Побувавши на двох українських революціях, в 2004 і 2014, завжди радів тому, що нарешті наш народ прокидається після певного історичного летаргічного сну, породженого колоніалізмом та відсутністю незалежності. Це як в фільмі "Пропала грамота": діду, ти ще живий чи вже помер?... а він: не знаю... Багато – хто надіявся на те, що незалежність принесе достаток та мир досить швидко: чому одні і ті ж держави східної Європи та пост-радянського простору розпочали свій старт в 1989-1991 роках, проте до 2018 року  у кожного з них інший результат?  Чому вже довший час ми бачимо зворотні процеси в Україні. На жаль, природні ресурси, вигідне географічне становище чи інші переваги не можуть замінити силу консолідації людського духу і потенціалу свободи, солідарності та співвідповідальності, на яких будується народ з державотворчими традиціями. Основна причина успіху чи занепаду народів – це наявність чи відсутність мудрої та тверезомислячої еліти, що міцно пов’язана зі своїм народом та відповідає його запитам та потребам. 

Бо що таке реформи? Це знищити схеми незаконного егоїстичного збагачення фінансами, що йдуть до тих, хто і має владу, щоб ці прибутки працювали для суспільного добра, проте гарантуючи індивідуальні права та обов'язки. Але хто ж просто так може зруйнувати дані корупційні схеми даних псевдо-еліт? Лише морально-здорові організовані люди або зовнішня окупація з боку держав, що мають вищий економічний та демократичний рівень розвитку. Хоча будь-яка зовнішня окупація несе нові небезпеки та виклики. А що таке морально-здорові люди? Це не потрібно плутати з досконалими людьми: досконалої людини немає, а кожна людина особлива та має свої таланти та харизму, місію та призначення. Морально-здорові люди - це ті, що називають речі своїми іменами. Тобто ніхто не застрахований від помилок в своєму житті, але якщо помилився чи вчинив протиправну дію, то людина готова до визнання та покаяння, а це стає початком відродження та розвитку. І це нормальний стан. Людина має любити себе такою, як є. Бо вона і є найбільшим чудом і таємницею творіння та еволюції. І іншою ознакою морального здоров'я: це бути самим собою, бути толерантним до інших, і розуміти межі особистої свободи, прав і обов'язків. Людина має захистити основне - це дар життя. І все, що руйнує життя, і є злом: від екології, здоров'я чи убивство. 

Тому під час революцій був схильний своєю головою критично аналізувати процеси, що відбувалися. Вже на другий тиждень помаранчевої революції зрозумів, що реальних змін не буде, і коли про це почав говорити своїм знайомим, з якими були на майдані, то дивилися трішки дивакувато на мене. Хоча я дав просте питання: на площі щодня до мільйона людей, багато вченої молоді з-за кордону, талановитих менеджерів і так далі…то чому навколо лідера одні і ті ж особи, що лише вчасно поміняли колір прапора чи стали політичними тітушками? Бо хто зрадив раз, то зрадить і другий.. що і трапилось вже за кілька років.. Те саме відбулося і під час революції Гідності…стільки прекрасних молодих та талановитих людей з України та ті, що вивчилися і приїхали з-за кордону, то чому серед них не сформувати тих 400 депутатів ВР чи для 25 областей не сформувати по команді професіоналів з 15 чоловік, що стали б ядром реформ? Загалом потрібно біля 2 000 спеціалістів, щоб сформувати нову творчу еліту… і коли перераховуєш тих, хто закінчив західні вузи, тренінги, міжнародні програми, то за 27 років незалежності число нового покоління сформованої молоді досягає вже сотні тисяч…Але що йде не так? Чому потрібен і чому буде ще один майдан? Зміна еліт – це основне завдання нового майдану. Старі еліти не підпускають до себе нового покоління молоді, а вибирають тільки деякі обличчя, якими можна маніпулювати, бо будь-які здорові альтернативи та інновації несуть старим псевдо-елітам велику небезпеку для їхніх привілеїв.  Навіть для мене було дивним трішки, що, будучи за кордоном та повернувшись додому, з двома дипломами на найвищий бал, не бачив бажання багатьох авторитетних осіб співпрацювати та консолідувати зусилля для праці, а більше бути підлеглим та витрачати дорогоціний час на якісь наради, засідання і так далі, де організатори просто узаконюють і приймають ті ж рішення, що самі і задумали попередньо. Бо все це голосування потрібне лише для того, що якщо щось не вдасться, то перекинути вину не на себе і свій егоїзм чи обмеженість, і не на те, що було запропоноване невміло зі самого початку, а  на інших і оправдати свої помилки тим, що всі це прийняли і підтримали (потім до цього звик і навчився просто робити свою справу).  З часом визнав: що бути тренером-викладачем, що сам відповідає за себе, це набагато ефективніше і продуктивніше, аніж постійно залежати від когось, хто бачить і визнає лише себе і свої інтереси. 

