100 років Фатіми – спроба осмислення.

14 жовтня 2017, 22:55 | Блоги | Блог Богдана Панкевича | 29 |   | Код для блогу |  | 

13 жовтня минуло 100 років, відколи Богородиця з’явилася шостий раз у Фатімі - востаннє. Далі вже не було сенсу намагатися достукатися до самозакоханих голів і глухих сердець католицького кліру. Навіть явлене в той день чудо – паранормальний «танок Сонця», який спостерігало 70 тисяч людей, не змогло пробити закостеніле протягом півтора тисячоліть фарисейство очільників Церкви.

Через 25 днів у російському Петербурзі банда аферистів захопить владу, яку ледь утримував т.з.Тимчасовий Уряд. Ніхто тоді не підозрював, що декілька сотень деградованих і агресивних придурків, що понищили твори мистецтва і в буквальному сенсі обпаскудили імператорський Зимовий палац, є лише невеличким передовим загоном диявольської армади. Яка втопить у крові половину Європи, а згодом розійдеться комуністичною чумою по всьому світу, зібравши свій страшний урожай у 100 мільйонів смертей. І яка ніколи офіційно не буде засуджена людством так, як засудили набагато менш продуктивного злочинця – німецький нацизм.

Боже Провидіння за допомогою Фатімських послань Богородиці намагалося застерегти людство власне від загроз цієї комуністичної чуми, витвореної в Росії.

Але люди не почули.

Тобто тисячі людей це чуло. Але належно відреагувати і запобігти нещастям вони не могли. Це мали зробити очільники Католицької Церкви на чолі з Папою Римським і власне до них Богородиця скеровувала цілком зрозумілі інструкції. Однак ці достойники виявилися зарозумілими і глухими. Вони не лише не виконали настанов Богородиці. Вони взагалі офіційно не визнали Її з’яв у Фатімі – зробили це аж через 13 років. А основне прохання Богородиці частково виконали ще пізніше – наприкінці 1942 року (наслідком був перелом у ході 2-ї Світової війни). Повністю все виконав лише Іван-Павло Другий 25-го березня 1984 року, після свого поранення і чудотворного порятунку у 1981 році та довгих молитовних роздумів. Він був першим із Римських Пап, хто за 67 років кривавого світового бенкету комунізму знайшов у собі силу і мужність здійснити потрібний Акт. Не озираючись на політичну кон’юнктуру та інші суєтні перешкоди. Невдовзі після цього розпочався процес розпаду і самознищення комуністичної «Імперії Зла».  

Лише віруюча людина здатна серйозно сприймати інформацію про послання Богородиці, повірити у причинно-наслідкові зв’язки між їхнім виконанням, чи не виконанням і переломними моментами історії людства. Не просто обрядово-традиційний християнин, а власне людина, котра вірить в існування Бога Живого і органічну цілісність створеного Ним світу – видимого для нас і невидимого.

Є очевидним, що власне із такою Вірою існують великі проблеми, як серед рядових християн, так і серед багатьох очільників Церкви. З визнанням і деклараціями Віри все в порядку – вони проголошуються відкрито і часто. Проблеми є із дотриманням засад Віри у щоденному житті, з ментальністю і практичною діяльністю християн та висвячених осіб. Ці проблеми призвели до злочинного нехтування Фатімськими посланнями Богородиці.

Чому єпископи начолі з Папою Римським тоді не повірили? Які могли бути цьому причини?

Можливо найперше цьому перешкодив один із найпідступніших гріхів – особиста гординя.

Бо як це так? В Церкві є Папа Римський, сотні єпископів і кардиналів, високоосвічених, вознесених людьми на вершини мирських і церковних почестей. Є ціла армія богословів, докторів теології. Зрештою є мільйони монахів і монахинь, багато з яких справді ведуть праведне життя, безперервно служачи Господу і людям. Тобто з погляду Церкви існувало багато осіб, серед яких Провидіння могло би вибрати цілком достойних реципієнтів Послань Богородиці. А тут протягом шести місяців Богродиця періодично зявляється трьом примітивним, бідним і неграмотним пастушкам у глухій португальській провінції. Виходячи з ментальності очільників Церкви – тут щось не те. Ну справді – не може ж Провидіння чинити так немудро, довірятися дітям із ризиком, що їм ніхто не повірить. Що зрештою і сталося.

