Сотні євреїв завдяки Шептицьким знайшли прихисток у греко-католицьких монастирях Галичини, – Порошенко

29 вересня 2016, 20:50 | Національно-релігійні питання | 10 |   | Код для блогу |  | 

У виступі на жалобній церемонії зі вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру Петро Порошенко згадав тих українців, які незважаючи на смертельну загрозу, переховували  євреїв від нацистів. Серед них– православний священик і греко-католицький Митрополит.

«Всі ми чітко розуміємо, що Бабин Яр – це одна із найглибших ран, один із найважчих спогадів про Голокост, про цю безпрецедентну в історії людства катастрофу, про спробу фізично винищити весь народ із корінням, заглибленим в Біблію. У цьому сенсі з Бабиним Яром співмірний хіба що Аушвіц.

порошенко.jpeg

У Талмуді сказано: «Хто погубив хоча б одне життя – погубив цілий світ, а той хто врятував хоча б одне життя – цей світ врятував». Тому в пам’яті насамперед залишаться численні приклади солідарності зі своїми єврейськими сусідами та земляками. Понад двом з половиною тисячам українців Яд ва-Шем присвоїв звання «хасідéй уммóт га-олáм» - високе звання Праведників народів світу.

Хоча смертна кара загрожувала тоді кожному,  хто рятував євреїв. Протягом останнього десятиліття сотні українців заслужено отримали від незалежної України високі державні нагороди за спасіння співвітчизників від Голокосту.  

Сотні осіб названі «Праведниками Бабиного Яру». Першим серед них став православний священик Олексій Глаголєв та члени його родини.

На мою думку, дуже промовистим є приклад подвижницької діяльності митрополита Шептицького – духовного пастиря,  українського націоналіста і гуманіста, який писав, що «найвищий ступінь любові – віддати життя за брата, бо кожен ближній є братом і членом людської родини».  Стараннями владики Андрея та його брата архімандрита Климентія сотні євреїв знайшли прихисток у греко-католицьких монастирях Галичини. Серед врятованих Шептицькими – маленький хлопчик Адам, який згодом стане міністром закордонних справ Польщі Ротфельдом. І львівський рабин Давид Кахане, який напише пізніше в «Щоденнику львівського гетто», що лише сам погляд митрополита додавав упевненості: «Залишайся,  тут тобі допоможуть, і нічого з тобою не станеться», – йдеться у виступі Президента.

Президент акцентував на тому, що трагедія Бабиного Яру – це попередження усьому людству, що будь-який режим, який має за ніщо права та свободи людини, несе в собі загрозу для самої людяності, тому нашим моральним обов’язком є точно не допустити повторення злочинів проти людства та людяності. Особливо, беручи до уваги сплеск релігійної, расової чи національної нетерпимості, рецидиви антисемітизму навіть у тих країнах, де всі ці ганебні явища, здавалося б, давно й безповоротно викорінені? І хіба не може не турбувати повсюдне зростання популярності ультраправих ксенофобських політичних сил?,  – запитує Президент.

Трагічні події минулого вимагають від нас, за словами Петра Порошенка, виховувати нові покоління на принципах поваги до людської гідності, толерантності.

«Саме так ми чинимо у нас, в Україні. У нас сформувалася політична нація, яка на засадах патріотизму, пережитого минулого, непростих викликів сучасності і віри у спільне європейське майбутнє міцно згуртувала людей різних етносів, мов і сповідань. Згуртувала навколо основоположних цінностей – свободи, незалежності, демократії, прав людини. Єврейська громада пліч-опліч з іншими громадянами України рішуче встала на захист нашої спільної Батьківщини. Ми, українці, дуже високо цінуємо це і ніколи не забудемо», - наголосив Президент.

Система Orphus
Рейтинг
0
0
10коментарів

Коментарі

додати коментар 
  • Fr. Valerii | 30 вересня 2016, 21:27
    Коментувати коментар

    Митрополит Андрей Шептицький відійшов у вічність 1 листопада, у Свято Всіх Святих в Латинському обряді (Omnium Sanctorum, Duplex I classis). Цим все сказано.