Тому основні причини нової української революції будуть: правда, сім’я та земля. 

Правда. 

Ми живемо в час маніпуляцій… Здавалось би, інформаційна революція завдяки інтернету та демонополізації джерел інформації мали б допомогти та полегшити людині отримати факти і аргументи, знання та навики для життя і праці.. Адже перше завдання інформації – це сформувати цінності та переконання вибору в житті, розібратися в собі і  в своєму покликанні. Слово споживається та засвоюється як їжа… Хто слухає слово правди, той живе… На жаль, маємо парадокси: велика кількість інформації та ерудованості – це ще не продуктивність в житті… Навпаки, у багатьох сферах в Україні дуже важко найти професіоналів.

Перший закон маніпуляції сформував ще Арістотель: якщо хочеш маніпулювати людьми, то зробити потрібно так, щоб забули значення слів.

Друге, ми отримали нові форми “інфо-лукавства”, які є більш витонченими та делікатнішими… недарма в Біблії є “лукавий” і “лукавіє”, основне завдання якого – це подавати брехню як правду, або, принаймні, як напівправду та маніпулювати. Бо хто ж бажає зла самому собі? Підмінивши поняття, можна вести інформаційний фронт, та маніпулюючи людськими умами, що попались, довести справу до реальних воєн та трагедій. Як казав ще Лєнін, один з найбільших ідейних махінаторів, що 10 професійних агітаторів зроблять свою справу краще, аніж переможна армія. Після пропаганди йде викривлення освітньої системи: ми бачили, якою руїною було впровадження і контроль комуністичної ідеології над освітою, садочками, школами та університетами. Як було знищено потенціал поколінь та втиснуто молодь у різні страхи і комплекси... Сьогодні відчувається те ж саме, коли міністерство бажає вказувати батькам, на яких принципах і яке розуміння потрібно давати дітям у сімейному вихованні. Право батьків має бути першочерговим у вихованні дітей, тому що батьки віддають все: час життя, здоров'я, увагу і любов. А міністерства збирають лише податки і живуть за рахунок родин. І накази міністерств - це нераз бачення однієї-кількох людей, часто обмежених у світогляді, чи і психічно неврівноважених, корумпованих та егоїстичних, що віддають перевагу кар'єрі та статусу, прибутку та задоволенню, та далекі від потреб громадян і реалій життя. Часто особи при владі і у владі є лобістами інтересів інших, декларуючи одні принципи під час виборів і здійснюючи  зовсім інші реальні дії після обрання у владу. Вони добре знали, що, якщо б вони первинно сказали б про свої наміри, то не були б обрані. Дволикість є першим кроком до корупції та брехні. Як каже галицьке прислів'я: мудре на книжку, дурне для життя. 

Підміною понять можна побачити навіть у структурах, що ніби то мали б вести людей до правди та до істини. Прикладом є отримання томосу, визнання української православної церкви. Якщо б люди деякої конфесії, що взяли на себе відповідальність бути релігійними лідерами, показали б приклад для взаєморозуміння спільною молитвою, радістю за відновлення єдності, були готовими до взаємності та любові, то отримали б високий авторитет серед вірних.. на жаль, ми бачимо інтриги, спекуляції, історичні викривлені трактування, співпраця з корумпованими кримінальними особами (що приїхали з сусідніх країн чи і місцевих) – і все заради того, щоб тримати під владою і субординацією людей.. тобто не заповіді любові, а особиста влада, привілеї, достаток є пріоритетом для таких осіб. Навіть релігійні структури можуть бути структурами гріха та відсутності свободи та правди, якщо не будують своєї щоденної праці та покликання згідно законів любові та солідарності та керовані особами, що  не відповідають принципам свого покликання. Вони стають байдужими для молоді, що шукає інших авторитетів та форм молитовності.  Тому в Україні йтиме і релігійний майдан, щоб позбутися конфесій, що створені різними колонізаторами, щоб ті тримали у покорі і невігластві український народ. Один з філософів жартома написав, що проти відродженню єдності церкви і проти діалогу між християнами в Україні може протестувати лише "лукавий і слуги лукавого". 