Невтямки було очільникам Церкви, та й дотепер їхні послідовники можливо і далі не тямлять, що споглядаючи із перспективи Господнього Абсолюту примітивний, але щиро віруючий пастушок і Папа Римський мало чим відрізняються. Пастушок навіть має перевагу в тому, що будучи примітивним, але щирим, здатний донести Послання у дослівній формі. Не посміє нічого там інтерпретувати, на відміну від високо вчених богословів. Бо владики і релігійні професори добре собі уявляють, що і як Господь мав би казати. І якщо у Посланні щось буде здаватися їм дивним чи навіть парадоксальним, то вони не зможуть стриматися від того, щоб це поправити. Добре знаючи Закон Божий, вони думають, що добре знають і мають привілей правильно розуміти самого Бога.

До речі, внаслідок такої самої гордині та «досконалих» знань Закону, євреї дотепер не визнають Ісуса Христа як Месію - очікуваного і до них посланого.

Які уроки ми можемо з цього засвоїти?

Перш за все, що визнавати власні гріхи і помилки, а також каятися за них мають не лише рядові віруючі, але й найвищі церковні очільники. Процес перепросин за гріхи і помилки, вчинені Церквою протягом всієї своєї історії, варто нарешті здійснити публічно, цілком  відкрито і щиро, щоб всі віруючі це зрозуміли.

Це шалено важке і дуже важливе завдання. Воно засвідчить дотримання Церквою власних правил і поверне повну до неї довіру.

Визнання гріхів Церкви і каяття буде дошкульним ударом по авторитетові найвищих церковних ієрархів – але одночасно буде здобуттям справжнього авторитету. Віруючі нарешті усвідомлять, що хоча Церква Христова є святою, але її очільники є звичайними людьми, здатними грішити і помилятися.

Святий Іван-Павло Другий колись давно зробив перший крок у цьому напрямку. Дуже маленький, але сміливий крок. Він кількома загальними фразами перепросив за гріхи Церкви, вчинені протягом століть. Якби люди так каялися за свої гріхи, то ніколи б не отримували від священиків розгрішень. Але цим вчинком Папа пробив стіну удаваної церковної непогрішності.

Хто, котрий із Пап набереться сміливості, щоб піти далі? Цього очікує величезна кількість «не воцерковлених» християн, які щиро вірять у Бога, але не довіряють Церкві як клерикальній структурі. Дуже можливо, що і сам Господь вже давно цього очікує.

Інший урок – потрібно самостійно читати Святе Письмо повністю, а не лише визначені Церквою уривки, звіряти з ним свої думки і вчинки. Священики і владики є хорошими людьми, але підпорядковані закостенілим правилам і традиціям. Тому можуть не помічати очевидного. Потребують порад, допомоги, нагадувань, а деколи навіть напоумлень. Бо без належного контролю вони, як звичайні слабкі люди, можуть впадати у різні гріхи. Нариклад в той же гріх гордині, іменуючи самі себе «святими отцями».

Варто усвідомити, що обидві світові, неймовірно криваві війни розпочинали і провадили люди, котрим у школах сващеники примусово втовкмачували Закон Божий. Священики і владики не протестували проти воєн, освячували зброю, а папи Римські мовчали проти воєнних злочинів. Лише окремі духовні пастирі піднімали свій голос проти війни як такої і проти злочинів, вчинених лідерами держав. Зокрема Шептицький чи не єдиний із всієї Католицької Церкви насмілився скеровувати до Гітлера листи протесту.

Тому марно сподіватися на те, що тотальне запровадження у школах вивчення релігії могло би змінити людей на краще. А от навчання (без прив’язки до релігії) християнській етиці, як моральній основі життя і співжиття, може бути набагато ефективнішим.

Зігнорувавши Послання Богородиці, принісши величезні жертви за свою легковажність, людство тепер просто зобов’язане змудріти, вийти на якісно вищий рівень суспільної еволюції та індивідуальної свідомості.

Ціннісна, християнська основа Європи, яка допомогла їй відродитися після війни і пів століття невпинно прогресувати, поступово забувається та ігнорується.  Українцям варто враховувати європейський світський і церковний досвід, зробити правильні висновки і запроваджувати дієві методи підвищення морального рівня нашого суспільства.

