Про доцільність будувати мости замість того, щоби вішати ярлики

5 січня 2017, 17:51 | Блоги | "Пошепки..." (Блог Олени Кулигіної) | 18 |   | Код для блогу |  | 

Нещодавно в інтерв'ю, опублікованому на РІСУ, професор Людмила Филипович, завідувач відділу історії релігій та практичного релігієзнавства Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ, назвала “ворогами України” і “сепаратистами” людей, з якими “будує мости” Апостольський Нунцій в Україні, коли відвідує Схід України. Тепер, коли я маю нагоду частіше бувати в зоні АТО як журналіст і волонтер, я теж будую подібні мости. Від Заходу України до Сходу. Від Львова до Мар'їнки. Пробую зрозуміти, як живуть ці люди і чому так.

Вже другий день не перестаю думати про ці слова. І щоразу відчуваю, наскільки вони несправедливі. І точно ненаукові. За кілька коротких поїздок протягом минулого місяця я зустріла неймовірно цікавих людей, з складними долями, драматичними історіями втечі від війни. Колись справжні дослідники про них писатимуть книги і зніматимуть фільми. 
Познайомилась з десятком волонтерів: священиками різних конфесій, мирянами протестантами, греко- і римо-католиками, які служать цим людям, інколи облишивши заради них комфортне, або хоча би спокійне, життя в Києві чи Львові. Кожний з них може багато розповісти про “зрадників”. А також про доцільність будувати мости замість того, щоби вішати ярлики. Навіть якщо деякі люди її, доцільність, не здатні розгледіти. Можливо, перспективу варто змінити. В цьому, на мою думку, і є професіоналізм дослідника - зрозуміти, розпізнати і показати іншим, що НАСПРАВДІ відбувається, а не поширювати стереотипи та політично доцільні гасла.

Зараз я знову в дорозі, знову мій потяг вирушив на Схід, попереду нові зустрічі, знайомства і мости. З людьми, які опинились в біді, які втратили дім, роботу. А найбільше втратили надію. Бо при постіній температурі +5 тепла в квартирі її легко втратити.  Ми не можемо їм повернути дім. Але повернути надію - бодай варто спробувати, бо в цьому полягає християнський обов'язок. Нести надію іншим і шукати доцільність у справах милосердя - це завдання кожного, хто зустрів у своєму житті Новонародженого Месію. 

Тому я зараз точно маю що сказати пані Людмилі, а також іншим зрадофілам і всепропальщикам. Особливо напередодні Різдва. І хочу всіх вас за допомогою цього блогу (дякую, що надихнули мене знову писати) запросити хоча би у віртуальну подорож на Схід України і знайомитись з тими людьми, яких поважні “експерти” одним розчерком пера оголосили людьми другого сорту, “відділили” і відкинули. Приблизно так колись зробили жителі Вифлеєма з вагітною Марією, не знайшовши для неї місця, окрім як в стайні для тварин. Так зробили фарисеї і жителі Єрусалима з Ісусом Христом, який не виправдав їхніх релігійних та політичних сподівань. Чи маємо право сьогодні ми, християни, чинити подібно, побожно готуючи 12 страв до святкового столу, щоби привітати Ісуса з днем народження? Чи все таки Бог через Церкву нас кличе любити, служити, єднати, а не розділяти? Єднатись з ким, може запитаєте Ви? служити кому? дозвольте мені показати цих людей.

Пізніше, хоча би як вийду з потяга, я постараюсь розповісти трохи більше про них і багатьох інших людей, так необдумано названих "сепаратистами". Бо мені боляче за них. Відчуваю, що це мене обізвали ворогом разом з ними. А тому мушу стати їх голосом, бо самі себе вони захистити не зможуть.

Два дні тому, майже одночасно з "аналітичними висновками року”, де професор Людмила Филипович назвала "ворогами України" людей, зокерма, греко- й римо-католиків, які, не маючи альтернативи, живуть в окупаці, муфтій Духовного управління мусульман України Саід Ісмагілов сказав слова, під якими, напевно, може підписатись кожна людина, яка любить Україну. Далі я просто його зацитую:

"Окуповані території України - Крим та Донбас, ніколи не мусять бути предметом торгів або компромісів. Це - наша земля і крапка! 

... В українців ніколи не повинні виникати думки відмовитись від нашої землі, віддати її, обміняти на якись преференції. Якщо це буде потрібно, то наши діти і онуки мусять з дитинства знати і бути впевненими, що Крим і Донбас - наша земля, і вона буде повернена до України, і це лише питання часу. Це може стати частиною нашої свідомості, частиною нашої національної ідеї. Нам доведеться стати сильними, нам доведеться хоч всій Европі, хоч всьому світові сказати - ми не згодні, Крим та Донбас це Україна і ми повернемо їх.
Пам'ятаємо, нас всі будуть вважати слабкими, якщо ми самі будемо відмовлятись від того, що по-праву належить нам. І нас будуть вважати сильними, якщо ми не будемо дивитись на інших, і будемо відстоювати свої національні інтереси.
"

І думаю, такій вірі, такій "доцільності" ще багатьом нам, і християнам, і "експертам", ще вчитится  вчитися.