Тому першою мотивацією для нового майдану буде пошук правди. Ми вже мали революцію гідності, а гідність – це відношення людини до самої себе. Але якщо людина не розібралася “хто вона, і яка її місія та цінності”, то результатом будуть нові форми маніпуляції. Досягнути реальну свободу неможливо без правди…бо пізнай істину, і вона визволить тебе… бо коли хтось бажає свободи без пошуку правди, то попадає в нові тенета рабства. 

Одним з джерел правди є віра та наука, яку постійно руйнують, закриваючи школи та зменшуючи фінансування. Але, крім того, підмінюють поняття такі як “норма”, “аномалія”, “парадокс”. Усі терміни мають своє визначення процесів чи подій та толерантно співіснують у природі чи у науці. Бо часто парадокси є передумовами для інновацій. Проте у суспільному житті часто маніпулятори подають факти так, щоб “аномалія чи парадокс” ставав би “нормою” у формі закону. Особливо це видно у пропаганді “нових форм сімей”. Дані слова мали б набирати іншого, невідповідного значення чи повноважень. Владі потрібні скомпроментовані або маніпульовані люди з різними вадами: так легше відволікати увагу від дійсно актуальних проблем та гарантувати привілеї особам, що знаходяться на піку багатств. Вони розуміють як правильно розподілити "хліб і видовища", щоб народ був під контролем, бо таким чином він не може сформувати жодної альтернативи в управлінні.  Узаконення вад і різних "парадоксів" як норму в суспільстві дозволяє гарантувати безпеку "псевдоеліті" чи "аристократії" та її права на розподіл суспільного прибутку згідно особистого егоїстичного бачення. А безпека полягає у тому, що завжди можна невтралізувати будь-які здорові альтернативи серед простих громадян руками інших же громадян, невтралізувати продуктивні сили. Це як в часи панщини, коли одні кріпаки були під контролем рекрутів, силових структур панства, що теж набирали з кріпаків - тобто під контролем інших кріпаків. Створюючи різні сутички та штучні конфлікти, завжди можна мати владу над людьми. Для тих, хто хоче отримувати надприбутки, дуже важливим є створення міфічних проблем з нічого, і не дозволити формування місцевих етичних лідерів та еліт. 

Чомусь одними з найбільш близькими “союзниками лукавого” стають багато власників сучасних медіа, які вишукують скандали та іншу скандальну інфо, щоб викликати емоції і отримати рейтинг. Результатом є зневіра та соціальна депресія населення. Це є ідеальним станом для того, щоб кілька осіб заробляли мільярди для свого добробуту. Брехня є найбільш цінним товаром, що продається в системах визиску людей, а глупота людська є основою для панування над людьми. 

Колись мені сказав один викладач, що філософію потрібно вивчати у зрілому віці.  Це предмет не є для оцінки, а для осмислення покликання свого життя та пошуку правди. 

Коли людина має викривлені цінності, то єдиний захист – це стати членом панівної партії для оправдання своїх злочинів. Приклад: Анатолій Онопрієнко, що, будучи ман'яком, вбивав цілі сім'ї, а в інтерв'ю оправдовував це якоюсь місією зверху. Людина, яка добровільно йшла в НКВД чи смерші – теж потребувала оправдання своїх злочинів і знаходила їх у комуністичній ідеології. Якщо б Онопрієнко був членом НКВД, то б за вбивства йому б ще давали медалі, а не судовий процес. А таких «онопрієнків» були тоді цілі загони, а багато нащадків ще досі воює на східному українському фронті. Сьогодні бути "інфо-ман'яком" можна в формі якогось медіа-експерта, що маніпуляційно будує свою пропаганду, подаючи зло за добро. 