 

 

 

Система Orphus
Рейтинг
0
0
29коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • velovs@ukr.net | 12 листопада 2017, 19:19
    Коментувати коментар

    На цьому тлі явної ЗАЛЕЖНОСТІ й, по суті, (ледь не) ПРОГИНАННЯ УГКЦ під ватиканську верхівку та її - ті чи інші - примхи й забаганки мимоволі виникає отаке міркування і запитання. Тобто який сенс мають усі оці довготривалі очікування й змагання за надання УГКЦ патріаршого статусу? Якщо - і після (аж раптом!) отримання цього "привілею" - у тих її взаємостосунках із Ватиканом, по суті, НІЧОГО, в принципі, не зміниться! Іншими словами, тут, як виглядає, більш логічним і справедливим було би, якби цей патріарший статус означав би виведення тих відносин на нову - більш високу еклезіально-юридичну якість і гідність. Себто на рівень стосунків УГКЦ і Ватикану як практично РІВНОПРАВНИХ і РІВНОЗНАЧНИХ Церков-Сестер. Крім того, як бачиться, така ситуація могла би надати новий поштовх і неабиякий шанс ("друге дихання") у діалозі УГКЦ з іншими нащадками-спадкоємцями історичної Київської Церкви й, зокрема, УПЦ КП.

  • velovs@ukr.net | 26 жовтня 2017, 13:33
    Коментувати коментар

    До речі, невдовзі після останнього - вже шостого Фатімського з'явлення Марії (13 жовтня) не тільки, зокрема, у Петрограді відбувся лівоекстремістський - комуно-більшовицький переворот. А, скажімо, 2 листопада 1917 р. британський уряд опублікував т. зв. "декларацію Бальфура". Тобто у такий спосіб (де-факто) набули "легітимного" статусу численні біблійні пророцтва й обітниці щодо повернення старозавітнього вибраного народу на його прадавню історичну батьківщину - близькосхідну "землю Ізраїлеву" (Мт.2:20,21). І де, зрештою, неодмінно і мала відродитися його суверенна національна держава зі столицею в Єрусалимі. І, як каже й наголошує Сам Господь Бог, "бо ось, у ті дні й той самий час, коли Я поверну полон Іуди і Єрусалима, Я зберу всі народи, і приведу їх у долину Іосафата, і там учиню над ними суд" - і в т. ч. - "за народ Мій і за спадщину Мою, Ізраїля, який вони розсіяли між народами, і землю Мою розділили. І щодо народу Мого вони кидали жереб, і віддавали отрока за блудницю, і продавали отроковицю за вино, і пили" (Іоїл 3:1-3). Причому, під терміном "народ Мій, Ізраїль", тут слід розуміти Божий люд не лише Старого, а й Нового Завіту (християн). Іншими словами, йдеться якраз про те, що вже незабаром після того, як, за висловом Ісуса, остаточно "скінчиться" це "потоптання Єрусалима язичниками [чужинцями]" та скоро затим усі "побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах з силою і великою славою" (Лк.21:24,27), то тоді і "настане [цей] день Господній, великий і страшний. І буде: всякий, хто [вчасно та у щирому покаянні й смиренні] прикличе ім'я Господнє, спасеться". І саме в Божій Церкві і "буде спасіння, як сказав Господь" (Іоїл 2:31,32). Так от, - поміж деяких інших красномовних подій та ознак - саме Фатімські об'явлення й пророцтва, по суті, і сповістили про те, що людство поступово вступає вже в есхатологічні - "в останні роки" і "в останні дні" (Єз.38:8,16) всесвітньої Історії спасіння. Ті, які, в кінці-кінців, і завершаться тріумфальним і вельми славним - Другим пришестям Сина Божого. "Так, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр.22:20).

    • velovs@ukr.net | 28 жовтня 2017, 10:48
      Коментувати коментар

      Р. S. Водночас звертає на себе увагу і той факт, що Фатімські об'явлення - у часі - збіглися, зокрема, і з ПОЧАТКОМ національно-визвольних змагань (та, відповідно, відродження самостійної державності) і АВТОКЕФАЛЬНО-церковного руху в Україні. Іншими словами, це - так чи інак, прямо або непрямо, але, тим не менше, - свідчить про те, що в Божому Плані спасіння світу, а особливо на його ЗАВЕРШАЛЬНОМУ етапі, певна місія та роль відводиться і незалежній Україні та її розмаїтому Божому люду. І увесь наступний - аж дотепер - перебіг історичних подій в Україні і різноконфесійному вітчизняному християнстві та довкіл них переконливо доводять цей висновок!

  • В. Ясеневий | 25 жовтня 2017, 15:48
    Коментувати коментар

    Шановні панове: Bohdan Pankevych,Лучка Олександр, Komunikator, velovs@ukr.net, Fr. Valerii, Halo та будь-хто інший, дайте, будь ласка, відповідь: "Чому Матінка Божа не являлася Папам, Кардиналам, Єпископам, а простим дітям і передавала надзвичайно важливу інформацію для цілої Церкви?"

