В пустелі Саудівської Аравії знайдено хрести та тексти з іменами мучеників
Викарбувані на скелях хрести та імена християнських і біблійних мучеників відкрила в пустелі на півдні Саудівської Аравії французько-саудівська група археологів. Керівник цієї групи, проф. Фредерік Імберт з Університету Aix-Marseille в Марселі, зазначив під час прес-конференції у Бейруті, що знахідки походять з другої половини V століття і свідчать про існування на цих землях живої християнської спільноти.
Археологічні розкопки було проведено в горах Джабал Кавкаб (Гора Зорі) у південно-західній провінції Наджран (вздовж кордону з Єменем), інформує католицький тижневик "Niedziela". За словами професора, знайдені хрести не є єдиними, відомими з Південної та Східної Аравії, «однак без сумніву є найстаршими християнськими хрестами, датованими періодом близько 470 року».
Разом з ними знайдено багато текстів, розкинених на відстані понад кілометр, з цілою серією імен, написаних мовою, яку можна охарактеризувати як місцевий вид арамейської. Археолог ствердив, що ці написи виникли в «передісламській арабській мові» чи, кажучи точніше, набатсько-арабській».
Написи було зроблено в часі Хим'яритського царства Шуріббіла Яккуфа, яке панувало над Південною Аравією в 470-475 рр. В цей час там почалось переслідування християн. Серед імен, знайдених між хрестами є імена Мартад і Рабі, які також входять до списку імен мучеників з Наджрану у т.зв. Книзі Хим'яритів.
Проф. Імберт у зв’язку з цим нагадав, що в кінці ІІІ століття Південною Аравією правила династія Химʼяритів, правління якої тривало 150 років. Вона зберігала нейтралітет між візантійською і перською імперіями, а своєю релігією прийняла юдаїзм. Від IV ст. там поширювалось християнство, «а вже в VI ст. воно поширилось в районі Перської затоки і прибережних районах Ємену і Наджрану».
Христову віру там пропагували перські місіонери, представники т.зв. дохалкедонської течії (які відкидали навчання про дві природи Ісуса: божої і людської). Двоє відомих імен єпископів тих терен, хіротонізовані відповідно в 485 і 519 рр., ймовірно належали до сирійської спільноти, яка, можливо, походила з Іраку – вважає французький археолог.
Він також звернув увагу на те, що близько 470-475 рр. Юсуф (Дху Нувас) захопив химʼяритський трон і наказав вбивати християн з Наджрану, що підтверджують різні християнські джерела. Про це згадується і в Корані, у 85 сурі. Християни, яким вдалось вижити, звернулись до короля Ефіопії Калеба з проханням прислати на допомогу переслідуваним військо. Ефіопські солдати прибули, побороли Юсуфа, котрий загинув, а на цій території під опікою короля Ефіопії запанувало християнське царство, аж поки ці землі не підкорив іслам в другій половині VII ст. Хрести і написи є «найстаршою книгою арабів», написаною на скелях пустелі, вони є «картою діяльності арабів і християнства» – зазначив проф. Імберт.
Це відкриття християнського коріння Саудівської Аравії є невигідним для влади цього краю, яка – як «сторож святих місць ісламу: Мекки і Медини» – не дозволяє існування на своїй території будь-якої іншої релігії. Раніше в подібних випадках влада королівства стверджувала, що йдеться не про ранньохристиянську, а поганську спадщину. Про це повідомляє Католицький оглядач.