Сім’я. 

За часів незалежності ми бачимо сильну атаку проти інституції сім’ї. Спершу, проти окремих категорій. Наприклад, у формі свободи вибору: жінка могла вибрати зробити аборт чи ні. Як результат, за часів незалежності більше 35 мільйонів абортів. Тобто, жінка замість права вибору не отримала альтернативи у формі підтримки. Замість допомоги та розуміння – метод швидкого рішення та знецінення життя незахищеної дитини. 

В той самий час, атака проти молоді: масове закриття спортивних закладів, шкіл з одночасним зростанням барів, клубів і так далі. Все йде до легалізації легких і важких наркотиків та інших систем, що приносять прибуток на людських вадах. Одночасно, повний колапс медичної системи, що перетворилась у комерцію: чим більше хворих, тим більший прибуток. Відсутність лікування дуже актуальна для старшого покоління: середня тривалість життя біля 62 років, на відміну від європейського рівня біля 78. 

В Україні зруйнована культура здорового способу життя серед мужчин. Тому поширені соціальні хвороби такі як алкоголізм, паління та наркоманія. 

Крім  того, планована економічна руїна сімей – це міграція біля 10 мільйонів українського населення за кордон. З 42 мільйонів населення зменшилося до 31 мільйона. І незабаром спрощена система розлучень: через он-лайн в інтернет-суді. 

Поруйнувавши окремі категорії людей в сім’ї, то можна тепер викривити і саме поняття “що ж таке сім’я” і навчати нових термінів зі самих садочків. 

Часто реально-думаючих людей вже саме суспільство може вже не сприймати, які говорять прості речі, так як в стародавні біблійні часи не сприймали пророків, хоча вони не говорили чогось надзвичайного, як не мати божків, забобон, навчатися, думати, не вбивати – жертвоприносити і так далі. Бо “парадокс” стає "нормою”, і виникає деформація: вже є дискримінація бути самим собою і говорити правду на основі законів природи та науки. 

За словами Томи Аквінського, цивілізації вимирають, коли кожні людські бздури та вади починають узаконювати у формі обов’язкового закону, а зло проти людини як норму поведінки у суспільстві. Таким чином до влади поступово приходять не велетні духу та творчі люди, а шахраї, пройдисвіти та люди з кримінальним мисленням. Така система доводить до краху суспільство, коли більша частина населення формує свідомість на принципах кримінальної етики і розпочинає воювати один проти іншого, таким чином взаємно поїдаючи себе. Закон “all eat all” вже діє між всіма. Узаконення морального гріха та зла породжує суспільні злочини. Бо не формується еліта, і руйнуються інституції, що мали б виховувати еліту. Прикладом є римська імперія, в якій своя аристократія стала настільки кримінальною, що була більш небезпечна для своїх людей, аніж готи… такий устрій вже не хотіли захищати громадяни самої ж імперії.  Сім’я, як соціальна інституція, утворилася ще перед державними ладами. Тому є неприроднім, коли держава викривлює освітні програми у питаннях сім’ї. Бо ми отримали дар життя в родині, маємо місію передати той дар життя нашим нащадкам і так далі. Тому сім’я – це повнота відносин, прав та обов’язків щодо взаємної любові та збереженню дару життя, а не просто задоволення чи співжиття. Бо тут бачимо "лукавіє влади": сьогодні запрошують на події та урочистості священство, а завтра підписують закони проти родини, хоча політики знають добре, що церква є проти і буде протестувати. Бо де серце - там і скарби... де гріш швидкий - там і мистецтво їхнього лукавія... А швидкий гріш породжує корупцію як деформацію місії інституцій відповідно до задекларованих принципів, що порахована у фінансовому еквіваленті. 

Бо ж розвиток – це спрямувати людину та суспільство до вдосконалення, а не до накопичення.  

Земля

Все більше актуальним стає питання ринку землі. На практиці, її приватизації. Ні російський царизм чи комунізм, ні австрійський цісаризм чи період Польщі в міжвоєний період, не знищили так українське село та селянство, як аграрна політика 27-ми років незалежності. І все через  підміну понять: коли псевдо-еліта, на практиці, ті самі колонізатори, що стали “провідниками народу”, казали, що така стратегія занепаду – то є перехідний період ринкової економіки. Що була відверта брехня. 