    • Леонтій | 2 жовтня 2016, 15:33
      Коментувати коментар

      Досить символічним і знаменним, до речі, виглядає не лише день відходу у ВІЧНІСТЬ, але і дата НАРОДЖЕННЯ митрополита Андрея. І тут впадає в око дивовижний і вельми знаковий збіг оцих двох дат. 28 липня (за Григоріанським календарем) 1015 року св. київський князь Володимир Великий відійшов у Царство Небесне. А вже наступного дня, 29 липня, – тільки з різницею рівно у 850 років – прийшов у цей світ майбутній світоч Христового Євангелія на українських землях – владика Андрей Шептицький. Й, мабуть, такий збіг цих дат не зовсім випадковий. Не виключено, що в такий спосіб Боже Провидіння – суперґеніальний та премудрий Автор і Вершитель світової і, зокрема, української минувшини, сьогодення та майбуття – дає нам дещо зрозуміти. Приміром, вказує нам на тяглість, логічну закономірність і органічний зв’язок певних історичних подій та процесів. Скажімо, – в силу тих чи тих об’єктивних та суб’єктивних причин і обставин, у т. ч. внаслідок деструктивно-руйнівної, а деколи й вельми жорстокої і кривавої, дії багатовікового братовбивчого «духу Каїна» тощо, – в Україні явно загальмувалася, пробуксовувала і значно занепала благословенно-благодатна Божа справа. Та, яка, з волі і задуму Господнього, була потужно й вельми переконливо започаткована на наших землях ще 988 року св. Володимиром. Й тоді Божий Промисел у 1865 році, коли, як видається, вже наспіла необхідна повноту часу, прикликає до життя й майбутнього – цілеспрямованого й самовідданого служіння Свого нового обранця. Того, хто, спрямований Святим Духом, був спроможний її взяти до своїх рук, могутньо відродити і – впевнено, відповідально й послідовно – вести далі уперед. Причому, в тогочасній долі пригнобленого, бездержавного українського народу й, до того ж, поділеного поміж двома імперіями з доволі різними культурно-цивілізаційними ментальностями – євразійською і європейською. А тим більше – за умов тих відомих наступних і вельми жахливих й криваво-нищівних, великомасштабних потрясінь і ґеноцидних катаклізмів-катастроф, котрі випали на його історичному шляху, починаючи від Першої світової війни і далі. Іншими словами, митрополит Андрей - і якраз у той, найбільш грізний, небезпечно-трагічний і критичний, період української історії - і став, по суті, саме тим духовним оборонцем рідного краю, якого - хоча б одного - як казав про подібну ситуацію Господь, "шукав Я між ними чоловіка, який поставив би стіну і став переді Мною у проломі за цю землю, щоб", - наголошує Він, - лютий ворог "не погубив її" (Єз.22:30). І справді, тому лютому ворогові, а в часі надзвичайно масштабних і спустошливо-нищівних - криваво-вогняних випробувань Другої світової війни їх було навіть двоє: обидві запекло-безбожні "червонопрапорно"-ґеноцидні тоталітарні імперії, що тоді зіштовхнулися у непримиренному, смертельному двобої ("хто кого"), - не вдалося остаточно й незворотньо "погубити" Україну та її народ. І навіть більше того: саме завдяки тій відомій - принциповій громадянській публічній позиції, яку в той період зайняв і сміливо маніфестував владика Андрей Шептицький, і були закладені ті глибинні - ДУХОВНІ підвалини, котрі майже через півстоліття по тому спричинилися до виходу на волю українського християнства й проголошення незалежної Української держави. Себто, все це сталося, по суті, згідно правила старозавітньої традиції про певні ювілейні періоди: "і освятіть п'ятдесятий рік і оголосіть свободу в краї для всіх жителів його" (Лев.25:10). В особі митрополита Андрея отримала активного й далекоглядного державотворця, архітектора й будівничого тої «рідної хати» для свого народу, «від Уряду» якої, як писав він у одному із своїх пастирських звернень, «очікуємо мудрого, справедливого проводу та заряджень, які узгляднювали б потреби й добро всіх замешкуваних наш край громадян, без огляду на це, до якого віросповідання, народности й суспільної верстви належать». Разом з тим владика