В ці хвилини на площі перед Михайлівським Золотоверхим монастирем лунає дзвін, який вже став символом нової української революції. Дуже символічно також те, що перед тим була пролита кров, кров невинних молодих людей, які мають надію і віру у краще майбутнє своєї землі.

А ще перед тим був інший майдан, де були часом і непорозуміння, і сварки з політикою чи без. І було незрозуміло що далі. Навіть комусь на цьому першому майдані відмовили у молитві. Не знати чому, але відмовили.

Виводжу для себе думку, що цьому першому майдану саме бракувало фундаменту, біблійної «солі землі», крові мучеників. Звичайно, дуже шкода, що вона пролилася. Але це сталося і режим показав своє обличчя. І майдан протверезів.

Наступний символізм: частина втікачів від беркутівських кийків сховалася за стінами монастиря. Це вже порівняли з тими часами, як кияни ховалися за цими стінами від монгольської орди. І як тоді, так і тепер Церква дала прихисток, а потім підтримала і пастирським словом.

Отже, саме Свято-Михайлівський монастир, названий на честь покровителя міста св. архистратига Михаїла, став символом нового майдану. І нині його дзвін кличе Божий люд до виконання свого морального обов’язку: стати на захист своєї свободи, своєї держави і свого майбутнього. І власне з молитвою, до якої не раз закликали на майдані різні виступаючі.

«З нами Бог, розумійте народи!»