Ринок землі стане останнім цвяхом для домовини псевдо-стабільності перед революцією з простої причини. Чи є мораторій на продаж землі, чи немає: це вже суттєво ролі не має. Бо землю викуплять ті, хто має доступ до фінансових потоків. А це не є українські селяни. Те саме йде мова і про обладнання, техніку, технології і доступ до ринків збуту. У Європі є дуже ретельні вимоги до використання земель сільско-господарського призначення. І не є простим купити там землю. Досить зробити експеримент: візьміть український паспорт і купіть там 20 гектарів. Не зможете купити в більшості країн. Земля - це і природні ресурси, і територія для проживання, і грунти, і вода. Якщо ми часто не усвідомлюємо небезпеку від організованої людської глупоти, то і недооцінюємо глибину людської жадібності та "алчності"... Приватизація земельних ділянок показує й химерність та хворобливість власників: вони обгороджують все великими парканами та не допускають людей до річок та водойм. Автор статті побував біля озер та лісів, які вже зараз в Україні закриті для людей та місцевих громад, хоча здані лише в оренду, а "псевдовласники", люди дуже відомі, приїжджають раз на рік на "рибалку". Великі приватизовані наділи землі теж будуть обгороджені під посиленою охороною, сучасними гайдуками. Є вже системи електронних передавачів, що, поставивши кілька стовпів, то можна мати під контролем сотні гектарів. Крім того, земля - це і підводні води, ціла екосистема. Людей до води все більше не будуть підпускати. Приватизація принесе і нові виклики. Перша - це зосередження влади на землю в руках кількох осіб, що відбувається і зараз. Населення України забезпечується продуктами харчування на 60 % з боку простих селян, малих і середнії фермерів. Великі компанії вирощують переважно технічні культури (рапс, сою), що приносить більше прибутки, хоча дико виснажують землю. Можемо отримати ситуацію, що великі гравці агроринку вирішили зосередитися на технічних культурах (і матимуть право, бо стануть власниками землі), і населення буде відчувати велику потребу у продуктах, що вартуватимуть все більше і більше. Лише маніпуляціям щодо врожаїв можна вигнати до половини населення з території за короткий час в 3-5 років. 

Про різні форми вигнання населення з території можна продовжувати. Хоча достатньо показати на прикладі останніх скандалів: виробник курчат, зневажаючи селян та екологію, маючи кошти для яхт та елітної нерухомості, не інвестував у переробку відходів, розкидаючи відходи з птахоферми по навколишніх селах та забруднюючи навіть підземні води. Він порушував право громадян на чисте повітря, воду та спокій. Його підприємницька свобода має закінчуватися там, де починається "ніс, вікно та здоров'я інших людей". Нерухомість селян упала у ціні, а хто мав змогу, то виїжджав до столиці. На мерси 600-ті є, а поставити очистні споруди для своєї ж структури -  немає. Бо зневага і зверхність до людей. Державні органи, корумповані ним же, не дивилися за дотриманням закону, а шукали можливості, щоб тиснути на самих же селян. Народні депутати цілими фракціями хочуть взяти псевдо-бізнесмена на поруки (і екс-псевдо-депутата, що побував у всіх фракціях: від тих, що проголошували "жити по-новому" і до тих, що декларують "новий курс розвитку", але, чомусь халепа... що результат старий: вкінці голосував за диктаторські закони 16 січня 2014 року проти свободи вибору громадян, бо вважає людей за кріпаків). Але ніхто з депутатів не прийшов і не сказав до громади: а давайте я візьму участь в створенні екологічного аналізу території чи вивчимо питання здоров'я дітей та сімей у районах поблизу птахофабрики.  Подібні ситуації можна продовжити. по всій Україні.  Бо "братва" своїх не здає і не залишає наодинці з народом...

Земля має бути під посиленим контролем людей. 

Чому так активно було зруйноване селянство?