Андрей, якого дуже засмучували й непокоїли всі ті жорстокі й запеклі, але всуціль безглузді й згубні конфлікти, зіткнення і розправи на релігійному та міжетнічному, соціально-становому і суспільно-політичному ґрунті – як такі, що брутально порушували Господню заповідь "Не убий", наполегливо шукав шляхів для успішної реалізації Ісусової настанови, висловленої в Його Архієрейській молитві до Бога Отця стосовно Своїх учнів і послідовників: «щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так нехай будуть в Нас єдине, – щоб увірував світ, що Ти послав Мене… щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене» (Ін.17:21-23). «Увірував» і «зрозумів» та навернувся до всеблагого Господа – й таким чином спасся! Митрополит Андрей Шептицький, послідовно прагнучи й змагаючи до зближення і поєднання українських християн, вважав, що для цього важливою передумовою є відновлення їх автентичного духовно-еклезіального стану. Й, зокрема, повернення греко-католиків до спільних для них і православних, у т. ч. догматично-богословських та літургійних, джерел і традицій доби ще нерозділеної Києво-Руської Церкви. При цьому, він добре бачив і усвідомлював правдивий тодішній духовний стан, мабуть, більшості наших краян у Наддніпрянщині, по суті, позбавлених імперсько-шовіністським Петербургом своєї власної – рідної, живої і зрозумілої для них, за духом і змістом, Церкви східної традиції. Того надійного духовного пастиря й провідника, який був би здатен успішно й плідно нести їм Христову науку. А тим паче – в той, направду вогняний, криваво-пекельний, час, коли панування над нею силою зброї захопив і почав жорстоко й злобно переслідувати й розправлятися з віруючими і, зокрема, нещадно "розбирався" з українськими християнами-патріотами та, загалом, усіма «ворогами» – інакодумцями і незгідними та й просто «підозрілими», включаючи цілі соціальні прошарки, нації і народи, войовничо-богоборчий і людожерський – московський комуно-більшовицький режим. Тоталітарно-екстремістська і запекло-параноїдальна диктатура, за якою, прямо й безпосередньо, стояв сам «дракон величезний червоний» – той «великий дракон, древній змій, знаний дияволом і сатаною, що спокушає всю вселенну» (Одкр.12:3,9). Водночас митрополит Андрей Шептицький палко прагнув і дуже бажав побачити, хоча б уві сні чи видінні, той щасливий – воістину благосний і блаженний для українського народу час, коли всі співвітчизники разом, в єдності і згуртованості, незалежно від їх конфесійної належності й етнопоходження, соціального статусу, різних політичних уподобань та інших чинників і обставин, будуть виконувати оте велике Господнє повеління: "О краю, мій краю, о краю, - послухай Господнього слова" (Єр.22:29). А саме. «Нині так говорить Господь Саваоф: [у щирому розкаянні] наверніть серце ваше на [помилкові й гріховні] путі ваші» – ваші і ваших попередників. І станьте як «одне в руці Моїй», та візьміть і «зійдіть на [cвяту Мою] гору... і будуйте [заново ваш] цей храм», спотворений і спустошений чужинською окупаційно-колоніальною владою на Великій Україні. «І Я буду благоволити до нього, і прославлюся, - говорить Господь», «бо храм Божий святий, а цей храм – ви». Отже, «мов живе каміння, будуйте із себе дім духовний, святе священство, щоб приносити духовні жертви, приємні Богові, через Ісуса Христа». Й обов’язково «наповню цей дім славою»; і Моя могутня «слава цього останнього храму буде більшою, ніж першого, - говорить Господь Саваоф; і на місці цім Я дам [вам Мій досконалий] мир, - говорить Господь Саваоф». Й от у вас «досі ні виноградна лоза, ні смоковниця, ні гранатове дерево, ні маслина не давали [багато] плоду; а від цього дня Я благословлю їх» (Аг.1:5,7,8; 2:7,9,19; Єз.37:19; 1Кор.3:17; 1Пет.2:5). І неодмінно «Я для вас забороню тим, що пожирають, знищувати у вас плоди земні». Й, при цьому, «тільки очима твоїми будеш дивитися і помсту над [нечестивими і] беззаконними бачити» (Мал.3:11; Пс.90:8). Внутрішніми і зовнішніми.

