Скандали останніх років, які стосувалися плагіату високих осіб різних європейських держав, ще раз поставили на порядок денний проблему дотримання авторського права у науковій сфері. Вони позбулися своїх посад у зв’язку із цими скандалами, хто добровільно, хто під тиском суспільства. В українському освітньому просторі ця тема також є болючою і викликає нераз бурю емоцій у середовищі науковців, а той судові позови. У черговому блозі заторкну цю проблему на рівні студентських наукових робіт, захист яких в українських навчальних закладах цьогоріч у зв’язку із скороченим семестром добігає кінця.

Вміння запозичити з Інтернету чужий текст і видати за свій стало звичним явищем в нашій освіті. Це заторкнуло також мій скромний науковий доробок і завдяки ретельності одного з рецензентів впізнав власну наукову статтю без посилань на автора, вміщену майже на пів розділу однієї з дипломних робіт… Не ставлю собі за мету займатися зараз моралізаторством на кшталт «це погано». Проте як педагог помічаю таку тенденцію: в частини студентів, в яких ми виявляємо плагіат в процесі захисту їхніх робіт різного кваліфікаційного рівня, не помітна якась стурбованість з цього приводу, що їх спіймали на гарячому. Така ситуація не викликає почуття сорому, який може бути виявлений перед аудиторією. Більше того, дехто з майбутніх молодих спеціалістів не розуміє, що плагіат – це крадіжка чужої праці, яка була зроблена, можливо, за немалий період часу. Один з дипломантів казав, що він тяжко працює, а тому не мав часу написати своє і просив комісію, щоб вона ввійшла в його життєву ситуацію…

У суспільстві, де чорне стає білим, не дивно, що в головах молодих людей закладено подібний підхід до справи. Та найсумніше те, що з такими цінностями вони будуть приходити на свої майбутні робочі місця, навіть незважаючи на те, чи працюватимуть за фахом. Тому виховання власної наполегливості у здобутті певних речей мало би починатися ще з малих літ, коли дитина розрізняє, що є чуже, а що таке своє. Це сьогодні нелегко зробити, адже потім все буде залежати від середовища, в якому житиме і творитиме певна особа… Залишаю три крапки, тому що це лише одна з причин поширення плагіату на різних рівнях.