З кількох причин. Україна все ще є колоніальною державою. Для великих фінансово-промислових груп потрібне не селянство, а пролетаріат. Яка різниця між ними? Пролетаріат – це особи, які повністю залежать від банку чи власника заводу. Їхній добробут та щоденні витрати дуже легко контролюються. Пролетаріат живе від зарплати до зарплати і з надією дивиться на проводирів, бо постійно був залежним від них: від квартплати до обміну валют. 

Селянство має  землю. Це не лише є питанням вирощувати, продати продукти та доступ до їжі. Це є питанням території для проживанням і індивідуальної свободи. Бо приватна власність є одним з важливих чинників для забезпечення повноти свободи. Тому селянство не довіряло ідеологічним балакунам. І проти них воювали як різні лівацькі комуністи-соціалісти, так і банківські ліберальні системи. Для швидкого прибутку потрібен нео-пролетаріат: типова людина, що живе у квартирі та сплачує тарифи, купляє все в супермаркеті, має доступ до віртуального інтернет-світу, чим задовільняє свої певні духовні потреби, але має мінімальний вплив на суспільні процеси. Селянство не є потрібне, бо все більше настає автоматизація праці в сільському господарстві. Але збалансоване розуміння приватної власності на землю є джерелом формування сильного середнього класу як селян, так і міщан. Бо для розвитку потрібно мати кілька передумов: знати як (know-how), мати з ким, за що і де саме. Без території не розвинеш більшості ідей. Куркулів руйнували всі, від царів до комуністів. І сьогодні теж саме: проти селянства і родини продовжують виступати різні лівацькі та антиукраїнські елементи. Крім того, селянство було органічною частиною формування ідентичності української нації: великі родини виховували покоління українців у здорових традиціях, хоча бракувало знань, які можна було отримати в уніерситетах у великих містах. 

Чому немає довіри до ініціатив нашого уряду? Потрібно визнати, що більшість членів урядів працює для інтересів іноземних держав. Це видно по “плодах приватизації” промисловості та енергетики, банків та фінансових структур. Це видно, що більшість з них є агентами інших урядів: вони легко вивозять мільярди та отримують громадянство та захист інших держав. Всі ці антикорупційні бюра і суди є просто відволіканням уваги. Тому щодо закону про землю немає ілюзій: бо чи можуть прийняти в інтересах народу закон про землю ті, хто все інше приватизував, керуючись лише егоїстичними інтересами? Бо потрібно зауважити, що біля 90 % людей, що мають владу в Україні, то не помінялися ще з 1991 року: у владі присутні вони, або їхні протеже та лобісти. 

Бо на землю без народів прийдуть народи без землі....

Ситуацію з землею можна зрозуміти на прикладі: коли колонізатори давали різні іграшки та алкоголь індіанцям, а взамін просили поставити галочку, що продають землю, то індіанці сміялися, брали іграшки і алкоголь, бо як можна забрати землю? Але вони не зрозуміли: землю можна і не забрати, але можна забрати індіанців з землі. Таким чином, військом зганяли великі племена. Поки що українське селянство програло усі битви за землю, але ще не програло війни.

Перевтома від інформаційної брехні підштовне до пошуку правди, турбота про дітей та майбутні покоління заставить батьків та зрілих громадян шукати нові організаційні форми для захисту своїх інтересів в ситуації, коли державні органи, що живуть за рахунок платників податків, не виконують своїх функцій та є наповнені криміталітетом, відсутність землі для харчування, відпочинку та проживання заставить переосмислити відповідальність за ресурси та концепцію приватної власності. 

Важлива місія - це відродити бачення діалогу між народами згідно засновників Європейського Союзу, такі як де Гаспері, Шумана, Аденауера, які були християнськими демократами.. Саме вони зуміли дати поштовх до нового здорового діалогу між народами, розбудовуючи добробут та безпеку. 

Тому причинами наступної революції і майдану будуть три: пошук правди, сім’я і земля. Але все залежатиме від того, як писав Андрей Шептицький, чи ми зуміємо у короткий час об’єднати розрізнені сили народу в один живучий організм. А для цього потрібна віра, фінанси і своя здорово-мисляча еліта. 

Бо мир - це час між війнами...а стабільність - це період між революціями.  

Зіновій Свереда

Доктор соціальної економіки