    • velovs@ukr.net | 25 жовтня 2017, 16:28
      Коментувати коментар

      Гадаю, саме тому, що, як наголошував - і саме з ПОДІБНОГО приводу - св. апостол Павло, для того "Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, - і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, щоб жадне тіло не величалося перед Богом" (1Кор.1:27-29).

    • Fr. Valerii | 25 жовтня 2017, 18:06
      Коментувати коментар

      Колись дізнаємось ... Але по суті це нічого не змінює.

  • Halo | 21 жовтня 2017, 13:47
    Коментувати коментар

    Всі феномени повинні ставитися під сумнів з прискипливим вивченням (це не новина) але люди, необізнані в тих речах, зазвичай прихильні додо таємниць та феноменів. І думка "очікуючої" на потрясіння більшості часто диктує, як спиймати те або інще явище. Зважуся додати негативну думку дослідника. Існує досить подробний аналіз того з`явлення, по тому що там викладено, воно більше схоже на сучасні "НЛО-шні" витівки бісів, нажаль, ніж на Боже знамення http://www.rulit.me/books/nlo-operaciya-troyanskij-kon-read-146077-68.html Тим більше, що для бісів події майбутнього(особливо вже визрілого та дуже прогнозованого!) не є таємницею, і вони постійно цим маніпулюють. P.S. Автор книги починав як скептик, одначе після вивчення великого масиву феноменів пристав до думки Церкви щодо їх небезпеки для людей... http://www.rulit.me/books/nlo-operaciya-troyanskij-kon-read-146077-81.html

    • velovs@ukr.net | 22 жовтня 2017, 18:21
      Коментувати коментар

      Звичайно, кожен має повне право вільно озвучувати й аргументувати свої критичні зауваги чи навіть сумніви щодо - офіційно визнаних і стверджених Католицькою Церквою - правдивої сутності і достеменності Фатімських об'явлень. У т. ч. їх ПРОРОЧОЇ частини (візії). Разом з тим тут дещо дивує оце твердження шановного коментатора Наlо: мовляв, "що для бісів події майбутнього (особливо вже визрілого та дуже прогнозованого!) не є таємницею, і вони постійно цим маніпулюють." Тим більше, що якраз ці "події майбутнього (особливо вже визрілого та дуже прогнозованого!)", усе більше й більше наближають і яскраво звіщають (свідчать) ні про що інше, як саме про Друге пришестя Господа Ісуса Христа!!! І якраз ці сили диявольсько-демонічної темряви - жодним чином і ніяк - НЕ МОЖУТЬ бути якось ЗАЦІКАВЛЕНІ в поширенні і піар-популяризації цієї правдивої інфи. Тобто: переконливих доказів про скоре настання того благословенного часу, коли їх нинішньому домінуванню й пануванню в цьому світі (та й, власне, їм самим) настане повний і остаточний КІНЕЦЬ!!!

  • Fr. Valerii | 20 жовтня 2017, 11:06
    Коментувати коментар

    1)"Це мали зробити очільники Католицької Церкви на чолі з Папою Римським і власне до них Богородиця скеровувала цілком зрозумілі інструкції. Однак ці достойники виявилися зарозумілими і глухими". - Під час об'явлення 13 липня Пресвята Богородиця просила щоб Папа Римський разом з усіма єпископами поствятив Росію Непорочному Серцю Богородиці, а якщо це не буде виконано, Росія розповсюдить помилки по усьому світі, будуть війни і будуть знищені цілі народи. 2) "Повністю все виконав лише Іван-Павло Другий 25-го березня 1984 року ... "Невдовзі після розпочався процес розпаду і самознищення комуністичної «Імперії Зла»" - Судячи по тому, що після початку розпаду СРСР, почались війни, які і в соту річницю Фатіми не припиняються, можливо, не тим і не те було виконано? 3) Також цікаво, що у 1917 р. Україна (в тогочасних межах) була частиною Російської Імперії ...

    • velovs@ukr.net | 20 жовтня 2017, 19:35
      Коментувати коментар

      Я гадаю, що оті безкінечні війни в різних регіонах світу, які тривають аж подосі, пов'язані, скоріш за все, дещо з іншим. Тобто, судячи з усього, ми вже живемо в есхатологічні - "в останні роки" і "в останні дні" (Єз.38:8,16) всесвітньої Історії спасіння. І всі подібні та різні інші - численні та вельми трагічні й потужні і масштабно-катастрофічні явища, події і ознаки, про що і читаємо в Біблії, - дуже характерні й красномовні - про це - підтвердження і знамення! Знамення, що переконливо доводять і свідчать про вже скоре - Друге пришестя Господа Ісуса Христа.