Система Orphus
Рейтинг
0
1
18коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Fr. Valerii | 6 січня 2017, 12:53
    Коментувати коментар

    Ой, пані Олено, вести аргументовану дискусію з "некремлівськими-неординськими-неогидними-нетролями" в принципі абсолютно неможливо, бо вони перекручують все і вся, і "мочуть" усіх наліво і направо, в тому числі й жінок. Думаю, що в цій темі треба звернути увагу на ось такі три моменти. 1) Нунцій не зміг би відвідати Донецьк і Луганськ, якби йому не дозволили СБУ, МВС, ВСУ, одним словом влада України. Він пересікав "лінію розмежування" абсолютно легально з дозволу влади. Тому, якщо хтось звинувачує Нунція у фінансуванні сепаратистів, то той звинувачує не його, а насамперед владу України. 2) Це факт в "місіонерській діяльності" УГКЦ - ані Екзарх Донецький, Степан Меньок, ані "Отець і Глава" УГКЦ, Святослав Шевчук, навіть під "прикриттям" Посла Ватикану побоялись приїхати до СВОЇХ людей в Донецьк і Луганськ. Які вони після цього "місіонери" чи "отці" ... після цього вони мають просто добровільно резигнувати. 3) В той час, як УСІХ людей, які не з власної провини опинились відрізаними від України і залишились жити у "непідконтрольних ОРДЛО", бо їм нема куди їхати, або вони не можкть, і тих понад півтора мільйони вимушних "ВПО" називють сепаратистами і звинувачують в усіх катастрофічних економічних провалах на "підконтрольній" території - і в той самий час тривають повноцінні політичні, економічні, транспортні і т.д. стосунки з Росією. Наприклад, про прибуття і відправлення потягу Львів-Москва на Львівському вокзалі оголошують трьома мовами: українською, англійською і ... російською. Подібно і в Києві. Тому, нехай усі "патріоти" припинять ненавидіти українців з "окупованих" Донецька і Луганська, а також тих, хто переїхав на "неокуповані" території, бо не ці люди є ворогами, а інші ... хто має вуха, нехай почує.

    • Olena | 6 січня 2017, 13:47
      Коментувати коментар

      Ви все дуже правильно сказали, навіть важко щось додати до Ваших слів. Але все таки додам: мене дуже тішить, що ті, хто хочуть думати, - можуть ;) Щодо владики Степана чи Блаженнішого Святослава - я не можу коментувати, бо не знаю достименно їх позиції. Тільки знаю, що католикам там тяжко. Коли до них приїжджає Нунцій, то вони ридають під час проповідей. я і сама слухала ту проповідь в записі - і плакала. Бо це є насправді пастирські обійми не лише Нунція, навіть не лише Папи, а Христа. Ми ж всі читаємо Євангеліє і знаємо, що справжній пастир піде шукати одну заблукалу овечку з отари. Бо йому не все одно. Ну і ось це власне приклад. Але це важко зрозуміти людям, які не знають Бога і Євангелія. навіть якщо вони називаються християнами. І теж ви праві, що переселенці на підконтрольній українській території живуть в злиднях. дехто повернувся, бо орендоване житло коштує більше, ніж вони можуть заробити. Рівень гуманітарної катастфори або спеціально замовчується, або пропагандою викривляється. Інформаційну війну у нас теж ніхто не скасував :( Ну а до кремльовських тролів я ставлюсь спокійно, прекрасно розумію, що у них така робота і зарплата. але все одно смішно, мабуть на релігійних тролях москва трохи економить, тому з логікою у них досить тяжко, і на прикладі Леонтія це добре видно :)

  • firemark | 6 січня 2017, 10:54
    Коментувати коментар

    Підтримую п.Олену. Дійсно замість того, щоб вішати ярлики треба Людмилі Філіпович бути в темі... Я більше довіряю нунцію архієп. Клаудио, коли він на різвяній службі (під час проповіді) казав: "У мене від папи Франциска особливе завдання: проконтролювати, щоб ця допомога (вінансова) дійшла до дійсно нужденних - переселенців, а не так, як часто нажаль робится в Україні - невімо кому допомога :)... Та ще й емоційно приплетено архієп. Ігора. Дійсно, в РКЦ не все так добре, як хотілось би (чит. мій останній емоційний допис своєму РІСУшному блозі). Але, ми всі незалежно від конфесії повинні розуміти, що Церква Христова є Церквою грішників, це лікарня наших душ (де лікарі-священники часто такі ж хворі-грішники). Але я все одно довіряю нунцію, що він робить добру справу, допомогаючи нужденним, а не займається PR-компанією Папи, бо останній того не потребує.

    • Olena | 6 січня 2017, 13:34
      Коментувати коментар

      Цілком згідна з Вами. і дякую за підтримку. Думку нунція дізнатись не важко. Достатньо лише запитати в нього, він доволі відкритий у спілкуванні і говорить дуже зрозуміло. Для тих, звісно, хто цікавиться першоджерелами, а не їх суррогатами

  • Gans Kastorp | 5 січня 2017, 20:13
    Коментувати коментар

    Ви панянко не зрозуміли, що пані Филипович має на увазі Захарченка&Co, а не тих людей, які постраждали. Чи Ви вважаєте, як пані Савченко, що народ україни не повинен вішати "ярлики" на цих упирів?

