Телеграм італійського посола у Москві Attolico

до свого міністра іноземних справ Dino Grandi

та копія до посола при св. Столиці Граф De Vecchi

ч. 49/864             Москва, 2 січня 1933

... Наскільки ж би сказав сам отець Amadru Преосвященному Neveu, здається, що він був викликаний до бюра ГПУ в Ленінграді, і там піддався допити, що тривали три години. Об'єктoм досліджувань наступним: отець Amadru ніби був у служіння Ухрании [служба безпеки] підчас царського режиму. Одчевидно, Отець Amadru заперечив з обуренням помилкову і тенденційну інсинуацію й навіть погодився підписати письмову заяву в цьому розумінні.

            Винятком того, відразу після підписання декларації, робітник, трагічним ставленням, виставив oтцеві Amadru старий лист, в якому підпис отця Amadru з'явився разом з тими затвержуваних робітників царської поліції. Йшлося про нічого іншого як підпис що отець Amadru ставив, близько 25 років тому, до обрядову присягу щоб відправити богослужінь у Ленінграді. Серед свідків виявився, мабуть, якийсь державний робітник того часу.

            Коротше кажучи, Ленінградський ГПУ стверджував, на основі цього документа:

            1) встановити, що отець Amadru був царським шпигуном;

            2) досягнути, таким чином, що отець Amadru став би тепер Совєтським шпигуном!

            Легко уявити собі реакцію бідного отця Amadru, що його нерви починають серйозно похилитися від подальших переслідувань і утиски.

            [...] Тим не менш, це демонструє абсурдність таких методів поліції в цій країні, як не мають наміру відступати від лінії антирелігійних гонінь і переслідувань.