  • Fr. Valerii | 16 жовтня 2017, 19:51
    Коментувати коментар

    "Але цим вчинком Папа пробив стіну удаваної церковної непогрішності" - Згідно з Божим Словом і вченням Католицької Церкви кожний має обов'язок каятись тільки за свої власні гріхи, а не за чужі. "Покаяння" Івана-Павла за колишні "гріхи" цілої Церкви не має жодної моральної ваги, і, відповідно, жодного ефекту. Це, скоріше, скидалось на виставу від колишнього театрала Кароля Войтили, що суперечить Святому Письму і Символу Віри, де Церква називається Тілом Христа, Святою і Непорочною Невістою Христовою, яку Він омив Його Кров'ю. Таїнство Покаяння дійсно є обов'язком, але є особистим актом окремої людини. Людина будь якого статусу не має ані влади ані обов'язку каятись за чужі гріхи.

    • velovs@ukr.net | 17 жовтня 2017, 10:25
      Коментувати коментар

      Це - суб'єктивно-приватна думка шановного Fr. Valerii. Бо, скажімо, свого часу славетний Божий пророк Даниїл молитовно каявся і перепрошував за гріхи й беззаконня всього свого народу (тобто спільноти тодішньої - старозавітньої Церкви) і випрошував для нього Господні милість і прощення (див. Дан.9:3-19). Більше того: Господь завше очікує й виглядає на таких Своїх вірних і слухняних служителів: "Шукав Я у них людину, яка поставила б [захисну] стіну і стала б переді Мною у [молитовно-покаянному] проломі за цю землю, щоб Я не погубив її, але не знайшов" (Єз.22:30). Приміром, і наш визначний і великий вітчизняний праведник і архипастир - бл. п. Митрополит Андрей Шептицький також підносив до Господа свої гарячі - покаянно-заступницькі молитви за український народ: https://kyrios.org.ua/spirituality/prayer/4755-molitva-mitropolita-andrija-sheptitskogo-za-ukrayinskij-narod.html

    • Fr. Valerii | 17 жовтня 2017, 11:47
      Коментувати коментар

      Насправді, молитва заступництва одної людини/людей за іншу людину/людей є звичайною і необхідною практикою. Але ця молитва НЕ Є замінником ПЕРСОНАЛЬНОГО покаяння. Можна і ТРЕБА просити Бога, щоб Він помилував і простив когось, але це буде лишень молитвою заступництва. Саме ж Таїнство Покаяння з відпущенням гріхів звершується в момент ОСОБИСТОГО покаяння людини, незалежно від того моляться чи не моляться за неї інші. Молитва заступництва є допоміжним засобом, за посередництвом якого, той за кого моляться, може нарешті навернутись і покаятись. Наприклад, св. Моніка молилась за навернення її сина Августина, але він особисто покаявся і був прощений тільки через 17 років як його мати почала за нього молитись. На Голготі Господь Ісус Христос підносив таку молитву за юдеїв "Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять" (Луки 23:34). Але ж відомо, що попри молитву Сина, у 70 р. від Р.Х. Отець вщент зруйнував Єрусалим. Також, тільки один злочинець пішов до Раю, який особисто покаявся і бажав того ж самого для другого, хоча і другий ніби "молився" - "Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас" (Луки 23:39-43). Тому, молитва заступництва і ПЕРСОНАЛЬНЕ покаяння це не одне й те саме.

  • В. Ясеневий | 15 жовтня 2017, 16:29
    Коментувати коментар

    Де ж ви поділися великі аполигети РКЦ-УГКЦ? Чому мовчите? Чому, поясніть, Христа засудила на смерть Церковно-юдеська верхівка: архієреї, священики, фарисеї, книжники і т.д. За словами Христа і багатьох святих в останні часи Його зрадять і від нього відійдуть, найперше найвищі очільники Церкви. А хіба сьогодні не останні часи? Та про це не бажано говорити, а про свята, святкування, традиції і т.д. і т.п. Церкви замилюють очі вірним, щоби не бачили і не розуміли, що живемо в останні часи.