    • Olena | 5 січня 2017, 20:21
      Коментувати коментар

      а при чому тут взагалі Захарченка&Co? який стосунок ці люди мають до тих, з цим зустрічається Нунцій і допомагає Папи Франциск? це так думає Людмила Филипович? тоді нехай скаже прямо і відповідатиме в суді за наклеп. Я Вам показала тих людей, кому допомагає Ватикан, хоча мала би українська держава. Якщо експерт не знає, про що пише, то краще їй не писати. Або не називати себе експертом.

  • Леонтій | 5 січня 2017, 19:18
    Коментувати коментар

    Шановна авторка починає цю статтю отак: "Нещодавно в інтерв'ю, опублікованому на РІСУ, професор Людмила Филипович, завідувач відділу історії релігій та практичного релігієзнавства Відділення релігієзнавства Інституту філософії НАНУ, назвала “ворогами України” і “сепаратистами” людей, з якими “будує мости” Апостольський Нунцій в Україні, коли відвідує Схід України." Одначе насправді п. Филипович заявила от що: "— Мене особисто аргументація Ватикану щодо доцільності цих поїздок не дуже переконує. Нунцій заявив, що основне завдання Церкви – це побудова мостів. Питання: з ким і чим? Будувати міст із ворогами України? В розпал військового протистояння? В ситуації, коли ворог навіть не думає каятися і переконаний, що робить все правильно, вбиваючи тисячі людей?" Іншими словами, шановна п. Кулигіна або СВІДОМО перекручує й підтасовує зміст цих слів п. Филипович, або просто прочитала їх нашвидкоруч, не особливо замислюючись над їхньою правдивою суттю. Але - в будь-якому разі - щоб мати певний "полемічний привід" для написання й публікації цього матеріалу. А насправді п. Филипович, оскільки папський нунцій відвідував і окуповані терени Сходу, то - досить чітко і ясно - наголосила на принциповій неможливості "побудови мостів" саме із тими - дійсно СЕПАРАТИСТАМИ, маріонетками Кремля, лютими ворогами України, що "окопалися" по ТОЙ бік лінії фронту, на цих - окупованих РФ територіях. І, здійснюючи цинічну збройну агресію проти нашої незалежної держави, чинять жахливі - масові криваві злочини проти її громадян.

    • Olena | 5 січня 2017, 20:52
      Коментувати коментар

      Перепрошую, але я добре знаю, що я написала і кілька разів перечитала інтерв"ю пані Людмили. На відміну від неї я можу апелювати до фактів, а не домислів чи маніпуляцій. Але поясню детальніше і Вам, якщо Ви не дуже володієте матеріалом "Нунцій заявив, що основне завдання Церкви – це побудова мостів. Питання: з ким і чим? Будувати міст із ворогами України?" Відвідуючи Донецк і Луганськ, апостольськи Нунцій перебував в КАТОЛИЦЬКИХ ПАРАФІЯХ. це все. Це публічний факт. Кого пані Людмила сміє називати ворогами України, виходячи з фактів "щодо доцільності цих поїздок"? добре, що Ви навели цитату. якщо хтось лінивий і не зробить це за посиланням вище. Далі цитую авторку: "В ситуації, коли ворог навіть не думає каятися і переконаний, що робить все правильно, вбиваючи тисячі людей?" - КАТОЛИКИ ДОНЕЦЬКА та ЛУГАНСЬКА - це є священики, монахині миряни обох обрядів, які не мають ЖОДНОГО СТОСУНКУ до того, про що пані Филипович пише. Тож, щодо поїздок апостольського Нунція на Схід вона говорить неправду, свідомо чи ні - це інше ціквае питання. Я можу продовжити наводити приклади маніпуляцій, які прозвучали в цьому інтерв"ю. бо цитата, яку Ви згадуєте, не єдиний фейл в цьому тексті.

    • Olena | 5 січня 2017, 21:09
      Коментувати коментар

      Продовження цитати Филипович, яку Ви так "делікатно" обірвали: "Ми не можемо не радіти ініціативі «Папа для України» – для нас зараз це колосальні гроші. Питання в тому, кого вони підтримують і кому йдуть ці ресурси. Мета в принципі милосердна, типово церковна, аби надати усім елементарні засоби для існування. Я дам симетричну відповідь словами нунція, коли його спитали, чому Ватикан не дозволив УГКЦ прийняти до себе архиєпископа Ігоря Ісіченка: «Ми не бачили доцільності». От так само і я не бачу доцільності в допомозі сепаратистам". Я Вам показала "сепаратистів", яким йуть гроші. ці конкретні люди, які стали внутрішніми переселенцями і перебувають на українській території, отримали допомогу від Папи Франциска за посередництвом Апостольської Нунціатури і Комітету Акції "Папа для України". Людмила Филипович в них плюнула. ось я і хочу, щоби всі ци побачили.

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти