати коментар

    Безперечно були інші, але вплив Раннера був найбільшим. Згідно соціологічних опитувань проведених у Італії, молодь вважає його найвизначнішим теологом. Хоча його концепція "анонімних хритстиян" нагадує неопелагіанство... А крім того ви назвали теологів, які потім обєдналися у Коммуніо, і відстоювали традиційні погляди (хоча і не були традиціоналістами). Розумію, що традиціоналізм - це втеча від реальності у певне гетто, але коли Церква хвора, переживає кризу, їй деколи потрібно приписати карантин, щоб вона могла зміцнити.

    • Petro Balog | 19 лютого 2017, 14:18
      Коментувати коментар

      Наскільки мені відомо, то не "молодь Італії" опитували, а студентів Григоріанського Університету, і не про теологів ІІ Ватиканського Собору, а про теологів взагалі, у цілій історії Церкви, і нічого дивного, що серед студентів єзуїтського ВНЗ Ранер зайняв перше місце. Крім того, Ранер теж належав пізніше до "Communio" і публікував там статті.

  • Alignatius | 19 лютого 2017, 11:46
    Коментувати коментар

    Це не стереопит. Коли отці говорили про більшу точність документів, керівництво собору відповідала: Ні, це душпастирський Собор... А щодо антропоцентризму, то одним з його творців був Карл Раннер, теолог, що найбільше вплинув на хід і богослівя соборових текстів. І ось наслідки: всі думають про цифри, про кількість вірних, а не про спасінння....

    • Petro Balog | 19 лютого 2017, 11:50
      Коментувати коментар

      Крім Карла Ранера на Соборі були ще Ів Конгар, Йозеф Ратцінгер, Анрі де Любак і багато інших... "всі думають про цифри, про кількість вірних, а не про спасінння...." - Всі? Це черговий стереотип

  • Alignatius | 19 лютого 2017, 10:39
    Коментувати коментар

    Тільки ось це нове тлумачення деколи настільки деформує зміст, що відбувається розрив з тією традицією. Вважаю. що помилкою ІІ Ватиканського Собору було те, що на перше мвсце поставив душпастирство, антропоцентризм, а не Бога, доктрину. Двозначності як і втім у нещодавній "Радості любові" не служать добру Церкви. А щодо традиціоналістичних рухів - це такий самий дар Святого Духа Церкві, як і харизматичний і неокатехуменат. Це що було святим і істинним вчора - є святим і правдивим сьогодні....

    • Petro Balog | 19 лютого 2017, 10:46
      Коментувати коментар

      "нове тлумачення деколи настільки деформує зміст, що відбувається розрив з тією традицією" - тут мова не про крайнощі і "перегиби", а про нормальність. "помилкою ІІ Ватиканського Собору було те, що на перше мвсце поставив душпастирство, антропоцентризм, а не Бога, доктрину" - давайте без стереотипів, що там ІІ Ватикан поставив на перше місце

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти