• Головна
  • Новини
  • Митрополит Володимир має піти у відставку – так, як Бенедикт ХVІ, - експерт...

Митрополит Володимир має піти у відставку – так, як Бенедикт ХVІ, - експерт

18.02.2013, 10:48
Митрополит Володимир має піти у відставку – так, як Бенедикт ХVІ, - експерт - фото 1
Зачитаний на архиєрейському соборі у Москві текст звернення від імені Глави Української Православної Церкви (Московського Патріархату) Митрополита Володимира (Сабодана) – це провокація, вчинена від його імені.

j889.jpgЗачитаний на архиєрейському соборі у Москві текст звернення від імені Глави Української Православної Церкви (Московського Патріархату) Митрополита Володимира (Сабодана) – це провокація, вчинена від його імені. Таку думку висловив на чат-конференції в ІА ZIK релігієзнавець, доцент ЛНУ ім. І. Франка Андрій Юраш.

Нова доктрина УПЦ (МП), зі слів експерта, спрямована на демонстрацію лояльності до Москви і не відповідає переконанням самого Митрополита, у зверненні акцентується лише на конфліктних ситуаціях і поверненні до ідеї юрисдикційного монополізму. Позитивних плодів така політика принести не може. Андрій Юраш вважає, що Митрополит Володимир має піти у відставку, так само як Папа Бенедикт ХVІ. Цим би він допоміг багатьом єрархам у власному середовищі зорієнтуватися за нових реалій і проводити реалістичну політику, а не гратися у кулуарні інтриги, які не мають нічого спільного із благом православ’я в Україні.

Зокрема, відповідаючи на запитання щодо сучасної ситуації з об’єднанням православних Церков в Україні, Андрій Юраш зазначив, що на сьогодні не бачать реальних можливостей і перспектив щодо їх об’єднання.

«В загальних рисах на сьогодні в Україні є дві принципово відмінні між собою православні спільноти. Вони однозгідні у сенсі визнання православної догматики, тут жодних розбіжностей немає. Але між ними немає і не може бути жодного порозуміння щодо юрисдикційної приналежності православної Церкви в Україні, – зазначив релігієзнавець. – Для однієї групи православних православ’я не може існувати без єдності з Московським Патріархатом. Для іншої ж – їхня православність реалізується у побудові в Україні самостійної, себто автокефальної православної Церкви. Знаходження на сьогодні порозуміння між цими двома групами у сенсі юрисдикційної визначеності є просто нереалістичним. Ніхто не хоче і не збирається відмовлятися від тих засад, на яких він хоче бачити влаштовану православну Церкву в Україні. Отож, говорити про можливість утворення ненасильницьким шляхом єдиної православної Церкви в Україні є нереалістично, принаймні, на сьогодні».

Інша річ, з його слів, що Церкви зобов’язані між собою взаємодіяти, шукати шляхи порозуміння і головне – побудувати таку модель міжправославних церковних взаємин у державі, при якій кожен православний буде почувати себе комфортно у рамках тієї структури, до якої він належить.

Юраш підкреслив, що наразі є чимало дискусій щодо того, яка доля українського православ’я у недалекому майбутньому, коли неминучим стане питання обрання нових чільників українських Церков, які зараз у дуже поважному віці.

«Виглядає так, що певного переформатування існуючих на сьогодні структур не уникнути. Головним чином, це стосується УПЦ (МП). На сьогодні ця структура репрезентує в Україні Московський Патріархат, невіддільною частиною якої вона є. І хоч паралельно ж можна чути заяви деяких діячів цієї Церкви, що насправді вона є українською, власне помісною, автономною, зорієнтованою на плекання і підтримку української ідентичності і української церковної традиції. Отож бачимо, що на сьогодні внутрішньої єдності в УПЦ (МП) немає. Головним фактором, який об’єднує дуже розрізнені єпархії УПЦ та єрархів з абсолютно діаметральними поглядами, є особа Митрополита Володимира. Але сказати, що він, за сьогоднішніх обставин, реально здатен виконувати свої обов’язки, ніхто не може», – вважає Юраш.

З його слів, той, хто створює ілюзію, що митрополит Володимир контролює ситуацію у Церкві, насправді намагається просто консервувати ситуацію, аби зміцнити власні позиції, маніпулюючи в прямому і непрямому сенсах особою митрополита.

«Зачитаний на архиєрейському соборі у Москві текст звернення від імені Митрополита Володимира – це насправді провокація, вчинена від його імені. Чим довше зберігатиметься така ситуація, тим тяжчою ставатиме ситуація у міжправославних взаєминах в Україні, бо на сьогодні в УПЦ (МП), за умов неповної дієвості її керманича, немає фігур, готових взяти відповідальність за продовження і налагодження міжправославних взаємин у державі. Кожна група прагне лише зміцнити свої позиції перед майбутніми виборами глави своєї Церкви», – наголосив експерт.

За словами релігієзнавця, про те, що теперішня офіційна доктрина УПЦ (МП) не відповідає переконанням самого Митрополита Володимира, свідчить хоча б порівняння тексту зачитаного ним особисто виступу на архиєрейському соборі у Москві 2008 року, де Митрополит говорив і про культурний плюралізм у своїй Церкві, і про можливість розгляду питання автокефалії для українського православ’я загалом. Зазначав тоді, що це питання лише не на часі.

«У щойно зачитаному у Москві зверненні нібито Митриполита Володимира акцентується лише на конфліктних ситуаціях і поверненні до ідеї юрисдикційного монополізму. Отже, це є нова доктрина частини ієрархії УПЦ (МП), спрямована ситуативно, сподіваємося, на демонстрацію лояльності до Москви», – зазначив Андрій Юраш.

Він ще раз підкреслив: позитивних плодів ця політика принести не зможе, тому провів паралель із Папою Бенедиктом ХVІ.

«Коли Папа відчув, що не вповні прислуговується церковним інтересам, він добровільно пішов у відставку. Якщо Митрополит Володимир реально піклується про благо хоча б своєї церковної структури, не кажучи вже про все українське православ’я, то він мав би добре порозмислити над ситуацією і так само піти у відставку. Цим би він допоміг дуже багатьом єрархам у власному середовищі зорієнтуватися за нових реалій і проводити реалістичну політику, а не гратися у кулуарні інтриги, які нічого не мають спільного із благом православ’я в Україні, а розраховані лише на зайняття більш вигідних позицій напередодні неминучих змін у цій Церкві. І в сучасному контексті, і в перспективі «вавілонський полон» симпатиків києвоцентричного православ’я у межиріччі РПЦ і УПЦ (МП) не є благом для України і для української Церкви. Тому, чим швидше зруйнується формальна єдність УПЦ (МП), тим швидше вільними себе відчують і ті, хто молиться на недавно канонізованого царя Миколу ІІ, тобто є прихильником російської традиції, і ті, хто хоче будувати в Україні помісну церкву могилянського штибу», – резюмував експерт.