  • BBC | 30 вересня 2016, 11:16
    Коментувати коментар

    А ще товариш Шептицький відправляв українців на роботу у Гітлерівську Німеччину і говорив, що це на користь....попрацюйте на пана Адольфа і його режим....а ми тут на Заході підготуємо усе до його приходу....А опісля товаришу Сталіну писав листи з відданістю....От і судіть, ким є цей пан Шептицький???

    • Леонтій | 30 вересня 2016, 11:34
      Коментувати коментар

      А можна тут навести якесь посилання - тільки не на совдепівську (чи якусь іншу) фальшивку, а автентичний ДОКУМЕНТ про те, як, мовляв, "товариш Шептицький відправляв українців на роботу у гітлерівську Німеччину і говорив, що це на користь... попрацюйте на пана Адольфа і його режим... а ми тут, на Заході, підготуємо усе до його приходу..."?

  • Леонтій | 29 вересня 2016, 21:22
    Коментувати коментар

    Все-таки я би митрополита А. Шептицького характеризував не як "націоналіста", а радше "патріота". Бо за часів його життя себе - і саме як "націоналістів" - позиціонували, зазвичай, члени і симпатики ОУН. Тобто, тієї політичної структури (і течії загалом), котра сповідувала досить радикальні, у т. ч., по суті, авторитарно-тоталітарні та, ксенофобські, за змістом, погляди й світогляд та практикувала терористичні методи у своїй боротьбі. І саме за це владика Андрей багаторазово КРИТИКУВАВ лідерів та адептів ОУН. А також: ті "сотні євреїв", котрих брати Шептицькі переховували під час Голокосту у греко-католицьких монастирях, у своїй більшості були дітьми.

    • netoy_gaidamak | 30 вересня 2016, 14:35
      Коментувати коментар

      http://www.credo-ua.org/2015/07/138872 ось досить гарний матеріал, а ще є багато фото які суперечать написанному. А якщо пошукати ще, то знайдете усі відповіді про нього. Та прошу не шукайте, бо вам лиш говорити(прошу, писати).

Залишати коментарі можуть тільки зареєстровані відвідувачі Ввійти

Останні новини

Останні коментарі

  • enzian | 31 березня 2020, 11:08

    РПЦвУ реально становить небезпеку для суспільства.

  • velovs@ukr.net | 31 березня 2020, 10:32

    Звичайно, ці молодики вчинили дуже грубо і, вочевидь, протиправно. ----- Одначе, з іншого боку: хто цій журналістці надав такі ось "повноваження" і "завдання", що вона, мовляв,

  • velovs@ukr.net | 31 березня 2020, 08:34

    "Російська Церква, яка славиться своїми фундаменталістськими настроями апокаліптичного напрямку..." --------------- Ну що ж. Доводиться констатувати, що дуже й дуже багато людей, на жаль,

  • velovs@ukr.net | 30 березня 2020, 19:57

    Цей агресивно-антихристянський і запекло-чорноротий наклепник і брехун - педераст-неонацист (fedirtsiv) відверто видає тут певні наміри і плани своїх хазяїв і однодумців. ---------- Тобто наразі

  • ustavschyk | 30 березня 2020, 11:01

    Там де був басейн, раніше стояв собор.

Популярні статті місяця