    • velovs@ukr.net | 15 жовтня 2017, 18:29
      Коментувати коментар

      Щодо того, що свого часу релігійна верхівка, як і, в цілому, більшість єврейського загалу, не впізнали й не прийняли Ісуса з Назарету - як свого правдивого Царя і Месію - то, як з цього приводу наголошував св. апосол Павло, в тому і полягав певний Божий ЗАДУМ і ПЛАН. Так, звертаючись до християн з язичників, він зазначав: "я не хочу, щоб ви, браття, не знали цієї таємниці, - щоб ви [занадто горделиво й самоправедно] не думали про себе, - що засліплення Ізраїля сиалося ЧАСТКОВО [до часу], доки [до Божого спасіння] не ввійде повна кількість язичників; таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: "Прийде від Сіону Визволитель і відверне нечестя від Якова. Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхні"" (Рим.11:25-27). Так, судячи з багатьох сучасних - і дуже красномовних - подій і ознак у світі (включаючи, безумовно, й Україну), наразі ми якраз і проживаємо "в останні роки" і "в останні дні" (Єз.38:8,16) всесвітньої Історії спасіння. У т. ч. з перебігу відомих теперішніх подій на Святій Землі та, загалом, на Близькому Сході, бачимо, що (дуже й дуже схоже) вже завершується - передбачене ще Ісусом - "потоптання Єрусалиму язичниками [чужинцями]". Тобто (есхатологічно) вже "закінчуються часи язичників" (Лк.21:24). Іншими словами, невпинно наближається до нас той благословенний час, коли весь народ Ізраїля - в щирому покаянні й "риданні" - врешті-решт, навернеться до Христа Спасителя. Який в тому часі й повернеться до Своїх співвітчизників і, в цілому, всього народу Божого - як Старого, так і Нового Завітів. (Як це конкретно відбуватиметься, - див., зокрема, книгу пророка Захарії, розділи 12-14.) "Так, гряди, Господи Ісусе!" (Одкр.22:20).

  • velovs@ukr.net | 15 жовтня 2017, 15:42
    Коментувати коментар

    Чому Боже Провидіння у 1917 р. вибрало саме отих простих і неграмотних дітей-пастушків із далекої і глухої португальської провінції, аби через них Пресвята Діва Марія сповістила Церкві (і людству загалом) Господні - дуже нагальні, важливі й значущі - пророчі послання і завдання для церковної ієрархії? А якраз для того "Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, - і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, щоб жадне тіло не величалося перед Богом" (1Кор.1:27-29).

    • velovs@ukr.net | 15 жовтня 2017, 15:58
      Коментувати коментар

      Р. S. Cпроби духовно-біблійного, у т. ч. в контексті Фатімських об'явлень, аналізу й осмислення: 1) ролі і місії України та її різнобарвного Божого люду в Божому Плані спасіння світу, а особливо на його завершальному етапі, див., зокрема, тут: https://kyrios.org.ua/literature/articles/20424-dzvoni-chornobilja-bozhe-poslannja-dlja-ukrayini-i-svitu.html 2) історичної долі Росії - отут: https://kyrios.org.ua/literature/articles/21010-sv-velikomuchenik-georgij-zmieborets-proti-brehni-i-dijavola-russkogo-mira.html

  • Komunikator | 15 жовтня 2017, 14:57
    Коментувати коментар

    Шановний авторе блогу, ви заслужений громадський діяч, але не робіть поверхових висновків про духовний стан папів, ієрархів, священства. Ви берете на себе в цьому тексті роль судді, з тональності блогу відчутно, що саме ви правильно збагнули зміст фатімських об'явлень...

    • Bohdan Pankevych | 15 жовтня 2017, 17:17
      Коментувати коментар

      Насправді їх дотепер ніхто не може збагнути, бо найважливіше Послання дотепер приховане у секретних архівах Ватикану, доступне лише Папам і декотрим із кардиналів. Вам це належилося би знати. А те, що періодично Ватикан розповідає вірним ніби-то зміст цього послання - то така практика сіє ще більшу недовіру і сильнішають підозри, що Послання скероване власне для образумлення найвищих ієрархів Католицької Церкви. Ваша критика моєї особи зайва, бо судити нікого не збираюся - лиш даю інформацію для роздумів.

  • Лучка Олександр | 15 жовтня 2017, 13:49
    Коментувати коментар

    "Цього очікує величезна кількість «не воцерковлених» християн, які щиро вірять у Бога, але не довіряють Церкві як клерикальній структурі". Сильно і сміливо сказано! Я таких «не воцерковлених» знаю тьму...

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти